Фактори, що визначають підходи до облікового відображення фінансових інвестицій

№ пор.		Фактори та їх характеристика		Зміст впливу на бухгалтерський облік
1.		Спосіб придбання фінансової інвестиції
1.1.		Придбання за грошові кошти		Впливає на формування собівартості
1.2.		Обмін на активи, інші, ніж грошові кошти
1.3.		Обмін на цінні папери власної емісії
1.4.	Отримання як внесок до статутного капіталу
1.5.	Безоплатне отримання
2.	Вид фінансової інвестиції залежно від відносин між інвестором та об'єктом інвестування
2.1.	Пайова (надає інвестору право власності на об'єкт інвестування): - акції акціонерних товариств; - інвестиційні сертифікати; - корпоративні права, засвідчені у формі, іншій, ніж цінні папери.			Визначає субрахунок для обліку і метод оцінки на дату балансу
2.2.	Боргова (не надає інвестору права власності на об'єкт інвестування): - облігації державних і місцевих позик; - облігації підприємств; - казначейські зобов’язання; - ощадні (депозитні) сертифікати; - векселі.
3.	Статус об’єкта інвестування стосовно інвестора
3.1	асоційоване, дочірнє або спільне підприємство		Впливає на вибір методу обліку інвестиції та оцінки на дату балансу
3.2	пов’язані/не пов’язані сторони

7.2. Оцінка фінансових інвестицій

Оцінка фінансових інвестицій здійснюється на дату надходження та на дату балансу (табл. 7.2).

Таблиця 7.2

Оцінка фінансових інвестицій на дату надходження відповідно до п(с)бо 12

№ пор.	Чинники, що впливають на вибір методу оцінки фінансових інвестицій	Методика формування вартості фінансових інвестицій в обліку
1.	Залежно від особливостей придбання фінансової інвестиції:
1.1.	Придбання за кошти	Ціна придбання, комісійна винагорода, мито, сума податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції
1.2.	Обмін на цінні папери власної емісії	Справедлива вартість переданих цінних паперів
1.3.	Обмін на інші активи	Справедлива вартість переданих активів
1.4.	Безоплатне отримання	Справедлива вартість отриманих інвестицій

Використання конкретних методів оцінки фінансових інвестицій на дату балансу визначається вимогами П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» та П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», відповідно до класифікації інвестицій за ознаками ступеня впливу на діяльність об’єкта інвестування та намірів інвестора щодо використання інвестицій як активів (продаж, утримання до погашення, утримання з метою управління об’єктом інвестування тощо) (рис. 7.3.).

При придбанні всі інвестиції оцінюються та відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю, яка формується залежно від виду активів, які були передані в оплату.

Згідно з П(С)БО 12 існують три способи придбання фінансових інвестицій, які, за визначенням, мають охоплювати всі можливі варіанти компенсації їхньої вартості:

1. за грошові кошти;

2. в обмін на інші активи (не на кошти);

3. в обмін на цінні папери власної емісії.

У разі придбання фінансової інвестиції за грошові кошти до її собівартості включаються: ціна придбання, комісійні винагороди, мито, податки, збори, обов'язкові платежі та інші витрати, безпосередньо пов'язані з її купівлею.

Якщо придбання фінансової інвестиції здійснюється шляхом обміну на активи, відмінні від грошових коштів, то собівартість фінансової інвестиції визначається за справедливою вартістю цих активів.

При придбанні інвестиції через обмін на цінні папери власної емісії собівартість визначається за справедливою вартістю переданих цінних паперів. Цей спосіб має особливість − здійснюється формування статутного капіталу за рахунок залучення активу у вигляді фінансової інвестиції.

Приклад 7.1.

Підприємство придбало 03.03.2011 року ощадні сертифікати банку на пред’явника вартістю 1400 грн., сплачена комісійна винагорода за послуги, пов’язані з придбанням, — 100 грн. Собівартість такої фінансової інвестиції становитиме 1500 грн. (1400 + 100).

