3.3. Пенсії державних службовців, як пенсії за вислугу років

В юридичній літературі висловюлються думки про необхідність віднесення пенсії державних службовців до пенсії за вислугу років. При цьому автори беруть за основу критерії оцінки державної служби і пільги, що за неї надаються.

Слід зазначити, що вітчизняне законодавство не дає нормативного визначення вислуги років та не передбачає критеріїв її відмежування від спеціального стажу.

В галузевій літературі вислуга років визначається як період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює пред'являються вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, і при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність чи як особливий вид спеціального стажу окремих категорій працівників, який передбачає пільгове пенсійне забезпечення у зв'язку з втратою професійної працездатності й виходом на пенсію до настання віку? який дає право на пенсію за віком. Російські науковШ Д.А. Никонов та А,В. Стремоухов визначають вислугу років, як встановлену законом тривалість військової

_служби, служби і роботи в правоохоронних органах, а також іншої суспільно корисної діяльності, прирівняної до ЦІ^Є1 служби, яка дає право на пенсію незалежно від віку ^за умови звільнення зі служби (роботи), у зв'язку з якою призначається пенсія.¹ Такої ж позиції дотримуються науковці О.Е Мочульська та Ж.А. Горба-чова.

У наведених визначеннях юридична суть вислуги років розкривається через наслідки, які породжує цей юридичний факт у сфері пенсійних правовідносин. Особливість вислуги років полягає в тому, що вона є основною чи однією із основних (поряд із віком та (або) стажем) підставою, що обумовлює право на пенсію. Таке значення цього виду трудового стажу пов'язане із законодавчою презумпцією втрати професійної працездатності чи придатності внаслідок тривалого виконання того чи іншого виду діяльності до настання віку, який дає право на пенсію за віком.

Термінопоняття «пенсія за вислугу років» похідне від слів «служба», «служіння», «вислуга». Цей правовий інститут породжений потребами служіння, причому саме інтересам держави, необхідністю здійснення саме її Цілей, завдань та функцій. Служіння іншим інтересам, як приватних осіб, так і недержавних структур та організацій, ніколи в праві службою та вислугою років не визначалося та не мало юридичних наслідків для

У Никонов Д.А., Стремоухов А,В. Право социального обеспечения: чебное пособие / Под. ред. проф. А.В. Стремоухова. - М.: ПВОЮЛ Грачев ^С-М.,200І.-С.79.

у Мачульская Е.Е., Гобачова Ж.А. Право социального обеспечения. ^еоное пособия для ВУЗов. - 3-є изд., перераб, й доп. - М.: ЗАО «Книжньїй ^МИР», 2001. -_С. 104.

пенсійного забезпечення, про що свідчить аналіз відповідного законодавства.

В історичному розрізі при співставленні з іншими видами пенсійного забезпечення, пенсію за вислугу років можна вважати «родоначальницею» пенсійного права, а тривалий час - з XVII до кінця XIX століття -вона була по суті єдиним видом забезпечення такої якості та властивості. Свого часу, історично так склалось, що першою і тривалий час в СРСР єдиною категорією пенсіонерів були тільки працівники, які служили інтересам держави, яким надавався пансіон за різними підставами (чи то старість, інвалідність тощо). Інші соціальні групи (селяни, робітники) правом на пенсію тривалий час наділені не були.

Дослідження пенсійного законодавства минулого, дозволяє передбачити, що пенсійне забезпечення за вислугу років, яке в своєму розвитку заклало основи існуючих сьогодні самостійних видів пенсіонування. Вік, хвороба, інвалідність, втрата годувальника, який перебував на державній службі, свого часу були причинами, які зумовили обов'язок держави щодо надання відповідних засобів до існування бувшому чиновнику або членам його сім'ї, а згодом стали його підставами, якими вони є сьогодні.

В юридичній літературі вихід на пенсію за вислугу років порівнюється з пенсією у зв'язку з інвалідністю III групи, оскільки в обох випадках пенсія призначається при втраті професійної працездатності і неможливості виконувати попередню роботу. Пенсія за вислугу років дає особі можливість змінити вид діяльності і при цьому одночасно одержувати пенсію І заробітну плату ще до досягнення віку, необхідного призначення пенсії за віком. Якщо за станом здоров

особа немає змоги продовжувати роботу, то така пенсія _служить основним джерелом засобів до існування.

