- •1.Поняття предмета правового регулювання цивільного та господарського права та їх співвідношення. Основні концепції розмежування.
- •2. Співвідношення імперативного та диспозитивного методів правового регулювання в цивільному та господарському праві.
- •3. Співвідношення договорів і законів як джерел правового регулювання в цивільному та господарському праві.
- •4. Способи усунення прогалин в цивільному та господарському законодавстві: проблеми теорії та практики.
- •5. Поняття звичаю ділового обороту, його значення та умови застосування.
- •6. Місце та роль міжнародних договорів в системі джерел правового регулювання цивільних та господарських відносин.
- •7. Умови застосування норм цивільного законодавства до регулювання господарських правовідносин.
- •8. Особливості правового статусу фізичної особи в цивільному та господарському правовідносинами.
- •9. Різниця в класифікаційних підходах розмежування юридичних осіб за цивільним та господарським законодавством.
- •10.Особливості припинення дій юридичних та фізичних осіб – підприємців шляхом визнання їх банкрутами.
- •11. Порівняльна характеристика типів акціонерних товариств.
- •12. Особливості права приватної власності юридичних осіб за цивільним та господарським законодавством.
- •13. Особливості реалізації права власності юридичними особами в цивільних та господарських правовідносинах.
- •14. Теоретичне обґрунтування виділення підприємницького договору як самостійного виду зобов’язання.
- •15. Відмінності цивільно – правової та господарської відповідальності суб’єктів.
- •16.Способи індивідуалізації учасників цивільного обороту як об’єкти цивільних та господарських прав.
- •17. Особливості комерційного представництва.
- •1.Роль правосуддя в реалізації конституційного права на судовий захист.
- •3. Якими способами впливу забезпечується метод правового регулювання цивільного та господарського процесуального права.
- •4. Порівняйте англо – саксонску та романо – германську правові системи щодо застосування в них судового прецеденту. Обгрунтуйте свою думку.
- •5. Які стадії у суді першої інстанції виділяють при розгляді цивільних та господарських справ.
- •6. Визначте факультативні стадії цивільного та господарського процесів.
- •7. Яка специфіка процесуальних відносин.
- •8. Розкрийте сутність процесуальних правовідносин з урахуванням принципів змагальності, диспозитивності та процесуального становища суду.
- •10. Визначте, які справи розглядаються судом у порядку цивільного судочинства, та зробіть порівняльний аналіз щодо підвідомчості справ господарським судам?
- •11. Які критерії покладено в основу розмежування компетенції суду загальної юрисдикції та господарського суду щодо розгляду справ?
- •12. Що є передумовами та підставами виникнення цивільних та господарських процесуальних правовідносин?
- •14. Класифікуйте суб’єктів процесуальних правовідносин в цивільному та господарському процесах? Обґрунтуйте свою думку.
- •15. Чи може прокурор бути стороною цивільного чи господарського процесів?
- •17. Розкрийте поняття та сутність позовного провадження в цивільному та господарському процесах.
- •1.Точки зору вчених щодо співвідношення предметів трудового та адміністративного права.
- •2. Особливості державної служби як різновиду трудової діяльності. Охарактеризуйте державного службовця як суб’єкта трудових правовідносин
- •4. Охарактеризуйте співвідношення норм кЗпП та Закону України «Про державну службу» в питаннях регулювання трудової функції.
- •5.Визначте особливості випробування при прийнятті на роботу окремих категорій працівників. Вкажіть на відмінності стажування в органах державної служби від випробування при прийнятті на роботу.
- •6. Які критерії покладено в основу класифікації трудових відносин з державними службовцями
- •8.Відповідно до ст.Ст. 38, 43 Конституції України охарактеризуйте втілення конституційного принципу рівного доступу громадян до державної служби і неприпустимості дискримінації.
- •11. Правові наслідки атестації державних службовців.
- •12. Охарактеризуйте особливості припинення трудових правовідносин з державними службовцями за підставами, передбаченими кЗпП України.
- •13.Визначте поняття «припинення трудових відносин», «відставка», «досягнення граничного віку перебування на державній службі» та вкажіть їх співвідношення
- •14.Охарактеризуйте припинення трудових правовідносин з державними службовцями за підставами, передбаченими законодавством про державну службу.
- •15.Визначте особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців.
- •16. Визначте відмінності дисциплінарної та адміністративної відповідальності в сфері державної служби
6. Місце та роль міжнародних договорів в системі джерел правового регулювання цивільних та господарських відносин.
