Тема 1

1. У Господарському кодексі України визначено, що підприємство - це:

а) господарюючий суб’єкт, що має у власності, господарському веденні чи оперативному управлінні відособлене майно і відповідає щодо своїх забов’язень цим майном;

б) група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети;

в) самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних потреб та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності;

г) організаційно-цілісна сукупність взаємодіючих структур, поєднаних для досягнення визначених цілей.

2. Статус підприємства, порядок його створення і ліквідації, умови формування і використання майна, господарська, економічна і соціальна діяльність регулюються:

а) Цивільним кодексом України;

б) Господарським кодексом України;

в) Закон України "Про господарські товариства";

г) Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

3. Найбільш повно визначає характеристику статуту підприємства наступне з наведених нижче визначень:

а) зібрання правил, що регулюють внутрішню діяльність підприємства, її види та особливості;

б) зібрання правил, що регулюють відносини підприємства з іншими суб'єктами підприємницької діяльності та державою;

в) повне зібрання правил, які відповідають основним положенням Господарсько­го Кодексу України та регулюють різноманітні сторони діяльності підприємства;

г) зібрання правил, що регулюють виробничі, трудові й економічні відносини трудового колективу з адміністрацією (власником) будь-якого підприємства, що використає найману працю.

4. Не є ознакою підприємства наступна:

а) майнова відповідальність;

б) організаційна єдність;

в) єдність з конкурентами у боротьбі за споживача;

г) оперативно-господарська та економічна самостійність.

5. Вірним є наступне твердження:

а) підприємство може мати в своєму складі інші підрозділи з правами юридич­них осіб;

б) підприємство не має в своєму складі інших юридичних осіб;

в) підприємство може мати в своєму складі інші підрозділи як з правами юриди­чних осіб, так і без них;

г) всі відповіді неправильні.

6. Визначають вид, обсяг і якість товарів та послуг, які підприємство очікує реалізувати на ринку:

а) виробничі цілі підприємства;

б) фінансові цілі підприємства;

в) результуючі цілі підприємства;

г) соціальні цілі підприємства.

7. Вивчення внутрішнього та зовнішнього ринкового середовищ, розробка стратегії і тактики поведінки на ринку – це елементи:

а) маркетингової діяльності;

б) інноваційної діяльності;

в) виробничої діяльності;

г) комерційної діяльності.

8. До теорії підприємств відносять наступні:

а) класична економічна теорія;

б) кейнсіанська економічна теорія, еволюційна теорія;

в) неокласична теорія та інституціональна концепція;

г) всі відповіді правильні.

9. Не досліджує теорії підприємства наступна концепція:

а) неокласична;

б) інституціональна;

в) інвестиційна;

г) еволюційна.

10. Установчими документами суб'єкта господарювання не є:

а) статут;

б) засновницький договір;

в) колективний договір;

г) рішення про створення підприємства.

11. Придбання підприємством прав юридичної особи підтверджує наступний документ:

а) довідка про відкриття рахунків в установах банків;

б) свідоцтво про державну реєстрацію;

в) статут;

г) засновницький договір.

12. Операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції, що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу - це:

а) операційна діяльність;

б) основна діяльність;

в) інвестиційна діяльність;

г) фінансова діяльність.

13. Операційна, фінансова, інвестиційна діяльність разом складають:

а) виробничу діяльність;

б) основну діяльність;

в) звичайну діяльність;

г) надзвичайну діяльність.

14. До принципів підприє­мницької діяльності не відносять:

а) вільний вибір видів підприємницької діяльності;

б) вільний найм працівників;

в) вільне розпорядження прибутком, що залишається після сплати податків;

г) максимально можливе використання власного капіталу.

15. Модель підприємництва, яка передбачає активне використання досягнень науки і техніки, пошук шляхів оновлення діяльності, нази­вається:

а) класичною;

б) інноваційною;

в) традиційною;

г) інвестиційною.

16. Класична модель підприємства орієнтована на:

а) активне використання нових управлінських рішень для постійного зростання економічної та соціальної ефективності підприємства;

б) оновлення економічної системи держави;

в) пошук зовнішніх додаткових джерел ресурсів;

г) максимально ефективне використання наявних ресурсів.

17. Форма підприємництва, яка заснована на власності однієї особи, має назву:

а) індивідуальною;

б) приватною;

в) сімейною;

г) корпоративною.

18. Форма підприємництва, яка базується на розподілі капіталу на певні частки (акції), називається:

а) колективною;

б) корпоративною;

в) кооперативною;

г) посередницькою.

19. До виробничого підприємництва належать такі види діяль­ності:

а) виробництво товарів народного споживання;

б) виробництво засобів виробництва;

в) надання транспортних послуг;

г) всі відповіді правильні.

20. Передумовою припинення підприємницької діяльності відповідно до Господарського кодексу України є:

а) власна ініціатива підприємця;

б) закінчення строку дії ліцензії;

в) рішення суду у випадку розгляду справи про банкрутство;

г) всі відповіді правильні.

Тема 2

21. За способом утворення підприємства класифікують на:

а) вітчизняні, іноземні;

б) приватні, державні, комунальні, змішані, колективні;

в) унітарні, корпоративні;

г) малі, середні, великі.

