13. Арбітражний Регламент Міжнародної Торгівельної Палати (мтп) 2012, сфера його застосування.

Якщо порівняти Регламент ІСС 1999 року з новим, який набув чинності цьогоріч та на який було покладено великі сподівання, то можна побачити, що суттєвої різниці між ними немає

Упродовж останніх десяти років арбітраж розвивається дуже швидко. Насамперед, за рахунок таких країн, як Україна та Росія, бізнес яких активно долучився до міжнародної торгівлі та економіки загалом. Завдяки такій активній економічній діяльності певним чином збільшилася кількість міжнародних спорів. Тож на нову редакцію Регламенту ІСС було покладено великі сподівання: пришвидшення вирішення спорів, підвищення ефективності вирішення міжнародних спорів тощо.

Якщо порівняти Регламент ІСС 1999 року з новим, який набув чинності цьогоріч, суттєвої різниці між ними не видно — якихось радикальних змін в інституті ІСС не відбулося. Хоча є основний і незаперечний плюс — спрямованість політики ІСС на вдосконалення всіх своїх механізмів

Зміни, що відбулися, умовно можна розділити на три основних групи.

Курс процедур

Однією з найважливіших новацій можна вважати запровадження спрощеної процедури вирішення питання щодо юрисдикції арбітражного суду ІСС. Новими правилами передбачено, що всі заперечення щодо юрисдикції вирішення спору одразу передаються до арбітражного трибуналу. Таке нововведення значно пришвидшує розгляд спору.

Не менш цікаве правило стосується об’єднання різних арбітражів. За новою редакцією, арбітр за запитом однієї із сторін може консультувати два або більше арбітражі під егідою ІСС. Консультування можливе лише у випадку, якщо: є згода двох сторін спору; позовні вимоги стосуються одного арбітражного застереження; вимоги стосуються одного або більше арбітражних застережень, але вони стосуються одних і тих самих сторін. Крім того, закладено поліпшений механізм об’єднання арбітражних проваджень в одне.

Певною мірою спрощено процедуру призначення арбітрів. Голова суду тепер має право встановлювати строки Національному комітету щодо погодження кандидатур арбітрів спору, коли суд сам призначає арбітрів.

Відтепер діє Правило 24 про попереднє судове засідання, яке спрямоване суто на вирішення процедурних питань. Згідно з ним, може бути скликане спеціальне засідання для розгляду таких питань: строк подання позову, строк відкликання позову відповідачем, дата закінчення подання доказів, строк закінчення процедури арбітражу тощо. Раніше ці питання вирішувалися винятково арбітрами без присутності сторін або Голова трибуналу міг зробити це самостійно. З одного боку, таке правило може пришвидшити розгляд спору, з іншого ж, посилаючись на нього, сторона має змогу надовго затягнути його розгляд.

Низку новел у процедурах ведення арбітражу не можна вважати революційними, але все ж таки вони дещо спрощують сам процес.

Арбітри поспішають на допомогу

За новими правилами, будь-яка із сторін спору, навіть до того, як було сформовано склад арбітражного трибуналу, має право звернутися з клопотанням про призначення надзвичайного арбітра для вирішення питання щодо застосування заходів забезпечення позову чи зустрічного позову. Для всіх зовнішньоекономічних контрактів з арбітражним застереженням ICC, підписаних з 2012 року, цей інститут буде обов’язковим, крім випадків, коли: арбітражне застереження було підписане до 2012 року; сторони у відповідному арбітражному застереженні домовилися про незастосування положень про надзвичайного арбітра; сторони в конт­ракті домовилися про інший механізм забезпечення позовних вимог.

Є думка, що цей інститут було введено в правила ІСС після появи надзвичайних арбітрів у новій редакції правил Стокгольмської Торгової Палати. Передусім перевага такого інституту відчувається при розгляді спору в Англії, оскільки, враховуючи Англійський арбітражний акт 1996 року, сторона не може звернутися до державного суду за забезпеченням свого позову поки не буде сформовано арбітражний трибунал. Завдяки залученню надзвичайного арбітра таке питання можливо вирішити до формування трибуналу.

На сьогодні залишається неврегульованими декілька нюансів такого інституту. По-перше, чітко не прописано, як повинні виконуватися рішення такого арбітра в примусовому порядку (надзвичайний арбітр виноситиме такі рішення у вигляді процесуального наказу) чи будуть окремі юрисдикції приймати такі накази щодо виконання. По-друге, залишається незрозумілим, як на практиці працюватиме інститут надзвичайного арбітра, адже будь-які його рішення не будуть обов’язковими для ­арбітражного трибуналу. Отже, висновки надзвичайного арбітра жодним чином не впливатимуть на рішення арбітражного суду по суті.

Хоча появу такого інституту можна вважати значною подією в системі ІСС, але, як і все нове, його ефективність має бути доведена на практиці.