3.2.4 Розвиток маловідходних і ресурсозберігаючих технологій

В розвинених країнах світу вчені і фахівці дуже активно працюють над втіленням мрії екологів про безвідходні та екологічно безпечні виробництва на основі концепції екологізації. На Заході її називають «концепція підвищення чистоти виробництва» (Cleaner Production Concept). Вона спрямована на безперервне покращення ефективності виробництва шляхом зменшення:

• кількості та токсичності всіх відходів в джерелах їх створення;

• використання екологічно небезпечних сировинних матеріалів та процесів;

• невідновлюваних природних ресурсів, води, енергії;

• впливу на навколишнє середовище виробів на протязі всього їх існування.

3.2.5 Прямі природоохоронні заходи

Традиційними засобами охорони навколишнього середовища є прямі природоохоронні заходи: будівництво очисних споруд, фільтрів, удосконалення системи сховищ та складування відходів, рекультивація землі тощо.

Екологічні проекти поділяються на 2 типи:

• проекти, що орієнтовані на боротьбу із забрудненням, – «коричневі» проекти;

• проекти зі збереження живої природи – «зелені» проекти.

Прикладами «коричневих» проектів є будівництво споруд з очищення стічних вод, викидів в атмосферу забруднюючих речовин; заходи щодо зниження вимивання добрив у водні об’єкти, очищення звалищ тощо.

«Зелені» проекти пов’язані зі збереженням природного середовища. Прикладами такого роду проектів можуть служити: захист середовища видів тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення; створення національних парків тощо.

Існує велика кількість проектів, які неможливо точно ототожнити з «коричневими» або «зеленими» проектами. Вони являють собою звичайні інвестиційні проекти з супутнім екологічним ефектом. До них відносяться: переобладнання армійських казарм в готелі для екотуристів; інвестиції компаній в технології, які сприятимуть зниженню кількості забруднюючих речовин або об’ємів утворення відходів.

Прямі природоохоронні заходи не ліквідують причини виникнення погіршення довкілля, а лише борються з наслідками техногенного розвитку.

Сучасний технологічний рівень не дозволяє ліквідувати негативні екологічні наслідки діяльності виробництв на основі альтернативних варіантів або маловідходних технологій. Тому і в наш час, і в майбутньому роль прямих природоохоронних заходів буде велика.

3.3 Екологізація економічного розвитку України

В Україні найяскравіше виявився техногенний тип природокористування і відповідно природоруйнівний тип управління природокористуванням. Дотепер основним критерієм економічного розвитку вважається будь-який приріст виробництва, спостерігається абсолютна гегемонія галузевого управління природокористуванням. Розвиток гірничопромислового комплексу за відсутності адекватних природоохоронних заходів став елементом дисбалансу народного господарства.

Економічний механізм природокористування має переважно фіскальну спрямованість і виступає засобом нагромадження фінансових ресурсів у владних структурах. Платники екологічних і ресурсних платежів не зацікавлені як у відрахуванні коштів до бюджетів і природоохоронних фондів, так і в здійсненні природоохоронних заходів. Вони розглядають ці платежі як додатковий податок. Кошти Державного та місцевих фондів охорони навколишнього середовища використовуються не за цільовим призначенням.

Стратегія переходу до збалансованого розвитку має ґрунтуватися на аналізі тих дисбалансів, які існують в економічній, соціальній та екологічній сферах і на подальшому визначенні шляхів подолання цих дисбалансів у напрямі досягнення сталого розвитку. Сталий розвиток передбачає такий розвиток країн і регіонів, коли економічне зростання, матеріальне виробництво і споживання, а також інші види діяльності суспільства відбувається в межах, які визначаються здатністю екосистем відновлюватися, поглинати забруднення і підтримувати життєдіяльність теперішніх і майбутніх поколінь.

З метою вирішення еколого-економічних проблем, екологізації економічного розвитку, переходу до збалансованого природокористування в Україні визначені основні пріоритети:

• удосконалення економічного механізму природокористування і природоохоронної діяльності;

• максимальне зменшення негативного впливу мінерально-сировинного комплексу на довкілля, а також екологічна реабілітація територій гірничодобувних регіонів;

• технологічне переоснащення гірничодобувної і переробної галузей;

• орієнтація на переробку вторинної сировини;

• орієнтація на експорт кінцевої продукції;

• зниження рівня енерго- і водоспоживання у промисловому, сільськогос­подарському і побутовому секторах за рахунок введення нових технологій.

Прийнятий в Україні термін «екологізація» передбачає стратегію перетворення промислового і сільськогосподарського виробництв з кінцевою метою покращення екологічних показників виробничих об’єктів.

Основний принцип екологізації – це системний підхід, що передбачає удосконалення природно-технічних систем на всіх рівнях: від джерела забруднення до споживачів з урахуванням взаємодії і взаємного впливу всіх складових. Основна задача – гармонізувати відношення природи і виробництва.