34. Порядок подання документів в міжнародному комерційному арбітражу.

Єдиним процесуальним засобом порушення справи в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України (далі — МКАС) є заява зацікавленої сторони: української або іноземної юридичної чи фізичної особи. Для визнання цього процесуального засобу приводом до порушення справи воно має відповідати встановленим вимогам, аналіз яких і є предметом цієї статті.

Оскільки арбітражна угода сторін про передачу спору МКАС є правовою основою, необхідною і достатньою процесуальною умовою для розгляду справи, питання, пов’язані з її висновком, змістом і виконанням, мають першорядне значення.

Водночас включення в контракт більш складних умов про доарбітражне врегулювання спору, наприклад про формування погоджувальної комісії, безумовно, надзвичайно ускладнює реалізацію такого доарбітражного порядку. Особливо в тих випадках, коли відповідач спочатку ухиляється від яких-небудь контактів і переговорів, у тому числі від отримання кореспонденції, яка йому направляється, а кожна наступна дія щодо доарбітражного врегулювання спору залежить від закінчення певного часу з моменту отримання відповідної пропозиції (наприклад, про узгодження складу погоджувальної комісії, потім — її затвердження, потім — призначення дати засідання і т. д.). Безумовно, у цьому випадку в МКАС необхідно подавати водночас із позовними матеріалами докази дотримання такого порядку: або підтвердження того, що спроба сформувати погоджувальну комісію не відбулася з вини відповідача, або підтвердження недосягнення погоджувальною комісією позитивного рішення.

Оскільки намір вирішити спір у доарбітражному порядку відповідає духу договірних відносин і ніхто, крім самої сторони, чиї інтереси порушено, не може виключити його із практики ведення справ, видається більш обґрунтованим не ускладнювати договірні умови особливим, багатоступінчастим доарбітражним порядком урегулювання спору. Цілком достатнім є положення про мирні переговори. Якщо під час останніх виникає можливість вирішення спору, що вимагає додаткового узгодження, позивач має право й повинен самостійно визначитися, влаштовує його таке узгодження чи ні, якщо ні — звертатися до арбітражу. Якщо ж передбачений певний порядок із тимчасовими рамками, його необхідно дотримуватись, як і будь-якої іншої умови контракту, оскільки недотримання обов’язково спричинить негативні наслідки, позаяк уже буде порушенням договірних умов з боку позивача.

Обов’язкове дотримання доарбітражного врегулювання спору зумовлене ще й тим, що відповідачі дуже часто у своїх запереченнях указують на порушення позивачем договірного зобов’язання з вирішення спору мирним шляхом і багато хто з них принципово відстоює цю точку зору аж до заперечення прийнятого МКАС рішення і його скасування.

Відповідно до ст. 17 Регламенту МКАС провадження у справі порушується постановою голови МКАС про прийняття справи до провадження за фактом пред’явлення в МКАС належним чином оформленої позовної заяви, оплаченої реєстраційним збором. Датою подання позовної заяви вважається день його вручення МКАС, а при відправленні позовної заяви поштою — дата штемпеля на конверті поштового відомства місця відправлення [3].

При цьому позивачеві слід мати на увазі, що на позовних матеріалах, що надійшли поштою, при реєстрації ставиться вхідний штамп МКАС і дата фактичного отримання позовних матеріалів. Отже, позовні матеріали приймаються до провадження в день їх фактичного отримання, проте в цьому випадку в постанові фіксується дата відправлення позивачем позовних матеріалів — дата штемпеля на конверті поштового відомства місця відправлення, тобто дата звернення позивача до суду. Оскільки ця обставина в подальшому вимагає додаткових роз’яснень з боку МКАС, необхідно враховувати встановлений порядок при направленні позовних матеріалів поштою, особливо резидентами України, для яких часто дата прийняття позовної заяви є принципово важливою, оскільки саме з дати прийняття позовних матеріалів до провадження припиняється нарахування штрафних санкцій за порушення законодавчо встановлених термінів повернення в Україну валютної виручки за зовнішньоекономічними контрактами.

