71

Теоретичні питання

до підсумкового модульного контролю №1

з соціальної медицини та організації охорони здоров’я

медичного факультету (8 семестр)

1. Класифікація хвороб, її наукове і практичне значення.

Наукові основи побудови класифікації та їх особливості в Х перегляді.

Для чого використовується класифікація в практичній діяльності лікарів і яким чином?

Використання класифікації в наукових дослідженнях, мета цієї діяльності.

Шифри, які використовуються в класифікації хвороб, їх призначення.

Однією з основних методологічних умов вивчення захворюваності населення є обов’язкове використання статистичної класифікації і номенклатури хвороб, травм та причин смерті.

Міжнародну статистичну класифікацію хвороб десятого перегляду (МКХ-10), затверджену ВООЗ 1.01.1993 р., в Україні впроваджено в дію з 01.01.95 р. Вона є обов’язковою для використання при проведенні статистичних розробок і формуванні державної та галузевої звітності в галузі. Основними принципами побудови МКХ-10 є спільність етіології чи патогенезу захворювань або поєднання локально-етіологічного та локально-патогенетичного принципів. Кожен клас хвороб поділяється на групи, а групи - на рубрики. Основним нововведенням МКХ – 10 є використання алфавітно-цифрового кодування( що змінює попереднє цифрове), коли за певною літерою латинського алфавіту позначаються дві цифри коду, а при необхідності більшої деталізації рубрики – його третя цифра.

На етапі обробки статистичної інформації використовують Міжнародну статистичну класифікацію хвороб та споріднених проблем 10-го перегляду для шифрування хвороб, травм і причин смерті. Використання класифікації є необхідною умовою науково обґрунтованого вивчення захворюваності та причин смерті населення, тому що дозволяє на єдиній основі проводити групування і зведення матеріалів, забезпечуючи при цьому можливість співставлення даних на різних дільницях, у районах, містах, областях тощо.

Зведені дані представлені у звітних облікових документах, перелік і зміст яких, а також інструкції до їх заповнення регулярно переглядаються і затверджуються постановами МОЗ України. Обов‘язковими для заповнення всіма амбулаторно-поліклінічними закладами є «Звіт про захворювання, зареєстровані у хворих, які проживають в районі обслуговування лікувального закладу» (форма №12) та «Звіт лікувально-профілактичного закладу» (форма №20).

2. Системи загального та спеціального обліку хвороб, порядок їх організації.

Мета спеціального обліку та аналізу окремих класів та груп захворювань.

Соціальне, епідеміологічне та медичне значення інфекційних хвороб.

Складання та використання документів спеціального обліку неепідемічних захворювань. Перелікувати лікарів за фахом, які зобов’язані обслуговувати інфекційних хворих.

Методика розрахунку показників структури інфекційних захворювань.

Отримати точну інформацію про захворюваність, її види, сучасні рівні та структуру, ми можемо лише за умови, що на кожному рівні надання медичної допомоги населенню буде проводитись її активна реєстрація. Обов’язковою умовою є також вміння кожного лікаря правильно заповнювати медичну облікову документацію. Робота з загальнообліковою документацією була представлена на попередніх занняттях.

У нашій країні існує спеціальний облік і звітність тих випадків захворювань, які потребують особивої уваги з боку лікаря. Це такі види захворюваності як:

Інфекційна захворюваність: - облік проводиться з метою запобігання розповсюдженню та виникненню епідемічних спалахів, а також попередженню професійних і харчових отруєнь.

Обов'язковій реєстрації та обліку підлягають такі захворювання: черевний тиф, паратифи, інші інфекції, викликані сальмонельозами, бруцельоз, всі форми дизентерії та ряд інших. Перелік захворювань, який періодично змінюється, регламентує МОЗ України.

Встановлено також порядок позачергових повідомлень при особливо небезпечних інфекціях у разі появи їх на території нашої країни.

Особливий облік передбачено також для виявлених інфікованих і хворих на СНІД, що регламентується спеціальними інструктивно-методичними документами.

Одиницею спостереження при вивченні інфекційної захворюваності є кожний випадок захворювання чи підозра на нього. При виявленні їх заповнюється "Екстрене повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне отруєння" (ф. № 058/0), що є основним документом» для вивчення епідемічної захворюваності

Для аналізу інфекційної захворюваності застосовуються такі показники:

• рівень інфекційної захворюванності (співвідношення їх числа до чисельності населення даної території; показники розраховуються на 100 тисяч населення);

• сезонність (за основу беруться дані про число захворювань по місяцях, показники сезонних коливань - це співвідношення даних за місяць до середньо­річних);

• рівень госпіталізації та повнота охоплення нею (в першому випадку -це відношення числа госпіталізованих до чисельності населення, в другому - до числа виявлених захворювань, у відсотках);

• рівень інфекційної захворюванності за віком, статтю, професією (співвідношення числа захворювань у відповідній групі до чисельності населення даної групи);

• число виявлених бацилоносіїв на 1000 обстежених.

Захворюваність на найважливіші неепідемічні захворювання:

Спеціальному обліку підлягають деякі неепідемічні захворювання:

• злоякісні новоутворення;

• психічні хвороби;

• венеричні хвороби;

• активний туберкульоз;

• важкі мікози.

Необхідність спеціального обліку вказаних захворювань обумовлена:

• високим рівнем розповсюдження;

• значною частотою смертності при деяких із них;

• епідеміологічною значимістю;

• соціальною обумовленістю.

Як правило, при цих захворюваннях необхідне раннє виявлення та всебічне обстеження, активне динамічне спостереження за хворими, спеціальне лікування та виявлення контактів.

Для реєстрації неепідемічних захворювань існують два основних документи:

1. Повідомлення про хворого, якому вперше в житті встановлено діагноз активного туберкульозу, венеричної хвороби, трихофітії, мікроспорії, фавусу, корости, трахоми, психічного захворювання (ф. № 089/0).