
- •Тема 1 Вступ до екологічної економіки
- •1.3 Предмет, задачі, основні поняття екологічної економіки
- •Тема 2 Економіка і природне середовище: проблеми взаємодії
- •2.5 Національна стратегія сталого розвитку в Україні
- •Тема 3 Основні напрями
- •3.1 Наслідки техногенного типу економічного розвитку
- •3.2 Напрями екологізації економічного розвитку
- •3.2.1 Структурна перебудова економіки
- •3.2.2 Зміна експортної політики
- •3.2.3 Конверсія
- •3.2.4 Розвиток маловідходних і ресурсозберігаючих технологій
- •3.2.5 Прямі природоохоронні заходи
- •3.3 Екологізація економічного розвитку України
- •Тема 4 Еколого-Економічна оцінка природних ресурсів
- •4.1 Природні ресурси як економічна категорія
- •4.2 Необхідність оцінки природних ресурсів
- •4.3 Способи оцінки природних ресурсів
- •4.4 Галузевий і регіональний характер оцінки природних ресурсів
- •Тема 5 Збереження та раціональне використання природних ресурсів
- •5.3 Природоємність, її показники
- •5.6 Екологічні проблеми побутового споживання природних ресурсів
- •Тема 6 Еколого-економічні проблеми енергетики
- •6.2 Енергетичні об’єкти і забруднення навколишнього природного середовища
- •6.3 Енергетична ситуація в України і проблеми енергозбереження
- •6.4 Шляхи енергозбереження
- •Тема 7 УправлІння процесами екологізації економіки
- •7.1 Завдання і зміст сучасної екологічної політики в Україні
- •7.2 Екологічне законодавство України
- •7.3 Органи управління природокористуванням
- •7.4 Законодавчі та міжнародно-правові інструменти екологічної політики
- •7.5 Державне і ринкове регулювання природокористування
- •Тема 8 основи еколого-економічного управління господарською діяльністю
- •8.1 Екологічна оцінка матеріального виробництва
- •8.2 Природоохоронна діяльність на підприємствах
- •8.3 Економічна ефективність природоохоронних заходів
- •Список літератури
4.3 Способи оцінки природних ресурсів
В даний час визначення економічної цінності природних ресурсів і природних благ ґрунтується на витратному підході, альтернативній вартості, ринковій оцінці, ренті, загальній економічній вартості.
Витратна оцінка визначається підсумовуванням витрат на освоєння, підготування і використання природного ресурсу; середні витрати дають ціну ресурсу. Витратний підхід широко використовується при оцінці вартості відтворення природного блага при його втраті або деградації. У цьому випадку розраховуються потенційні витрати, що компенсують, необхідні на заміщення загубленого або ушкодженого ресурсу ідентичним у даному або іншому місці. Наприклад, якщо в результаті видобутку корисних копалин вилучається або руйнується родючий шар грунту, мінімальною економічною оцінкою його будуть витрати на рекультивацію цієї ділянки або підвищення родючості іншої ділянки для компенсації втраченої.
Цей підхід містить у собі суперечність: чим краще за якістю природний ресурс, тим меншу оцінку він одержить. Наприклад, кращі чорноземи потребують менших витрат на підготовку і використання в сільському господарстві, ніж аналогічна за розміром ділянка, що знаходиться в лісовій зоні і потребує додаткового розчищення від чагарників, каменів тощо. Це протиріччя обмежує застосування витратного підходу для економічної оцінки природних ресурсів.
Альтернативна вартість (упущена вигода) є однією з основних в економічній теорії. Вона дозволяє оцінити природний об’єкт або ресурс через упущені прибутки і вигоди, які можна було б одержати при використанні їх в інших цілях. Наприклад, створення водоймища виключає використання цієї території для сільськогосподарських цілей, і упущена вигода від неотримання сільськогосподарської продукції визначає вартість даної земельної ділянки.
Альтернативна вартість природних територій, які охороняються, включає вигоди, що втрачаються через консервацію цих територій – це неотримання продукції: деревини, рослин, тварин і т. ін. Чим менше альтернативна вартість природного блага, тим менше потрібно витрат для компенсації економічних утрат від зберігання цього блага. Цей підхід використовується на практиці для виміру «вартості зберігання».
Ринкова оцінка нафти, газу, лісу та інших природних ресурсів дозволяє регулювати їх використання. Важливою якістю ринку є його можливість забезпечити найкраще використання різноманітних природних ресурсів завдяки ціновим сигналам про їх дефіцитність.
