
- •1.Поняття предмета правового регулювання цивільного та господарського права та їх співвідношення. Основні концепції розмежування.
- •2. Співвідношення імперативного та диспозитивного методів правового регулювання в цивільному та господарському праві.
- •3. Співвідношення договорів і законів як джерел правового регулювання в цивільному та господарському праві.
- •4. Способи усунення прогалин в цивільному та господарському законодавстві: проблеми теорії та практики.
- •5. Поняття звичаю ділового обороту, його значення та умови застосування.
- •6. Місце та роль міжнародних договорів в системі джерел правового регулювання цивільних та господарських відносин.
- •7. Умови застосування норм цивільного законодавства до регулювання господарських правовідносин.
- •8. Особливості правового статусу фізичної особи в цивільному та господарському правовідносинами.
- •9. Різниця в класифікаційних підходах розмежування юридичних осіб за цивільним та господарським законодавством.
- •10.Особливості припинення дій юридичних та фізичних осіб – підприємців шляхом визнання їх банкрутами.
- •11. Порівняльна характеристика типів акціонерних товариств.
- •12. Особливості права приватної власності юридичних осіб за цивільним та господарським законодавством.
- •13. Особливості реалізації права власності юридичними особами в цивільних та господарських правовідносинах.
- •14. Теоретичне обґрунтування виділення підприємницького договору як самостійного виду зобов’язання.
- •15. Відмінності цивільно – правової та господарської відповідальності суб’єктів.
- •16.Способи індивідуалізації учасників цивільного обороту як об’єкти цивільних та господарських прав.
- •17. Особливості комерційного представництва.
- •1.Роль правосуддя в реалізації конституційного права на судовий захист.
- •3. Якими способами впливу забезпечується метод правового регулювання цивільного та господарського процесуального права.
- •4. Порівняйте англо – саксонску та романо – германську правові системи щодо застосування в них судового прецеденту. Обгрунтуйте свою думку.
- •5. Які стадії у суді першої інстанції виділяють при розгляді цивільних та господарських справ.
- •6. Визначте факультативні стадії цивільного та господарського процесів.
- •7. Яка специфіка процесуальних відносин.
- •8. Розкрийте сутність процесуальних правовідносин з урахуванням принципів змагальності, диспозитивності та процесуального становища суду.
- •10. Визначте, які справи розглядаються судом у порядку цивільного судочинства, та зробіть порівняльний аналіз щодо підвідомчості справ господарським судам?
- •11. Які критерії покладено в основу розмежування компетенції суду загальної юрисдикції та господарського суду щодо розгляду справ?
- •12. Що є передумовами та підставами виникнення цивільних та господарських процесуальних правовідносин?
- •14. Класифікуйте суб’єктів процесуальних правовідносин в цивільному та господарському процесах? Обґрунтуйте свою думку.
- •15. Чи може прокурор бути стороною цивільного чи господарського процесів?
- •17. Розкрийте поняття та сутність позовного провадження в цивільному та господарському процесах.
- •1.Точки зору вчених щодо співвідношення предметів трудового та адміністративного права.
- •2. Особливості державної служби як різновиду трудової діяльності. Охарактеризуйте державного службовця як суб’єкта трудових правовідносин
- •4. Охарактеризуйте співвідношення норм кЗпП та Закону України «Про державну службу» в питаннях регулювання трудової функції.
- •5.Визначте особливості випробування при прийнятті на роботу окремих категорій працівників. Вкажіть на відмінності стажування в органах державної служби від випробування при прийнятті на роботу.
- •6. Які критерії покладено в основу класифікації трудових відносин з державними службовцями
- •8.Відповідно до ст.Ст. 38, 43 Конституції України охарактеризуйте втілення конституційного принципу рівного доступу громадян до державної служби і неприпустимості дискримінації.
- •11. Правові наслідки атестації державних службовців.
- •12. Охарактеризуйте особливості припинення трудових правовідносин з державними службовцями за підставами, передбаченими кЗпП України.
- •13.Визначте поняття «припинення трудових відносин», «відставка», «досягнення граничного віку перебування на державній службі» та вкажіть їх співвідношення
- •14.Охарактеризуйте припинення трудових правовідносин з державними службовцями за підставами, передбаченими законодавством про державну службу.
- •15.Визначте особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців.
- •16. Визначте відмінності дисциплінарної та адміністративної відповідальності в сфері державної служби
1.Роль правосуддя в реалізації конституційного права на судовий захист.
Існування судової влади обумовлюється покладанням на неї особливої функції - захисту прав і законних інтересів громадян. Суд у процесі здійснення цієї функції повинен забезпечити захист усього комплексу соціально-економічних, політичних прав, особистих прав і свобод громадян. Отже судовий захист є найвищою гарантією забезпечення прав і свобод громадян, тому що суд займає визначене положення в системі влади. Право на судовий захист представляється забезпеченої законом можливістю особи звертатися до судової влади для захисту його прав і законних інтересів.
