2.4. Облік операцій на поточних та інших рахунках у банку

Загальні положення щодо відкриття, використання та закриття рахунків у банку

Кожне підприємство, зареєстроване у встановленому порядку, має право відкривати у банках рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб. Установу банку підприємство обирає самостійно.

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком підприємству для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Підприємства можуть відкривати поточні рахунки, як в національній, так і в іноземній валюті.

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком підприємству на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Відкриття рахунків у банку регламентується Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній і іноземній валютах.

Так, відкриття поточного рахунку здійснюється після укладання договору банківського рахунку. За цим договором банк зобов’язується приймати та зараховувати на рахунок клієнта (власника рахунку) грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування та видачу відповідних сум з рахунку, а також здійснювати інші операції по рахунку.

Особа, яка від імені підприємства відкриває поточний рахунок, повинна пред’явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Представники юридичних осіб представляють також документи, що підтверджують їх повноваження.

Для відкриття поточного рахунку до установи банку подаються документи, які мають бути чинними та містити достовірну інформацію на час їх подання банку. Серед них:

• заява про відкриття поточного рахунку за відповідною формою. Заяву підписує керівник або інша уповноважена на це особа підприємства;

• копія належним чином зареєстрованого установчого документа, засвідчену органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально;

• копія довідки про внесення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену органом, що видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

• копія документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

• картка із зразками підписів і відбитка печатки за відповідною формою, засвідчену нотаріально або організацією, якій клієнт адміністративно підпорядкований, в установленому порядку. До картки включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України або установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів;

• копія документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі Пенсійного фонду України (для юридичної особи, яка використовує найману працю і відповідно до законодавства України є платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування).

На підставі зазначених вище документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію клієнта та осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком.

Підприємство може відкривати декілька поточних рахунків в одному чи різних банках. Виключенням є рахунки для формування статутного капіталу підприємства і для ведення спільної діяльності. Таких рахунків підприємство може відкрити тільки по одному.

Днем відкриття поточного рахунку є дата, вказана на Заяві про відкриття рахунку в розділі «Відмітки банку».

Банк може відкрити клієнту поточний рахунок, операції за яким будуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів (у т.ч. з використанням корпоративного спеціального платіжного засобу).

При цьому, якщо підприємство немає поточного рахунку у відповідному банку для відкриття поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, подаються документи, які передбачені Інструкцією № 492 для відкриття поточного рахунку, крім картки із зразками підписів. Між банком і підприємством укладається договір, в якому зазначаються умови відкриття такого поточного рахунку та особливості його використання.

Підприємство, якому вже відкрито поточний рахунок у цьому банку має право здійснювати операції за цим рахунком з використанням спеціального платіжного засобу після укладення договору, на підставі якого надається і використовується спеціальний платіжний засіб.

Відповідно до Інструкції № 22 під час здійснення розрахункових операцій використовуються такі платіжні інструменти:

• меморіальний ордер;

• платіжне доручення;

• платіжна вимога-доручення;

• платіжна вимога;

• розрахунковий чек;

• акредитив.

За меморіальним ордером, який складається за ініціативою банку, оформлюються операції по списанню коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та нормативно-правових актів Національного банку України.

Найбільш розповсюдженим платіжним інструментом є платіжне доручення, яке являє собою розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Підприємство має право зазначати в платіжному дорученні дату валютування, яка не може бути пізніше 10 календарних днів після складання платіжного доручення. При цьому під датою валютування розуміють зазначену у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дату, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. Підприємство-платник до настання дати валютування може відкликати кошти, які до зарахування на рахунок отримувача обліковуються в банку, що обслуговує отримувача. Лист про відкликання коштів платник подає до свого банку, який того самого дня надає банку отримувача вказівку про повернення коштів.

Банк приймає платіжне доручення до виконання протягом 30 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.

Платіжна вимога-доручення являє собою розрахунковий документ, який складається з двох частин:

верхньої – оформлюється отримувачем і містить вимогу безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

нижньої – заповнюється платником у разі згоди оплатити вимогу- доручення і подається ним до обслуговуючого банку. Містить доручення про списання з рахунку визначеної суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача;

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її отримувачем.

Вимога стягувача або в разі договірного списання отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача оформлюється платіжною вимогою.

Розрахунковий чек містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, у якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів. Чеки використовуються лише для безготівкових перерахувань з рахунку підприємства-чекодавця на рахунок отримувача коштів і не підлягають сплаті готівкою.

Для гарантованої оплати чеків чекодавець бронює кошти на окремому рахунку "Розрахунки чеками" у банку-емітенті.

Для цього разом із заявою про видачу чекової книжки (містить зброшуровані чеки по 10, 20, 25 аркушів) чекодавець подає до банку-емітента платіжне доручення для перерахування коштів на рахунок "Розрахунки чеками".

Чекова книжка може видаватися для розрахунків з будь-яким конкретним постачальником або з різними постачальниками.

На підприємстві чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку.

