5.8. Облік переоцінки основних засобів

Пріоритетною оцінкою основних засобів є історична (фактична) собівартість, розрахована виходячи з витрат на їх виготовлення або придбання. Разом з тим підприємство може переоцінювати об’єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об’єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу.

Здебільшого справедлива вартість об’єктів основних засобів прирівнюється до ринкової вартості, а за відсутності даних про ринкову вартість – до відновлювальної вартості (сучасної собівартості придбання) за вирахуванням суми зносу на дату переоцінки.

Порогом суттєвості з метою відображення переоцінки основних засобів у бухгалтерському обліку може прийматися величина, що дорівнює 1 відсотку чистого прибутку (збитку) підприємства, або величина, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості об’єктів обліку від їх справедливої вартості.

Крім того, первісна (переоцінена) вартість об’єкта основних засобів може бути збільшена станом на кінець року на суму індексації, проведеної у порядку, встановленому податковим законодавством. При цьому коефіцієнт індексації визначається за формулою:

К_і = [J(a-1) – 10] : 100,

де J(a-1) – індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Якщо значення К_і не перевищує одиниці, індексація вартості основних засобів, що амортизується, та суми накопиченої амортизації не проводиться.

Рішення про проведення переоцінки оформляється наказом або розпорядженням керівника підприємства.

У разі переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт. Групою основних засобів вважається сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання об’єктів основних засобів.

Переоцінка основних засобів тієї групи, об’єкт якої вже зазнав переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості. Такий підхід дозволяє уникнути змішаних оцінок при розкритті інформації про основні засоби у фінансовій звітності.

Результати переоцінки основних засобів встановлюються наступним чином:

1. Розраховується індекс переоцінки діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. Якщо справедлива вартість об’єкта основних засобів більше його залишкової вартості, то індекс переоцінки буде більше одиниці, в іншому випадку – менше.

2. Визначається переоцінена первісна вартість та сума зносу об’єкта основних засобів множенням відповідно первісної вартості і суми зносу на індекс переоцінки.

3. Порівнюються показники вартості і зносу об’єкта основних засобів до і після застосування індексу переоцінки з метою відображення суми дооцінки (уцінки) в бухгалтерському обліку.

Якщо залишкова вартість об’єкта дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об’єкта до його первісної вартості без перегляду суми зносу об’єкта.

Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку.

В бухгалтерському обліку результати переоцінки основних засобів відображаються за такими правилами:

• сума дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу. Якщо ж у попередніх періодах проводилась уцінка цього об’єкта основних засобів, то сума дооцінки розподіляється між іншими доходами від звичайної діяльності звітного періоду (у межах суми попередніх уцінок) і додатковим капіталом;

• сума уцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів відноситься на збільшення витрат. У разі проведення у попередніх періодах дооцінки даного об’єкта основних засобів, сума уцінки на дату останньої переоцінки спочатку спрямовується на зменшення додаткового капіталу, а сума перевищення уцінки над сумою попередніх дооцінок списується на витрати звітного періоду.

Результати переоцінки основних засобів обліковуються наступною кореспонденцією рахунків (приклад 5.10).

Приклад 5.10.

На дату балансу первісна вартість об’єктів операційної нерухомості становить 600000 грн., сума зносу – 150000 грн., а справедлива вартість – 540000 грн. Прийнято рішення про проведення переоцінки об’єктів основних засобів.

Індекс переоцінки дорівнює 1,2 (540000 : 450000). Дооцінка первісної вартості визначена у сумі 120000 грн. (600000 × 1,2 - 600000), дооцінка зносу у сумі 30000 грн. (150000 × 1,2 - 150000).

1. Збільшується первісна вартість нерухомості після проведення переоцінки, грн.:

Дебет 103	«Будинки та споруди»	120000
Кредит 423	«Дооцінка активів»

2. Збільшується сума зносу нерухомості за результатами переоцінки, грн.:

Дебет 423	«Дооцінка активів»	30000
Кредит 131	«Знос основних засобів»

Таким чином, дооцінка залишкової вартості основних засобів до рівня справедливої вартості вплинула на збільшення додаткового капіталу у сумі 90000 грн.

Приклад 5.11.

На дату другої переоцінки об’єктів операційної нерухомості справедлива вартість визначена у сумі 424000 грн. З дати проведення попередньої переоцінки нарахована амортизація у сумі 10000 грн. Отже, залишкова вартість дорівнює 530000 грн. (720000 – 180000 - 10000), а індекс переоцінки – 0,8 (424000 : 530000).

Сума уцінки вартості основних засобів становить 144000 грн. (720000 – 720000 × 0,8), сума уцінки зносу 38000 грн. (190000 – 190000 × 0,8).

1. Нараховано амортизацію основних засобів з дати проведення попередньої переоцінки, грн.:

Дебет 92	«Адміністративні витрати»	10000
Кредит 131	«Знос основних засобів»

2. Зменшується додатковий капітал у межах суми попередньої дооцінки, грн.:

Дебет 423	«Дооцінка активів»	90000
Кредит 103	« Будинки та споруди »

3. Зменшується сума зносу основних засобів, грн.:

Дебет 131	«Знос основних засобів »	38000
Кредит 103	« Будинки та споруди »

4. Списується на витрати поточного періоду частина суми уцінки залишкової вартості об’єктів, що перевищує суму попередньої дооцінки, грн.:

Дебет 975	«Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій»	16000 (144000 – 90000 – 38000 )
Кредит 103	« Будинки та споруди »

Приклад 5.12.

На дату балансу первісна вартість обладнання становить 500000 грн., сума зносу – 60000 грн., а справедлива вартість – 418000 грн.

Прийнято рішення про проведення уцінки об’єктів основних засобів.

Індекс переоцінки дорівнює 0,95 (418000 : 440000).

Сума уцінки первісної вартості – 25000 грн. (500000 – 500000 × 0,95), сума уцінки зносу – 3000 грн. (60000 – 60000 × 0,95).

1. Зменшується сума зносу обладнання після переоцінки, грн.:

Дебет 131	«Знос основних засобів »	3000
Кредит 104	« Машини та обладнання »

2. Списується на витрати сума уцінки залишкової вартості обладнання, грн.:

Дебет 975	«Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій»	22000
Кредит 104	« Машини та обладнання »

Приклад 5.13.

На дату другої переоцінки обладнання справедлива вартість визначена у сумі 560000 грн. З дати проведення попередньої переоцінки, нарахована амортизація у сумі 18000 грн.

Отже, залишкова вартість дорівнює 400000 грн. (418000 - 18000), а індекс переоцінки – 1,4 (560000 : 400000).

Сума дооцінки вартості обладнання становить 190000 грн. (475000 × ×1,4 - 475000), сума дооцінки зносу – 30000 грн. (75000 × 1,4 - 75000).

1. Нараховано амортизацію основних засобів, грн.:

Дебет 91	«Загальновиробничі витрати»	18000
Кредит 131	«Знос основних засобів»

2. Збільшується сума зносу обладнання після переоцінки, грн.:

Дебет 104	«Машини та обладнання»	30000
Кредит 131	« Знос основних засобів »

3. Збільшуються інші доходи від звичайної діяльності на суму дооцінки обладнання у межах суми попередньої уцінки, грн.:

Дебет 104	«Машини та обладнання»	22000
Кредит 746	«Інші доходи від звичайної діяльності»

4. Збільшується додатковий капітал на суму перевищення розміру дооцінки залишкової вартості обладнання над сумою попередніх уцінок (160000 – 22000), грн.:

Дебет 104	«Машини та обладнання»	138000
Кредит 423	« Дооцінка активів »

При вибутті об’єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.