3. Основні положення та особливості побудови Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках

Рахунки, які використ банк можна розділити на балансові і позабалансові, постійні і тимчасові, а також активні і пасивні, активно-пасивні, контр-пасивні, контр-активні, контр-рахунки.

Контр-пасивні поводять себе так як активні наприк неоплачений капітал.

Контр-активні поводять себе так як пасивні наприк. знос ОЗ.

До тимчасових рахунків відносять рахунки витрат і доходів. Рахунки витрат поводять себе як активні збільшуються по Д, зменшуються по К. Рахунки доходів поводяться себе як пасивні по К доходи> накопичуються через Д доходи списуються на фін.результат.

Банківські установи позабалансові рахунки використовують за принципом подвійного запису, вони кореспондуються з контр-рахунками.

Новий план рахунків був розроблений НБУ вступив в силу з 1 січня 2005 року. До нього використовували план рахунків який вступив в силу з 1 січня 1998 року. План рахунків складається з 9 класів:

1. Казначейські та міжбанків.операції

2. операції з клієнтами

3. операції з ціннимим паперами та інші активи і зобовязання

4. довгострокові вкладення, основні засоби та нематер.активи

5. капітал банку

6. рахунки доходів

7. рахунки витрат

8. управлінський облік

9. позабалансові рахунки

Рахунки , які визначені в плані називаються синтетичними .Перша цифра в коді рахунку означає його приналежність до відповідного класу.

Рахунки першого порядку – це класи.

Рахунки другого порядку двох значні – це розділи. Рахунки третього порядку – це групи. Рахунки четвертого порядку – це безпосередньо рахунки синтетичного обліку до яких банк откриває аналітичні рахунки. Аналітичні рахунки в банку аналізують та конкретизують інформацію. Назва аналітичних рахунків розробляється кожним банком індивідуально. Аналітичні рахунки містять від 5 – 14 знаків в шифрі.

4. Організація аналітичного і синтетичного обліку в банках

Основний нормативний акт: Правила ведення аналітичного обліку в банках україни, затв.постановою НБУ від 16.06.2005 №221.

Особовий рахунок – основна форма аналітичного обліку банку. Крім особових рахунків, до засобів аналітичного обліку належать штафелі (спрощена форма особливого рахунка), а також картотеки документів, операційні журнали.

Аналітичний облік ведеться згідно з первинними документами.

методи перевірок відповідності даних синтетичного і аналітичного обліку можна згрупувати за такими напрмками:

1. перевірка узгодженням

2. перевірка перенесення

3. перевірка підрахунків

1.Здйснюється за допомогою порівняння проміжних і остаточних сум. Порівнюють між собою дані, враховані в системі аналітичного та синтетичного обліку, а отже і в різних носіях інформації ( первинних докум, щоденному балансі, оборотно-сальдові відомостях).

2. Установлюється правильність перенесення даних з одного носія інформації на інший. З автоматизацією ведення бух.обліку цей вид перевірок постуово втратив своє значення.

3. Має на меті встановити правильність розрахунків числового матеріалу, що додається.

Первинні докум. перевіряються за 2 напрямками:

1. суми зазначені в документах , звіряються з відповідними сумами занесеними до регістрів аналітичного обліку;

2. документи контролюються щодо правильності заповнення ( повноти реквізитів).

Окремо виконується вартісна перевірка , мета якої установити відповідність числовго матеріалу його економ.обгрунтуванню.