25. Води суші: озера, болота, підземні води, річки.

Річка - природний водний потік , тривалий час протікає в сформованому ним ложе - руслі. Об'єм води , укладений в річках , становить 1200 км3 , або 0,0001 % від загального обсягу води.

Озера - внутрішні водойми суші зі стоячою або мало проточною водою , не сполучені з океаном , з особливими умовами життя і специфічними організмами. Обсяг озерної води становить 278 тис. км3 , або 0,016 % всього обсягу води. На відміну від річок озера - водойми уповільненого водообміну .

Підземні води - води верхньої частини літосфери , що включають всю хімічно зв'язану воду в трьох агрегатних станах. Загальні запаси підземних вод становлять 60 млн. км3. Підземні води розглядаються і як частина гідросфери , і як частина земної кори , які утворені як за рахунок атмосферних опадів , так і в результаті конденсації водяної пари атмосфери і пари, що піднімаються з глибших шарів Землі . Обов'язкові умови наявності води в грунтах і гірських породах - вільні простору: пори , тріщини , порожнечі.

Болота - ділянки земної поверхні , надмірно зволожені прісної або солоною водою , що характеризуються утрудненим обміном газів , накопиченням мертвого рослинної речовини , що переходить у подальшому в торф. Болота займають близько 3,5 млн. км2 , або близько 2 % площі суші. Найбільш заболочені материки Євразія і Північна Америка , 70 % боліт знаходиться в Росії.

26. Будова річкової долини:

Це звивисте заглиблення від витоку до гирла, по якому тече річка. Утворюється з русла, заплави, тіснини, каньйони. Рі́чище (русло́) — найбільш знижена частина річкової долини, якою відбувається стік води впродовж усього року.Запла́ва — частина річкової долини, що лежить вище меженевого рівня води в річці і періодично затоплюється під час повені.Каньйо́н (ісп. cañón — глибока ущелина) — ерозійна форма рельєфу, глибока долина між кручами, звичайно вимита річкою. На відміну від ущелини, переважно все дно каньйону зайнято руслом річки.

27. Атмосфера, її будова. Утворення хмар та опадів. Види атмосферних опадів. Закономірності розподілу опадів на земній поверхні.

Атмосфера-цеповітряна оболонка Землі. Будова: азот 78% кисень 21%. Утворення хмар: Хмари утворюються в результаті конденсації водяної пари в вільній атмосфері. Крім розглянутих вище процесів перемішування, що призводять до насичення, конденсація водяної пари може відбутись і при адіабатичному підйомі з охолодженням до точки роси. Такий підйом може відбуватись в наступних випадках: а) конвективний підйом, б) фронтальний підйом, в) орографічний підйом. Утворення опадів відбувається внаслідок укрупнення крапель води в атмосфері до таких розмірів, що вони починають випадати з хмар або осідати з повітря на поверхні землі та на предметах. Із хмар опади можуть випадати у вигляді дощу, мряки, снігу, мокрого снігу, снігової та крижаної крупи, снігових зерен, граду, крижаного дощу, крижаних голок. Безпосередньо з повітря може виділятись роса, іній, рідкий наліт, твердий наліт, паморозь. Осідання переохолодженого дощу, мряки, туману утворює ожеледь, яка на проїжджій та пішохідній частинах дороги носить назву ожеледиці. До опадів зараховують також і зледеніння літаків. Зливи грають важливу роль у процесі формування стоку річок. Внаслідок випадання злив на ріках формуються дощові повені. Максимальні витрати дощових повеней можуть бути значні і на малих річках часто перевищувати максимальні витрати від сніготанення. Облогові дощі на відміну від злив мають малу інтенсивність, але велику тривалість і охоплюють значні площі. Тому облогові дощі дають великий стік. Повені від облогових дощів більш розтягнуті в часі, але максимальні витрати їх менше, ніж від злив.Види атмосферних опадів: Деякі види опадів випадають з хмар: це дощ, сніг та град. Дощ складається з різних за розміром краплин води. Сніг – з красивих складних крижаних кристаликів – сніжинок. Град являє собою щільні кульки криги розміром від горошини до голубиного яйця. Він виникає лише влітку під час сильних гроз, іноді вкриваючи землю шаром до 20-30 см. Його формування пов’язане з сильним нагріванням повітря й підняттям хмарин на значні висоти, де вода замерзає й відбувається нашарування криги. Град знищує посіви, оббиває квіти й плоди дерев, іноді завдає значних пошкоджень будівлям.Закономірності розподілу опадівПодивись уважно на кліматичну карту світу. В областях високого тиску холодне повітря опускається, стискується й нагрівається, проте не утворює ні опадів, ні хмар. Над екватором навпаки. Тепле, насичене водяною парою повітря піднімається й швидко охолоджується. Водяна пара конденсується, перетворюється в хмари. Тут опади випадають упродовж року. Розподіл опадів на земній кулі залежить від ряду чинників.По-перше, від географічної широти. Менший кут падіння сонячних променів спричиняє нижчу температуру і меншу кількість опадів.По-друге, від напрямку постійних і сезонних вітрів. З океанів морське повітря приносить вологу, тому на узбережжях опадів завжди більше, ніж у внутрішніх районах. Так, завдяки мусонам з Тихого океану на узбережжі Азії випадає понад 1 000 мм опадів. Водночас у центральних районах буває до 50 мм опадів на рік.По-третє, від висоти поверхні над рівнем моря. Вологі повітряні маси, зустрічаючи на своєму шляху гори, залишають більшу частину вологи на їхніх схилах. Наприклад, уКарпатах завжди більше опадів, ніж будь-де в Україні.Морські течії також впливають на кількість опадів: теплі — збільшують, а холодні — зменшують. Наприклад, холодна Перуанська течія вздовж берегів Південної Америки.