Підприємство-чекодавець виписує чек із чекової книжки під час здійснення платежу і видає за отримані ним товари (виконані роботи, надані послуги). Підприємство, яке отримує чек (чекодержатель) пред’являє чек до оплати в обслуговуючий його банк протягом 10 календарних днів, не враховуючи день виписки чека.

Строк дії чекової книжки - один рік. Якщо через рік чекова книжка не використана, строк ії дії може подовжуватись за погодженням з банком-емітентом. У разі повернення підприємством банку чекової книжки з невикористаними чеками за платіжним дорученням підприємства кошти з рахунку «Розрахунки чеками» перераховуються на його поточний рахунок.

Вишчезазначені розрахункові документи застосовуються при оформленні відповідного виду безготівкових розрахунків і складаються на бланках, форма яких визначена Інструкцією 492.

За договором акредитиву банк-емітент (банк, що відкрив акредитив) за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара (особи, на користь якої відкрито акредитив) або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж. Для відкриття акредитиву клієнт подає до банку-емітента заяву за відповідною формою із зазначеним строком акредитиву.

Підприємству в банку-емітенті можуть відкриватися такі види акредитивів:

• покритий - акредитив, для здійснення платежів за яким завчасно бронюються кошти підприємства-платника в повній сумі на окремому рахунку в банку «Розрахунки за акредитивами»;

• непокритий - акредитив, оплата за яким (якщо тимчасово немає коштів на рахунку платника) гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Підприємство-бенефіціар після отримання повідомлення від виконуючого банку про відкриття на його користь акредитиву, відвантажує продукцію (виконує роботи чи надає послуги) та надає виконуючому банку потрібні документи, що передбачені умовами акредитиву, разом з реєстром документів за акредитивом. На підставі цих документів здійснюються виплати бенефіціару з рахунку «Розрахунки за акредитивами», що оформлюється меморіальним ордером виконуючого банку.

По закінченні строку дії акредитива невикористані за ним кошти зараховуються на рахунок заявника акредитива.

Для здійснення розрахунків підприємства самостійно обирають платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладення договорів.

При здійсненні розрахунків через банк можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді (за допомогою системи дистанційного обслуговування). Спосіб подання підприємством документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку. Дистанційне обслуговування рахунку може здійснюватися за допомогою систем «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет – банк», «телефонний банкінг» тощо.

У сфері безготівкових розрахунків відповідно до законодавства України застосовуються також векселі та спеціальні платіжні засоби.

Законодавством України визначено порядок закриття поточних рахунків підприємства. За Цивільним кодексом України визначено, що договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Банківські установи також мають право закривати рахунки клієнтів без їх згоди, якщо протягом трьох років за рахунком не здійснюються операції та відсутній залишок грошових коштів на такому рахунку, а також в деяких інших випадках, передбачених договором чи законом.

Порядок закриття рахунків залежить від причин закриття рахунку, а також від того, хто є ініціатором закриття.

Так, поточні рахунки підприємств закриваються на підставі:

• заяви про закриття поточного рахунку, якщо рахунок закривається за ініціативою підприємства. Заява складається у довільній формі із вказівкою відповідних обов’язкових реквізитів;

• рішення органу, на який покладено функції по припиненню юридичної особи (за заявою ліквідатора, головуючого чи члена ліквідаційної комісії, управителя майна тощо);

• документу, виданого державним реєстратором, який підтверджує припинення юридичної особи;

• по інших обставинах, передбачених законодавством чи договором між банком і клієнтом.

Інструкцією 492 передбачено перелік документів, які подаються до банку у разі закриття поточного рахунку підприємства внаслідок різних причин.

В день закриття рахунку банк зобов’язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.

Як вже було зазначено, крім поточних рахунків, підприємства можуть відкривати у банку вкладні (депозитні) рахунки).

Вкладний (депозитний) рахунок підприємству, яке вже має поточний рахунок в цьому банку, відкривається на підставі договору банківського вкладу.

Якщо підприємство не має рахунків у цьому банку, то банк відкриває йому вкладний (депозитний) рахунок за умови подання таких документів:

• копії належним чином зареєстрованого установчого документа, засвідчену органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально;

• копії довідки про внесення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену органом, що видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

• копії документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

• копії документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі Пенсійного фонду України (для юридичної особи, яка використовує найману працю і відповідно до законодавства України є платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування).

Картка із зразками підписів і відбитком печатки за відповідною формою при відкритті вкладного (депозитного) рахунку подається за умови, якщо в договорі банківського вкладу передбачено перерахування коштів з цього рахунку після закінчення строку зберігання з використанням платіжного доручення клієнта.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором також може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. Відповідно до договору вкладникові сплачуються проценти на суму вкладу.

Кошти на вкладний (депозитний) рахунок суб'єкта господарювання перераховуються з його поточного рахунку. Забороняється проведення розрахункових операцій за вкладними (депозитними) рахунками, крім операцій, пов’язаних із реалізацією майнових прав на суму коштів, що зберігаються на вкладному (депозитному) рахунку відповідно до договору застави. Забороняється також видача коштів готівкою з цього рахунку. Після настання обставин повернення коштів, які визначаються договором банківського вкладу, кошти повертаються на поточний рахунок підприємства.