Ціни, що складаються на «природних» ринках, часто дають перекручену картину справжньої цінності природних благ і послуг, не відбивають реальні суспільні витрати і вигоди використання ресурсів. У результаті складається неадекватна оцінка дефіцитності ресурсів, величин попиту та пропозиції, що дає занижені стимули для ефективного використання природних ресурсів. Деградація навколишнього середовища, виснаження природних ресурсів, надмірне забруднення свідчать про збої в ринковому механізмі.
Рентна оцінка базується на концепції існування диференціальної ренти. В залежності від кількісних і якісних характеристик ресурсні джерела одного виду приносять неоднакову вигоду на одиницю витрат, тобто диференціальну ренту. Вона розраховується за принципом замикаючих витрат – гранично припустимих витрат, що суспільство готове нести заради одержання одиниці даного ресурсу.
Різниця між замикаючими витратами й індивідуальними фактичними витратами показує, скільки виграє економіка на використанні одиниці даного виду ресурсу. Відповідно до цього підходу гірші ресурсні джерела одержують нульову оцінку, хоча їх використання економічно ефективно.
Рентна оцінка має недоліки: фактичні витрати замикаючого ресурсного джерела можуть не збігатися із суспільно необхідними, які визначають розмір вартості і рівень цін.
Загальна економічна вартість складається із суми 4 показників і використовується для комплексного підходу до оцінки природних ресурсів. Наприклад, для водних ресурсів вона має таку структуру:
Загальна економічна вартість для водних ресурсів
|
|||
Вартість використання |
Вартість невикористання
+(4) |
||
+(1) |
+(2) |
+(3) |
|
Пряма вартість (рибальство, судноплавство) туризм, використання для меліорації) |
Непряма вартість (пом’якшення клімату, водорегулююча функція) |
Можлива вартість (майбутнє використання на основі (1) і (2) ) |
Вартість існування («готовність сплачувати») |
Вартість існування – це економічна оцінка естетичних і етичних аспектів природи: цінність природи самої по собі, естетична цінність природи для людини, борг за зберігання природи перед майбутніми поколіннями і т.д.
Для визначення суб’єктивної оцінки вартості існування широко використовують методи анкетування й опитування. Наприклад, жителів місцевості, що володіє певною екологічною цінністю або ресурсом, опитують про їхню готовність сплачувати за зберігання цих благ (для ріки, лісу – зберігання можливостей рекреації, рибальства, полювання й ін.). Аналітики розраховують середню суму «готовності сплачувати» і множать її на загальну кількість людей для одержання загальної оцінки вартості існування.
Оцінка окремих видів природних ресурсів має свої особливості.
Оцінка землі ґрунтується на рентному підході і розраховується відношенням розміру річної ренти (щорічний прибуток) до коефіцієнту, що береться менше одиниці і його розмір часто відповідає банківському відсотку.
Наприклад, щорічна рента земельної ділянки складає 10 тис. грн., а банківський відсоток – 10 %, тоді ціна цієї ділянки буде дорівнюватись 100 тис. грн.
Розмір річної ренти є регіональною оцінкою, що залежить від виду землекористування, характеру ґрунту, забезпеченості водою тощо.
Оцінка води залежить від її дефіцитності. Якщо є достаток води (море, великі річка, озеро) – вона безкоштовна, тому що її використання компенсується природним поповненням. При нестачі води її оцінка базується на принципах рентних платежів: чим більше прибуток від одержуваної води, тим більше диференціальна рента і вища ціна води. Ціна води також враховує витрати на доставку, очищення, напрями її використання.
Лісові ресурси оцінюються як витрати на ведення й відтворення лісового господарства. Лісовідтворення передбачає садіння сіянців, догляд за молодим лісом. Сума цих витрат у розрахунку на 1 м3 деревини називається лісовою таксою. Її нормативне значення встановлюють за групами лісів і видам деревини.
Оцінка деревини відрізняється від оцінки лісу, тому що включає додаткові витрати на її заготівлю, підготування до використання. Якщо лісовий масив відчужується під промислову забудову, його оцінка включає зниження прибутку ліспромгоспу, витрати на вирощування лісу на іншій території, тобто весь комплекс витрат на відновлення початкової ситуації із забезпечення лісоматеріалами.
Оцінка корисних копалин має декілька підходів. Найпростіший спосіб оцінки родовища – це обчислення суми витрат на видобуток усієї маси корисних копалин. Проте такий підхід не враховує порівняння з іншими родовищами, де відповідні витрати можуть бути вище або нижче.
Другий засіб – оцінка через диференціальну ренту, що дозволяє розраховувати можливий прибуток при переробці корисних копалин у напівфабрикат або готовий продукт.
Третій підхід передбачає розрахунок диференціальної ренти від використання ресурсів родовища, що оцінюється в порівнянні з аналогічною сировиною за стандартом.