28. Вітер, його характеристики. Види вітрів. Використання вітру людиною.

Вітер- це рух повітря, причиною є розподіл атмосферного тиску по земній поверхні.Основною причиною є різниця температур на поверхні землі. Види вітрів: постійні: пасати,західні; сезонні: мусони; місцеві: бриз, фен, бор. Завдяки вітру відбулися великі географічні відкриття, людство одержало можливість подорожувати, зрошувати поля, молоти зерно і, нарешті, воно навчилося перетворювати вітер у чисту енергію у вигляді електрики.Максимальне поширення вітряних млинів у доіндустріальній Європі спостерігалося в 1700-ті роки, коли на рівнинах Німеччини, Італії, Росії, України, Іспанії і, звичайно ж, Голландії – класичної країни вітряних млинів – розмірено обертали свої крила дерев'яні велетні.У 30-х роках XVIII століття в Голландії працювали 1200 вітроустановок, що охороняли 2/3 країни від зворотного перетворення в болота. А до кінця XIX століття в Голландії їх нараховувалося понад 10 000 (у 1923 р. – тільки 2500, а в наш час – ледь тисяча), а в маленькій Данії – 30 тисяч для побутових цілей і 3 тисячі вітродвигунів, що використовувалися в промисловості.

29. Повітряні маси. Циклони і антициклони. Поняття про погоду., її завбачення. Спостереження за погодою.

Пові́тряна ма́са — великий об'єм повітря в тропосфері з певними порівняно стабільними властивостями (температура, вологість тощо), що рухається як одне ціле.Цикло́н — атмосферний вихор з низьким тиском в центрі. Вітри в циклоні в північній півкулі дмуть проти годинникової стрілки, і в нижньому шарі відхиляються до центру, в південній півкулі — за годинниковою стрілкою.Антицикло́н — замкнена область підвищеного атмосферного тиску з максимальним тиском в центрі. Погода- стан нижнього шару атмосфери в данній місцевості в даний момент або за якийсь проміжок часу.

30. Температура повітря. Добовий і річний хід температур повітря. Залежність температур повітря від широти місцевості, висоти місцевості над рівнем моря, співвідношення суші і моря, вітрів.

Температура воздуха — одно из свойств воздуха в природе, выражающегося количественно.Добовий і річний хід температури.Практичне значення має тільки добовий хід, тобто зміна температури в плині доби у визначеному районі. Звичайно добовий хід температури повітря над морем досягає мінімуму через 2-3 години до сходу сонця, а максимуму - до 15-16 години. На суші цей процес менш інерційний і тому змінюється через 1-1.5 години. Такий добовий хід характерний лише для стійкої погоди. Порушується він при теплообмінних процесах в атмосфері, наприклад при зміні теплих повітряних мас холодними. У таких випадках нічна температура може виявитися вище денної.

