Тема 6 Еколого-економічні проблеми енергетики

і шляхи їх вирішення в Україні

6.1 Енергетика як визначальний фактор розвитку економіки

У наш час визначальними чинниками в розвитку суспільства є економіка, енергетика і екологія. В цій триєдності енергетика виграє двояку, взаємовиключну роль по відношенню до економіки. З одного боку, вона є вирішальною в розвитку економіки, з іншого – через вичерпність невідновлюваних паливно-енергетичних природних ресурсів і погіршення екологічної ситуації стримує цей розвиток.

Аналіз перспектив розвитку світової енергетики свідчить про помітне зміщення пріоритетів у бік екології – всебічної оцінки можливих наслідків впливу основних галузей енергетики на природне середовище, життя і здоров’я населення.

В Україні енергетична галузь знаходиться у складній еколого-економічній ситуації, що обумовлена такими факторами:

• щороку імпортується практично 100% палива для атомних станцій, 90 % нафти, 80 % природного газу та близько 15% вугілля; енергоносії складають більше половини усього імпорту країни;

• енергоємність українського ВВП у 6-9 разів перевищує середньоєвропейські показники;

• енергетична політика в СРСР призвела до пріоритетного будівництва великих енергогенеруючих агрегатів і занепаду малої енергетики в Україні.

У зв’язку з цим визначені пріоритетні заходи в енергетичній галузі:

• сприяння децентралізації енерговиробництва і енергопостачання та розвитку малої енергетики;

• демонополізація енерговиробництва;

• спрямування фінансових ресурсів на розробку і впровадження програм енергозбереження і використання альтернативних джерел енергії;

• розробка механізму заохочення підприємств і господарств до використання енергозберігаючих технологій (податкові пільги, пільгові кредити, субсидії тощо);

• впровадження енергозберігаючих технологій в усіх галузях економіки та в побуті.

6.2 Енергетичні об’єкти і забруднення навколишнього природного середовища

Енергетичні об’єкти (паливно-енергетичний комплекс взагалі і об’єкти енергетики зокрема) за ступенем впливу на біосферу належать до основних глобальних забруднювачів. Збільшення натисків і об’ємів водосховищ гідровузлів, продовження використання традиційних видів палива (вугілля, нафти, газу), будівництво АЕС та інших підприємств ядерно- паливного циклу висувають принципово важливі задачі глобального характеру – оцінку впливу енергетики на біосферу Землі.

Якщо в попередні періоди вибір способів отримання електричної і теплової енергії, шляхів комплексного рішення проблем енергетики проводилися, в першу чергу, на основі мінімізації економічних витрат, то в даний час на перший план все більш висуваються питання про можливі наслідки зведення і експлуатації об’єктів енергетики.

Об’єкти енергетики представляють джерела неминучого, потенційного ризику для населення і навколишнього середовища. Їх екологічна безпека повинна регламентуватися в межах можливих негативних наслідків дії на природне середовище. Регламентація цих негативних наслідків пов’язана з тим, що не можна досягнути повного виключення екологічного збитку.

Серед забруднювачів атмосферного повітря теплові електростанції посідають перше місце. До складу димових газів, що утворюються, входять діоксид вуглецю, діоксид і триоксид сірки і ряд інших компонентів, надходження яких в повітряне середовище завдає великого збитку, як всім основним компонентам біосфери, так і підприємствам, об’єктам міського господарства, транспорту і населенню міст.

Разом з газоподібними викидами теплоенергетика є «виробником» величезних мас твердих відходів – хвостів вуглезбагачення, золи і шлаків. Стічні води теплової електростанції містять десятки тонн органічних речовин, сірчаної кислоти, хлоридів, фосфатів, величезну кількість завислих частинок.

Для електростанції, що працює на вугіллі, щорічно потрібно 3,6 млн. т палива, близько 30 млрд. м³ повітря. В наведених цифрах не враховані порушення навколишнього середовища, що пов’язані зі здобиччю і транспортуванням вугілля.