22. За формою власності підприємства поділяються на:

а) комерційні, некомерційні;

б) приватні, державні, комунальні, змішані, колективні;

в) унітарні, корпоративні;

г) малі, середні, великі.

23. За правовим статусом та формою господарювання підприємства поділяють на:

а) господарські товариства, одноосібні, кооперативні, орендні;

б) приватні, державні, змішані, комунальні;

в) комерційні, некомерційні;

г) унітарні, корпоративні.

24. Діє на основі власності територіальної общини підприємство:

а) приватне;

б) комунальне;

в) державне;

г) колективне.

25. Підприємство у статному фонді якого іноземна інвестиція становить не менш, як 10%, вважається:

а) іноземним;

б) з іноземними інвестиціями;

в) змішаним;

г) національним.

26. Підприємство, яке створюється одним засновником, який виділяє необхідне для цього майно, формує статутний фонд, не поділений на частки, вважається:

а) корпоративним;

б) колективним;

в) унітарним;

г) кооперативним.

27. Підприємство, яке утворюється двома засновниками за їх спільним рішенням, діє на основі об'єднання майна, вважається:

а) корпоративним;

б) орендним;

в) унітарним;

г) кооперативним.

28. Господарське товариство, в якому один учасник несе додаткову відповідальність усім своїм майном, а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами, відповідає такому виду:

а) товариство з повною відповідальністю;

б) товариство з обмеженою відповідальністю;

в) товариство з додатковою відповідальністю;

г) командитне товариство.

29. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю відповідають за забов’язаннями товариства:

а) у межах своїх вкладів;

б) солідарна відповідальність усім майном;

в) у межах належних їм внесків і майном у розмірі, кратному внеску;

г) у межах належних їм акцій.

30. Учасники товариства з повною відповідальністю мають відповідати за забов’язаннями товариства:

а) у межах своїх вкладів;

б) солідарно всім своїм майном;

в) у межах своїх вкладів і майном у розмірі, крат­ному вкладу;

г) у межах належних їм акцій.

31. Відповідно до Господарського Кодексу України підприєм­ства відносять до великих, середніх або малих за:

а) площиною;

б) формою власності;

в) вартістю майна;

г) кількістю працюючих та обсягом валового доходу від реалі­зації продукції.

32. В Україні до середніх підприємств належать підприємства, які відповідають таким критеріям:

а) чисельність працюючих не перевищує 50 осіб, а валовий дохід не пе­ревищує 10 млн. євро;

б) чисельність працюючих в межах 50-250 осіб, а валовий дохід в ме­жах 10-50 млн. євро.;

в) чисельність працюючих понад 250 осіб, а валовий дохід перевищує 50 млн. євро;

г) всі відповіді правильні.

33. Договірне об'єднання різних суб'єктів господарювання на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень для централізованого регулювання діяльності кожного з учасників – це:

а) консорціум;

б) концерн;

в) холдинг;

г) корпорація.

34. Статутне об'єднання підприємств різних галузей економіки на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання – це:

а) консорціум;

б) концерн;

в) холдинг;

г) корпорація.

35. Тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення певної спільної господарської мети – це:

а) консорціум;

б) концерн;

в) холдинг;

г) корпорація.

Тема 3

36. Середовище господарювання підприємства поділяють на:

а) міжнародне і державне;

б) внутрішнє і зовнішнє;

в) світове і місцеве;

г) матеріальне і нематеріальне.

37. Сукупність активних суб'єктів і сил, що діють за межами підприємства, впливають на його стратегію і не підпадають під безпосередній контроль – це:

а) внутрішнє середовище функціонування підприємства;

б) зовнішнє середовище господарювання підприємства;

в) мікросередовище підприємства;

г) макросередовище підприємства.

38. Основними властивостями зовнішнього середовища підприємства є:

а) фондомісткість і ліквідність;

б) складність, мінливість, невизначеність;

в) ефективність і самостійність;

г) прибутковість, прогресивність і професійність.

39. Зовнішнє середовище господарювання підприємства поділяється на:

а) мікросередовище та макросередовище;

б) екосередовище та геосередовище;

в) мезосередовище та екзосередовище;

г) біосередовище та макросередовище.

40. До суб’єктів мікросередовища господарювання підприємства відносять:

а) податкову політику уряду;

б) конкурентів, споживачів, постачальників;

в) географічне розміщення населення;

г) наявність природних ресурсів.

41. Макросередовище господарювання – це:

а) середовище прямого впливу на підприємство;

б) середовище ринкового впливу на підприємство;

в) середовище непрямого (опосередкованого) впливу на підприємство;

г) середовище несанкціонованого впливу на підприємство.

42. До факторів макросередовища господарювання підприємства не відносять:

а) економічні;

б) демографічні;

в) політичні;

г) конкурентів.

43. Чисельність населення, міграція, вік, рівень народжуваності – це:

а) демографічні фактори;

б) економічні фактори;

в) природні фактори;

г) політичні фактори.

44. Об’єм і динаміка валового національного продукту, рівень інфляції, рівень доходів і цін – це:

а) демографічні фактори;

б) економічні фактори;

в) природні фактори;

г) політичні фактори.

45.Система цінностей, поглядів, мова, стиль життя – це:

а) культурні фактори;

б) економічні фактори;

в) природні фактори;

г) політичні фактори.

