29. Проблематика та художня своєрідність повісті о.Кобилянської “Земля”.

Повість “Земля” – ця вершина психологічного реалізму О.Кобилянської. За жанром – це новаторська філософсько-гуманістична, соціально-психологічна повість, яку присвячено батькові Юліану Кобилянському.

“Земля” – твір, який приніс письменниці славу і повагу. Цей найкращий твір Ольги Юліанівни був написаний протягом 1898 – 1901 р.р. на місцевому матеріалі, а надрукована – в 1902 р. в “Літературно-науковому віснику”: в селі Димка нинішнього Глибоцького району Чернівецької області, що знаходиться за 27 км від Чернівців, стався нечуваний злочин: брат вбив брата. О.Кобилянська мала в Димці родичів, особисто знала старого Костянтина Жижіяна та його синів Михайла і Саву (правда, є інформація, що справжнє прізвище прототипів було Жижіяну і що вони молдавани за національністю). Була знайома письменниця й з коханкою молодшого брата Маріукою Магас (у творі це Рахіра Чункач), а образ Анни списала з наймички, яка довгий час працювала у Кобилянських. Робота над повістю вимагала великого напруження нервів. Авторка сама зазначала: “Факти, що спонукали мене написати “Землю”, правдиві. Особи майже всі до одної також із життя взяті. Я просто фізично терпіла під з'явиськом тих фактів, і коли писала – ох, як хвилями ридала!..”.

Ольга Кобилянська розробляє в повісті на українському ґрунті біблійний мотив про Каїна й Авеля — братовбивство як першозлочин.

Отже, тема повісті — трагедія братовбивства, що сталася в селянській родині Федорчуків.

Уже сам факт розробки авторкою біблійного мотиву свідчить про те, що в основі твору морально-етична проблематика, заглиблення у філософську й навіть містичну царину, притчева атмосфера, наскрізна знаковість (символічність).  

Провідна ідея повісті — пошук причин братовбивства, тобто першогріха, зла у світі. Ця надідея розкривається у двох основних проблемах твору: людина й земля та доля людини. Окреслимо докладніше кожну з них.

Письменниця порушує проблеми:

• сакрально-містичний зв’язок людини і землі

• влада землі над людиною

• фатум, влада долі над людиною

• життя і смерть

• гріх і святість

• злочин і спокута

• любов і ненависть

• сумлінна праця на землі як священний моральний обов’язок, єдиний засіб і виправдання буття селянина

Головна ідея повісті сформульована у словах: «земля повинна бути для людини, а не людина для землі». Твір проймає життєдайна віра в духовне розкріпачення людини, в перемогу світлих начал життя.

Головні герої «Земля» Кобилянська: Івоніка Федорчук та його дружина Марічка, їхні діти — Михайло Федорчук та Сава Федорчук, циганка Рахіра, її батько Григорій, заможний ґазда Василь Чоп’як, його дружина Докія і дочка Парасинка, чоловік Парасинки Тодорика, наймичка Анна.

У повісті «Земля» О. Кобилянської зображена зла влада землі над людьми. В основу сюжету покладено факт із реального життя. Родина Федорчуків  усе життя тяжко працювала на землі. Івоніка Федорчук колись не  мав землі, але тяжко працюючи в наймитах, нарешті купив власну землю. Він її дуже любить, увесь час подумки розмовляє з нею. Івоніка та його дружина Марія всі сили витратили, працюючи на землі для того, щоб вона перейшла до синів, яких батьки прагнули бачити багатими і щасливими.

Старший син Михайло був спокійний, працьовитий, любив землю. З  нього мав вийти гарний господар. Але його забрали в рекрути, він залишив наречену Анну.

Молодший син Сава був ледачий і байдужий до землі. Він покохав двоюрідну сестру Рахіру, ледачу й підступну. Допомагаючи батькам, Сава поступово зрозумів ціну землі. Рапіра підмовила його вбити брата, аби земля дісталася йому.

Коли Михайло повернувся додому на місяць, батьки виказали йому особливу шану, і Сава розлютився. Він убив брата. І хоч суд його виправдав і він одружився з Рахірою, щастя він не мав. Батьківська земля йому не дісталася, тож він пішов у наймити.

Коли Івоніка Федорчук дізнався, що Анна чекає дитину від Михайла, він розлютився, бо вважав це зазіханням на його землю. Анна збожеволіла, новонароджені близнюки померли. Але вона здолала все, одужала ,одружилася й народила сина.

Тоді вже Івоніка зрозумів, що був рабом землі та зненавидів її. А до Анни поставився як до родички, відписав шматок землі її синові, щоб він ніколи не спокусився вбити когось за неї.

При змалюванні села на початку повісті О.Кобилянська показує наближення біди. Увесь пейзаж пройнятий  гнітючістю трагедії, назріванням драми. Земля в повісті виступає як жива істота. Вона щедра годувальниця, але й велика сила, що керує вчинками людей.

О.Кобилянська дуже правдиво змальовує селянство з його індивідуалізмом. У вуста Івоніки вона вкладає головну ідею твору: не людина володар землі, а навпаки. Саме через слабкість одних людей, їхню жадібність, ледарство, зводиться нанівець любов до землі та багаторічна праця інших. Саме через людські моральні вади трапляються вбивства через майно. Люди забувають, що найголовніше в житті – не багатство, а духовна чистота і працелюбність.