Показники суспільного (громадського) здоров’я населення (четвертий рівень)

Перша группа Прямі показники здоров’я

(показники здоров’я здорових людей)

1. фізичний розвиток (здоров’я);

2. психічний розвиток (здоров’я);

3. стоматологічне здоров’я;

4. репродуктивне здоров’я

5. духовне здоров’я

4. Методи вивчення захворюваності населення, характеристика способів отримання розмірів різних видів показників (розрахунок рівнів, структури, динаміки та ін.).

Значення показників захворюваності для оцінки роботи мережі амбулаторій, поліклінік, роботи окремих лікарів.

Характеристика найбільш частих хвороб дорослого населення.

Захворюваність (первинна захворюваність) — сукупність раніш не зареєстрованих, а вперше протягом року виявлених серед населення захворювань з гострим і хронічним перебігом (знак «+»). Показник первинної захворюваності – це відношення числа вперше зареєстрованих за певний термін часу ( як правило рік) випадків захворювань та травм на населення (100, 1000, 10000,т.д).

Поширеність хвороб (загальна захворюваність)— сукупність усіх хвороб серед населення («гострі», вперше зареєстровані хронічні у поточному році, а також хронічні хвороби, що перейшли з попередні років (знаки «+»,

«-»).

Суттєва різниця між цими показниками полягає ось у чому.

Показник захворюваності (первинної захворюваності) більш чутливий до впливу змін у навколишньому середовищі. Аналізуючи його за ряд років, можна отримати правильне уявлення про виникнення і динаміку захворюваності та ефективність відповідних соціально-гігієнічних і лікувальних заходів.

Показник поширеності хвороб більш стійкий до факторів навколишнього середовища. Зростання рівня цього показника ще не свідчить про нарос­тання негативних змін у стані здоров’я населення. Адже це могло відбутися за рахунок лікувальних заходів, що в процесі диспансерного спостереження продовжили життя хворих і сприяли зростанню їх чисельності.

Крім того, покращання роботи щодо виявлення контингентів хворих з хронічним перебігом хвороби також призводить до зростання показників захворюваності.

Статистика захворюваності включає кілька розділів, або напрямків вивчення захворюваності, що характеризуються особливостями методів збирання, опрацювання та аналізу даних, а саме:

— за даними звернень населення по медичну допомогу;

— за даними медичних оглядів;

— за даними про причини смерті.

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НАСЕЛЕННЯ

Назва показника	Змістова характеристика	Спосіб обчислення
1. Захворюваність	Частота захворю­вань, виявлених вперше
2. Поширеність хвороб	Частота хвороб се­ред населення
3. Показники 1, 2 в розрізі: форм хвороб, статі, віку, територій	Поширеність ок­ремих хвороб в окремих групах населення	Спосіб 1, 2 відносно відповідної групи населення
4. Частка окре- мих форм хвороб (груп) у складі всіх захворювань	Структура захворюваності
5. Показник 4 в розрізі статі, віку, територій	Структура захво­рюваності окремих груп населення	Аналогічно способу 4
6. Середньоден­ний рівень захво­рюваності в окре­мі місяці на окремі хвороби	Сезонність захворюваності
7. Контингент осіб, що звернулися по меддопомогу	Частка населення, що звернулась по меддопомогу
8. Розподіл осіб, що звернулися, за кратністю звер­нень	Характеристика контингентів, що звертаються по меддопомогу

Госпітальна, "госпіталізована" захворюваність:- облік цього виду захворюваності дозволяє проводити облік хворих, що лікувалися в стаціонарах протягом року.

Одиницею спостереження при її вивченні є кожний випадок госпіталізації хворого з приводу захворювання, а джерелом інформації - "Статистична карта хворого, що вибув із стаціонару№ 066/0".

Цей документ заповнюється лікуючим лікарем при оформленні "Медичної карти стаціонарного хворого" в день його виписки чи в разі смерті.

Інформація про захворюваність госпіталізованих хворих дозволяє зробити висновки про її своєчасність, тривалість і результати лікування, обсяг наданої лікарняної допомоги тощо.

Дані про "госпіталізовану" захворюваність враховуються при плануванні

ліжкового фонду, визначенні потреби в різних видах стаціонарної допомоги.

Захворюваність госпіталізованих хворих вивчається за такими показниками:

• частота госпіталізації (відношення числа госпіталізованих з приводу певного захворювання чи всіх госпіталізованих у розрахунку на чисельність населення, іцо мешкає на даній території);

• рівень госпіталізації за віком, статтю, місцем проживання (відношення числа госпіталізованих хворих даної групи в розрахунку на чисельність населення цієї групи);

• структура госпіталізації (питома вага кожного захворювання серед загальної кількості госпіталізованих хворих; можливо розраховувати структуру госпіталізованих за віком, статтю, місцем проживання);

• середня тривалість лікування (відношення числа ліжко-днів, проведених хворими в стаціонарі, до числа вибулих хворих); цей показник доцільно пов'язувати з віком хворих, діагнозами, результатами лікування та аналізувати окремо для виписаних зі стаціонару та померлих хворих.

Система спеціального державного виду обліку захворюваності дозволяє ефективно використовувати отримані дані в системі охорони здоров’я України, з метою покращення здоров'я населення.