Захворюваність працюючих із тимчасовою втратою працездатності аналізується за такими основними показниками:
Для з'ясування впливу умов праці на здоров'я працюючих, оцінки ефективності оздоровчих заходів переважно на великих підприємствах проводиться поглиблений облік захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.
В основу його покладено поособовий облік захворювань працюючих, який передбачає заведення на кожного робітника карти, що містить інформацію про всі випадки втрати працездатності протягом року з їх основними характеристиками: діагноз, тривалість, місце видачі листка.
Такий облік дозволяє одержати додаткову інформацію про:
• тих, хто часто та тривало хворів протягом року;
• питому вагу осіб, які хворіли протягом року;
• питому вагу працюючих, які не хворіли протягом календарного року (індекс здоров'я).
При відборі групи тих, що часто та тривало хворіють, використовують такі критерії:
• етіологічний фактор;
• число випадків втрати працездатності;
• число днів втрати працездатності.
Група осіб, що часто хворіли, визначається при наявності:
• 4-х і більше випадків етіологічно пов'язаних захворювань за поточний рік,
• 6-ти та більше випадків етіологічно не пов'язаних захворювань за поточний рік.
До групи осіб, що тривало хворіли, відносять таких, що протягом поточного року:
• мали лікарняні листки тривалістю більше 40 днів у зв'язку з. етіологічно пов'язаними захворюваннями;
• 60 днів і більше в зв'язку з етіологічно не пов'язаними захворюваннями.
Експертиза тимчасової непрацездатності - це комплексна оцінка порушень функціонального стану організму та інших причин, якими вона обумовлена, що визначають факт тимчасової втрати працездатності, установлення строку непрацездатності, визначення клінічного та трудового прогнозу відповідно до встановленого діагнозу. Оцінка проводиться лікарськими експертними комісіями (ЛЕК), які створені на базі лікувально-профілактичних закладів де є не менше 15 лікарських посад.
Обґрунтування тимчасової непрацездатності в разі захворюваності та травми - докладне і зрозуміле формулювання діагнозу відповідно до виявлених при обстеженні хворого нозологічної форми захворювання та травми, характеру та ступеня порушення функцій органів і систем, яке дає змогу визначити факт непрацездатності з урахуванням умов праці та можливості її виконувати, терміни непрацездатності, призначити амбулаторне або стаціонарне лікування, направити хворого на консультацію, обстеження, для огляду на МСЕК.
Завдання експертизи тимчасової втрати працездатності (ЕТН):
1. Установлення у працівників факту тимчасової непрацездатності та визначення її термінів, надання рекомендацій про відповідні умови праці для хворих, які не мають групи інвалідності, але потребують тимчасово чи постійно особливих умов праці за станом здоров'я.
2. Проведення повного та своєчасного обстеження, лікування хворих, надання відповідних рекомендацій.
3. Вирішення питання про направлення на медико-соціальну експертну комісії (МСЕК) хворого при встановленні в нього стійкого чи незворотного характеру захворювання, наявності несприятливого трудового прогнозу незалежно від терміну тимчасової непрацездатності; при тривалій тимчасовій непрацездатності в терміни відповідно до вимог Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України.
Організація експертизитимчасової втрати працездатності (ЕТН)
1. Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров'я обласних, Севастопольської міської державної адміністрації та Головне управління охорони здоров'я Київської міської державної адміністрації координують роботу з питань ЕТН.
2. Організація ЕТН здійснюється відповідно до вимог чинного
законодавства, та Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України,
Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
3. Безпосередньо в закладах охорони здоров'я незалежно від форм власності, у тому числі в клініках вищих медичних навчальних закладів та науково-дослідних інститутів, організацію ЕТН здійснює керівник (головний лікар)
шляхом: видання наказів та надання розпоряджень стосовно організації ЕТН у закладі охорони здоров'я та вдосконалення її якості;
затвердження персонального складу ЛКК, порядку, часу та режиму її роботи;
установлення порядку оформлення і видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, з урахуванням особливостей роботи закладу;
призначення осіб, відповідальних за облік, одержання, збереження, розподіл, видачу та використання документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян;
визначення потреби в документах, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, і забезпечення звіту про їх використання згідно з чинним законодавством;
призначення комісії для знищення корінців та зіпсованих бланків листків непрацездатності;
затвердження програми підвищення кваліфікації лікарів з питань ЕТН;
вирішення питання щодо надання дозволу на видачу документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, у яких вона настала поза постійним місцем проживання та роботи;
розгляду звернень з боку хворих (пацієнтів) на дії лікарів з питань ЕТН;
повідомлення органів охорони здоров'я, фондів соціального страхування та правоохоронних органів про випадки втрати чи крадіжки бланків листків непрацездатності;
уживання заходів щодо притягнення до відповідальності згідно з чинним законодавством медичних працівників, які допустили порушення проведення ЕТН, порядку видачі, продовження та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, оформлення медичної облікової документації;
створення комісій для повторного розгляду звернень громадян з приводу конфліктних питань ЕТН;
унесення пропозицій до органів охорони здоров'я з удосконалення ЕТН.