Право громадян на судовий захист по своїй природі є правом, що відноситься до правового статусу, що закріплено і гарантовано Конституцією і характеризує правове положення громадян у системі політико-економічної і соціальної організації суспільства. Закріплення в Конституції України права на судовий захист повинно вносити визначеність у суб'єктний склад правовідносин. Право громадянина на захист суб'єктивних прав і інтересів може реалізовуватися звертанням не просто до органів держави, а конкретно до суду, а судова система і створена заради захисту суб'єктивних прав і законних інтересів громадян. Представляється, що поняття права на судовий захист повинно бути більш розгорнутим і містити в собі основні елементи правосуддя.
Воно повинно містити в собі закріплену законом можливість особи звернутися до органа правосуддя з вимогою про захист його порушеного права. Здійснюючи правосуддя, цей орган саме і реалізує судову владу. Право судити належить тільки тим органам, що входять у судову систему, які організовані на принципах незалежності і здійснюють свою діяльність у порядку, передбаченому законом. Присвоєння функцій правосуддя ким-небудь іншим, а також їхнє делегування не допускається
Право на судовий захист повинно містити в собі необхідність установлення юридичної і фактичної обґрунтованості заявленої вимоги.
Звернення в суд ще не означає надання самого судового захисту. У процесі розгляду справи суд повинен установити, чи дійсно порушені права заявника і який закон варто застосувати для їхнього захисту. Без установлення юридичних фактів, без застосування законів, що регулюють спірні правовідносини, не може бути судового захисту. Методом реалізації судової влади є розгляд та вирішення справ, підвідомчих органу правосуддя. Вирішити суперечку - значить надати судовому захисту обґрунтовані вимоги, або захистити від необґрунтованих домагань, і все це на підставі діяльності органа судової влади.
Судовий захист неможливий без прийняття судом владного акта - судового рішення, у якому закріплюється результат захисту.
Судові рішення обов'язкові для всіх державних органів, підприємств, установ і організацій, органів місцевого і регіонального самоврядування, громадян і їхніх об'єднань, посадових і інших осіб і підлягають виконанню в тому числі й у примусовому порядку на всій території України. Судовий захист може бути ефективним, а судова влада діючою тільки тоді, коли реалізуються судові рішення. З реалізацією судових рішень закінчується, як правило, і сам процес судового захисту.
З урахуванням викладених положень під правом на судовий захист варто розуміти закріплену в законі можливість зацікавленої особи звернутися з вимогою про захист порушеного права до органа правосуддя, що зобов'язаний установити його юридичну і тактичну обґрунтованість, винести рішення і забезпечити його реалізацію.
2. Охарактеризуйте взаємозв’язок норм матеріального та процесуального права.Дія норм матеріального права безпосередньо спрямована на регулювання суспільних відносин шляхом визначення змісту, прав та обов’язків учасників правовідносин, структури й компетенції державних органів. Тобто матеріальне право складають правові норми галузей, що встановлюють правила поведінки, права та обов’язки суб’єктів. Це — конституційне право, адміністративне право, господарське право, трудове право та ін.
Норми процесуального права визначають юридичні засоби і порядок діяльності щодо здійснення та захисту норм матеріального права, тобто процесуальне право складають правові норми, що регламентують порядок, форми і методи реалізації прав і обов’язків, встановлені у нормах права. Це — адміністративно-процесуальне право, цивільно-процесуальне право, господарсько-процесуальне право, кримінально-процесуальне право та деякі ін.
Галузі матеріального права входять до складу як публічної, так і приватної частин права. Галузі процесуального права входять до публічної частини права, і процесуальні відносини існують за наявності суб’єктів влади.
Норми галузей матеріального права спрямовані на регулювання суспільних відносин в їх дійсному існуванні. Процесуальна процедура — це порядок реалізації матеріальних прав, коли ці права оспорюються або порушуються, тобто для застосування і відновлення порушених прав необхідна певна процедура.
Отже, процесуальне право виникло як необхідність реалізації (шляхом захисту) норм матеріального права. Особливість процесуальних (процедурних) норм визначається необхідністю організації реалізації норм матеріального права, оскільки процесуальні норми регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації всіх галузей права.
Юридичний процес — це владна діяльність суб’єктів влади, хоча учасниками процесуальних відносин є суб’єкти, які не мають владних повноважень, але діяльність суб’єктів влади стосується їх інтересів.
Норми процесуального права регулюють відносини, пов’язані з діяльністю органів судової влади (в окремих випадках з діяльністю спеціально уповноважених державних органів), тому процесуальне право ще називають судовим правом.
Згідно з чинним законодавством України на цей час визнано п’ять видів процесів: конституційний, адміністративний, цивільний, господарський, кримінальний. Зазначені процеси віддзеркалюють форми і методи реалізації матеріальних норм, які належать до не процесуальних галузей.