Тема 4

46. Сукупність всіх виробничих і управлінських підрозділів підприємства – це:

а) загальна структура підприємства;

б) організаційна структура підприємства;

в) виробнича структура підприємства;

г) маркетингова структура підприємства.

47. Взаємозв’язки, які існують між підрозділами підприємства і його працівниками – це:

а) загальна структура підприємства;

б) організаційна структура підприємства;

в) виробнича структура підприємства;

г) маркетингова структура підприємства.

48. Склад, розміри, співвідношення виробничих структурних підрозділів, їх взаємозв’язки у процесі виготовлення продукції – це:

а) загальна структура підприємства;

б) організаційна структура підприємства;

в) виробнича структура підприємства;

г) маркетингова структура підприємства.

49. Відповідає за організацію планової роботи на підприємстві:

а) головний економіст;

б) головний інженер;

в) начальник виробництва;

г) заступник директора з комерційних питань.

50. Здійснюють контроль і регулювання виробничого процесу на підприємстві:

а) головний економіст;

б) головний інженер;

в) начальник виробництва;

г) заступник директора з комерційних питань.

51. Первинною ланкою просторової організації виробництва є:

а) цех;

б) корпус;

в) робоче місце;

г) дільниця.

52. Залежно від підрозділу, діяльність якого покладено в основу виробничої структури, розрізняють наступний вид виробничої структури:

а) цехову;

б) предметну;

в) комплексну;

г) технологічну.

53. За формою спеціалізації основних цехів або інших виробничих підрозділів розрізняють наступний тип виробничої структури:

а) цехову;

б) предметну;

в) комплексну;

г) комбінатську.

54. Адміністративно, організаційно і технологічно відокремлена виробнича одиниця підприємства, яка спеціалізується на виготовленні продукції відповідної якості або на виконанні певних технологічно однорідних чи однакового призначення робіт називається:

а) цех;

б) корпус;

в) робоче місце;

г) дільниця.

55. Виробляють основну продукцію і надають виробничі послуги, що становлять виробничу програму підприємства та відповідають його профілю:

а) основні цехи;

б) допоміжні цехи;

в) обслуговуючі цехи;

г) побічні цехи.

56. Виконують роботи з обслуговування основних і допоміжних цехів:

а) експериментальний цех;

б) ремонтно-механічні цехи;

в) обслуговуючі цехи;

г) побічні цехи.

57. Виробнича структура, основою побудови якої є виробнича дільниця, називається:

а) цехова;

б) корпусна;

в) комбінатська;

г) безцехова.

58. До функцій управління не відносять:

а) планування;

б) аналіз;

в) мотивація;

г) організація.

59. Процес визначення мети діяльності, передбачення майбутнього розвитку і поєднання колективних (індивідуальних) завдань для отримання очікуваного загального результату - це наступна функція управління:

а) планування;

б) організація;

в) мотивація;

г) контроль.

60. Процес стимулювання трудового колективу або окремого працівника до діяльності, що забезпечує досягнення якнайкращих результатів - це наступна функція управління:

а) планування;

б) організація;

в) мотивація;

г) контроль.

61. Методи, які реалізують матеріальні інтереси участі персоналу в діяльності підприємства шляхом використання товарно-грошових відносин і економічних важелів - це методи управління:

а) соціально-психологічні;

б) адміністративні;

в) економічні;

г) регламентні.

62. Використовують мотиви примусового впливу на людей на основі використання організаційних відносин і адміністративної влади керівництва - це методи управління

а) соціально-психологічні;

б) адміністративні;

в) економічні;

г) загальні.

63. Реалізують мотиви соціальної поведінки людей - це методи управління:

а) соціально-психологічні;

б) адміністративно-правові;

в) економічні;

г) регламентні.

64. Розвинута ієрархія управління, наявність системи узагальнених формальних правил і стандартів характерно для наступної організаційної структури управління:

а) адаптивної;

б) бюрократичної;

в) органічної;

г) гнучкої.

65. Децентралізація прийняття рішень, слабке чи помірне використання формальних правил і процедур характерно для наступної організаційної структури управління:

а) ієрархічної;

б) бюрократичної;

в) органічної;

г) механістичної.

66. Спи­рається на розподіл повноважень та відповідальності за функціями управління і прийняття рішень по вертикалі наступний тип ієрархічної організаційної структури управління:

а) лінійно-функціональна;

б) функціональна;

в) матрична;

г) дивізіональна.

67. Ієрархічна організаційна структура управління, яка базується на розподілі функцій управління між окремими підрозділами апарату управління, тобто кожний виробничий підрозділ одержує розпорядження одночасно від кількох керівників функціональних служб, має назву:

а) лінійна;

б) функціональна;

в) матрична;

г) дивізіональна.

68. Ієрархічна організаційна структура управління, яка заснована на виділенні у складі підприємства самостійних підрозділів, практично повністю відповідальних за розробку, виробництво, збут однорідної групи продукції, в межах одного регіону або проекту, має назву:

а) лінійна;

б) функціональна;

в) матрична;

г) дивізіональна.

69. Ієрархічна організаційна структура управління, між елементами якої існує лише одноканальна взаємодія, тобто кожний виконавець нижчого рівня має лише одного керівника, має назву:

а) лінійна;

б) функціональна;

в) матрична;

г) дивізіональна.

