- •1.Поняття предмета правового регулювання цивільного та господарського права та їх співвідношення. Основні концепції розмежування.
- •2. Співвідношення імперативного та диспозитивного методів правового регулювання в цивільному та господарському праві.
- •3. Співвідношення договорів і законів як джерел правового регулювання в цивільному та господарському праві.
- •4. Способи усунення прогалин в цивільному та господарському законодавстві: проблеми теорії та практики.
- •5. Поняття звичаю ділового обороту, його значення та умови застосування.
- •6. Місце та роль міжнародних договорів в системі джерел правового регулювання цивільних та господарських відносин.
- •7. Умови застосування норм цивільного законодавства до регулювання господарських правовідносин.
- •8. Особливості правового статусу фізичної особи в цивільному та господарському правовідносинами.
- •9. Різниця в класифікаційних підходах розмежування юридичних осіб за цивільним та господарським законодавством.
- •10.Особливості припинення дій юридичних та фізичних осіб – підприємців шляхом визнання їх банкрутами.
- •11. Порівняльна характеристика типів акціонерних товариств.
- •12. Особливості права приватної власності юридичних осіб за цивільним та господарським законодавством.
- •13. Особливості реалізації права власності юридичними особами в цивільних та господарських правовідносинах.
- •14. Теоретичне обґрунтування виділення підприємницького договору як самостійного виду зобов’язання.
- •15. Відмінності цивільно – правової та господарської відповідальності суб’єктів.
- •16.Способи індивідуалізації учасників цивільного обороту як об’єкти цивільних та господарських прав.
- •17. Особливості комерційного представництва.
- •1.Роль правосуддя в реалізації конституційного права на судовий захист.
- •3. Якими способами впливу забезпечується метод правового регулювання цивільного та господарського процесуального права.
- •4. Порівняйте англо – саксонску та романо – германську правові системи щодо застосування в них судового прецеденту. Обгрунтуйте свою думку.
- •5. Які стадії у суді першої інстанції виділяють при розгляді цивільних та господарських справ.
- •6. Визначте факультативні стадії цивільного та господарського процесів.
- •7. Яка специфіка процесуальних відносин.
- •8. Розкрийте сутність процесуальних правовідносин з урахуванням принципів змагальності, диспозитивності та процесуального становища суду.
- •10. Визначте, які справи розглядаються судом у порядку цивільного судочинства, та зробіть порівняльний аналіз щодо підвідомчості справ господарським судам?
- •11. Які критерії покладено в основу розмежування компетенції суду загальної юрисдикції та господарського суду щодо розгляду справ?
- •12. Що є передумовами та підставами виникнення цивільних та господарських процесуальних правовідносин?
- •14. Класифікуйте суб’єктів процесуальних правовідносин в цивільному та господарському процесах? Обґрунтуйте свою думку.
- •15. Чи може прокурор бути стороною цивільного чи господарського процесів?
- •17. Розкрийте поняття та сутність позовного провадження в цивільному та господарському процесах.
- •1.Точки зору вчених щодо співвідношення предметів трудового та адміністративного права.
- •2. Особливості державної служби як різновиду трудової діяльності. Охарактеризуйте державного службовця як суб’єкта трудових правовідносин
- •4. Охарактеризуйте співвідношення норм кЗпП та Закону України «Про державну службу» в питаннях регулювання трудової функції.
- •5.Визначте особливості випробування при прийнятті на роботу окремих категорій працівників. Вкажіть на відмінності стажування в органах державної служби від випробування при прийнятті на роботу.
- •6. Які критерії покладено в основу класифікації трудових відносин з державними службовцями
- •8.Відповідно до ст.Ст. 38, 43 Конституції України охарактеризуйте втілення конституційного принципу рівного доступу громадян до державної служби і неприпустимості дискримінації.
- •11. Правові наслідки атестації державних службовців.
- •12. Охарактеризуйте особливості припинення трудових правовідносин з державними службовцями за підставами, передбаченими кЗпП України.
- •13.Визначте поняття «припинення трудових відносин», «відставка», «досягнення граничного віку перебування на державній службі» та вкажіть їх співвідношення
- •14.Охарактеризуйте припинення трудових правовідносин з державними службовцями за підставами, передбаченими законодавством про державну службу.
- •15.Визначте особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців.
- •16. Визначте відмінності дисциплінарної та адміністративної відповідальності в сфері державної служби
11. Які критерії покладено в основу розмежування компетенції суду загальної юрисдикції та господарського суду щодо розгляду справ?
- наявність спора про право
- характер спірних правовідносин
- суб’єктивний склад учасників
12. Що є передумовами та підставами виникнення цивільних та господарських процесуальних правовідносин?
Для виникнення цивільних процесуальних правовідносин необхідною є наявність: а) підстави, б) приводу, в) процесуальних передумов.
Стосовно чинного цивільного процесуального законодавства України підставами виникнення цивільних процесуальних правовідносин є факти, з настанням і завдяки настанню яких виникає цивільний процес: пред’явлення позовної заяви (встановлених законом форми і змісту) в справах позовного провадження; заяви і скарги у справах з адміністративно-правових відносин і окремого провадження (ст. 5 ЦПК).
Цивільні процесуальні правовідносини виникають з приводу необхідності захисту порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу в справах позовного провадження і у справах з адміністративно-правових відносин. У справах окремого провадження — необхідності встановлення певних обставин — юридичних фактів, зміни юридичного становища громадянина чи його майна, з наявністю чи відсутністю яких закон пов’язує виникнення, зміну, припинення суб’єктивних майнових і особистих немайнових прав.
Передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин — це обставини процесуально-правового характеру (юридичні факти), наявність (відсутність) яких є необхідною для реалізації права на звернення до суду за захистом порушеного або оспорюваного суб’єктивного матеріального права чи охоронюваного законом інтересу, тобто для порушення справи в суді першої інстанції, в стадіях апеляційного і касаційного провадження, по перегляду рішень у зв’язку з нововиявленими та винятковими обставинами.
Передумови реалізації права на пред’явлення позову були широко розроблені в науці цивільного процесу, їх систему становлять обставини, передбачені ст. 136 ЦПК: правоздатність сторін, підвідомчість справи судові; відсутність рішення, що набрало законної сили, у справі між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав або ухвали суду про прийняття відмови позивача від позову чи про затвердження мирової угоди сторін; відсутність договору між сторонами про передачу даного спору на вирішення третейського суду; додержання встановленого попереднього позасудового порядку розгляду спору; відсутність у провадженні суду тотожної справи; підсудність справи судові; дієздатність особи, яка подає заяву; наявність повноваження у представника на подачу заяви від імені заінтересованої особи. До цього переліку в літературі включаються додатково такі передумови, як процесуальна заінтересованість сторін, правовий характер вимоги, наявність спору про право цивільне, відсутність прямої заборони на судовий захист. Щодо останньої передумови, то вона охоплюється підвідомчістю справи, а попередні три характеризують наявність приводу для виникнення цивільних процесуальних правовідносин.
Господарські процесуальні правовідносини — це врегульовані нормами господарського процесуального права відносини, що виникають у господарському судочинстві як між судами й органами судового виконання, так і між ними й учасниками процесу — громадянами та організаціями. Господарські процесуальні правовідносини виникають і розвиваються на диспозитивній основі внаслідок вольових дій осіб, які звертаються до суду із заявою за захистом свого права або охоронюваного законом інтересу.
Господарські процесуальні правовідносини як самостійний вид суспільних правовідносин мають ряд специфічних особливостей:
виникають тільки у зв'язку з розглядом та вирішенням економічних спорів та спорів у економічній сфері, а тому можуть існувати тільки в процесуально-правовій формі і не існують у формі фактичних відносин, поза господарського процесу;
підставою до порушення справи в господарському суді та виникнення господарських процесуальних правовідносин є передбачуване порушення або оспорювання прав або охоронюваних законом інтересів іншого суб'єкта господарювання;
правильне й оперативне вирішення господарських спорів здійснюється з метою забезпечення законності в господарських відносинах;
суб'єкти господарського процесу в своїй діяльності з вирішення спорів пов'язані нормами господарського процесуального права, що створюють формалізований порядок їх відносин і дій при вирішенні спорів.
Господарські процесуальні правовідносини характеризуються такими ознаками: виникають унаслідок реалізації норм господарського процесуального права, створюються між судом, органом судового виконання як між установою, так і окремо з кожним з учасників господарського процесу; юридичне закріплюють взаємну поведінку зазначених суб'єктів через їх господарські праза й обов'язки; реалізація суб'єктивних господарських процесуальних прав і виконання суб'єктивних обов'язків забезпечується заходами правового впливу — санкціями господарського процесуального, цивільного, адміністративного права. Елементи господарських процесуальних правовідносин — це їхні складові частини. До них відносять звичайно суб'єктів, об'єкт і зміст правовідносин. Суб'єкти Це сторони, учасники господарських процесуальних правовідносин. Ними є: суд, суддя, сторони, треті особи, представники сторін і третіх осіб, прокурор, органи державної виконавчої влади, регіонального і місцевого самоврядування, профспілки, державні підприємства, установи, організації, кооперативні організації, їхнього об'єднання, інші громадські організації й окремі громадяни, що захищають права і законні інтереси інших осіб, особи, що беруть участь у справах, що виникають з адміністративних правовідносин, і в справах особливого виробництва, представники громадських організацій і трудових колективів, свідки, експерти і т.д. Об'єктом процесуальних правовідносин у юридичній науці визнають або те, із приводу чого вони виникають, або те, на що вони спрямовані. Під об'єктом господарських процесуальних правовідносин розуміють те діяльність, то діяльність з її внутрішньої сторони, тобто діяльність суду, спрямовану на рішення судом цивільної справи, те процесуальні дії учасників правовідносин, те матеріально-правові відносини, то суперечка про право (загальний об'єкт) і з'ясування фактів підстави позову і фактів підстави заперечень проти позову. Пануючою точкою зору в науці на зміст господарських процесуальних правовідносин є думка, що зміст їх складають процесуальні права й обов'язки суду й інших об'єктів цих правовідносин (точніше було б: суб'єктивне право і юридичний обов'язок). Друга позиція в літературі зводиться до того, що зміст правовідносин складають дії (точніше було б: поводження учасників господарських процесуальних правовідносин). І, нарешті, третя точка зору полягає в тому, що зміст господарських процесуальних правовідносин складають як права й обов'язки, так і дії учасників цих правовідносин.
13. Як співвідносяться принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів у доведенні перед судом їх переконливості (ст..129 Конституції України) із правилами належності доказів та допустимості засобів доказування
Змагальність як принцип правосуддя означає таку побудову процесу, процедури його здійснення, яка забезпечує судовому розгляді рівні можливості особам, які беруть в ньому участь у поданні доказів, у вільному викладенні своїх доводів, у даванні своїх тлумачень фактів, подій, доказів. Лише за допомогою засади змагальності суд всебічно, повно і об'єктивно досліджує всі обставини справи, а отже з'ясування істини в ході судового розгляду.
Невід'ємною умовою змагальності є рівноправність сторін в судовому розгляді. Це забезпечує всебічність дослідження доказів, встановлення судом істинності фактів і, в кінцевому результаті, - прийняття справедливого судового рішення.
Ст. 58ЦПКУ Належність доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Стаття 59. Допустимість доказів. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.