Новаторство в.Винниченка у художньому вирішенні теми села (“Біля машини”, “Голод”, “Солдатики!”, “На пристані”).
В. Винниченко у своїх творах показує, що на початку XX століття атмосфера суспільства перенасичена ненавистю, страхом, бажанням помсти. І справді, соціальне збудження села мало ознаки емоційної стихії, мінливої й вибухової, оскільки заговорили-захвилювалися великі людські маси. Настрій — це емоційне тло, на якому відбувається дія. У Винниченка воно відіграє неабияку роль.
В оповіданні «Салдатики!» письменник розповідає про типову на той час подію, пов'язану з придушенням селянського повстання. Ситуація, яка склалася у селі після появи прокламацій, змінила його звичайне життя: воно захвилювалося, покотилися чутки про те, що селяни встають на панів. Голодні селяни відбирають у поміщика зерно, і для того щоб навести порядок, до села наближається каральний загін, викликаний тим же поміщиком. Психологічно точно і яскраво автор показує головного героя цього невеличкого твору — селянина Явтуха, селянського ватажка.
Винниченко переконує читачів, що саме Явтух заслуговує на лідерство. Навіть портретна характеристика Явтуха свідчить про те: у нього твердий погляд, ясні очі, тихий, спокійний голос. А зважений тон, переконливість аргументів у його зверненні до солдатів свідчать про природну мудрість, небай-дужість до народних страждань.
Як же сталося, що Явтух, «якого мало навіть і примічали в селі», став у відповідальну для односельців хвилину ватажком? Винниченко поволі, поступово змальовує перед нами шлях цього перетворення. І так само поступово, але впевнено ми переконуємося, що перетворення таке зумовлене самим часом.
Змальовуючи нового лідера мас, Винниченко подає словесний і моральний поєдинок двох лідерів: неформального (Явтуха) і формального (офіцера). Моральна перемога — на боці Явтуха, який знову використовує свій аргумент: стріляти у невинних — це гріх! І ми бачимо, що вже й солдати йдуть за цим новим, неформальним лідером, моральна сила якого — в правоті.
Розв'язка твору несподівана і для читача, і для самих персонажів. Солдати опустили зброю, бо щось зрушилося в їхній свідомості. Слова Явтуха дійшли до їхніх сердець. Оскаженілий від люті офіцер убиває ватажка, але наступної миті з натовпу селян вискакує Микола і ломакою вбиває офіцера.
У цій вкрай напруженій ситуації у солдатів з очей наче полуда почала спадати, вони замислися, мабуть, про свою ганебну роль.
Явтух своєю смертю спонукає селян діяти.
В оповіданні «Салдатики!» письменник розкрив психологію лідерства. Фіналом твору Винниченко підкреслює, що лідер не належить собі. У цьому полягає особливість взаємин лідера і маси.
У нарисі “Біля машини” (1902р.) зображено сутичку робітників і наймачів, яка призводить до нестійкої перемоги перших. Твір розпочинається картиною польових робіт (жнив). Характерними рисами твору є соціальна достовірність, зосередження уваги автора на соціально-психологічному аспекті. Людина виступає вже не як аморфна бездіяльна істота - вона опиняється у вирі подій. У центрі уваги - конфлікт між молодим селянином Карпом і сільським економом паном Гудзинським ( Ґудзиком, як його зневажливо називають селяни ) . Карпо підіймає робітників на бунт проти економа - хитрої, жадібної людини. Певним чинником, що призводить до рішучих дій Карпа, є особиста образа: парубок закоханий у Химу, яка більш прихильна до Ґудзика. Отже в нарисі поєднуються соціальний і побутовий аспекти, що визначають проблематику твору. Серед головних проблем такі: соціальні протиріччя й нерівність на селі, проблема особистості й громади, нерозділене кохання тощо.
Треба зважити на таку деталь , як багатоаспектне зображення негативного персонажа. Таким персонажем виступає Ґудзик. Його образ повно опрацьовується автором: від подачі психологічного портрету , до розробки індивідуалізованих рис характеру.
Звертаючись до прийому характеристики образу через зовнішній вигляд, В.Винниченко різнопланово змальовує людину (вихідця із села), що всіма силами намагається уподобитися багатіям: “На йому [Ґудзикові] черкасиновий, стальової масті піджачок, високі ковнірчики з червоним гальштучком і риженькі штанці в чоботи. На голові ярусний, синій картуз із ремінцем, на руці довгий, зложений удвоє нагай” [1,68]. Як бачимо, вже така деталь, як одяг, характеризує образ: різнобарвність - відсутність смаку, а нагай - здатність і потреба керувати силою над людьми, що виявляє в економові егоцентричну особистість. Також подається його ставлення до створення сімї: наречена Ґудзика, дочка заможного чоловіка, - негарна, досить таки немолода дівчина. Лише заради грошей він ладен оженитися на ній.
Треба зазначити, що головним засобом характеристики цього образу є передача думок, переживань тощо. Ображений на селян економ міркує про помсту: “Добре, добре!…Заспіваєте ви у мене не так ! Я вам заспіваю. Що то ви заспіваєте, як за грішми прийдете !..”. І далі: “І він виразно собі уявляє, як у суботу прийдуть “вони” за рощотом, а він нахилить голову набік і, ніби, жалкуючи дуже, сумно одповість їм: “Біда хлопці ! Не прислав пан грошей, візьмете вже, мабуть, у ту суботу…”[1,69].
Але не зважаючи на такі сподівання економа, бунт на чолі з Карпом отримує перемогу. Отже, селянство виступає суцільною масою: рішучою, сильною, дієвою…
Таким чином, головною ідеєю твору є показ протесту проти зневажливого ставлення наймачів до селян.
У нарисі «На пристані» Винниченко змальовує наймитів-заробітчан: «Обкрадені, обідрані тими, хто мав силу обідрати, вони йдуть продавати себе, свої сили, своє здоровя…вони йдуть найматися до ситих, розпутних, ледачих людей, які мають землю, гроші, але не обробляють сеї землі, бо мають другу роботу: істи, пити і розпутничать», які чекають дешевий параход біля Дніпра. До заробітчан підходить Василь Сафянович – п’яний чоловік,який розповідає, що почав пити, бо його син Коля пішов на Дальній Восток. До людей підходять робітники міста і говорять, що по всому місту йде забастовка, бо всі хотять ,щоб плату більшу давали.До робітників підійшли поліцаї, а потім пішли, бо нічого не сталося.Невдовзі й пішли робітники з міста. Далі розповідається про двої дівчат, які побачили голого,змореного хлопця, якого били,тому він втік без одягу, без харчів. Русява дівчина дала йому шматок сала і хліба.Хлопець почав плакати, бо дівчата проявили таку доброту,хоч самі були і бідні.Скоро прийшов параход і всі люди зайшли на нього.
