Кольорове маркування постійних конденсаторів

1 і 2 смуга - номінальна місткість, пф 3 смуга - відхилення, 4 смуга – напруга

Код	Перша і друга цифри	Множник	Допустиме відхилення ємності , %	Номинальна напруга , В
Сірий	-	-	-	3,2
Чорний	10	1	+/- 20	4,0
Коричневий	12	10	+/- 1	6,3
Червоний	15	102	+/- 2	10
Оранжевий	18	103	+/- 0,25	16
Жовтий	22	104	+/- 0,5	40
Зелений	27	105	+/- 5	25
Голубий	33	106	+/- 1	32
Фіолетовий	39	107	-20...+50	50
Сірий	47	10-2	-20...+80	-
Білий	56	10-1	+/-10	63
Сріблястий	68	-	-	2,5
Золотистий	82	-	-	1,5

Напівпровідники.

Діоди.

Н апівпровідниковим дідом називається прилад, який складається з двох напівпровідників з різними типами провідності і має здатність проводити струм тільки в одному напрямі. Напівпровідникові діоди використовуються в якості випрямлячів змінного струму і детекторів. По роду застосованих напівпровідникових матеріалів діоди поділяють на германієві, кремнієві, селенові.

Діоди. У діода (мал. ) два виводи: анод і катод. Якщо підключити до них батарею полюсами: плюс - до анода, мінус - до катода, в напрямі від анода до катода потече струм. Опір діода в цьому напрямі невеликий. Коли ж спробувати змінити полюси батарей, тобто включите діод «навпаки», то струм через діод не піде. У цьому напрямі діод має великий опір.

Рис.6.

Характеристиками діода є максимальна зворотна робоча напруга і максимальний прямий струм.

	Опис
	Випрямляючий діод
	Стабілітрон
	Варікап
	Тиристор з виводом n
	Тиристор з виводом p
	Симетричний тиристор
	Світлодіод
	Фотодіод

Рис. 7. Вольт-амперна характеристика діода (як втім і p-n - переходу). Зауваження: права частина малюнка розтягнута від 10 до100 раз.

Таким чином пряма напруга на діоді не може набагато перевищувати 0,7В. При великих напругах він звичайно згорить.

Як індикатори звичайно використовують світлодіоди - малюнок 8. Вони червоні, зелені, жовті або двобарвні (при використовуванні не забувайте про баластний резистор, що обмежує струм на рівні 5...15мА).

Рис.8.

На світлодіодах пряме падіння напруги може досягати 1...2В, але не вище. Таким чином часто використовують світлодіоди і прості діоди як джерела опорної напруги. Але є і спеціальні прилади для отримання стабільної напруги.

Стабілітрон.

Ці напівпровідникові прилади (див. мал. , Д814) також мають два виводи: анод і катод. У прямому напрямі (від анода до катода) стабілітрон працює як діод, безперешкодно пропускаючи струм. А в зворотному напрямі він спочатку не пропускає струм (як і діод), а при збільшенні подаваної на нього напруги раптом «пробивається» й починає пропускати струм. Напругу «пробою» називають напругою стабілізації. Вона залишатиметься незмінною навіть при значному збільшенні вхідної напруги. Завдяки цій властивості стабілітрон застосовується в усіх випадках, коли треба дістати стабільну напругу живлення якогось пристрою при коливаннях, наприклад мережної напруги.

На корпусі малогабаритних діодів типу Д9 ставлять кольорові крапки-мітки поблизу анода. Діоди Д2 мають більші, ніж Д9, розміри й широкі виводи стрічки. На одному з виводів ставлять умовне позначення діода- це і є вивід анода. Аналогічно умовну позначку ставлять на корпусі діодів Д7, Д226 і стабілітрона, причому коротка риска позначки спрямована в бік виводу катода.

Стабілітрон - спеціальний різновид діодів, призначений для роботи в зворотному включенні на електричному пробої p-n переходу (див. мал. 9.). Щоб вивести стабілітрон на робочу точку необхідний гаситель зайвої напруги і обмежувач струму - баластний резистор.

Щ е стабілітрон можна використовувати як конденсатор невеликої ємкості змінної прикладеної напруги, оскільки тут міняється власна ємкість p-n переходу. Такі прилади називають варикапами і використовують звичайно в радіоприймальних трактах. Зовнішній вигляд і зображення схемотехніки варікапів представлений на малюнку.