Добова амплітуда змін температури повітря. - різниця між найвищою і самою низькою температурою за добу залежить від хмарності, при якій вона зменшується, і від часу року. У відкритих морях і океанах добова амплітуда складає близько 1.0-1.5° С, а в закритих морях може досягати 10-15° С. У районах з різкоконтинетальним кліматом, наприклад, у пустелях, добові коливання температури максимальні і можуть досягати 30° С. Усе це необхідно враховувати , тому що характер добового ходу має пряме відношення до погоди. Так , порушення правильного добового ходу температури передвіщає погіршення погоди, а при різкому зниженні денний температури після негоди можна чекати поліпшення погоди. Погіршення погоди може наступити при підвищенні температури до вечора.Клімат Землі найбільше залежить від трьох основних чинників: географічної широти, підстилаючої поверхні, циркуляції атмосфери. Географічна широта місцевості впливає на кут падіння сонячних променів і відповідно спричиняє неоднакове нагрівання земної поверхні. На різних широтах клімат неоднаковий, змінюється за порами року, коли Земля повертається до Сонця то Північною (червень-серпень), то Південною (грудень-лютий) півкулями.Кількість сонячного тепла не пояснює причин розподілу температур та опадів по одній широті. Париж, Київ, Караганда і Южно-Сахалинськ розміщені майже на одній паралелі, але клімат їх має великі відмінності.Нерівномірний розподіл сонячного тепла на земній поверхні зумовлює утворення різних поясів тиску. Від положення поясів атмосферного тиску залежать домінуючі вітри, оскільки повітря завжди рухається із зони високого тиску в зону зниженого.Океан нагрівається та охолоджується повільніше від суші, тому в помірних широтах повітря має різну температуру: зимою вищу над океаном, влітку — над сушею. З віддаленням від Атлантичного океану зима холодніша, а літо—тепліше, зростають річні амплітуди температур, а також зменшується річна кількість опадів. Клімат з теплою зимою, прохолодним літом, невеликою амплітудою температур повітря і значною кількістю опадів називають морським.Континентальним називають клімат з холодною зимою, жарким літом і порівняно невеликою кількістю опадів, яка зменшується з віддаленням від моря. Такий тип клімату характерний для територій, що лежать у глибині континентів. Є клімат помірно-континентальний (Київ і майже вся Україна), континентальний (північ Казахстану), різкоконтинентальний (більша частина Сибіру).

31. Поняття про клімат:

Це багаторічний режим погоди. Фактори, які впливають на клімат: положення в географічній широті, рельєф, віддаленість від морів і океанів, характер підстиляючої поверхні на поглинання та відбиття сон.радіації. Клімат поділяють на морський та континентальний. Континентальний: характеризується зменшенням річної кількості опадів та збільшенням амплітуди коливання річної температури. Морський: збільшення річної кількості опадів та зменшенням амплітуди коливання річної температури.

32. Погода, її складові:

Пого́да — стан нижнього шару атмосфери в даній місцевості в наш час^[Коли?] або протягом тривалого часу (година, доба, декада, місяць). Характеризується рядом метеорологічних елементів (вітер, температура, тиск, вологість, видимість та ін.).Характерними особливостями погоди є мінливість і різноманітність.. Зміни погоди можуть бути періодичними та неперіодичними. ПеріодичніЗміни погоди обумовлені добовими й річними відмінностями у надходженні сонячної радіації. Вони ж визначають регулярні добові та сезонні коливання всіх інших елементів: температури, тиску, вітрів, вологості повітря, хмарності, опадів. Неперіодичні зміни, які пов'язані з проходженням повітряних мас (великих об'ємів повітря в тропосфері з подібними властивостями, що пов'язані з районом їхнього формування), найбільш характерні для помірного і холодного поясів.Величезне значення для науки і господарства має вивчення і передбачення погоди, яке можливе лише внаслідок систематичного Довготривалого спостереження за нею. Усі зміни основних елементів погоди фіксують на метеорологічних станціях. Стан високих шарів атмосфери вивчають за допомогою радіозондів, метеорологічних ракет, метеорологічних супутників Землі.

33. Ґрунт – біокосна речовина. Ґрунти, склад і будова. Властивості ґрунтів. Основні типи ґрунтів України.

Грунт- це верхній родючий шар земної кори, сформований в результатіприродних компонентів. Грунти: дерново-підзолисті: сформувались в умовах помірного теплого вологого клімату на піщаних-глинистих відкладеннях. Сірі лісові: формується в умовах характерного лісостепу. Буроземи: на схилах карпаті кримських гір. Каштанові: сформувалися в умовах сухого степу. Чорноземи: формується під степово. Рослинністю в умовах помірного теплого недостатньо вологого клімату.склад грунту: уламки первинних і вторинних мінералів, гірські породи, рослинні, тваринні рештки, гумус. Грунт складається з твердої, рідкої, газоподібної та живої частин. Співвідношення їх неоднаково не тільки в різних грунтів, але в різних горизонтах однієї і тієї ж грунту. Закономірно зменшення вмісту органічних речовин і живих організмів то верхніх горизонтів грунту до нижніх і збільшення інтенсивності перетворення компонентів материнської породи від нижніх і горизонтів до верхніх. У твердої частини переважаютьмінеральні речовини. Первинні мінерали (кварц, польові шпати, рогові обманки, слюди та ін) замість з уламками гірських порід утворюють великі фракції; вторинні мінерали (гідрослюди, монтморилоніт, каолініт та ін), що формуються в процесі вивітрювання, - більш тонкі. Рихлість складання грунту обумовлюють складу її твердої частини, що включає частки різного розміру (від колоїдів грунту, вимірюваних сотими частками мк, до уламків діаметром у кілька десятків см). Основну масу грунтів становить зазвичай мелкозем - частки менш 1 ммКожен вид шпаруватості має різне значення в грунтоутворювального процесах: капілярна пористість, зазвичай заповнена водою, утрудняє вільний доступ повітря в грунт і просування атмосферної вологи з верхніх горизонтів у нижні. Наявність же некапіллярной шпаруватості усуває ці небажані явища, створюючи сприятливі умови як для грунтоутворювального процесів, так і для розвитку рослин.

