28.Жанрово-тематичне розмаїття малої прози о.Кобилянської (“Банк рустикальний”, “Valse melancolique”, “Битва”).

Тонкі психологічні спостереження авторки за внутрішнім світом, духовними пориваннями її персонажів, розкриття багатства та краси світу природи, переплітаючись із глибокими ліричними відступами та музичними інтонаціями, що породили шедеври української новелістики: "Природа" (1888 p.), "Impromtu phantasie" (1894 р.), "Битва" (1896 р.), "Некультурна" (1897 p., "Valse melancolique" (1898 p.), виявляють нові неоромантичні тенденції, що відповідали тогочасним мистецьким пошукам у світовій літературі. Мистецтво є тим першим крилом-відповіддю на заданий письменницею пошук, у ньому, зокрема в музиці, О. Кобилянська вбачала вирішення своїх запитів. Неперевершеним зразком малої прози в цьому плані є новела "Valse melancolique" Коли авторку запитали про провідну думку твору, вона, дивуючись, відповіла: "А чи ви маєте її, коли переживаєте настрій, який не дає вам спокою, викликає прагнення здійснити велику мрію, кличе вас кудись так сильно, що ви не можете навіть передати цього поклику?.."

Тематика прози О.Кобилянської:

• тема інтелігенції (“Аристократка”, “Impromptu phantasie”, “Valse melancolique”);

• тема народної долі, людських стосунків (“За готар”, “Банк рустикальний”, 

Тема “натуральної людини”, проблемний трикутник людина – природа – цивілізація, роль підсвідомого в житті людини – новели , “Битва”, 

Жанрова специфіка малої прози О.Кобилянської:

соціально-психологічні оповідання з життя буковинських селян (“Банк рустикальний”, “У св. Івана”, “На полях”);

лірико-драматичні пейзажні малюнки (“Битва”, “

 В образах трьох артистичних натур з оповідання “Valsemelancolique” («Меланхолійний вальс») письменниця показує три різні життєві долі жінок-інтелігенток, кожна з яких намагається знайти своє щастя, найповніше виявити багаті духовні сили. Марта – втілення доброти й лагідності. Художниця Ганнуся – нестримна, поривчаста натура, емоційно-бурхлива, непостійна у своїх почуттях. У пошуках гармонії перебували Ганна і Марта. Софія – вся в світі музики, в світі мистецтва, це щедро обдарована творча натура, яка прагне стати піаністкою. Але життя її складається трагічно і ця трагедія має соціальний підтекст. Одним з центральних образів є музика, яку особливо цінували романтики, світ звуків, на їх думку, здатен відтворити внутрішній світ особистості в усій повноті та багатоманітності. Музикою починається і нею закінчується оповідання. В цьому творі О.Кобилянська подає два протилежні погляди на кохання і сім’ю. Перший – феміністичний, другий – патріархально-народницький. Саме цей, перший, новий для тогочасної українського суспільства, привернув до себе особливу увагу.

Звертання до образів і картин, з життя рідного краю, зокрема буковин­ського села, сприяло поглибленню соціального характеру творчості О.Кобилянської. У новелі “Банк рустикальний”, наприклад, постає кар­тина економічної руйнації бідного мужицького господарства за посередництвом так званого рустикального (селянського) банку, покликаного нібито допомагати в скрутну годину хліборобам, рятувати їх від лихварів. Та надії батька чотирьох дітей Петра вирватися з пастки, в яку він несвідомо потрапив, не виплативши вчасно боргу і процентів, розвіялися. Один борг тягнув за собою другий, відсотки росли немилосердно, наближаючи неминучий крах його господарства. Показує незавидну долю селянської родини, розорену банком, власне несправедливим суспільним устроєм.

«Банк рустикальний» — глибоко реалістична новела як за своєю темою, так і за способом змалювання подій. Вся система образотворчих засобів (пейзаж, портрет, психологічна деталь, епітети й порівняння) має реалістичний характер і несе високе функціональне навантаження.

Зосереджуючи свої зусилля на передачі внутрішнього стану героя, О. Кобилянська дуже скупо, лише кількома штрихами накреслює портрет героя. За допомогою двох лише деталей — «закрив від грубої праці покривленими пальцями лице, від жури зморщинами пооране» (І, 444) —дається виразна соціальна характеристика персонажа.

У новелі “Битва” О.Кобилянська пристрасно стала на захист рідної природи. У тужливому реквіємі про загибель карпатського лісу відчувається протест проти по­грабування визискувачами національних багатств народу.

Природа проходить через душі героїв, стає співучасником їхніх радощів і смутку. Людина, яка не любить своєї землі, не відчуває ніжного дотику природи, що є уособленням самого життя, — то не людина у вищому розумінні цього слова. Саме цією думкою пройнята новела «Битва» (1895), в якій письменниця виступає проти грабіжницького ставлення до своєї землі тих, хто продає її, нищить, живе заради грошей, і тих, хто спокійно спостерігає за цим.  «Нищать чужі антихристи наші прекрасні ліси, що становлять маєток нашого краю... Тепер мається сей прекрасний матеріал вивозити, мабуть, аж за море! І що має наш край з того?» — говорить робітник Клевета, гнівно обурюючись тим, що іноземцям дозволяють грабувати нашу природу. Та його слова не були підтримані: «відповідь укараного згубилась в оглушаючім гуку». Мешканці цього благословенного краю чомусь не усвідомлюють всієї трагедії, що відбувається навколо, пасивно спостерігаючи за варварським знищенням природи. Ці люди «жили з дня на день, не дбаючи о будучність і її безнадійність; їх бажання були прості й прозорі, а умови їх щастя — блиск сонця і синє небо». У новелі «Битва» О. Кобилянська зробила природу головним персонажем твору. В українській прозі це було вперше.