Забруднення і відходи енергетичних об’єктів теплоенергетики у вигляді газової, рідкої і твердої фази розподіляються на два потоки: один викликає глобальні зміни, а інший – регіональні і локальні.

Енергетика і спалювання викопного палива залишаються джерелом основних глобальних забруднювачів. Їх надходження в атмосферу і накопичення призводить до зміни концентрацій малих газових складових атмосфери, у тому числі парникових газів. В атмосфері з’явилися гази – хлорфторвуглеці, які раніше там практично були відсутні Це глобальні забруднювачі мають високий парниковий ефект і в той же час беруть участь в руйнуванні озонового екрану стратосфери.

Загострення екологічної ситуації, як в світі, так і в нашій країні, до початку 90-х років послужило приводом для відновлення дискусій з проблем екології в гідроенергетиці. Самим значним чинником дії великих гідроелектростанцій на екосистему водоскиду є створення водосховищ і затоплення земель. Це викликає зміну видового складу, чисельності, біомаси рослин, тварин, формування нових біоценозів.

Ще одна екологічна проблема гідроенергетики пов’язана з оцінкою якості водного середовища. Забруднення води викликано не технологічними процесами виробництва електроенергії на ГЕС (об’єми забруднень, що поступають із стічними водами ГЕС складають дуже малу частку в загальній масі забруднень господарського комплексу), а низькою якістю санітарно-технічних робіт при створенні водосховищ і скидання неочищених стоків у водні об’єкти. Масове розмноження, «цвітіння» водоростей в неглибоких заболочених водосховищах робить їх воду непридатною ні для промислового використовування, ні для господарських потреб. В перші роки після заповнення водосховища в ньому з’являється багато рослинності, яка гниє, що приводить до виділення величезної кількості парникових газів – метану і двоокису вуглецю. Очищення зони затоплення від рослинності пом’якшило б цю проблему, але оскільки вона важка і дорога, його проводять лише частково.

З кінця 1960-х років починається бум ядерної енергетики. В цей час виникли пов’язані з нею ілюзії: вважалося, що енергетичні ядерні реактори достатньо безпечні, а системи стеження і контролю, захисні екрани і навчений персонал гарантують їх безаварійну роботу, Також вважалося, що ядерна енергетика є «екологічно чистою», оскільки забезпечує зниження викиду парникових газів при заміщенні енергетичних установок, що працюють на викопному паливі.

Ілюзія про безпеку ядерної енергетики була зруйнована після декількох великих аварій у Великобританії, США і СРСР, апофеозом яких стали катастрофи на Чорнобильській АЕС в 1986 р. та Фукусімі-1 в Японії в 2012  р. Ці катастрофи показали, що економічні втрати при аварії на ядерному енергетичному реакторі на декілька порядків перевищують втрати при аварії на енергетичній установці такої ж потужності, що використовує викопне паливо.

Проте небезпека ядерної енергетики лежить не тільки у сфері аварій і катастроф. Навіть без них близько 250 радіоактивних ізотопів потрапляють в навколишнє середовище внаслідок роботи ядерних реакторів. Ці радіоактивні частинки разом з водою, пилом, їжею і повітрям потрапляють в організми людей, тварин і викликають онкологічні захворювання, вади при народженні, зниження рівня імунної системи людей та інші захворювання.

Одним з основних інертних газів, що викидаються внаслідок роботи атомних реакторів, є криптон-85 (бета-випромінювач), кількість якого в даний час в атмосфері в мільйони раз вище, ніж до початку атомної ери. Цей газ в атмосфері поводиться як парниковий і є внеском в антропогенну зміну клімату Землі.

Найважливішою причиною екологічної небезпеки ядерної енергетики і ядерної промисловості в цілому є проблема радіоактивних відходів, яка так і залишається невирішеною. Радіоактивне забруднення супроводжує всі ланки складного господарства ядерної енергетики: здобич і переробку урану, роботу АЕС, зберігання і регенерацію палива. Це робить атомну енергетику екологічно безнадійно брудною.