70. Адаптивна організаційна структура управління, в якій на вертикальну ієрархію накладається деяка сукупність горизонтальних повноважень, тобто є наявність у працівників одночасно двох керівників, що мають рівні права, має назву:

а) лінійна;

б) функціональна;

в) матрична;

г) дивізіональна.

Тема 5

71. Найбільш точно характеризує сутність ринку наступне визначення:

а) ринок - це розвинена форма обміну продуктами між виробника­ми і споживачами;

б) ринок - це система економічних, організаційних і правових дій, що забезпечують просування товарів від виробників до споживачів;

в) ринок — це економічна категорія товарного господарства, сфера товарного обміну з певною системою економічних відносин між продавцем і покупцем;

г) ринок — це сфера товарного обігу і пов’язана з ним сукупність товарно-грошових відносин, яка виникає у процесі купівлі-продажу товарів між виробниками та споживачами.

72. Ринок забезпечує виробників продукції інформацією про суспільно необхідну кількість товарів – це елемент наступної функції ринку:

а) посередницької;

б) інформаційної;

в) регулятивно-контрольної;

г) стимулюючої.

73. Функція ринку, що характеризує форми взаємовідносин між окремими суб’єктами господарювання на ринку, називається:

а) посередницька;

б) інформаційна;

в) регулятивно-контрольна;

г) стимулююча.

74. Ринок ініціює виробництво саме тих товарів, які потрібні споживачам – ця функція ринку називається:

а) посередницька;

б) інформаційна;

в) регулятивно-контрольна;

г) стимулююча.

75. Продукт ви­робництва у матеріальній, духовній та інтелектуальній сферах, який вимі­рюється переважно у натуральному і грошовому вираженні – це:

а) номенклатура;

б) продукція;

в) асортимент;

г) ринок.

76. Проміжок часу від генерації ідей про створення товару до повного приминення збуту – це:

а) рівень товару;

б) життєвий цикл товару;

в) ринковий цикл товару;

г) етап зрілості.

77. Сукупність всіх асортиментних груп товарів, пропонованих покупцям конкретним продавцем – це:

а) товарний асортимент;

б) товарна номенклатура;

в) життєвий цикл;

г) товарна політика.

78. Конкретна сукупність завдань щодо обсягу виробництва продукції визначеної номенклатури та асортименту, а також належної якості, на певний календарний період – це:

а) виробнича програма;

б) план виробництва продукції;

в) фінансовий план;

г) правильні відповіді «а» і «б».

79. Планування виробничої програми в натуральному виразі передбачає:

а) визначення номенклатури й асортименту продукції, яка випускається;

б) розрахунок обсягу виробництва за календарними періодами року;

в) обґрунтування планових завдань обсягів виготовлення продукції виробничою потужністю, матеріальними і трудовими ресурсами;

г) всі відповіді правильні.

80. До вартісних показників виробничої програми підприємства не належить:

а) товарна продукція;

б) номенклатура та асортимент;

в) реалізована продукція;

г) валова продукція.

81. Товарна продукція не включає вартість:

а) готової для реалізації продукції;

б) робот та послуг промислового характеру, виконаних для інших підприємств;

в) запчастин та напівфабрикатів для реалізації на сторону;

г) готової продукції, напівфабрикатів, що виготовлені для власних потреб.

82. Для розрахунку обсягу валової продукції не використовують:

а) вартість товарної продукції;

б) зміну залишків готової продукції на складі;

в) зміну обсягів незавершеного виробництва;

г) всі відповіді неправильні.

83. При визначенні обсягу реалізованої продукції не беруть до уваги:

а) товарну продукцію;

б) зміну обсягу незавершеного виробництва;

в) зміну залишків готової продукції на складі;

г) валову продукцію.

84. Чиста продукція – це:

а) новостворена підприємством вартість продукту;

б) продукція, що виготовлена тільки з матеріалів і напівфабрикатів цього підприємства;

в) продукція, що виготовлена без виробничої кооперації з іншими підприємствами;

г) продукція, що виготовлена понад державне замовлення.

85. Валовий оборот підприємства характеризує обсяг валової про­дукції:

а) для використання в межах підприємства;

б) для використання поза межами підприємства;

в) незалежно від того, де вона буде використана: чи в межах підприємства, чи поза ним;

г) оборот продукції між різними цехами.

86. Внутрішньовиробничий оборот – це:

а) кількість продукції підприємства, яка використовується всередині нього для подальшої переробки;

б) кількість продукції підприємства, що реалізована за межі підприємства;

в) вартість готової продукції, що реалізована робітникам підприє­мства за внутрішніми цінами підприємства;

г) вартість продукції, переданої із одного цеху в інший.

87. Немає необхідності в обґрунтуванні виробничої програми підприємства:

а) обсягом капітальних вкладень;

б) виробничою потужністю;

в) матеріальними ресурсами;

г) трудовими ресурсами.

88. Виробнича програма має:

а) відповідати виробничій потужності;

б) перевищувати виробничу потужність;

в) бути меншою, ніж виробнича потужність;

г) ці два поняття не пов'язані між собою.

89. Грошовий вираз вартості товару, кількість грошей, що стягується або одержується за одиницю товару або послуги – це:

а) цінова політика;

б) ціна товару;

в) товарна політика;

г) життєвий цикл товару.

90. Ціна як економічна категорія виконує таку функцію:

а) облікову;

б) розподільчу;

в) стимулюючу;

г) всі відповіді правильні.

91. Максимальний рівень ціни визначається:

а) витратами;

б) конкурентами;

в) постачальниками;

г) попитом.

92. Ціни, за якими підприємства реалізують вироблену продукцію іншим підприємствам або збутовим організаціям, називають:

а) роздрібними;

б) закупівельними;

в) оптовими;

г) базовими.

93. Ціни, за якими торгівельні організації реалізують продукцію населенню, називають:

а) роздрібними;

б) закупівельними;

в) оптовими;

г) базовими.

94. Ціни, за якими сільгоспвиробники реалізують свою продукцію державі, фірмам, промисловим підприємствам для подальшої переробки називають:

а) роздрібними;

б) закупівельними;

в) оптовими;

г) базовими.

95. Оптова відпускна ціна підприємства на підакцизний товар включає наступні елементи:

а) собівартість і прибуток;

б) собівартість, прибуток і акцизний збір;

в) собівартість, акцизний збір і податок на додану вартість;

г) собівартість, прибуток, акцизний податок та податок на додану вартість.

96. Найчастіше використовують наступний метод ціноутворення:

а) середні витрати плюс прибуток;

б) на основі аналізу беззбитковості й забезпечення цільового прибутку;

в) на основі цінності товару;

г) на основі рівня поточних цін.

97. Визначаючи ціну за яким методом підприємство в основному враховує ціни усіх конкурентів і менше уваги звертає на показники власних витрат чи попиту:

а) середні витрати плюс прибуток;

б) на основі аналізу беззбитковості й забезпечення цільового прибутку;

в) метод мінімальних витрат;

г) на основі рівня поточних цін.

98. Продаж товару за різними цінами без врахування розходжень у витратах – це:

а) поточні ціни;

б) оптові ціни;

в) зональні ціни;

г) дискримінаційні ціни.

99. Стратегія зняття вершків використовується для:

а) «збиткового лідера»;

б) товару низької якості;

в) нового товару високої якості;

г) товару, що вийшов з моди.

100. Стратегія встановлення цін зі знижками використовується для:

а) глибокого проникнення на ринок;

б) стимулювання збуту;

в) отримання максимального прибутку;

г) всі відповіді правильні.

Тема 6

101. Планування — це:

a) функція управління;

б) процес визначення цілей, які підприємство передбачає досягти за певний період;

в) процес визначення засобів, шляхів та умов досягнення постав­лених цілей;

г) всі відповіді правильні.

102. Метод складання плану, що засновується на використанні прогресивних норм використання ресурсів називається:

a) балансовий;

б) графічний;

в) нормативний;

г) економіко-математичний.

103. Метод складання плану, що засновується на визначенні планових значень показників на основі розрахунків впливу важливих чинників, що викликають зміну показників називається:

a) балансовий;

б) факторний;

в) нормативний;

г) економіко-математичний.

104. Метод, що передбачає використання статистичних даних за попередні роки, середніх величин при встановленні планових показників називається:

а) економіко-математичний;

б) інтерполяційний;

в) статистичний;

г) факторний.

105. Метод, при якому підприємства визначають плановий показник від майбутнього кінцевого результату називається:

а) економіко-математичний;

б) інтерполяційний;

в) досвідно-статистичний;

г) факторний.

106. До основних принципів планування діяльності підприємства не належить наступний принцип:

а) єдності;

б) безперервності;

в) стабільності;

г) збалансованості.

107. Комплексна програма дій для досягнення цілей підприємством з врахуванням власного ресурсного потенціалу, а також факторів зовнішнього середовища – це:

a) місія підприємства;

б) стратегія підприємства;

в) виробнича програма;

г) тактика підприємства.

108. Процес здійснення сукупності систематизованих та взаємоузгоджених робіт із визначенням довгострокових цілей та напрямків діяльності підприємства – це:

а) тактичне планування;

б) оперативне-календарне планування;

в) стратегічне планування;

г) бізнес-планування.

109. Детальні плани, присвячені вирішенню конкретних питань діяльності підприємства в короткостроковий період, а також плани, в яких ув'язуються всі напрями діяльності підприємства і робота всіх функціональних підрозділів на поточний фінансовий рік – це:

а) тактичні (поточні) плани;

б) оперативне-календарні плани;

в) стратегічні плани;

г) бізнес-план.

110. Поточне планування визначає цілі підприємства на:

а) 5-10 років;

б) 2-5 років;

в) рік;

г) робочу зміну.

111. Оперативне планування поєднує

а) бізнес-планування і диспетчеризацію;

б) бізнес-планування і фінансове планування;

в) фінансове планування і календарне планування;

г) календарне планування і диспетчеризацію.

112. Письмовий документ, в якому викладено суть, напрямки і способи реалізації підприємницької ідеї, охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним – це

а) тактичний план;

б) бізнес-план;

в) оперативно-календарний план;

г) стратегічний план.

113. Бізнес-план може розроблятися з метою:

a) моделювання системи управління фірмою;

б) подання у місцеві органи влади;

в) залучення інвестицій;

г) надання інформації до статистичних органів.

114. За економічним змістом показники, через які виражаються планові завдання, поділяються на:

a) натуральні та вартісні;

б) кількісні та якісні;

в) абсолютні та відносні;

г) умовні та безумовні.

115. Завершальним етапом у плануванні господарської діяльності підприємства є:

a) тактичне планування;

б) бізнес-планування;

в) оперативно-календарне планування;

г) стратегічне планування.

Тема 7

116. Персонал підприємства - це:

а) робітники підприємства;

б) працівники, які мають високий рівень кваліфікації;

в) працівники, які мають значний стаж роботи;

г) працівники, які отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають практичний досвід і навички роботи.

117. Кадрова політика на підприємстві включає:

а) відбір і просування кадрів;

б) підготовку кадрів і їх безперервне навчання;

в) розстановку працівників, створення сприятливих умов праці для працівників;

г) всі відповідні правильні.

118. Чисельність працівників, яка включає всіх постійних, тимча­сових і сезонних працюючих, прийнятих на роботу на строк один і більше днів незалежно від того, знаходяться вони на роботі, у від­пустці, відрядженні, звільнені від праці за хворобою чи з інших при­чин, називається:

а) явочною;

б) обліковою;

в) середньообліковою;

г) плановою.

119. Чисельність, яка показує, скільки працівників з числа облікового складу фактично з'явились на роботу, називається:

а) нормативною;

б) плановою;

в) обліковою;

г) явочною.

120. Співвідношення чисельності працівників, що вибули з підприємства з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, та середньооблікової чисельності працівників характеризує коефіцієнт:

а) плинності персоналу;

б) прийому персоналу;

в) вибуття персоналу;

г) сталості персоналу.

121. Різниця між обліковою та явочною чисельністю характеризує:

а) плинність персоналу;

б) структуру персоналу;

в) резерв персоналу, що має використовуватися для заміни тих, що не виходять на роботу з поважних причин;

г) кількість персоналу, звільненого з поважних причин у цьому звітному періоді.

122. За характером участі у виробничому процесі персонал підприємства підрозділяється на:

а) промислово-виробничий і непромисловий;

б) робітників, службовців, спеціалістів, керівників;

в) висококваліфікований, кваліфікований, малокваліфікований, некваліфікований;

г) всі відповіді правильні.

123. До промислово-виробничого персоналу підприємства не відносять наступні категорії працівників:

а) робітники транспортного цеху;

б) робітники інструментального цеху;

в) працівники дитячого саду та бази відпочинку;

г) працівники складу готової продукції.

124. Сукупність спеціальних теоретичних знань і практичних навиків, необхідних для виконання певного виду робіт в якій-небудь галузі виробництва, називається:

а) професією;

б) спеціальністю;

в) кваліфікацією;

г) категорією.

125. Кваліфікація — це:

а) вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідних спеціальних знань;

б) вид трудової діяльності, здійснення якої потребує практичних навичок;

в) більш вузький різновид трудової діяльності в межах професії;

г) сукупність спеціальних знань і практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професій­них функцій обумовленої складності.

126. Економіст відноситься до наступної категорії персоналу підприємства:

а) керівники;

б) службовці;

в) фахівці;

г) робітники.

127. До категорії «основні робітники» відноситься:

а) наладчик верстатів;

б) токар;

в) контролер відділу технічного контролю;

г) прибиральниця цеху.

128. Календарна кількість днів у плановому році з відрахуванням вихідних і святкових днів – це:

а) календарний фонд часу;

б) номінальний фонд часу;

в) ефективний фонд часу;

г) реальний фонд часу.

129. Продуктивність праці характеризується:

а) чисельністю працівників;

б) обсягом продукції, що виробляється в одиницю робочого часу;

в) витратами праці на одиницю продукції;

г) правильні відповіді «б» і «в».

130. Продуктивність праці визначається наступними показниками:

а) виробітком і нормою часу;

б) виробітком і трудомісткістю;

в) трудомісткістю і фондоозброєністю праці;

г) нормою чисельності і нормою часу.

131. Трудомісткість виробництва — це:

а) витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції;

б) обернений показник виробітку;

в) чисельність працівників, що приходиться на одиницю виготовленої про­дукції;

г) всі відповіді правильні.

132. Найбільш поширеним показником продуктивності праці є::

а) виробіток у натуральному вимірі;

б) виробіток у вартісному вимірі;

в) трудомісткість;

г) виробіток у трудовому вимірі.

133. Виробіток - це:

а) кількість продукції, вироблена в середньому на одному верстаті;

б) час на виробництво запланованого обсягу продукції;

в) кількість виробленої продукції, що приходиться на одного середньооблікового працівника промислово-виробничого персоналу (робітника);

г) номенклатура продукції, що випускається.

134. Якщо виробіток на одного працівника підприємства підвищиться, то трудомісткість:

а) теж підвищиться;

б) знизиться;

в) залишиться незмінною;

г) усе залежить від особливостей конкретного підприємства.

135. Якщо випуск продукції збільшиться, а кількість працівни­ків підприємства залишається незмінною, то продуктивність праці:

а) зростає;

б) знижується;

в) залишається без змін;

г) між наведеними показниками не існує прямого зв'язку.