34. Фізико-географічне положення України, розміри території. Кордони.

Україна розташована в центрально-східній частині Європи. Її територія лежить у помірних широтах Північної півкулі приблизно між 44° і 52° пн. ш., на схід від Гринвіцького меридіана – між 22° і 40° сх. д. Великі розміри території і значна протяжність у широтному і меридіональному напрямках зумовлюють різноманітність природних умов і багатство ресурсів.україна розташована на стику двох великих тектонічних структур – давньої платформи і молодої складчастої області, яким відповідають великі форми рельєфу: рівнина і гори. Гори в Україні займають незначну частку території і є середньовисотними та легкодоступними. Країна розташована в межах помірного кліматичного поясу, в природних зонах мішаних і широколистих лісів, лісостепу і степу, де формується сприятливий клімат і поширені родючі ґрунти. Все це створює комфортні умови для проживання людей, сприяє значному господарському (передусім землеробському) освоєнню території.Площа території України становить 603, 7 тис. км². За європейськими «мірками» вона належить до великих держав, за світовими –до середніх.Надзвичайно важливе значення для України має широкий вихід на півдні до Чорного й Азовського морів. Через протоки Босфор і Дарданелли та Мармурове і Середземне моря Україна має морське сполучення з країнами всіх материків. Берегова лінія в межах України досить розчленована. Є багато зручних заток, бухт, лиманів. Островів небагато, серед них зовсім немає великих. Проте далеко в море вдається Кримський півострів, який витягується на захід Тарханкутським, а на схід Керченським півостровами. Крайній південь Криму заходить у широти, де сформувався клімат, подібний до субтропічного. Це сприяє розвитку курортно-санаторного господарства країни. Кордони: Державний кордон України — лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, визначає межі державної території, — суші, вод, надр, повітряного простору — тобто межі державної території України, просторові рубежі дії державного суверенітету України. Польша, словаччина, угорщина, румунія, молдова, росія, білорусь.

35. Природні умови і природні ресурси України. Екологічні проблеми природних ресурсів.

Природні умови України. Рельєф Рельєф – це сукупність різноманітних за формою і походженням нерівностей земної поверхні. Сучасний рельєф поверхні України сформувався в процесі тривалої складної взаємодії внутрішніх ( ендогенних) та зовнішніх ( екзогенних ) процесів. Ендогенні – це внутрішні процеси, які призводять до руху земну кору і супроводжуються землетрусами, розломами, зміщенням ділянок поверхні. Ресурси: мінеральні, природно рекреаційні, водні, земельні, біологічні.Зайнявши ведуче місце у світі по масштабах експлуатації природних ресурсів і порушенню середовища існування (видобуток корисних копалин, вирубка лісів, викиди шкідливих речовин у навколишнє середовище тощо), по величині доходу на душу населення наша країна виявилася далеко позаду країн з розвиненою ринковою економікою. Безпосередньо об'єктами забруднення (акцепторами забруднених речовин) є основні компоненти екотопу (місце існування біотичного угруповання):· атмосфера,· вода, грунт.Опосередкованими об'єктами забруднення (жертвами забруднення) є складові біогеоценозу:· рослини· тварини,· гриби,· мікроорганізми.Головними причинами екологічної напруги стали: широкомасштабна розробка надр і видобуток мінеральної сировини (Кривий Ріг, Донбас, ЛьвівськоВолинський басейн, Прикарпаття); спорудження каскаду водосховищ на Дніпрі, що призвело до замулення його природної екосистеми; катастрофа на Чорнобильській АЕС. необмежене нарощування в минулі десятиріччя потужностей атомної енергетики; необгрунтоване осушення заболочених і перезволожених територій на Поліссі; надмірна концентрація виробництва у містах, особливо великих; відставання темпів лісовідновлення від вирубки лісів па Поліссі і в Карпатах; масове проведення зрошувальних меліорацій у Причорномор'ї, що призвело до процесів засолення, зменшення родючості грунтів і виснаження водних ресурсів.

