29. Багатопроблемність малої прози о.Кобилянської.

Тематика прози О.Кобилянської:

• тема інтелігенції (“Аристократка”, “Impromptu phantasie”, “Valse melancolique”);

• тема народної долі, людських стосунків (“За готар”, “Банк рустикальний”, “На полях”, “У святого Йвана” та ін.);

• тема природи (“Там звізди пробивались”, “Смутно колишуться сосни”, “Через море”);

• антивоєнна тематика (“Лист засудженого вояка до своєї жінки”, “Назустріч долі”, “Юда”, “Зійшов з розуму”);

• тема громадсько-культурного життя Буковини (“Апостол черні” та ін).

У малій прозі письменниці розкривається великий світ людських почувань і переживань із “простого люду”, інтелігенції, змальовано мінливий світ природи. Щодо жанрової специфіки в основному пише оповідання (соціально-психологічні, лірико-психологічні), та новели. Окрему групу становить цикл новел антивоєнного гуманістичного змісту.

Основний, найпродуктивніший період творчості О.Кобилянської при­падає на другу половину 90-х і 900-ті р.р. Письменниця в цей час опублікувала багато новел, оповідань, повістей, нарисів.

Жанрова специфіка малої прози О.Кобилянської:

• соціально-психологічні оповідання з життя буковинських селян (“Банк рустикальний”, “У св. Івана”, “На полях”);

• настроєві психологічні образки (“Жебрачка”, “Покора”);

• лірико-драматичні пейзажні малюнки (“Битва”, “Під голим небом”);

• філософські діалоги (“Він і вона”);

• алегоричні поезії в прозі (“Рожі”, “Акорди”, “Там звізди проби­вались”);

• афористичні мініатюри.

Розширення ідейно-тематичного діапазону прози О.Кобилянської було пов'язане з поглибленням реалістичного начала творчості письменниці. У другій половині 90-х років вона, з одного боку, шукає нового підходу до зображення теми інтелігенції (“Аристократка”, “Impromptuphantasie”, “Valsemelancolique”), з другого – все глибше проникає у соціальні, мо­рально-етичні проблеми життя села, досягаючи найвищого художнього відкриття в повісті “Земля”.

В образах трьох артистичних натур з оповідання “Valsemelancolique” письменниця показує три різні життєві долі жінок-інтелігенток, кожна з яких намагається знайти своє щастя, найповніше виявити багаті духовні сили. Марта – втілення доброти й лагідності. Художниця Ганнуся – нестримна, поривчаста натура, емоційно-бурхлива, непостійна у своїх почуттях. У пошуках гармонії перебували Ганна і Марта. Софія – вся в світі музики, в світі мистецтва, це щедро обдарована творча натура, яка прагне стати піаністкою. Але життя її складається трагічно і ця трагедія має соціальний підтекст. Одним з центральних образів є музика, яку особливо цінували романтики, світ звуків, на їх думку, здатен відтворити внутрішній світ особистості в усій повноті та багатоманітності. Музикою починається і нею закінчується оповідання. В цьому творі О.Кобилянська подає два протилежні погляди на кохання і сім’ю. Перший – феміністичний, другий – патріархально-народницький. Саме цей, перший, новий для тогочасної українського суспільства, привернув до себе особливу увагу.

Звертання до образів і картин, з життя рідного краю, зокрема буковин­ського села, сприяло поглибленню соціального характеру творчості О.Кобилянської. У новелі “Банк рустикальний”, наприклад, постає кар­тина економічної руйнації бідного мужицького господарства за посередництвом так званого рустикального (селянського) банку, покликаного нібито допомагати в скрутну годину хліборобам, рятувати їх від лихварів. Та надії батька чотирьох дітей вирватися з пастки, в яку він несвідомо потрапив, не виплативши вчасно боргу і процентів, розвіялися. Один борг тягнув за собою другий, відсотки росли немилосердно, наближаючи неминучий крах його господарства. Показує незавидну долю селянської родини, розорену банком, власне несправедливим суспільним устроєм.

Зразки тонкого художнього аналізу селянської душі відчутно в новелах “У св. Івана”, “Час”, “За готар” та ін. Письменниця заглиблювалася в душевні стани своїх героїв, зображала їх у різних соціальних і морально-етичних ситуаціях, сфокусовуючи увагу насамперед на гуманних, доброчинних рисах характеру. З цього погляду особливий інтерес викликає оповідання “За готар”. Благородній селянській жінці, матері-страдниці Магдалені, яка втратила чотирнадцять дітей, авторка протиставляє образ черст­вого користолюбного духовного пастиря. Магдалена ж робить усе, щоб урятувати нещасного, а коли це їй не вдається – з останнього стягуається, щоб по-людськи поховати невідомого. Змучена власним горем, вона виявляє високе благородство, справжнє люди­нолюбство. У протиставленні образів священика, покликаного не лише про­голошувати, а й виявляти любов до ближнього, і образу страдниці Магдалени, сповненої безкорисливої любові до людей, підкреслено протилежність їхньої моралі і етики, життєвої позиції.

На початку 900-х років творчість О.Кобилянської продовжує розви­ватися головним чином у реалістичному напрямі, про що свідчать оповідання й повісті “Сліпець”, “Через море”, “За готар”, “Думи старика”, “В долах”, “Ніоба”, “За ситуаціями”. Проте, прагнучи розширити сферу своїх художніх пошуків, письменниця звертається до осмислення деяких абстрактно-сим­волічних тем і образів (“Акорди”, “Хрест”, “Місяць” та інші), зазнаючи певного впливу модерністських течій.

О.Кобилянська прагнула у лаконічній, експресивній формі, за допомогою образів-алегорій відтворити певні стани душі, змалювати певні явища природи, людського життя. Цей мініатюрний світ О.Кобилянської мовою символів відбиває реальний світ буття у більш чи менш реалістичних формах його вияву. До творів цього жанру належать мініатюри “Рожі” (1896), “Там звізди пробивались” (1900), “Смутно колишуться сосни” (1901), “Сліпець” (1903), “Через море” (1903), “Мої лілеї” (1903), “Хрест” (1906), “Весняний акорд” (1910) та ін. Вони мають глибоко індивідуальний характер, відображають прагнення письменниці передати своє бачення світу, свої внутрішні переживання.

Класичним зразком-алегоричної мініатюри є поезія в прозі “Рожі”. Щедрість кольорових відтінків, тонка музика слова, пластичність алегоричних образів темно-червоної, блідо-рожевої і білої рож, що втілюють різні жіночі долі, ставлять цю акварель О.Кобилянської на рівень кращих поезій в прозі у світовій літературі. Для цих поезій, алегоричних новел О.Кобилянська часто обирала теми із життя природи, в опрацюванні їх відчувається потяг до символізму. Це, зокрема, можна сказати про такі твори, як “Там звізди пробивались”, “Смутно колишуться сосни”, “Через море” та ін. Перший з них передає велич і красу українського степу, по якому “розпаношилась безконечна туга і одностайний сум”. Гли­бока вузька тиха річка серед лісостепу відбиває глибінь зоряного неба. Ліс дубовий, степ широкий, вузька річка, із глибокого дна якого до ясного світла тягнеться латаття, У мініатюрі О.Кобилянської “живуть” своїм життям, відбиваючи красу природи, переливи її барв, безперервність руху.