3. Грошовий обіг, його структура, закони регулювання і стабілізації.

Серед понять, що характеризують грошові відносини, провідне місце займають грошовий оборот та грошовий обіг. Перше з них вживалось переважно у вітчизняній літературі для характеристики грошових відносин планової системи господарювання, а друге – як у вітчизняній, так і у зарубіжній літературі стосовно до всіх економічних систем.

Процес суспільного відтворення відбувається безперервно, безперервним є і рух грошей, що його обслуговує. Взятий сам по собі цей процес безперервного переміщення грошей між суб'єктами економічних відносин у суспільному відтворенні являє собою грошовий оборот [15, с. 134].

Грошовий обіг, хоч і пов'язаний з грошовим оборотом, має свою специфічну лінію руху і відрізняється від останнього. Грошовий обіг чітко пов'язується з певною фазою суспільного відтворення – обміном, де відбувається двоєдиний процес обігу товарів і грошей [16, с. 152].

Стабільність грошового обігу насамперед залежить від стану економіки [8, с. 65].

Грошовий обіг здійснюється в межах певної грошової системи, яка в ринковій економіці є провідною ланкою і відіграє домінуючу роль в саморозвитку господарських процесів. Гроші, що здійснюють обіг, виступають у двох формах – готівковій і безготівковій. Одні й ті ж гроші в процесі обігу послідовно переходять з однієї форми в іншу, тому між ними існує паралельний зв'язок [13, с. 152].

В готівковому обігу виділяють окремі потоки або канали, якими готівка надходить у обіг і повертається в каси банків. Оскільки готівка обслуговує формування і витрачання грошових коштів населення, окремі види його грошових доходів і напрями грошових витрат виступають як привідні і відвідні канали готівкового обігу.

Грошовий обіг у цілому знаходиться у складному взаємозв'язку з товарним обігом. Вихідним, базовим у цьому зв'язку виступає товарний обіг. Кількість грошей, необхідних для обігу, визначається законом грошового обігу. Різні форми грошей підпорядковуються своїм особливим законам. З урахуванням перших двох функцій грошей закон набуває вигляду формули (1.1), в якій кількість грошей залежить від суми цін товарів і швидкості обігу однойменної грошової одиниці [13, с. 161]:

Г*П=Т*С (1.1)

де Г – середня маса грошей, яка перебуває в обігу;

П – кількість оборотів середньої грошової маси;

Т – обсяг товарів, які перебувають в обігу;

Ц – ціни товарів на ринку.

Якщо рівновага порушується, то за допомогою відповідних інтервенцій, тобто фінансово-економічних заходів, необхідно один з показників (а можливо й усі водночас) відкоригувати: збільшити виробництво чи імпорт товарів, відрегулювати (прискорити) швидкість обертання грошей, скоротити грошову масу і, нарешті, підвищити ціни [13, с. 170].

Рівновага товарної та грошової маси залежить від трьох факторів [9, с. 137]:

– кількості проданих товарів;

– рівня товарних цін;

– швидкості обертання грошової одиниці.

Таким чином, всі ці фактори безпосередньо залежать від стану й рівня виробництва, використання переваг суспільного поділу праці, рівня продуктивності праці. Закономірності тут ось такі:

1. Чим більш розвинений суспільний поділ праці, тим більша кількість товарів продається;

2. Чим вищий рівень продуктивності праці, тим нижчі вартість та ціна товарів.