36. Поняття про біосферу її склад і будову. Основні екологічні поняття.

Біосфера: сукупність усіх біогеоценозів Землі, єдина глобальна екосистема. Але сам термін

“біосфера” вперше застосував австр. Геолог Е.Зюсс (1875). Він же виділив

біосферу як окрему оболонку землі, охоплену життям, яка включає частини

атмосфери, гідросфери і літосфери.Верхня межа біосфери сягає 85 км над поверхнею Землі. Нижня межабіосфери сягає глибин літосфери, де tо становить 100оС ( у молодих

складчастих областях це = 1,5 – 2 км і на кристалічних щитах – 7-8 км).Отже, область існування живих організмів на Землі називають біосферою(сферою життя).Верхня межа біосфери, за В.І.Вернадським є променевою, а нижня –термічною. Променева межа зумовлена наявністю жорсткогокороткохвильового випромінення, від якого життя на Землі захищаєозоновий шар, термічна - наявністю вис.tо і знаходиться на суші всередньому на глибині 3-3,5 км від зем. поверхні.Хімічний стан біосфери цілком перебуває під впливом життя, тобто

визначення живими організмами. Незаперечно енергія, що надає біосфері її

звичайного вигляду, має космічне походження, її випромінює Сонце у формі

променистої енергії. Але саме живі організми перетворюють цю космічну

променисту енергію у земну, хімічну і формують нескінченну

різноманітність нашого світу. Це живі організми, які своїм диханням,

живленням, метаболізмом, смертю і розмноженням, посівним використанням

своєї р-ни, яка триває сотні мільйонів років, безперервною зміною

поколінь, породжують з найграндіозніших планетарних явищ, що не існують

ніде, крім біосфери.

37. Цитологія. Будова і функції клітини. Поділ клітин. Гістологія.

Цитоло́гия (греч. κύτος — «вместилище», здесь: «клетка» и λόγος — «учение», «наука») — раздел биологии, изучающий живые клетки, их органоиды, их строение, функционирование, процессы клеточного размножения, старения и смерти.Прокаріотичні клітини менші і простіше організовані, ніж еукаріотичні. Їхні розміри переважно коливаються від 1 до 5 мкм у діаметрі^[21], проте найменша відома бактерія мікоплазмамає діаметр близько 0,3 мкм, а найбільша Thiomargarita namibiensis — 750 мкм. Найбільш поширені форми прокаріот — сферична (коки) і паличкоподібна (бацили). Інколи клітини прокаріот можуть мати складніші форми: комоподібну (вібріони), спіральну (спірили і спірохети), або утворювати сітку із довгих філаментів (міцелій). Деякі бактерії плейоморфні, тобто можуть змінювати форму^[22].Будова еукаріотичної клітини

Три найбільші царства живих організмів, що належать до еукаріот, це Тварини, Рослини і Гриби. Попри деякі відмінності у будові, їхні клітини схожі між собою і відрізняються від клітин прокаріот наявністю ядра та компартменталізацією цитоплазми на окремі відсіки за допомогою системи внутрішніх мембран.

Живий вміст клітини називається протоплазмою, протоплазма оточена напівпроникною плазматичною мембраною або плазмалемою, зовні протоплазми можуть розташовуватись надмембранні структури, такі як клітинна стінка (у рослин та грибів) або глікокалікс (у тварин). До складу протоплазми клітини входить ядро та цитоплазма, яка у свою чергу складається із колоїдного розчину — гіалоплазми — та розміщених у ній органел — постійних структурних і функціональних елементів клітини. Окрім цього клітини можуть тимчасово накопичувати певні речовини, що утворюють клітинні включення.

Функції : Обмеження вмісту клітини. Мембрани характеризуються вибірковою проникністю: через них можуть проходити неполярні речовиниТранспорт. Мембрани регулюють процес транспорту потрібних речовин до клітини та виведення із неї відходів.Рецепція. На поверхні плазматичної мембрани розташована велика кількість клітинних рецепторів (найчастіше глікопротеїнів), що сприймають різні хімічні та фізичні сигнали та передають їх всередину клітини.Метаболічна функція. Багато мембранних білків є ферментами, інколи вони можуть бути організовані у мультиферментні комплекси для здійснення послідовних метаболічних реакцій, при цьому мембрана виступає каркасом для їх просторової організації. Клітинна адгезія. Мембрани тварин, зокрема деякі мембранні білки, такі як кадгерини, забезпечують прикріплення клітин багатоклітинного організму одна до одної або до позаклітинного матриксу.По́діл кліти́ни — процес, у якому клітина, що називається материнською клітиною, ділиться на дві нові клітини, що називаються дочірніми клітинами. Поділ клітини — зазвичай обов'язковий етап клітинного циклу. При бінарному поділі Протягом мейозу, проте, клітини істотно змінюються, і не повертаються до початкового стану.

