30. Система ціноутворення на підприємстві. Види, склад і структура цін.

Ціна – це грошовий вираз товарної вартості продукції (виробів), робіт та послуг. Основними елементами ціни є собівартість, прибуток, податки. Собівартість - це витрати на одиницю товару в грошовому виразі. Прибуток - це різниця між ціною і собівартістю. Податки - це частина собівартості або процентне нарахування на дохід чи прибуток, що обов'язково перераховується до бюджету та характеризується регламентацією розмірів і термінів внесення. 

Систему цін прийнято класифікувати відповідно до певних ознак:

за характером обслуговуваного обороту:

— оптові, за якими підприємство реалізує вироблену продукцію іншим підприємствам і збутовим організаціям;

— закупівельні, за якими реалізується сільськогосподарська продукція виробниками державним і комерційним організаціям для подальшого перероблення;

— роздрібні, за якими товари реалізуються в роздрібній торговій мережі населенню;

— договірна ціна встановлюється під час підписання договору між замовником і підрядчиком;

за ступенем свободи від дії держави при їх установленні:

— вільні, складаються на ринку під впливом попиту і пропозиції. Держава може досягати зміни цих цін тільки дією на кон'юнктуру ринку;

— регульовані, складаються під впливом попиту і пропозиції, але що піддаються певній дії з боку держави або через безпосереднє обмеження їхнього зростання або зниження, або шляхом регламентації рентабельності і т. п.;

— фіксовані, встановлюються державними органами на обмежені товари;

за способом фіксації:

— контрактні, встановлюються угодою сторін і зареєстровані в контракті;

— трансфертні, застосовуються при реалізації продукції між філіалами і підрозділами усередині одного підприємства або однієї асоціації;

— біржові (біржові котирування), використовуються при продажу товарів через біржі;

за часом дії:

— постійні (тверді), які не змінюються протягом всього терміну поставки продукції за певним контрактом або договором;

— поточні, за якими здійснюється поставка продукції в певний період часу. Вони можуть змінюватися протягом виконання одного контракту і залежать від кон'юнктури ринку;

— сезонні, які діють протягом певного періоду часу;

— ступінчасті, є рядом цін на продукцію, які послідовно знижуються за заздалегідь прийнятою шкалою.

31. Розподіл виручки і формування грошових ресурсів підприємств (валового і чистого доходу).

Використання виручки характеризує початкову стадію розподільних процесів. З отриманої виручки господарюючий суб'єкт відшкодовує матеріальні витрати на сировина, матеріали, паливо, електроенергію та інші предмети праці.

Подальше розподіл виручки пов'язане з формуванням амортизаційних відрахувань як джерела відтворення основних фондів і нематеріальних активів. Решта частина виручки являє собою валовий дохід або новостворену вартість, що спрямовується на виплату заробітної плати і формування чистого доходу господарюючого суб'єкта. Частина чистого доходу враховується в собівартості продукції у вигляді відрахувань на соціальні потреби (пенсійний фонд, фонд соціального страхування, фонд зайнятості, фонд обов'язкового медичного страхування), податків і зборів, відрахувань у спеціальні позабюджетні фонди. Решта є прибутком підприємства.

Виручка від реалізації продукції у відтворювальному процесі матеріального виробництва відіграє важливу роль як одна з ланок нового кругообігу коштів підприємства.

Валовий дохід - це грошовий вираз вартості знов створеної продукції. Він визначається як різниця між виручкою та матеріальними витратами й амортизаційними відрахуваннями у складі собівартості реалізованої продукції. Валовий дохід є важливим показником діяльності підприємства і характеризує її ефективність. У ньому відображається підвищення продуктивності праці, збільшення заробітної плати, скорочення матеріаломісткості продукції. Використання валового доходу як основного узагальнюючого показника ефективності дає змогу визначити реальний економічний ефект, котрий отримується від діяльності кожного підприємства. Валовий дохід, показуючи ступінь ефективності виробництва, є величиною знов створеної вартості - основного джерела національного доходу. Валовий дохід - основне джерело утворення фінансових ресурсів не тільки підприємств, а й державного бюджету, позабюджетних фондів.

Чистий дохід реалізується у вигляді акцизів, податку на додану вартість, відрахувань у Пенсійний фонд, інші державні цільові фонди тощо. Значна частина чистого доходу реалізується у формі прибутку. Таким чином, чистий дохід є найважливішим джерелом фінансових ресурсів не тільки підприємств, а й держави. У цьому зв'язку ніяк не можна погодитись з думками авторів стосовно того, що прибуток як економічна категорія являє собою чистий дохід, утворений додатковою працею, а отже, поняття "прибуток" і "чистий дохід" є однозначними.