5. Облік власного капіталу в банках

Власний капітал за своєю якісну характеристику банки ділять на два рівні: капітал 1 рівня (основний) і капітал 2 рівня (додатковий).

До капіталу 1 рівня відносять ті елементи, які відповідають наступним критеріям:

· Стабільності;

· Відсутність фіксованих нарахувань доходів;

· Субординації по відношенню до прав кредиторів (черговості погашення у випадку банкрутства банку).

Додатковий капітал (капітал 2 рівня) включає такі основні елементи:

· Приріст вартості майна, отриманий за рахунок переоцінки;

· Частина фондів, сформованих у поточному році і не підтверджених аудиторами;

· Прибуток поточного року, не підтверджена аудиторами;

· Субординований кредит (депозит) за залишковою вартістю. При цьому його величина, яка приймається в розрахунок додаткового капіталу, не повинна перевищувати 50% основного капіталу.

· Частина статутного капіталу, сформованого за рахунок капіталізації приросту вартості майна при переоцінці;

· Частина привілейованих акцій;

· Прибуток минулих років, не підтверджена аудиторами.

До власних коштів, що становлять основну частку капіталу кредитної організації відносяться:

v статутний капітал (фонд);

v резервний фонд;

v додатковий капітал;

v фонди спеціального призначення;

v фонди нагромадження;

v інші фонди;

v прибуток звітного року та минулих років;

v субординований кредит;

v резерви на можливі втрати з позик, створені під позичкову заборгованість, віднесену до 1 групи ризику.

Функції власного капіталу

Власний капітал банку виконує три основні функції:

v захисну;

v оперативну;

v регулюючу.

6. Облік розрахункових операцій в комерційних банках

Порядок веддення бух.обліку банків із вкладами(депозитами) визнач. Інструкцією з бух.обліку кредитних, вкладних операцій та формування використання резервів під кредитні ризики в банках України та облікового платіжного банку.

Основні рахунки, які застосовують для обліку операцій за коштами на вимогу субєктів господарювання: 260 Кошти на вимогу субєктів господарювання.Вклади на вимогу – це кошти на поточних , поточних бюджетних чи кореспондентських рахунках банків без визначеного стороку їх погашення, які поповнюються та використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах. Вклади на визнач.строк – це кошти, що зберігаються на вкладних рахунках у банку протягом установленого строку, який визнач. під чач відкриття цих рахунків. У балансі банку залучені і позичені кошти класифікують як основні, або фінансові зобовязання і показують у пасиві банку.

Признач.рахунку: облік вкладів на вимогу субєктів господарювання( крім позабалансових фін.установ), у тому числі поточні рахунки субєктів господ. та розрахунки за ними.

За Д рахунку проаодять суми перерахувань, виплат за розпорядженням власників рахунків згідно з режимом роботи рахунків; . За К рахунку проводять суми, що надходять у встановленому порядку на рахунки клієнтів згідно з режимом роботи рахунків. Типові бух.проводки з рахунками 2600, 2620.

Принципи на яких грунтується організація платіжних систем в банках:

1. власник грош.коштів мають право вибору форми платежу; (готівкою чи безготів); та право вибору банку;

2. зберігання коштів у банках та їх переказування здійсн. за допомогою банків.рахунків, які відкриваються клієнтам наїх проханням;

3. переказ коштів чи видачі готівки за рахунок здійсн.багком за розпрядж. власних в порядку визначеними черговості та в мжах залишку коштів на рахунку;

4. інструмент безготів. розрах обирає сам клієнт, банк немає право втручатись ;

5. строк переказування банком коштів з рахунку визнач. самим клієнтом

6. відносини між банком і клієнтом в процесі розрах.обслуговування будуються на засадах партнерства та взаємної вигоди і здійсн. на підставі договору про розрах.обслугов.

7. при здійснені розрах.операц.банків.установи зобовязаня дотримуватися термінів визнач в чиному законодавстві.