Згідно з п. 2 ст. 2 Регламенту МКАС питання про наявність правових підстав для пред’явлення позову в МКАС вирішує голова МКАС при прийнятті справи до провадження [3]. На практиці це зводиться до встановлення наявності відповідної арбітражної угоди й оцінки його змісту з точки зору адекватності вказівки компетентного арбітражного інституту. У постанові, що підписується головою МКАС, про прийняття справи до провадження обов’язково відображається, яким пунктом контракту або якою угодою сторін визначена юрисдикція МКАС. Більше того, якщо відповідна арбітражна угода має специфіку або передбачена нею процедура суттєво відрізняється від процедури, що закріплена у Регламенті, то саме на цій стадії такі особливості відображаються в постанові про прийняття справи до провадження, яка є першим процесуальним документом у справі.

Якщо очевидно, що розгляд пред’явленого позову не належить до компетенції МКАС при ТПП України, позовні матеріали підлягають поверненню позивачу без розгляду. Зокрема, до таких категорій справ належать спори неарбітрабільні, які не підпадають під юрисдикцію МКАС, а також якщо спір, що виник, є внутрішнім і спірний контракт укладений між резидентами України. У тому випадку, якщо до МКАС надходить позовний матеріал по спору, що виник із зовнішньоекономічного контракту, в якому відсутня будь-яка арбітражна угода про передачу можливих спорів на вирішення до інституційного арбітражу, МКАС повертає позивачеві документи, що надійшли, але при цьому пропонує йому вжити заходів щодо погодження з відповідачем компетенції МКАС і в разі узгодження його юрисдикції повторно звернутися з позовом, надавши відповідну угоду сторін.

На практиці трапляються випадки, коли позивач у позовній заяві, посилаючись на наявність домовленості сторін про компетенцію МКАС, наполягає на прийнятті справи до провадження і просить направити відповідачу позовні матеріали. У цьому випадку голова МКАС відповідно до п. 4 ст. 17 Регламенту МКАС, не вирішуючи наперед питання про допустимість заперечень щодо існування, дійсності або обсягу арбітражної угоди сторін, приймає справу до провадження МКАС, а питання про компетенцію МКАС по конкретній справі остаточно вирішується складом Арбітражного суду, який розглядає спір [3].

Таке «умовне» прийняття позовних матеріалів до провадження застосовується МКАС також і при неточних і сумнівних арбітражних угодах. Заява про відсутність у МКАС компетенції відповідно до п. 2 ст. 3 Регламенту МКАС може бути зроблена відповідачем не пізніше подання заперечень щодо позову [3].

У позовній заяві позивач, з урахуванням допущеного щодо нього порушення, викладає свою вимогу, що полягає в застосуванні того чи іншого способу судового захисту його прав — стягнення сум заборгованості, вживання заходів відповідальності, перетворення правовідносин тощо. Позовні вимоги, як правило, ґрунтуються на певних подіях, що відбувались і які мають бути відображені в позовній заяві. З огляду на це позивач при підготовці позовної заяви зазвичай здійснює аналіз дій або бездіяльності відповідача, визначає, в чому полягають для нього негативні наслідки поведінки відповідача, дає їм правову кваліфікацію. Викладені в позовній заяві обставини повинні бути певним чином підтверджені. Для цього позивачу необхідно в позовній заяві повідомляти певні факти, вказувати на дії чи бездіяльність, наводити докази, які підтверджують викладені в позові обставини.

Щодо оформлення позовної заяви, то вона повинна містити: назву МКАС; повне найменування сторін, їх поштові адреси, номери телефонів, факсів; вартість позову; обґрунтування компетенції МКАС; вимоги позивача; виклад фактичних обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, із зазначенням доказів, які підтверджують ці обставини; обґрунтування позовних вимог з урахуванням відповідних норм права; розрахунок сум, які пред’являються до стягнення, і на завершення перелік доданих до позовної заяви документів.