Поділ клітини — біологічна основа життя. У випадку одноклітинних організмів, наприклад, амеби, один поділ клітини утворює повний організм. У випадку багатоклітинних організмів, поділ клітини також може створити потомство, наприклад, рослини, які виростають від пагона. Але важливіше, поділ клітини надає можливість статевого розмноження організмів з одноклітинної зиготи, яка сама утворюється в результаті поділу статевої клітини. І після виростання до дорослого стану, поділ клітин дозволяє безперервне оновлення і ремонт організму.

Гістоло́гія (від грец. histos — тканина + грец. logos — знання, слово, наука) — розділ біології, що вивчає будову тканин живих організмів. Гістологія є важливою галуззюмедицини, хірургії, вкрай істотною для до- і післяопераційного аналізу, а також біології.Тканини — це структури, що складаються з морфологічно та/або функціонально однакових клітин, призначених здійснювати одне чи кілька певних завдань в організмі. Відповідно до загальноприйнятої класифікації, виокремлюють чотири основних типи тканин:Епітеліальна тканина, що складається з тісно прилеглих одна до одної клітин, вистеляє внутрішні та зовнішні поверхні органів тіла і утворює залозиСполучна тканина, що складається з клітин, занурених у позаклітинну матрицю, і служить для структурного та функціонального зв'язку між іншими тканинами чи органамиМ'язова тканина, що складається з міоцитів та служить для здійснення довільних чи мимовільних рухів органів тілаНервова тканина, що складається з нервових клітин, або нейронів, та служить для прийому й передачі внутрішніх та зовнішніх нервових імпульсів.

39. Загальна характеристика царства Дроб’янки.

Дроб'янки. Розміри бактерій значною мірою залежать від зовнішніх умов і коливаються в межах від часток мікрометра до кількох мікрометрів. Довжина їх становить 1-10 мкм (рідко більше), ширина — 0,2—1 мкм. Більшість з них одноклітинні, але є й нитчасті багатоклітинні види.За формою одноклітинні бактерії поділяють на коки, або кулясті; палички (бацили), що мають форму циліндра; вібріони, що мають форму коми; спірили — спіральне вигнуті палички (мал. 1).Деякі бактерії мають здатність рухатись за допомогою джгутиків, які бувають більшими за саму клітину і є тоненькими виростами цитоплазми. Кількість джгутиків у різних видів неоднакова (один, два і більше). Частина бактерій (міксобактерії) рухаються завдяки виділенню слизу ("реактивний" рух). Спірилам властиві поступальні, маятнико, штопоро і хвилеподібні рухи.Бактеріальна клітина оточена щільною оболонкою, яка складається з геміцелюлози і пектину, а іноді з білкових речовин. Здебільшого оболонка вкрита слизовою капсулою, яка захищає бактерію від несприятливих умов навколишнього середовища. Під оболонкою знаходиться цитоплазматична мембрана, яка оточує цитоплазму клітини. Цитоплазма бактерій містить вуглеводи — глікоген і крохмаль, жири, білки, мінеральні речовини, рибосоми, велику кількість мембран і мембранних структур тощо. ДНК бактерій знаходиться в особливій ядерній зоні клітини, яку називають нуклеоідом. Навколо нуклеоіду не утворюється ядерної мембрани. Коки мають по одному такому "ядру", а бацили — по два і більше. Всі бактерії не мають ядерця.Більшість бактерій безбарвні, деякі з них мають червоне, зелене і пурпурове забарвлення, що пов'язано з наявністю в них специфічного бактеріохлорофілу і бактеріопурпурину.За характером живлення бактерії поділяють на гетеротрофні і автотрофні.

42. Загальна характеристика Царства Рослин.

Рослини - царство еукаріотичних організмів , що характеризується автотрофним харчуванням. Рослини , як правило , здатні до фотосинтезу , тобто утворення органічних речовин з неорганічних за рахунок енергії сонячного світла. Клітини рослин покриті щільною целюлозної оболонкою , або клітинною стінкою , не пропускає тверді частинки. У більшості рослин спостерігається висока розчленованість тіла , набагато більш виражена , ніж у тварин. У рослин існують деякі обмежені руху (рух листя до світла , пелюсток квітки до сонця , ростові рухи). Однак можна сказати , що рослини , на противагу тваринам , нерухомі. Рослини можуть розмножуватися за допомогою спор , насіння і вегетативних органів ( живцями , відводками , кореневими нащадками і т. п. ) Запасним живильною речовиною рослин , як правило , служить крохмаль. У житті будь-якої рослини відбувається чергування поколінь.