4. Відповідальними за стан організації та якості ЕТН є керівники закладів охорони здоров'я незалежно від форм власності.
Рівні проведення ЕТН:
1. Перший - лікуючий лікар.
2. Другий - завідувач профільного відділення.
3. Третій - лікарсько-консультаційна комісія закладу
охорони здоров'я (ЛКК).
4. Четвертий - заступник головного лікаря з ЕТН або
відповідальна особа з ЕТН.
5. П'ятий - відповідальна особа органу охорони здоров'я з ЕТН.
Здатність до трудової діяльності (працездатність) - сукупність фізичних, розумових та емоційних можливостей, яка дає змогу працівникові виконувати роботу визначеного обсягу, характеру та якості.
Непрацездатність (втрата працездатності) - це стан здоров’я (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров’я.
Види непрацездатності:
за тривалістю (тимчасова, стійка);
за ступенем (повна, часткова).
Згідно з Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначається, що інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм, або вродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі (пенсії) і захисті.
Тобто, при інвалідності зміни в організмі мають стійкий характер (постійна або тривала, не менш ніж на один рік втрата працездатності ), не дивлячись на проведене раціональне лікування.
Інвалідність як статистичне поняття – це сукупність показників, що характеризують частоту стійкої втрати працездатності населення та склад інвалідів на даній території за віком, групами, причинами тощо.
Питання про встановлення інвалідності розглядає МСЕК (медико-соціальна експертна комісія) після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів
За видами медико-соціальні експертні комісії можна розподілити за:
І. адміністративно-територіальним принципом на:
1) республіканську Кримську, інститут експертизи та відновлення працездатності інвалідів (Київ, Вінниця, Харків, Дніпрпетровськ),
2) обласні,
3) центральні міські ( міста Київ та Севастополь ), (2) і (3) - організовуються 1 на 5 міських, районних чи міжрайонних
4) міські,
5) районні,
(4) і(5) - організовуються 1 на 100 тис.населення віком 16 років і старше
6) міжрайонні ( у районах та містах з меншою кількістю населення );
ІІ. профілем на:
1. Загального профілю (терапевт, хірург, невропатолог, реабілітолог, психолог, представник Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, представник військово-медичної служби СБУ - у разі розгляду медичних справ пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ).
2. Спеціалізовані (два лікарі провідного профілю та один терапевт або невролог, а у разі розгляду медичних справ пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ - лікар військово-медичної служби СБУ відповідного профілю):
- травматологічні;
- психіатричні;
- кардіологічні;
- офтальмологічні;
- фтізіатричні;
- транспортні тощо.
Міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні комісії утворюються в складі трьох лікарів-експертів (терапевта, хірурга, невропатолога), фахівця з медико-соціальної реабілітації (лікаря-реабілітолога), психолога. До складу комісій спеціалізованого профілю входять два лікарі, спеціальність яких відповідає профілю комісії, і терапевт чи невропатолог. (Пункт 13 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1780 (1780-2000-п) від 06.12.2000, в редакції Постанови КМ N 566 (566-2001-п) від 23.05.2001)
Кримська республіканська, обласна, центральна міська медико-соціальна експертна комісія утворюється в складі чотирьох лікарів-експертів, лікаря-реабілітолога, юриста, економіста і представника Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також представника військово-медичної служби СБУ - у разі розгляду медичних справ пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ. При впровадженні автоматизованої системи управління до складу комісії включається програміст або оператор, консультанти з медичних або технічних питань