Справедливою вартістю інвестицій, отриманих в результаті обміну на цінні папери власної емісії, є поточна вартість таких цінних паперів на фондовому ринку, а за її відсутності — експертна оцінка.

Рис. 7.3.Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу за національними П(С)БО

Приклад 7.2.

Підприємство придбало облігації іншого підприємства на суму 5500 грн. в обмін на 50 акцій власної емісії. Номінальна вартість акцій становить 120 грн. за акцію, а на останніх торгах на фондовій біржі їхня вартість становила 130 грн. за акцію.

Таким чином, собівартість придбаних облігацій буде рівною справедливій вартості переданих цінних паперів, що складе 6500 грн.(50 акцій × 130 грн.).

Приклад 7.3.

В обмін на акції іншого підприємства було передано обладнання, первісна вартість якого становить 6000 грн., сума зносу, нарахованого за час експлуатації, — 1500 грн. Вартість такого обладнання в сучасних умовах становить 4000 грн.

Собівартість фінансової інвестиції (придбаних акцій) становитиме 4000 грн. (що складає справедливу вартість переданих активів).

Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу залежить від того, чи є інвестиція поточною чи довгостроковою і які цінні папери формують їх пакет. Згідно з П(С)БО 12, усі поточні фінансові інвестиції на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.

Термін «справедлива вартість» визначається п. 4 П(С)БО 19 як сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами. На практиці її ототожнюють з ринковою вартістю інвестицій, тобто сумою, яку можна отримати від їх продажу на активному ринку. Фінансові інвестиції, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, відображаються на дату балансу за їх собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестицій. Зменшення корисності − це втрата економної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Слід зазначити, що справедлива вартість може бути як вищою, так і нижчою собівартості. В такому разі фінансові інвестиції підлягають переоцінці. Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших доходів або інших витрат відповідно.

Якщо підприємство володіє частиною акціонерних капіталів кількох інших товариств, такі акції розглядаються як інвестиційний портфель короткострокових цінних паперів. Якщо ж воно володіє поточними борговими зобов'язаннями — це портфель боргових зобов'язань. При зміні ринкової вартості, переоцінці підлягає, як правило, портфель, а не окрема інвестиція.

Оцінка довгострокових інвестицій залежить як від виду цінних паперів, що формують інвестиційний портфель, так і від рівня впливу інвестора на операційну і фінансову діяльність підприємства, акції якого були придбані. Так, довгострокові фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства і у спільну діяльність зі створенням юридичної особи (спільного підприємства) на дату балансу відображаються за вартістю, що визначена за методом участі у капіталі. Фінансові інвестиції, що обліковуються за методом участі в капіталі, на дату балансу відображаються за вартістю, що визначається з урахуванням зміни загальної величини власного капіталу об'єкта інвестування, крім тих, що є результатом операцій між інвестором і об'єктом інвестування.

У разі володіння борговими інвестиціями (облігаціями) для їх оцінки на дату балансу передбачений метод оцінки за амортизованою вартістю фінансових інвестицій, яка визначається шляхом корегування первісної вартості на суму накопиченої амортизації премії або дисконту.

Дисконт (премія) виникають у разі відхилення ринкової вартості від номіналу в момент придбання інвестиції. За умов, якщо інвестор сплачує більше номіналу, то вважається, що боргові зобов'язання придбані з премією, якщо менше − з дисконтом.

Дисконт та премія амортизуються інвестором протягом періоду з дати придбання до дати погашення за ефективною ставкою відсотка, визначення якої можна виразити формулою (7.1):

; ; (7.1.)

де РСВ − річна сума відсотка;

РСД, РСП− річна сума дисконту, річна сума премії;

Д, П − загальна сума дисконту, загальна сума премії,

Р − термін обігу інвестиції;

РВ − ринкова вартість інвестиції;

НВ − номінальна вартість інвестиції;

%С − ставка відсотку за інвестицією.

Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.