43. Вегетативні органи.

Вегетативні органи — частини тіла вищих рослин, які виконують основні функції живлення та обміну речовин із зовнішнім середовищем. Не беруть безпосередньої участі в спороутворенні та статевому розмноженні, але можуть виконувати функцію вегетативного розмноження. Основними вегетативними органами рослин є пагін (забезпечує фотосинтез) та корінь (забезпечує всмоктування води та мінеральне живлення). При зміні функцій вегетативні органи зазнають метаморфозів.

Ці органи виникли внаслідок ускладнення тіла рослин при виході на суходіл та при освоєнні повітрянного та ґрунтового середовищ. Вегетативне тіло нижчих багатоклітинних рослин (водоростей) та грибів — талом — має простішу та одноріднішу будову або зовсім не розділяється на органи (нитчаті та деякі пластинчасті водорості, міцелій грибів). Інколи талом має спеціалізовані частини, зовні подібні до органів вищих рослин, але вони не мають складної тканинної будови (зелені та бурі водорості).

У тварин вегетативними органами називаються всі органи, що не беруть участі у статевому розмноженні.

44. Генеративні органи.

Генеративні (лат. organa generativa) чи репродуктивні (лат. o. reprjductiva) органи — органи, за допомогою яких відбувається розмноження рослин.У вищих рослин генеративні органи представлені квіткою (або суцвіттям) та плодом.

Генеративні органи (від лат. Genero - народжую - виробляю), органи статевого розмноження рослин.

антеридій Архегоний гаметангиев Гинецей Оогоній (жіночий гаметангиев) маточка Пильник спорангій спорофіллах стамінодій

тичинка квітка.

45. Охорона рослинного світу. Рідкі і зникаючи види рослин. Рослини,занесені до Червоної книги України.

Рослинний світ, або флора, дуже чутливо реагує на зміни екологічних факторів і е чітким показником обсягу антропогенного впливу на природу.Рослини — найбільш беззахисні перед діяльністю людини, й з урахуванням сучасного стану біосфери їх охорона стала нині важливим комплексним міжнародним завданням. У 1948 р. при ООН було створено спеціальну постійну Комісію з охорони зникаючих видів рослин і тварин, а згодом — Міжнародну Червону книгу, куди заносяться всі рослини та тварини, яким загрожує вимирання. У 1982 р. Закон про Червону книгу прийнято і в Україні.Сьогодні до неї занесено понад 800 видів рослин і тварин з метою їх охорони і збереження, оскільки їм серйозно загрожує вимирання або знищення через людську діяльність.За даними ООН, щорічно на планеті вирубується понад З млрд м3 лісу, й ця цифра до 2000 р. зросте в 1,5 рази. Особливо тривожить доля Амазонських і Сибірських лісів, що відіграють найважливішу роль в очищенні атмосфери Землі.Зникаючі та рідкісні види рослин: хвощ, пухирник, щитник, багатоніжка звичйна, глечики жовті, латаття біле, горицвіт, анемона.занесені до ЧК: бощівник, бузок, будяк, верба трав’яна, волошки, гвоздика, глід, горицвіт.

46. Розмноження рослин. Види розмноження.

Розмноження рослин - сукупність процесів, що призводять до збільшення числа особин деякого виду; у рослин має місце безстатеве, статеве і вегетативне (безстатеве і статеве розмноження об'єднують в поняття генеративное розмноження). Вивчення різних аспектів розмноження є предметом репродуктивної біології.

Вегетативное	Исходная плоидность сохраняется	Регенерация	Фрагменты вегетативных органов, выводковые тела и почки
Генеративное: а) бесполое размножение; б) половое воспроизведение и половое размножение в) семенное размножение

47. Сезонні зміни у житті рослин та їх причини.