136. Відповідно до Закону України «Про оплату праці» заробіт­на плата — це

а) абсолютна сума коштів, отриманих працівником пропор­ційно до кількості і якості своєї праці;

б) винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, що за трудовим договором власник або уповноважений їм орган виплачує працівникові за виконану їм роботу або надані послуги;

в) встановлений державою розмір оплати праці, нижче якого не може здійснюватися оплата за фактично виконану роботу;

г) винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за трудові успіхи винахідливість, особли­ві умови праці.

137. Сума коштів, отримана працівником за свою працю на підприємстві - це:

а) номінальна заробітна плата;

б) реальна заробітна плата;

в) прибуток робітника;

г) прожитковий мінімум.

138. До основних функцій оплати праці не належить:

а) відтворювальна;

б) стимулююча;

в) соціальна;

г) політична.

139. До сфери державного регулювання оплати праці згідно з чинним законодавством належить регулювання:

а) мінімальної заробітної плати;

б) оплати праці в організаціях, що фінансуються з бюджету;

в) розмірів посадових окладів керівників державних підприємств;

г) всі відповіді правильні.

140. Основна заробітна плата — це:

а) будь-який заробіток, що залежить від результатів праці працівника і визначається тарифними ставками, розцінками, посадовими окладами;

б) встановлений державою розмір заробітної плати, нижче якого не може здійснюватись оплата за фактично виконану ро­боту;

в) будь який заробіток, що за трудовим договором виплачу­ється працівникові за роботу та надані послуги, понад встановленої норми;

г) заробіток у вигляді винагород, інших заохочувальних і ком­пенсаційних виплат.

141. Винагороди працівникам за підсумками роботи за рік виплачуються з фонду:

а) основної заробітної плати;

б) виплати дивідендів;

в) резервного;

г) додаткової заробітної плати.

142. Додаткова заробітна плата не включає:

а) тарифні ставки;

б) доплати;

в) надбавки;

г) премії.

143. Відрядна розцінка – це:

а) показник збільшення розміру заробітної плати залежно від місцезнаходження підприємства;

б) встановлений розмір добових виплат для відряджених робітників;

в) середній тарифний коефіцієнт;

г) розмір заробітної плати за одиницю продукції чи роботи.

144. У разі відрядної оплати праці основний заробіток працівника визначається:

а) обсягом виконаної роботи у натуральному вимірі і тарифною ставкою;

б) нормативною трудомісткістю роботи і відрядною розцінкою за одиницю продукції;

в) обсягом виконаної роботи у натуральному вимірі та відрядною розцінкою;

г) фактичною трудомісткістю роботи і відрядною розцінкою.

145. Основний заробіток працівника у разі погодинної оплати праці визначається:

а) відпрацьованим часом і тарифною ставкою;

б) відпрацьованим часом і відрядною розцінкою;

в) обсягом виконаної роботи і відрядною розцінкою;

г) обсягом виконаної роботи і тарифною ставкою.

146. Оплата праці робітника в межах установлених норм за прямими відрядними розцінками, а виробіток понад норми — за підвищеними є характерною для системи оплати праці:

а) прямої відрядної;

б) відрядно-преміальної;

в) погодинно-преміальної;

г) відрядно-прогресивної.

147. Для оплати праці допоміжних працівників і підсобників використовується система оплати праці:

а) пряма відрядна;

б) непряма відрядна;

в) акордна;

г) бригадна.

148. Встановлення розцінки відразу за весь обсяг робіт з встановленням терміну його виконання є характерним для системи оплати праці:

а) непрямої відрядної;

б) прямої погодинної;

в) акордної;

г) бригадної.

149. До погодинної форми оплати праці належить:

а) акордна система;

б) непряма відрядна система;

в) відрядно-преміальна система;

г) жодна з наведених систем.

150. У тарифно-кваліфікаційному довіднику відображено:

а) вимоги до знань і вмінь робітників;

б) тарифні коефіцієнти;

в) тарифні ставки;

г) форми та системи заробітної плати.

Тема 8

151. Засоби праці, які використовуються тривалий час. Не змінюють споживчу форму, поступово переносять свою вартість на вартість готової продукції – це:

а) оборотні фонди;

б) основні фонди;

в) інвестиційні фонди;

г) інтелектуальний капітал.

152. Виробничі фонди підприємства поділяються на основні та оборотні залежно від:

а) тривалості кругообігу;

б) способу перенесення своєї вартості в процесі виробництва;

в) умов оновлення;

г) усі відповіді правильні.

153. Поділ основних фондів на виробничі та невиробничі відбувається за ознакою:

а) форми власності;

б) функціонального призначення;

в) натурально-речового складу;

г) за ступенем впливу на предмет праці.

154. Основні фонди під час зарахування на баланс підприємства в результаті придбання, будівництва оцінюються за:

а) відновною вартістю;

б) первісною вартістю;

в) залишковою вартістю;

г) ліквідаційною вартістю.

155. Відновна вартість основних фондів – це:

а) вартість основних фондів до моменту введення їх в експлуатацію;

б) вартість основних фондів з урахуванням їх зносу;

в) грошове вираження витрат на відтворення основних фондів у сучасних умовах;

г) вартість основних фондів на момент їхньої ліквідації.