Міжнародні договори, які регулюють господарські та цивільні відносини, згода на обов’язковість яких надана ВРУ. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актов господарського або цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України; Дані міжнародні договори не повинні порушувати права людини та громадянина. Якщо міжнародний договір буде погіршувати становище, ніж якщо б ці відносини врегульовувались нормами чинного законодавства, якоїсь сторони, то в такому випадку будуть застосовуватись норми чинного законодавства.
7. Умови застосування норм цивільного законодавства до регулювання господарських правовідносин.
ЦК України є кодексом приватного права в тому розумінні, що положення ЦК використовуються як загальне право або підлягають субсидіарному застосуванню до приватно-правових норм інших галузей права.
Що стосується регулювання господарських відносин (відносин у галузі підприємницької діяльності), то тут справа виглядає дещо інакше. З частини 2 ст. 9 ЦК, яка визначає,
що «законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання», слідує, що господарські (підприємницькі) відносини можуть регулюватися не лише ЦК, але й спеціальним законодавством. При цьому йдеться не про конкуренцію норм цивільного і господарського законодавства, а про те, що спеціальним законодавством можуть бути «передбачені особливості регулювання певних майнових відносин».
Іншими словами, загальним правилом є застосування до майнових відносин положень ЦК,
а винятком є дія актів законодавства іншої галузевої приналежності, норм комплексних
актів законодавства тощо. Таким актом, зокрема, є Господарський кодекс України (далі —
ГК), котрий передбачає особливості регулювання тих чи інших господарських відносин.
Разом із тим, при колізії норм ЦК та ГК загального характеру мають застосовуватися загальні засади цивільного законодавства.
ЦК України закріплено положення щодо можливості особливостей регулювання законом майнових відносини в сфері господарювання. ЦК України в ч. 2 ст. 9 передбачає, що "законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин в сфері господарювання". Цю норму ЦК слід розуміти так, що спеціальними законами можуть передбачатися особливості регулювання певних майнових відносин в сфері господарювання, які однак не суперечать нормам ЦК, мають прийматися у відповідності до ч. 2 ст. 4 ЦК (тобто з прийняття закону, що інакше регулює відносини, мають вноситися одночасні зміни в ЦК).
Питання щодо розмежування сфер дії ЦК і ГК неоднозначно вирішується в доктрині і судовій практиці. Зокрема, певне поширення отримала теза застосування загального правила про розмежування норм ЦК і ГК, за яким відносини, на які поширюється чинність ГК, регулюються ЦК, якщо у ГК або іншому спеціальному законі відсутні відповідні спеціальні норми.
Такий підхід не можна визнати правильним, оскільки розуміння співвідношення норм ЦК і ГК як загальних і спеціальних не розмиває, порушує концепцію і принципи цивільного права. Більш виправданим є застосування норм ЦК як основного акта цивільного законодавства, інші акти цивільного законодавства мають прийматися у відповідності з положеннями ЦК України.
У зв'язку з цим загальним правилом має бути застосування до майнових відносин в сфері господарювання положень ЦК.
Закони, які передбачають особливості регулювання майнових відносин в сфері господарювання, зокрема Господарський кодекс України як закон, в якому комплексно регулюються відносини в сфері господарювання, підлягають застосуванню в частині, якій вони не суперечать положенням ЦК України.
Положення ГК, які суперечать імперативним нормам ЦК (розширюють, звужують, іншим чином змінюють їх зміст) або загальним засадам цивільного законодавства, слід розглядати неправомірними і застосуванню не підлягають.
Особливостями регулювання законами, іншими ніж ЦК, майнових відносин в сфері господарювання, слід визнавати положення ГК, інших законів, які уточнюють і, таким чином, розвивають загальні та (або) спеціальні норми ЦК в межах передбаченої ними диспозитивності регулювання цивільних відносин, з урахуванням сутності відповідних відносин у сфері господарювання.
Не підлягають застосуванню положення ГК, інших законів, що регулюють цивільні майнові відносини в сфері господарювання, інакше ніж ЦК, порушуючи імперативні норми ЦК і загальні засади цивільного законодавства (зокрема, положення про предмет цивільного права, організаційно-правові форми і види юридичних осіб, про речові і зобов'язальні права).
У випадку колізії норм ЦК і ГК, застосуванню підлягають положення, за винятком норм ГК, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин в сфері господарювання (тобто не суперечать імперативним нормам ЦК і загальним засадам цивільного законодавства).