62. Правове положення Рахункової палати.

За підручником Фінансове право під ред. Кучерявенко М.П.

Рахункова палата – постійно діючий орган контролю, що створюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй. Вона здійснює контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України. Правові основи її діяльності, статус, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначено Законом України від 11 липня 1996 р. «Про Рахункову палату».

Завданнями Рахункової палати є:

- організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів;

- здійснення контролю за створенням і погашенням внутрішнього та зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності видатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів;

- контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального та національно-культурного розвитку, охорони навколишнього середовища;

- контроль за додержанням законності при наданні Україною позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України;

- контроль за законністю і своєчасністю руху коштів Державного бюджету України і коштів в установах Нацбанку України та уповноважених банків;

- аналіз установлених відхилень від показників Державного бюджету України і підготовка пропозицій щодо їхнього усунення, а також удосконалення бюджетного процесу в цілому.

Рахункова палата може виконувати й інші завдання, передбачені для неї чинним законодавством України.

По хід виконання Державного бюджету України та стан погашення внутрішнього і зовнішнього боргу України, результати здійснення інших контрольних функцій Рахункова палата регулярно інформує Верховну Раду України.

63. Поняття і функції державного кредиту.

За підручником Фінансове право під ред. Кучерявенко М.П.

Для розв’язання проблем у процесі підвищення надходжень до бюджету держава використовує беземісійний метод, що передбачає залучення тимчасово вільних грошових коштів юридичних та фізичних осіб, надаючи останнім можливість з повною економічною вигодою розміщувати особисті грошові кошти шляхом купівлі державних цінних паперів. Державний кредит як засіб розширення фінансових можливостей держави виступає важливим чинником соціально-економічного розвитку країни, а залучення коштів для фінансування загальнодержавних завдань сприяє впорядкуванню грошового обігу.

Аналіз змісту державного кредиту, його місця у фінансовій системі держави, перспектив розвитку передбачає докладну характеристику його позитивних і негативних сторін. Так, державний кредит поряд з бюджетною системою посідає важливе місце в процесі перерозподілу сукупного суспільного продукту. Незважаючи на детальне обговорення складу доходів і витрат на стадії проекту бюджету, домогтися їх чіткої збалансованості, відповідності не вдається ні на етапі обговорення проекту бюджету та у процесі його затвердження, ні на стадії його виконання. На збалансування цих складових частин бюджету і спрямовано механізм державного кредиту. Слід зазначити, що він має як позитивні риси, а саме: беземісійне поповнення доходів бюджету, розширення можливостей задоволення державних потреб, фінансування виникаючих надзвичайних витрат, удосконалення організації грошового обігу , поліпшення стану розрахунків, так і негативні, які зводяться до зростання непродуктивних витрат, підвищення відсотків за користування кредитами і як наслідок – необхідного збільшення податкового тиску.

За підручником Фінансове право. Роль В.Ф.

Державний кредит - це система врегульованих правовими нормами суспільних відносин у сфері акумуляції державою додаткових, умовно вільних грошових коштів, де держава виступає в ролі позичальника, кредитора або гаранта, як правило, в цілях покриття дефіциту бюджету, на умовах добровільності, поворотності, терміновості і платності.

Значення державного кредиту для економічного життя держави, його фінансової системи найбільш рельєфно виявляється через властиві йому функції. Можна виділити чотири функції державного кредиту:

- фіскальну;

- регулюючу;

- розподільну;

- контрольну.

Фіскальна функція показує основне призначення державного кредиту - формування централізованих грошових фондів держави за допомогою залучення додаткових, умовно вільних грошових коштів. В умовах, коли структурний дефіцит Державного бюджету є швидше нормою, ніж винятком, актуальність даної функції істотно зростає. Часто державний кредит виступає основним джерелом покриття бюджетного дефіциту.

Регулююча функція виявляється в дії держави за допомогою державного кредиту на функціонування грошового обігу, стан кредитного та інвестиційного ринку, рівень інфляції, в цілому на стан економіки держави. За допомогою держкредиту держава проводить свою фінансову політику.

Розподільна функція дозволяє спрямувати грошові потоки на забезпечення збалансованості бюджету. За рахунок державного кредиту забезпечується рівномірний розподіл податкового тиску в часі. Крім того, за допомогою держкредиту можна підвищити ефективність перерозподілу грошових коштів усередині держави: як між різними адміністративно-територіальними одиницями, так і між галузями економіки.

Контрольна функція виражається в забезпеченні цільового використання кредитних ресурсів, обов'язковості і своєчасності їх повернення, правильності розрахунку й виплати винагороди. При цьому контроль здійснюється на всіх етапах кредитної діяльності: безпосередньо при залученні позикового капіталу, використанні та поверненні грошових коштів.