14. Арбітражний Регламент юнсітрал 1976 р. (із змінами та доповненнями 2010р.)

Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ встановлює всеосяжну сукупність процесуальних норм , щодо яких сторони можуть прийти до угоди для проведення арбітражного розгляду , пов'язаного з їх комерційними відносинами , і широко використовується в ході як спеціального арбітражу , так і арбітражного розгляду , що проводиться під егідою якої установи . Регламент охоплює всі аспекти арбітражного процесу : передбачає типову арбітражне застереження , описує процесуальні норми , що стосуються призначення арбітрів та проведення арбітражного розгляду , а також встановлює правила щодо форми , юридичної сили і тлумачення арбітражного рішення .

Початковий варіант Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ був прийнятий в 1976 році і використовувався для врегулювання широкого кола спорів , включаючи спори між приватними комерційними сторонами , у вирішенні яких не бере жодне арбітражне установа , суперечки між інвесторами та державами , спори між державами та комерційні спори, що розглядаються під егідою арбітражних установ . У 2006 році Комісія постановила , що Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ необхідно переглянути , з тим щоб він відповідав змінам в арбітражній практиці, що стався за останні тридцять років. Цей перегляд спрямований на підвищення ефективності арбітражу на основі Регламенту і не змінює первісну структуру тексту, його дух чи стиль викладу.

Переглянутий варіант Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ набув чинності з 15 серпня 2010 року. У нього входять положення, що стосуються , серед іншого , арбітражного розгляду за участю декількох сторін і вступу в розгляд третіх осіб , відповідальності та процедури подання заперечень щодо експертів, призначених арбітражним судом. Ряд містяться в Регламенті інноваційних елементів спрямований на підвищення процесуальної ефективності , у тому числі переглянуті процедури заміни арбітрів , вимога щодо розумного розміру витрат і механізм розгляду питання про арбітражних витратах. Сюди також відносяться більш докладні положення про забезпечувальні заходи . Очікується , що переглянутий варіант Регламенту буде як і раніше сприяти розвитку гармонійних міжнародних економічних відносин .

15. Загальна характеристика Типового закону юнсітрал «Про міжнародний торговий арбітраж», його значення.

Важливу роль для уніфікації та гармонізації національного арбітражного законодавства відіграв Типовий закон ЮНСІТРАЛ про міжнародний комерційний арбітраж, який став зразком для багатьох національних законів про арбітраж, оскільки він був розроблений і прийнятий як уніфікований правовий текст у результаті заходів, які приймалися на міжнародному рівні по уніфікації та гармонізації законодавства окремих країн про міжнародний арбітраж, що суттєво сприяє зближенню арбітражного процесуального права взагалі й арбітражної процедури зокрема. ЮНСІТРАЛ розробила також Коментарі щодо організації арбітражного розгляду, прийняті у 1996 р., які мають рекомендаційний характер, завданням яких є надання допомоги арбітрам і сторонам у проведенні арбітражного розгляду. Розглянуті міжнародні документи становлять цілісну систему міждержавних договорів і інших міжнародних актів, спрямованих на вирішення широкого комплексу питань, пов’язаних з арбітражним розглядом зовнішньоекономічних спорів, що сприяє створенню і національного арбітражного законодавства, і надійної, ефективно функціонуючої системи розгляду міжнародних комерційних спорів. Крім міжнародних договорів, які ратифіковані Україною і є частиною національного права, в Україні діє Закон «Про міжнародний комерційний арбітраж» (далі — Закон), прийнятий 24 лютого 1994 р. на основі Типового закону ЮНСІТРАЛ про міжнародний комерційний арбітраж. Оскільки український закон прийнято з використанням цього акта міжнародної правової уніфікації, він повністю відповідає сучасним світовим правовим стандартам у цій галузі правового регулювання. Враховуючи приватноправову природу обраної сторонами юрисдикції, важливе місце серед нормативних актів, які регулюють діяльність міжнародного комерційного арбітражу, посідають регламенти постійно діючих арбітражних установ, які стають для сторін спору обов’язковими за умови, що сторони погодились розглядати спір у певній арбітражній установі за її регламентом, інкорпоруючись у такий спосіб у контракт і становлячись таким чином обов’язковими для виконання усіма учасниками арбітражного розгляду. Положення обраного сторонами регламенту повинні враховуватися і поважатися компетентними державними судами як на стадії оспорювання арбітражних рішень, так і на стадії виконання арбітражних рішень. Незважаючи на незаперечність цієї тези, надзвичайно важливою є норма Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж (Женева, 1961 р.), яка прямо передбачає, що якщо сторони передбачили передачу спору на вирішення постійного арбітражного органу, у такому випадку розгляд спорів відбуватиметься відповідно до регламенту цього органу. Крім того, в арбітражних застереженнях, які рекомендуються інституцій- ними арбітражами для включення до зовнішньоекономічних договорів, також наголошується, що спори, які за домовленістю сторін передаються на вирішення обраного постійно діючого арбітражного суду, підлягають вирішенню у цьому суді згідно з його регламентом. Одним із найефективніших правил проведення арбітражу, який рекомендується для проведення арбітражу ad hoc, є Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ, який діє в редакції 2010 р. Регламенти інституційних арбіт- ражів є надзвичайно важливим джерелом правового регулювання їх діяльності, оскільки в регламентах визначається компетенція арбітражної установи, процедура арбітражного розгляду: порядок порушення арбітражного провадження, вимоги до позовної заяви і наслідки порушення встановлених вимог, порядок формування складу арбітрів: кількість арбітрів, призначення і відвід арбітрів, місце арбітражу, мова арбітражного провадження, строк розгляду справи, обрання застосованого права, правила ведення арбітражного розгляду справи, порядок надання доказів у справі, порядок винесення арбітражного рішення, підстави припинення арбітражного розгляду, розмір і порядок сплати арбітражного збору, розподіл арбітражних витрат. Регламенти затверджуються у встановленому порядку засновником арбітражного суду, поширюються на всі спори, які можуть розглядатися арбітражною установою, порівняно з національними процесуальними кодексами досить невеликі за обсягом, рідко змінюються, що робить процес арбітражного розгляду передбачуваним, занадто не формалізованим, прозорим. Регламенти містять як диспозитивні, так і імперативні норми, від яких сторони не мають права відступати, що повинно враховуватися сторонами при укладанні арбітражної угоди, арбітражними судами під час арбітражного розгляду, а також державними судами при розгляді клопотань зацікавленої сторони про скасування арбітражного рішення або клопотань про визнання і приведення у виконання арбітражного рішення. Арбітражний розгляд справи відбувається в міжнародних комерційних арбітражних судах за фундаментальними принципами позовного провадження, водночас арбітражний процес відрізняється від судового як принципами, так і стадіями арбітражного процесу.