Зовнішньо стабілітрон (мал. 1) схожий на діод малої або середньої потужності. Характеристика стабілітрона нагадує характеристику діода, оскільки містить і пряму і зворотну галузь (мал. 2). Але на відміну від діода на зворотній гілці стабілітрона є ділянка, що володіє дуже високою крутизною. Інакше кажучи, лінія характеристики на цій ділянці різко падає вниз. Дякуючи саме цій ділянці стабілітрон отримує відмінну в порівнянні із звичайним діодом якість — він здатний стабілізувати напругу на заданому ланцюзі електронного пристрою.

Для досягнення такого режиму стабілітрон включають «навпаки» в порівнянні з діодом — анодом до мінуса напруги, а катодом до плюса. І звичайно, паралельно навантаженню, напругу на якому потрібно підтримувати постійною. В ланцюг живлення, послідовно із стабілітроном і навантаженням, ставлять резистор R1, який називають баластним.

У результаті виходить дільник, основними елементами в якому є резистор R1 і стабілітрон. Здавалося б, зміна напруги на вході такого дільника викличе в процентному відношенні таку ж зміну напруги на його виході, тобто на стабілітроні, а значить, і на навантаженні. Проте це не так. Адже стабілітрон володіє цікавою властивістю — його внутрішній опір залежить від протікаючого через стабілітрон струму. Якщо струм збільшується, опір зменшується, і навпаки. Тому напруга на стабілітроні, а отже, і на навантаженні залишиться практично постійною. Зміна ж вхідної напруги погаситься на баластному резисторі R1.

Можливий варіант, коли вхідна напруга постійна, а змінюється струм навантаження. Тут знов «працює» стабілітрон — струм через нього змінюється так само, як і через навантаження, але у зворотний бік. Якщо, наприклад, струм через навантаження зростає, то через стабілітрон він падає. У результаті загальний струм, що протікає через резистор R1, залишається колишнім, а значить, напруга на навантаженні залишається практично стабільною.

Звичайно, ці властивості стабілітрона будуть зберігатися лише при певних значеннях мінімального і максимального струмів через нього, показаних на мал. Річ у тому, що при зниженні мінімального струму стабілітрон виходить з режиму «пробою» і його робоча точка переміщається на горизонтальну частину зворотної гілки характеристики. При збільшенні ж струму вище допустимого неминуче відбудеться перегрів стабілітрона і вихід його з ладу.

Отже, ви вже знаєте два основні параметри стабілітрона — мінімальний (( )и максимальний (( ) струм стабілізації. Ще стабілітрон характеризується напругою стабілізації і диференціальним опором, які, як і попередні параметри, приводяться в довідкових даних.

Напруга стабілізації U_ст — це напруга на виводах стабілітрона в його робочому режимі. Диференціальний опір Г_д — відношення зміни напруги стабілізації до малої зміни струму стабілізації, що її викликало, тобто

Гд = .

Чим менше диференціальний опір, тим вище стабільність напруги на виводах стабілітрона.

По вказаних параметрах звичайно вибирають стабілітрон для тієї або іншої конструкції стабілізатора або підшукують найбільш відповідну заміну.

Параметри найбільш поширених стабілітронів приведені в табл. 1. Як бачите, практично кожний з них має розкид по напрузі стабілізації. Це значить, що навіть в двох однакових по маркуванні стабілітронів при одному і тому ж струмі стабілізації можуть бути відмінні напруги стабілізації.

Слід пям'ятати і про те, що напруга стабілізації може змінюватися при зміні температури навколишнього середовища. Ця властивість характеризує температурний коефіцієнт напруги (ТКН), який визначається як зміна напруги стабілізації при зміні температури на один градус при незмінному струмі. В стабілітронів з напругою стабілізації менше 5,4 В ТКН негативний (із збільшенням температури напруга стабілізації зменшується), а в стабілітронів з великою напругою стабілізації ТКН позитивний.

Коли потрібно стабілізувати малі напруги (0,6...2 В) використовують спеціальні стабілітрони — стабістори, які включають в прямому напрямі (мал. 4), як і звичайні діоди. В цьому випадку використовується пряма гілка характеристики (мал. 5).

Н е подумайте, що роль стабістора може повністю виконати звичайний діод, скажемо кремнієвий. Крутизна гілки стабістора перевищує діодну, тому і стабілізуючі властивості його вище. Відомості про деякі стабістори приведені в табл. 2.