94. Правове положення Державної служби фінансового моніторингу України.

За підручником Фінансове право під ред. Кучерявенко М.П.:

Державна служба фінансового моніторингу України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму: а) вносить пропозиції щодо функціонування та безпосередньо реалізує державну політику; б) створює та забезпечує функціонування відповідної єдиної державної інформаційної системи. Також цей орган збирає, обробляє та аналізує інформацію про фінансові оперції, що підлягають фінансовому моніторингу, інші фінансові операції або інформацію, що може бути пов’язана з підозрою у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму.

Згідно Положення про Державну службу фінансового моніторингу України від 13 квітня 2011 року N 466/2011:

1. Державна служба фінансового моніторингу України (Держфінмоніторинг України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Держфінмоніторинг України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

3. Основними завданнями Держфінмоніторингу України є:

1) реалізація державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також внесення пропозицій щодо її формування;

2) збирання, оброблення та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, інші фінансові операції або інформації, що може бути пов'язана з підозрою у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму;

3) створення та забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

98. Правові основи фінансового контролю в Україні.

За підручником Фінансове право під ред. Кучерявенко М.П.:

До загальних (універсальних) функцій соціального управління належать прогнозування, планування, регулювання, керівництво, організація, координація, нагляд та контроль. У свою чергу однією з найважливіших функцій державного управління є контрольна. При цьому слід зауважити, що, з одного боку, управління у сфері функціонування державних органів спрямоване на реалізацію контрольної функції, а з другого – діяльність орагнів виконавчої влади сама має підконтрольний характер. Фінансовий контроль як складовий компонент державного контролю виступає специфічною функцією державного управління. Він вирізняється специфікою совоєї цільової спрямованості, змісту та засобів реалізації. Також цьому притаманні спеціальний суб’єктний склад та особливий предмет (об’єкт) контрольної діяльності. Отже, розглядаючи співвідношення фінансового контролю та державного управління, бачимо, що фінансовий контроль слугує засобом досягнення конкретної мети, яка постає перед державою, – реалізації ефективної фінансової політики, встановлення правовпорядку та законності, забезпечення дотримання дисципліни в галузі публічних фінансів.

Сутність фінансового контролю розкривається в основних завданнях, поставлених перед ним, а саме:

- перевірка своєчасності і повноти виконання контрольованими суб’єктами фінансових зобов’язань перед державою та органами місцевого самоврядування;

- перевірка виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування покладених на них функцій з формування, розподілу (перерозподілу) та використання публічних грошових фондів;

- перевірка дотримання вимог чинного законодавства та інших нормативно-правових актів щодо збереження коштів і матеріальних активів, порядку здійснення фінансових операцій та розрахунків, а також їх змісту;

- перевірка правильності та ефективності використання публічних грошових ресурсів;

- виявлення порушень фінансової дисципліни та примушення до їх усунення;

- попередження порушень законності у сфері фінансової діяльності, забезпечення відшкодування завданого матеріального збитку, виявлення винних осіб та притягнення їх до відповідальності;

- перевірка правильності здійснення валютних операцій, ведення бухгалтерського обліку та складання звітності;

Виявлення резервів зростання фінансових ресурсів, з’ясування внутрішнього потенціалу підвищення ефективності виробничої діяльності, найбільш ощадливого використання наявних матеріальних та грошових фондів.

Реалізація перелічених завдань фінансового контролю є необхідною умовою забезпечення правопорядку і законності в процесі здійснення фінансової діяльності. Однією з вимог правопорядку в галузі фінансів є фінансова дисципліна – чітке дотримання закріплених нормами права розпоряджень, що регулюють порядок формування, роподілу (перерозподілу) та використання публічних грошових фондів. Вимоги фінансової дисципліни обов’язкові як для підприємств усіх форм власності і громадян, так і для органів державної влади та органів місцевого самоврядуання, а також їх посадових осіб.

Слід ураховувати, що об’єкт фінансового контролю не обмежується перевіркою тільки грошових фондів публічного характеру. Він також охоплює матеріальні, природні, трудові та інші ресурси держави, оскільки вони використовуються в грошовій формі або опосередковані нею. Іншими словами, фінансовий контроль поширюється не тільки на фінансові, а й на пов’язані з ними господарські відносини.

Предмнетом фінансового контрою виступають первинні фінансові та інші документи (плани, рахунки, кошториси, баланси, звіти та ін.), що містять інформацію про параметри фінансово-господарської діяльності підконтрольного об’єкта.

Отже, під фінансовим контролем слід розуміти особливу сферу державного контролю, що являє собою діяльність фінансових органів з виявлення порушень законності, фінансової дисципліни і доцільності при формуванні, розподілі (перерозподілі) та використанні державних і муніципальних грошових фондів.

Правове регулювання фінансового контролю здійснюється нормами фінансовго права. В юридичній літературі склалася думка про фінансовий контроль як інститут Загальної частини фінансового права. Проте не викликає сумніву, що фінансовий контроль стосується усіх етапів фінансової діяльності, всіх фінансово-правових підгалузей та інституів Особливої частини фінансового права. До зазначеного треба додати, що фінансовий контроль є, мабуть, єдиним структурним підрозділом фінансового права, правові норми якго містяться як у Загальній, так і у Особливій частині. До Загальної частини слід віднести фінансово-правові норми, що регулюють загальні принципи, цілі та завдання, організацію та порядок здійснення фінансового контролю, характеристику його видів та методів. Що ж стосується фінансово-правових норм, які передбачають специфіку здійснення фінансового контролю в різних сферах фінансової діяльності, то їх цілком слушно відносять до Особливої частини. Конкретизація ж специфічних завдань і змісту відбувається в інституціональних (підгалузевих) правови актах.

Значення фінансового контрою полягає у тому, що він слугує інструентарієм протидії правопорушенням, стримування злочинності в галузі фінансів, забезпечення законності та правопорядку при здійсненні фінансової діяльності, досягнення доцільного та раціонального використання фінансових ресурсів, державного і комунального майна та врешті-решт належного фінансового забезпечення ефективної реалізації функцій сучасної соціально спрямованої держави. Поряд з цим фінансовий контроль відіграє важливу роль у належному захисті прав, свобод та інтересів усіх учасників фінансових відносин, досягненні конструктивного балансу між ними.