З огляду на це, пенсія за вислугу років в галузевій літературі визначається, як щомісячні грошові виплати із державного бюджету чи пенсійного фонду, що призначаються пожиттєво, з метою компенсації заробітку, втраченого у зв'язку з припиненням роботи чи служби, особам, які мають встановлену законом тривалість вислуги років.¹

З врахуванням загальних правових ознак пенсії, поняття пенсії за вислугу років можна сформулювати наступним чином. Це довічні (пожиттєві) щомісячні грошові виплати за рахунок державного бюджету та Пенсійного фонду, які встановлюються особам у зв'язку з здійсненням ними в минулому службових функцій, на умовах, в розмірах та порядку, передбаченому діючим законодавством. Таке визначення пенсії за вислугу років є загальним, яке дозволяє з одного боку виділити їх як самостійний вид пенсійного забезпечення, з іншого -відобразити загально правові ознаки пенсії і, по-третє, конкретизувати, видозмінювати приспособлювати його в залежності від визначених законодавцем додаткових вимог до визначених категорій громадян (військово­службовців, суддів, народних депутатів, прокурорів тощо)

Доцільно буде загострити увагу на специфічних ознаках, які відображені у наведеному вище визначенні.

Перш за все акцентуємо увагу на суб'єкті -отримувачі пенсії: це особа, яка виконує службові

Ф Иосифиди Д.Г. Право социального обеспечения Российской ^еДерации: Учебник для вузов/ Под. ред. проф. А.И. Бобьілева. - М: Право й ^0сУДарство_? 2003. - С. 289.

обов'язки, тобто обов'язки, продиктовані загально­державними інтересами (організації внутрідержавного життя тощо). Іншими словами, як і в минулому, суб'єктом права на цей вид пенсіонування, на відміну від інших видів пенсійного забезпечення, може виступати лише громадянин, який мав в минулому статус державного службовця.

По-друге, право на даний вид пенсії у особи виникає в тому випадку, коли вона відслужила, тобто пенсія за вислугу років призначається лише в тому випадку, якщо особа припинала виконувати обов'язки державної служби з огляду на професійну непридатність за станом здоров'я чи за віковим критерієм. Межа професійної непридатності коливається, однак сама вона завжди передбачена, незалежно від індивідуальних особливостей організму людини, який претендує бути визнаним пенсіонером за вислугу років. Саме тому, навіть у тих випадках, коли закон встановлює певні вікові критерії для виникнення права на пенсію цього виду, що зближує його за своєю природою до пенсії за віком, яка надається на пільгових умовах, він достатньо категоричний: обов'язковою умовою призначення пенсії за вислугу років є припинення виконання обов'язків державної служби.

По-третє, спеціальною ознакою є те, що дана пенсія фінансується за рахунок державного бюджету. Соціальне страхування стає державним лише в тому випадку, коли сама держава за рахунок власних коштів розраховується за той чи інший соціальний ризик. Саме державна казна, а не створені державою фінансові структури (фонди), несуть зобов'язання щодо виділення коштів на пенсійне забезпечення своїх службовців, в той час як державний бюджет і держава в цілому щодо інших видів пенсіонування виступає лише в якості

і

гаранта, який здатний примусити до виконання зобов'язань, однак не безпосереднього їх виконавця.

Пенсія за вислугу років призначається працівникам, які виконують специфічну трудову функцію, тобто не будь-яку роботу на державу, а саме службову функцію,

Поняття служби та службового права достатньо повно висвітлені в юридичній літературі, і приймаючи до уваги, що ми не ставимо на меті виявлення специфіки цього правового феномену, обмежимося лише констатацією положень діючого законодавства та наукових досліджень.

Держава презюмує втрату професійної працездатності і тому призначає пенсію лише особам, які припинили відповідний вид професійної діяльності, одночасно зберігаючи право займатися іншими видами трудової діяльності. Цією ознакою пенсія за вислугу років завжди відрізнялась від інших видів пенсій, які виплачуються працюючим пенсіонерам у повному обсязі. Аналогічна практика і у Російській Федерації (п.4 ст. 18 Закону про трудові пенсії).

Передбачаючи право на пенсію державного службовця, законодавець офіційно не називає стаж Державної служби вислугою років. Окрім такого стажу, необхідною умовою виникнення права на пенсію є Досягнення пенсійного віку та наявність загального трудового стажу, призначення пенсії має місце незалежно від звільнення зі служби. Крім того, зарахування до стажу державної служби часу роботи (служби) на посадах, не віднесених до посад державних ^СлУжбовців (окрім суддів, слідчих та прокурорів, що ^випливає із самої природи державної служби), суперечить природі правового інституту вислуги років, ^Як тривалої діяльності тільки певного виду.

Вищенаведене дає підстави для висновку, щ₀ даний вид пенсії є пенсією за віком. Стаж державної служби, в свою чергу, є необхідною умовою для встановлення додаткових, порівняно із загальними гарантій у пенсійному забезпеченні для осіб, діяльність яких полягає у виконанні завдань і функцій держави зокрема, підвищеного розміру пенсій, одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію.