8. Особливості правового статусу фізичної особи в цивільному та господарському правовідносинами.

Правовий статус - встановлене нормами права положення його суб'єктів, сукупність їх прав та обов'язків. У правовій статус входять:

правосуб'єктність (в свою чергу включає правоздатність, дієздатність і деліктоздатність суб'єкта);

встановлені законом права та обов'язки;

гарантії встановлених прав;

відповідальність суб'єкта за невиконання обов'язків.

Цивільні правовідносини:

Правосуб’єктність:

Цивільна правоздатність – це здатність фізичної особи мати цивільні права та обов’язки. Вона виникає з моменту народження людини і припиняється з моменту смерті людини.

Цивільна дієздатність – це здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх не виконання (деліктоздатність):

А) часткова дієздатність (не досягла 14 р.)

Б) неповна (від 14 до 18р.)

В) повна

Г) обмежена (проводиться за рішенням суду – психічний стан)

Д) недієздатна (рішення суду).

В господарському праві так само,але необхідне статус фіз..о.-підприємця. Якщо розглядати з іншого боку,то тоді фіз..о. в ГП-потребители.

9. Різниця в класифікаційних підходах розмежування юридичних осіб за цивільним та господарським законодавством.

Цивільне право.

Юридична особа – це створена та зареєстрована у встановленому законом порядку організація, яка володіє відокремленим майном, самостійно відповідає цим майном за своїми зобов’язаннями та виступає у цивільному обороті, позивачем і відповідачем у суді від свого імені.

Ознаки:

• Організаційна єдність;

• Майнова відокремленість;

• Самостійна майнова відповідальність за своїми зобов’язаннями;

• Здатність виступати від свого імені у цивільному обороті та суді;

• Реєстрація відповідно до вимог чинного законодавства.

Класифікація.

Залежно від порядка створення:

• Юр.о. приватного права( створюються за ініціативою юридично рівних суб’єктів, як правило, на договірних началах)

• Юр.о. публичного права ( створюються розпорядчим актом Президента, органу державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування).

До предмета цивільного права входять лише відносини по створенню юридичних осіб приватного права. А публічного права – до предмета господарського права.

Господарське право.

Юриди́чна осо́ба — суб'єкт права, здатний від власного імені набувати права і обов'язки, за умови реєстрації у встановленому законом порядку. Організація (організаційна форма), що має відокремлене майно, здатна від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в суді, арбітражному (господарському) або третейському суді.

Ознаки юридичної особи

Участь у цивільному обороті від свого імені. Керівники філій і представництв юридичних осіб діють на підставі довіреності, отриманої ними від юридичної особи до складу якого вони входять.

Юридична особа не є будь-яким колективним суб'єктом. Це колективний суб'єкт у певній галузі діяльності — господарській, соціально-культурній, змістом якої є товарно-грошові відносини, участь у цивільному (майновому) обороті.

Наявність відособленого майна. Ця ознака в чистому вигляді втілена на господарських товариствах, які володіють майном, переданим ним засновником, на праві власності. Правовий режим майна інших юридичних осіб визначається засновниками цих осіб, які можуть залишити за собою право власності на майно, яким вони наділяють створювану ними юридичну особу. Так, відповідно до постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 9 грудня 2008 р. у справі щодо права власності на розташований у Києві готель "Знання", Верховний Суд визнав, що право власності на готель належить не колективному підприємству "Готель "Знання", а засновникам цього колективного підприємства. Саме колективне підприємство було лише балансоутримувачем готелю і не мало право його відчужувати в обмін на корпоративні права іншої юридичної особи.[2]

Виступ у цивільному обороті від свого імені. Кожна юридична особа має своє найменування. Від свого імені вона набуває права та несе обовязки.

Обмежена відповідальність. Засновники господарських товариств не відповідають за зобов'язаннями цих товариств, останні відповідають перед кредиторами власним майном. Цей загальний принцип має чимало виключень. Наприклад, кредитори казенних підприємств можуть звернутися до держави - стаття 77.7 Господарського кодексу України).

Здатність бути позивачем або відповідачем у суді.

Правоздатність і дієздатність юридичних осіб здобуваються одночасно, виникають із моменту державної реєстрації юридичної особи.

Немає різниці.