3. Якими способами впливу забезпечується метод правового регулювання цивільного та господарського процесуального права.

Метод правового регулювання що в цивільному, що в господарському процесуальному праві є ІМПЕРАТИВНО – ДИСПОЗИТИВНИЙ.

Мето правового регулювання забезпечується такими способами впливу:

1. Дозвіл

2. Обов’язок

3. Заборона

4. Примус.

4. Порівняйте англо – саксонску та романо – германську правові системи щодо застосування в них судового прецеденту. Обгрунтуйте свою думку.

Судовий прецедент (від лат. Praecedens, родовий відмінок praecedentis - попередній) - рішення певного суду по конкретній справі, що має силу джерела права (тобто встановлює, змінює чи скасовує правові норми). Прецедентом є рішення, винесені по аналогічній справі, дозволеному в рамках аналогічного судочинства. Прецедент - випадок чи подія, яка мала місце в минулому і є прикладом або підставою для аналогічних дій в сьогоденні. Судовий прецедент - рішення вищого судового органу за певним справі, яку в подальшому є обов'язковим для судів при вирішенні аналогічних справ.

Англо – саксонська – джерело права, азаконодавство виступає як додаткові (допоміжне).

Романо –германська - джерелом права є законодавство, а прецедент носить рекомендаційний характер.

5. Які стадії у суді першої інстанції виділяють при розгляді цивільних та господарських справ.

ЦПП:

Обов’язкові стадії:

• Відкриття провадження у справі

• Досудовий розгляд по справі

• Судовий розгляд

Факультативні стадії:

• Апеляційне провадження (перегляд судових рішень що не набрали чинності)

• Касаційне провадження ( перегляд судових рішень, що набрали чинності)

• Провадження у зв’язку з виключними обставинами

• Провадження за ново виявленими обставинами

• Виконавче провадження.

ГПП:

Обов’язкові стадії:

• Відкриття провадження у справі

• Досудовий розгляд по справі

• Судовий розгляд

Факультативні стадії:

• Апеляційне провадження (перегляд судових рішень що не набрали чинності)

• Касаційне провадження ( перегляд судових рішень, що набрали чинності)

• Провадження у зв’язку з виключними обставинами

• Провадження за ново виявленими обставинами

• Виконавче провадження.

6. Визначте факультативні стадії цивільного та господарського процесів.

Факультативні стадії:

• Апеляційне провадження (перегляд судових рішень що не набрали чинності)

• Касаційне провадження ( перегляд судових рішень, що набрали чинності)

• Провадження у зв’язку з виключними обставинами

• Провадження за ново виявленими обставинами

• Виконавче провадження.

7. Яка специфіка процесуальних відносин.

специфіка процесуальних правовідносин полягає у тому, що обов’язково ці правовідносини виникають через суд, який виступає обов’язковим їх учасником.

8. Розкрийте сутність процесуальних правовідносин з урахуванням принципів змагальності, диспозитивності та процесуального становища суду.

Принцип змагальності характеризує таку організацію судового процесу, коли функції обвинувачення й захисту, підтримання цивільного позову й заперечення проти нього, від­окремлені від судової діяльності, виконуються суб’єктами, які користуються рівними правами для відстоювання своїх інтересів, а суд виступає головним суб’єктом, що здійснює керівництво судовим засіданням і вирішує цю справу.

За своєю суттю принцип змагальності передбачає рівні можливості й умови для виконання функції обвинувачення та захисту, підтримання цивільного позову й відповіді на нього. Процесуальна рівність означає, що всі заходи, які вправі вжити обвинувач для доказування обвинувачення, захист має право застосовувати для його спростування, а все, що вправі робити цивільний позивач для підтримання позову, може робити цивільний відповідач для його заперечення.

Дія принципу змагальності у сфері цивільного судочинства є загальновизнаною, оскільки сама природа спору про цивільне право передбачає рівність прав сторін у відстоюванні власної позиції. Суд зобов’язаний приймати передбачені законом заходи до всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин справи, пояснювати особам, які беруть участь у справі, їх права й обов’язки і сприяти здійсненню їх прав.

Змагальність у судовому процесі вимагає, щоб суб’єкти обвинувачення й захисту, цивільний позивач і цивільний відповідач мали однакову можливість переконати суд у своїй правоті. Оскільки суду належить керівна роль у судовому розгляді, він сприяє повному, всебічному з’ясуванню обставин справи і виносить рішення на підставі внутрішнього переконання, керуючись законом.

Принцип диспозитивності - в цивільному процесі розуміється як свобода осіб, насамперед сторін, розпоряджатися своїми матеріальними правами і процесуальними засобами захисту.

Господарський процес має тенденцію зближення його процесуальної форми з ци­вільним процесом, а тому склади принципів господарського та цивільного процесів в основному співпадають.

У принципах господарського процесуального права концентруються погляди законо­давця на характер та зміст сучасного судочинства по розгляду та вирішенню господар­ськими судами спорів, віднесених до їх ведення.

Принцип диспозитивності визначає рух процесу у справі, перехід його з однієї стадії в іншу. Норми права, які розкривають дію цього принципу, спрямовані на регулювання порядку порушення справи, її розгляду, оскарження судових актів, а також виконання рішення господарського суду залежно від волі сторін. Здійснення диспозитивних дій сторін відбувається через вибір певного варіанта поведінки, тобто сторони вирішують: здійснювати чи не здійснювати процесуальне право, розпоряджатися ним чи ні.

9. Надайте порівняльний аналіз підстав участі процесуального представника у цивільному та господарському процесах. Ст. 38 ЦПКУ Участь у справі представника

1. Сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника.

2. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

3. Юридичних осіб представляють їхні органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники.

4. Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника.

Ст. 39 Законні представники

1. Права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

2. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.

4. Права, свободи та інтереси спадкоємців особи, яка померла або оголошена померлою, якщо спадщина ще ніким не прийнята, захищає виконавець заповіту або інша особа, яка вживає заходів щодо охорони спадкового майна.

5. Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам.

Ст.40. Особи, які можуть бути представниками

1. Представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді.

2. Одна й та сама особа не може бути одночасно представником іншої сторони, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору або беруть участь у справі на другій стороні.

Ст. 41. Особи, які не можуть бути представниками

1. Не можуть бути представниками в суді особи, які діють у цьому процесі як секретар судового засідання, перекладач, експерт, спеціаліст, свідок.

2. Судді, слідчі, прокурори не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідного органу, що є стороною або третьою особою в справі, чи як законні представники.

Ст. 42. Документи, що посвідчують повноваження представників

1. Повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами:

1) довіреністю фізичної особи;

2) довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника;

3) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

2. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання.

3. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, з прикладенням печатки юридичної особи.

4. Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись ордером, який виданий відповідним адвокатським об'єднанням, або договором. До ордера адвоката обов'язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Ст.28ГПКУ Представники сторін і третіх осіб

Справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, виданим відповідним адвокатським об'єднанням, або договором. До ордеру адвоката обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.