Основні теоретичні відомості та методичні рекомендації

Експертна оцінка ризику заснована на використанні висновків спеціалістів-експертів та може бути віднесена до суб’єктивних методів визначення рівня безпеки. Даний метод доцільно використовувати для оцінки небезпечних ситуацій, що не може здійснюватися об’єктивними методами (наприклад для оцінки естетичних показників) шляхом безпосередніх вимірів окремих параметрів. До робіт з експертної оцінки можуть бути залучені досвідчені спеціалісти з техніки безпеки, ергономіки, технічної естетики та виробничої санітарії, які здійснюють випробування технічного процесу або виробу, а також фахівці зі спеціалізованих науково-дослідних та проектних інститутів. Оцінка показників здійснюється експертом незалежно один від одного.

Структурна схема показників безпеки складається з трьох рівнів:

• показники І рівня – одиничні показники безпеки;

• показники ІІ рівня – групові показники безпеки, кожен з яких характеризує однорідну групу показників безпеки;

• показник ІІІ рівня – узагальнений показник безпеки, що характеризує сукупність всіх властивостей безпеки виробу або процесу.

До групових показників процесу відносять показники гігієнічні, антропометричні, фізіологічні, психофізіологічні, психологічні та естетичні. Одиничні показники характеризують параметри безпеки, що стосуються кожної з вищенаведених груп. Узагальнений показник визначають із співвідношення:

(5.25)

де К_{j гр} – груповий показник, що визначається для кожної з груп показників;

N – кількість груп показників.

Величина узагальненого показника менше одиниці свідчить про те, що процес, який оцінюється, за безпекою використання не досягає базового. У висновку експерти дають якісну оцінку рівня безпеки за величиною узагальненого показника:

К = 0,2 – 0,4 – надзвичайно низький;

К = 0,5 – 0,9 – незадовільний;

К = 1,0 – допустимий;

К = 1,1 – 1,3 – високий;

К >1,4 – оптимальний.

У випадку розробки нового виробу приймальна комісія приймає одне з таких рішень:

• рекомендувати виріб для серійного виготовлення без дороблення;

• доробити зразок за окремими одиничними показниками.

Груповий показник К_{j гр} визначається сумуванням відповідних одиничних показників:

(5.26)

де m_i – коефіцієнт вагомості і-го показника – середній ко­ефіцієнт вагомості і-го показника для всіх експертів, причому виконується рівність . Коефіцієнти вагомості m_i розраховують методами математичної статистики;

q_i – відносний показник процесу (виробу), що оцінюється;

S – кількість показників у групі.

Відносний показник безпеки q_i визначають шляхом співставлення показників, що розглядаються, з базовими варіантами:

(5.27)

де X_i , B_i – середньоарифметичні значення нового і базового показника.

З двох останніх формул використовують ту, що дає підвищення рівня безпеки (вище або нижче базового). Зокрема, для показників, підвищення яких призводить до зниження рівня безпеки, застосовується друга формула.

Середньоарифметичне значення показника визначається із співвідношення:

, (5.28)

де С_і – оцінка показника в балах, виставлена і-м експертом;

n – сумарна кількість даних (оцінок).

Кожний показник експерти оцінюють в балах від 0 до 10, що розбивають на чотири ступені:

10-9 (середнє 9,5) – відмінно;

8-6 (середнє 7) – добре;

5-3 (середнє 4) – задовільно;

2-0 (середнє 1) – незадовільно.

В кожному інтервалі із середніми значеннями визначають кількість виставлених оцінок М, сумарна кількість яких ∑М_і=n. Допоміжне середнє значення показника дає усереднення за типами оцінок та визначається за формулою:

(5.29)

де М_і – кількість оцінок у інтервалі;

u_і – середнє значення інтервалу.

Після отриманих результатів обов’ язковим елементом є розрахунок достовірності отриманої експертної думки. Для цього визначається ступінь однодумності експертів за допомогою:

• коефіцієнта парної рангової кореляції;

• коефіцієнта конкордації (дисперсійного чи ентропійного);

• коефіцієнта варіації (V), який показує ступінь відхилення отриманих значень і визначається за формулою:

(5.30)

де σ — середнє квадратичне відхилення:

(5.31)

Х — середньоарифметичне значення показника безпеки.

При коефіцієнті варіації V≤0,1 рівень однодумності експертів вважається високим; при 0,1<V≤0,15 - вище середнього; при 0,15<V≤0,25 – середнім; при 0,25<V≤0,35 нище середнього; при V>0,35 - низьким (у цьому випадку коефіцієнт варіації вказує на неправильний підбір експертної групи, високу неоднорідність її за ступенем компетенції щодо вирішення поставленого питання та неможливість вважати отриманий результат вагомим).

Приклад розрахунку (для варіанту 10)

1) Визначаємо кількість оцінок, що відповідають кожному ступеню балів.

Виріб І. В інтервалі оцінок 8-6 (добре) з середнім балом u₁= 7 зафіксовано всього 4 оцінки (М₁ = 4); а в інтервалі 5-3 (задовільно) з середнім балом u₂= 4 зафіксовано одну оцінку (М₂ = 1).

Виріб II. В інтервалі оцінок 10-9 (відмінно) з середнім балом u₁ = 9,5 зафіксовано всього одну оцінку (М₁ = 1), в інтервалі оцінок 8-6 (u₂= 7) зафіксовано 2 оцінки (М₂ = 2); в інтервалі оцінок 5-3 (u₃= 4) зафіксовано 2 оцінки (М₃ = 2).

2) Визначаємо допоміжне середнє значення показника безпеки.

Виріб І:

Виріб ІІ:

3) Середнє арифметичне значення показника безпеки:

Виріб І:

.

Виріб ІІ:

.

Висновок: результати опитувань експертів свідчать про те, що, хоча допоміжне середнє значення показника безпеки є більшим для І виробу, але, оскільки середнє арифметичне значення показника безпеки для ІІ виробу є більшим, і саме цим параметром (Х) ми керуємося при подальших розрахунках, то виріб ІІ є більш безпечним у використанні.

4) Розрахунок достовірності отриманої експертної думки при оцінці двох зразків нового обладнання.

Виріб І:

Середнє квадратичне відхилення визначається за формулою:

Коефіцієнт варіації (V), який показує ступінь відхилення отриманих значень, визначається за формулою:

.

Виріб ІІ:

Середнє квадратичне відхилення визначається за формулою:

Коефіцієнт варіації (V), який показує ступінь відхилення отриманих значень, визначається за формулою:

.

При коефіцієнтах варіації 0,1<V≤0,15 (V=0,12) - вище середнього (І виріб) та при 0,15<V≤0,25 – (V=0,23) середній (ІІ виріб) ми маємо правильний підбір експертної групи, середню, але достатню однорідність її за ступенем компетенції щодо вирішення поставленого питання та можемо вважати отриманий результат вагомим.