6. Відносини, пов’язані з формуванням статутного фонду суб'єктів господарювання - одержання коштів з бюджету, надходження пайових внесків від засновників (фізичних та юридичних осіб)

Однією із основних груп фінансових відносин є – фінансові відносини пов'язані з формуванням статутного фонду суб'єктів господарювання.

До статутного капіталу відносять первинні джерела внесків при створенні суб'єкта господарювання. Величина статутного капіталу визначається статутом або договором про створення підприємства. Статутний капітал, окрім приватних пайових внесків, може містити номінальну вартість випущених акцій, суму вкладених інвесторами засобів. Абсолютні розміри статутного капіталу та його частка в загальній сумі пасиву - важливі показники фінансового стану господарюючого суб'єкта.

Формами статутного капіталу можуть бути: дозволений капітал; основний капітал; зареєстрований капітал; підписний капітал; номінальний капітал.

Залежно від організаційно-правової форми господарювання статутний фонд може утворюватися з акціонерного капіталу, пайових внесків членів кооперативів, засновників, а також бюджетних коштів. 

Особливістю створення статутного капіталу є те, що в момент створення статутний капітал дорівнює власному капіталу, в свою чергу власний капітал рівний вартості власних активів.

7. Відносини, пов’язані з формуванням та розподілом грошових доходів: виручки, валового та чистого доходу, прибутку, грошових фондів підприємств

Доходи підприємства - це збільшення економічних вигод у вигляді надходжень активів або зменшення зобов'язань, які приводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Виручка — це сукупність грошових коштів, що надійшли на рахунки підприємства в результаті його виробничої діяльності за певний період часу. 

Валовий дохід - загальна сума доходу суб'єкта підприємницької діяльності від усіх видів діяльності, отриманого впродовж звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Чистий дохід — виручка від реалізації за вирахуванням ПДВ і акцизів

Прибу́ток — сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Чистий прибуток це прибуток після сплати податків. Прибуток також визначають як суму, на яку зріс власний капітал компанії за даний період у результаті діяльності цієї компанії.

Грошові фонди - це частина грошових коштів, які мають цільове спрямування. До грошових фондів належать: статутний фонд, фонд оплати праці, амортизаційний фонд (на державних підприємствах), резервний фонд та інші. Статутний фонд використовується підприємством для інвестування коштів в оборотні та основні фонди. Фонд оплати праці - для виплати основної та додаткової заробітної плати працівникам. Амортизаційний фонд - для фінансування відтворення основних і позаоборотних активів. Резервний фонд - для покриття збитків, подолання тимчасових фінансових ускладнень.

8. Відносини, що виникають у підприємств з державою з приводу податкових та інших платежів у бюджет та цільові фонди, бюджетного фінансування, одержання субсидій

У зв’язках “держава — підприємство” і “підприємство — держава” можна виокремити фінансові відносини між державою та державними підприємствами.

За допомогою системи оподаткування, а також різних платежів і відрахувань підприємств до державного бюджету та інших централізованих фондів держава через свої фінансові органи реалізує право власності на засоби виробництва, вилучаючи у підприємств і централізуючи частину їх прибутку, тобто держава одержує від підприємств кошти. Але фінансовий потік на цьому рівні не односторонній. Підприємства також можуть одержувати від держави кошти. Державна фінансова підтримка підприємств здійснюється за допомогою прямих асигнувань, наприклад централізованих капітальних вкладень і дотацій, а також як надання різних економічних пільг (з оподаткування, через звільнення від сплати певних платежів).

Фінансові відносини між державою і підприємствами недержавних форм власності різняться видами грошових надходжень і платежів. Взаємовідносини цього типу складаються відповідно до економічної ролі держави, функцією якої є створення коштів державного і місцевого бюджетів, що йдуть на задоволення суспільних потреб. Ці кошти створюються через їх вилучення, насамперед, у підприємств. Це основний канал фінансових надходжень до державного бюджету.

9.     Відносини, які виникають між суб’єктами господарювання у зв’язку з інвестуванням у цінні папери та одержанням на них доходів, здійсненням пайових внесків та участю в розподілі прибутку від спільної діяльності, одержанням і сплатою штрафних санкцій, а також між підприємствами і постачальниками та підрядчиками, які виникають в процесі купівлі-продажу продукції (робіт, послуг)

Інвестування в цінні папери – основні правила інвестування підприємств в різні види акцій та облігацій з метою отримання прибутків з найменшим ризиком. Вкладення коштів у цінні папери залежить від трьох параметрів: 1) дохідності цінних паперів, 2) ступеня ризику (або надійності) в разі вкладення їх у різні види цінних паперів, 3) зростання доходу від таких вкладень.

Пайовий капітал - це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності.

Спі́льна підприє́мницька дія́льність — діяльність, що базується на співробітництві між суб'єктами господарської діяльності України та іноземними суб'єктами господарської діяльності, а також на спільному розподілі результатів та ризиків від її здійснення.

Методичний підхід до визначення стратегій формування відносин з постачальниками в процесі закупівельної діяльності, відмінністю якого є використання двох складових: результатів господарювання підприємств-постачальників, що об’єктивно характеризують їх економічний стан, та умов і наслідків співпраці з ними у закупівельній діяльності за уявленнями підприємств-виробників, що формують 9-ти квадрантну матрицю, яка містить види і моделі відносин, стратегії їх формування з постачальниками, стратегії формування відносин постачальників з підприємствами-виробниками, стратегії їх інформаційної взаємодії та використання інструментів інтегрованих комунікацій;

10.                       Відносини, які формуються в підприємств з банками, страховими компаніями у зв’язку з одержанням та погашенням кредитів, сплатою відсотків за кредит та інші види послуг, одержанням відсотків за розміщення та зберігання коштів, а також у зв’язку зі страховими платежами та відшкодуваннями за різними видами страхування

Фінансово-кредитна взаємодія банків та підприємств завжди була та залишається важливим важелем стимулювання розвитку виробництва та являє економічні взаємовідносини з приводу зворотного руху запозиченої вартості. Фінансово-кредитні взаємовідносини забезпечують трансформацію грошового капіталу в позичковий і виражають стосунки між банком-кредитором та підприємством-позичальником. За їх допомогою вільні кошти підприємств, приватного та державного сектору акумулюються в банках, перетворюючись у позичковий капітал, котрий передається на основі договору за плату в тимчасове користування іншим підприємствам.

Фінансово-кредитні відносини між банком та підприємством в ринковій економічній системі забезпечується кредитним потенціалом системи банку та кредитоспроможністю системи підприємства.

Діяльність сучасних підприємств тісно пов’язана з витратами й ризиками, саме тому в них виникають відносини із страховими компаніями.

Підприємство може застрахувати:

• власне майно, тобто свою продукцію, основні засоби, а також інше майно, що належить йому;

• орендоване підприємством майно, ризики його неповернення або ризики повернення в неналежному стані тощо;

• ризики, пов’язані з використанням майна в господарській діяльності тощо.

Страхова компанія ж зобов’язана: ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування та у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або страхове відшкодування в передбачений договором строк.