156. Залишкова вартість основних відображає:

а) вартість основних фондів, яка ще не перенесена на витрати виробництва та обігу;

б) їхню ринкову вартість;

в) можливу ціну їхнього продажу;

г) вартість основних фондів на момент їхньої ліквідації.

157. Сума, за якою об’єкт основних фондів включається до балансу після вирахування суми накопичення амортизації – це:

а) ліквідаційна вартість;

б) відновлена вартість;

в) залишкова вартість;

г) первісна вартість.

158. Безперервний процес оновлення основних фондів шляхом придбання нових, реконструкції, технічного переозброєння, модернізації і капітального ремонту – це:

а) амортизація;

б) відтворення;

в) знос;

г) ліквідація.

159. Удосконалення діючого виробничого устаткування з метою запобігання техніко-економічному старінню і підвищення техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог виробництва здійснюється за рахунок проведення:

а) поточного ремонту;

б) капітального ремонту;

в) модернізації;

г) заміни.

160. Показує частку введених нових основних фондів у загальній вартості основних фондів:

а) коефіцієнт вибуття основних фондів;

б) коефіцієнт оновлення основних фондів;

в) коефіцієнт зносу основних виробничих фондів;

г) фондовіддача.

161. Втрата засобами праці своїх первинних техніко-експлуатаційних якостей в результаті роботи або бездіяльності – це:

а) фізичний знос;

б) моральний знос;

в) амортизація;

г) вибуття.

162. Амортизація основних фондів – це:

а) знос основних фондів;

б) процес перенесення вартості основних фондів на собівартість виготовленої продукції;

в) відтворення основних фондів;

г) співвідношення активної та пасивної частини основних фондів.

163. Вартість основних фондів списують однаковими частинами на протязі всього періоду експлуатації за методом:

а) виробничим;

б) дегресивної амортизації;

в) кумулятивним;

г) рівномірним.

164. Амортизацію розраховують з урахуванням кількості виготовленої продукції за методом:

а) виробничим;

б) дегресивної амортизації;

в) кумулятивним;

г) рівномірним.

165. Поступове зменшення суми амортизаційних відрахувань протягом терміну експлуатації основних фондів властиве методу амортизації:

а) прогресивної амортизації;

б) прискореної амортизації;

в) сповільненої амортизації;

г) рівномірної амортизації.

166. Показник фондовіддачі характеризує:

а) оборотність оборотних фондів;

б) питомі витрати основних фондів на 1 грн. реалізованої продукції;

в) рівень технічної озброєності праці;

г) обсяг товарної продукції, що приходиться на 1 грн. основних фондів.

167. Характеризує рівень завантаження устаткування у часі:

а) коефіцієнт екстенсивного використання;

б) коефіцієнт інтенсивного використання;

в) коефіцієнт інтегрального використання;

г) коефіцієнт оновлення.

168. Відношення загальної кількості відпрацьованих машино-змін до кількості встановленого устаткування - це:

а) коефіцієнт екстенсивного використання;

б) коефіцієнт інтенсивного використання;

в) коефіцієнт інтегрального використання;

г) коефіцієнт змінності.

169. Відношення середньорічної вартості основних виробничих фондів до обсягу продукції – це показник:

а) фондомісткості;

б) коефіцієнт інтенсивного використання устаткування;

в) фондовіддачі;

г) фондорентабельності.

170. Узагальнюючим показником ефективності використання основних фондів є:

а) коефіцієнт екстенсивного використання;

б) коефіцієнт приросту;

в) коефіцієнт інтегрального використання;

г) фондовіддача.

171. Оборотні кошти підприємства, зайняті у сфері виробництва — це:

а) виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів;

б) грошові кошти на розрахунковому рахунку;

в) готова продукція на складі, дебіторська заборгованість;

г) основні фонди.

172. Залежно від сфери обігу оборотні кошти поділяють на:

а) власні та позикові;

б) нормовані та ненормовані;

в) оборотні фонди та фонди обігу;

г) власні та прирівняні до власних.

173. За методами планування, принципами організації та регулювання оборотні кошти поділяють на:

а) власні та позикові;

б) нормовані та ненормовані;

в) оборотні фонди та фонди обігу;

г) власні та прирівняні до власних.

174. Вартість мінімально необхідних підприємству обігових коштів – це:

а) норма запасу обігових коштів;

б) норматив обігових коштів;

в) коефіцієнт оборотності;

г) витрати майбутніх періодів.

175. Не нормується такий елемент оборотних коштів:

а) витрати майбутніх періодів;

б) залишки готової продукції на складі;

в) грошові кошти на розрахунковому рахунку;

г) незавершене виробництво.

176. Шляхом множення середньодобового споживання матеріалів у вартісному виразі на норму їх запасу в днях визначається наступний норматив оборотних коштів:

а) у незавершеному виробництві;

б) у готовій продукції;

в) у виробничих запасах;

г) у витратах майбутніх періодів.

177. Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві визначається як:

а) добуток вартості середньодобового споживання матеріалів на норму їх запасу у днях;

б) добуток вартості середньодобового випуску продукції за її виробничою собівартістю, скорегованої на коефіцієнт наростання витрат, на тривалість виробничого циклу у днях;

в) добуток вартості одноденного випуску готових виробів на норму їх запасу на складі у днях;

г) добуток тривалості виробничого циклу на середньоденний випуск товарної продукції.