
- •1.Поняття предмета правового регулювання цивільного та господарського права та їх співвідношення. Основні концепції розмежування.
- •2. Співвідношення імперативного та диспозитивного методів правового регулювання в цивільному та господарському праві.
- •3. Співвідношення договорів і законів як джерел правового регулювання в цивільному та господарському праві.
- •4. Способи усунення прогалин в цивільному та господарському законодавстві: проблеми теорії та практики.
- •5. Поняття звичаю ділового обороту, його значення та умови застосування.
- •6. Місце та роль міжнародних договорів в системі джерел правового регулювання цивільних та господарських відносин.
- •7. Умови застосування норм цивільного законодавства до регулювання господарських правовідносин.
- •8. Особливості правового статусу фізичної особи в цивільному та господарському правовідносинами.
- •9. Різниця в класифікаційних підходах розмежування юридичних осіб за цивільним та господарським законодавством.
- •10.Особливості припинення дій юридичних та фізичних осіб – підприємців шляхом визнання їх банкрутами.
- •11. Порівняльна характеристика типів акціонерних товариств.
- •12. Особливості права приватної власності юридичних осіб за цивільним та господарським законодавством.
- •13. Особливості реалізації права власності юридичними особами в цивільних та господарських правовідносинах.
- •14. Теоретичне обґрунтування виділення підприємницького договору як самостійного виду зобов’язання.
- •15. Відмінності цивільно – правової та господарської відповідальності суб’єктів.
- •16.Способи індивідуалізації учасників цивільного обороту як об’єкти цивільних та господарських прав.
- •17. Особливості комерційного представництва.
- •1.Роль правосуддя в реалізації конституційного права на судовий захист.
- •3. Якими способами впливу забезпечується метод правового регулювання цивільного та господарського процесуального права.
- •4. Порівняйте англо – саксонску та романо – германську правові системи щодо застосування в них судового прецеденту. Обгрунтуйте свою думку.
- •5. Які стадії у суді першої інстанції виділяють при розгляді цивільних та господарських справ.
- •6. Визначте факультативні стадії цивільного та господарського процесів.
- •7. Яка специфіка процесуальних відносин.
- •8. Розкрийте сутність процесуальних правовідносин з урахуванням принципів змагальності, диспозитивності та процесуального становища суду.
- •10. Визначте, які справи розглядаються судом у порядку цивільного судочинства, та зробіть порівняльний аналіз щодо підвідомчості справ господарським судам?
- •11. Які критерії покладено в основу розмежування компетенції суду загальної юрисдикції та господарського суду щодо розгляду справ?
- •12. Що є передумовами та підставами виникнення цивільних та господарських процесуальних правовідносин?
- •14. Класифікуйте суб’єктів процесуальних правовідносин в цивільному та господарському процесах? Обґрунтуйте свою думку.
- •15. Чи може прокурор бути стороною цивільного чи господарського процесів?
- •17. Розкрийте поняття та сутність позовного провадження в цивільному та господарському процесах.
- •1.Точки зору вчених щодо співвідношення предметів трудового та адміністративного права.
- •2. Особливості державної служби як різновиду трудової діяльності. Охарактеризуйте державного службовця як суб’єкта трудових правовідносин
- •4. Охарактеризуйте співвідношення норм кЗпП та Закону України «Про державну службу» в питаннях регулювання трудової функції.
- •5.Визначте особливості випробування при прийнятті на роботу окремих категорій працівників. Вкажіть на відмінності стажування в органах державної служби від випробування при прийнятті на роботу.
- •6. Які критерії покладено в основу класифікації трудових відносин з державними службовцями
- •8.Відповідно до ст.Ст. 38, 43 Конституції України охарактеризуйте втілення конституційного принципу рівного доступу громадян до державної служби і неприпустимості дискримінації.
- •11. Правові наслідки атестації державних службовців.
- •12. Охарактеризуйте особливості припинення трудових правовідносин з державними службовцями за підставами, передбаченими кЗпП України.
- •13.Визначте поняття «припинення трудових відносин», «відставка», «досягнення граничного віку перебування на державній службі» та вкажіть їх співвідношення
- •14.Охарактеризуйте припинення трудових правовідносин з державними службовцями за підставами, передбаченими законодавством про державну службу.
- •15.Визначте особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців.
- •16. Визначте відмінності дисциплінарної та адміністративної відповідальності в сфері державної служби
4. Охарактеризуйте співвідношення норм кЗпП та Закону України «Про державну службу» в питаннях регулювання трудової функції.
Трудова функція — це робота, про виконання якої домовилися працівник і власник.
КЗпП розповсюджується на всіх працівників, а ЗУ є спеціальним і розповсюджується тільки на держслужбовців.
До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:
попередження про неповну службову відповідність;
затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
Прийняття на державну здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України,
Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі:
1) порушення умов реалізації права на державну службу;
2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог;
3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби;
4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії
5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній
6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги
7) неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів,
Зміна керівників або складу державних органів не може бути підставою для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників, крім державних службовців патронатної служби.
Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:
1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або
штату працівників;
2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;
3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;
4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
5) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення
працездатності або встановлення інвалідності;
6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.
Тривалість робочого часу державних службовців визначається відповідно до законодавства про працю України з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державні службовці зобов'язані за розпорядженням керівника органу, в якому вони працюють, з'являтися на службу у вихідні, святкові та неробочі дні, робота за які компенсується відповідно до чинного трудового законодавства. За рішенням керівника органу державні службовці можуть бути відкликані із щорічної або додаткової відпустки. Частина невикористаної відпустки, яка залишилася, надається державному службовцю у будь-який інший час відповідного року чи приєднується
до відпустки у наступному році. Оплата праці, надбавки за вислугу років, , заохочення за сумлінну працю, щорічні та додаткові відпустки у ЗУ конкретизуються.