- рання весна – поява проталин, зникнення снігу; - середня весна – триває до зацвітання черемхи; - пізня весна – триває до відцвітання яблунь. Літо поділяється на три періоди. - перший період – початок літа, коли з'являються квітучі трави. У цей час зацвітають малина, журавлина, дзвоники, ромашка... Розсіваються плоди в'яза й тополі. У водоймах зацвітають жовті глечики. У садах цвіте жасмин. У народному календарі червень називають різноцвіттям. Кожного дня цвітуть все нові й нові рослини, одні кращі за інших. Починають дозрівати суниці. - другий період – починається із зацвітання липи і триває до середини серпня. Цей період називають також вершиною літа, жаркою порою. Запах квіток липи долітає здалеку, тому бджоли, не знаючи відпочинку, збирають солодкий, запашний нектар. Для цього періоду характерне велике цвітіння трав'янистих рослин. Дозрівають плоди малини. Жовта акація розкидає насіння. Недарма липень називають ягідним місяцем. Дозрівають ягоди черемхи, смородини, агрусу, вишні... - третій період – кінець літа триває від середини серпня до середини вересня, до перших заморозків. У серпні дозрівають масово плоди й насіння. На початку серпня жовтіє листя липи, а наприкінці місяця починається листопад у берези. У лісі дозрівають горіхи.Осінь поділяють на два періоди: - перший період – від перших заморозків на грунті до кінця листопаду – золота осінь, коли змінюється забарвлення листків і починається листопад. Листопад рятує рослину від висихання, від ламання гілок, через листки виводяться непотрібні рослині речовини. У першій половині жовтня повністю втрачають листки черемха та в'яз, потім липа, клен, ясен, ліщина, осика... У другій половині жовтня – горобина, калина, вільха, бузина, верба... Важливо знати послідовність дозрівання насіння деревних і чагарникових рослин, щоб допомогти школярам в організації їх збирання. - другий період – з кінця листопаду до замерзання водойм – характерний перехід осені до зими. 23 вересня день дорівнює ночі, а потім тривалість дня все зменшується. Сонце не гріє так тепло, як улітку. Восени можна спостерігати деякі цікаві явища, наприклад, повторне цвітіння рослин. Можна побачити квітучу білу акацію, калину, горобину, квітки на яблуні та груші. Зацвітають трав'янисті рослини: ромашка, конюшина, волошка, кульбаба... Повторне цвітіння пов'язане з настанням теплої осені, коли сплячі бруньки йдуть у ріст і починається новий цикл розвитку. Використовуючи це явище селекціонери вивели нові сорти різних рослин: полуниць, троянд, які цвітуть і плодоносять ціле літо. Зиму поділяють на три періоди: -перший період – безсніжний - початок зими, настає від моменту остаточного замерзання водойм до встановлення постійного снігового покриву; - другий період – справжня зима – триває до початку танення снігу на сонці; - третій період – передвесняний – триває до появи перших таловин. Взимку життя рослин завмирає до весни. Проте рослини добре підготувалися до зими: під корою дерев і кущів є міцний корковий шар, який захищає їх від випаровування й коливання температури, маленькі бруньки сховані під товстими лусочками, опало листя. Вічнозелені рослини перезимовують різом із стеблом, листками і, навіть, плодами. Усі зимуючі бруньки – надземні або підземні – восени поринають у глибокий спокій, з якого вивести їх дуже важко. З настанням справжньої зими осінній спокій змінюється вимушеним зимовим. Здатність насіння і бруньок впадати в глибокий спокій допомагає їм нормально перенести зимові холоди. Зимові гілки тільки на перший погляд здаються однаковими. Якщо придивитись уважніше, вони всі різні. Багато гілок мають специфічні ознаки: колючки в шипшини і всіх садових троянд, вузлуваті гілки дуба з дрібними бруньками, кострубаті гілки яблунь з бруньками-плодушками на зморщених ніжках. Таким чином, взимку легко можна розрізними рослини за силуетами.

48. Систематика рослин. Відділи рослин, їх характеристика.

Систематика- наука про розподіл організму на окремі групи за пеними ознаками, таксономічними одиницями.Відділи рослин: зелені водорості, вищі рослини, мохоподібні, насіння. Зелені водорості — парафілетична група Зелених рослин, що, як і інші водорості, переважно живуть у водних навколишніх середовищах. Існують дві головні лінії походження зелених рослин. Одна (Chlorophyta) складається з більшості організмів, класично відомих як «зелені водорості» — представлена здебільш мікроскопічними прісноводими формами і великими морськими водоростями. Інша лінія походження, окрім сухопутних рослин, містить декілька груп «зелених морських водоростей», які ближчі до сухопутних рослин.вищі рослини- відділ зелені рослини. Мохоподібні, або мохи - відділ вищих рослин, об'єднуючий більше 100 родин, 700 родів і близько 10 тисяч видів. Ці древні рослини відомі з карбонового періоду. На думку вчених, мохи - це окрема гілка в еволюції вищих рослин, причому їх предками вважаються зелені водорості. Мохоподібні діляться на три великих класи: листостеблові, антоцеротові та печінкові мохи. Найбільш численна група - це листостеблові, або справжні мохи. Це широко відомі зозулин льон і сфагнум.Насінні (лат. Spermatophyta) — група судинних рослин некласифікованого рангу. Насінні охоплюють рослини, які виробляють насіння.

49. Рослинні угрупування.

50. эРослини кутка живої природи.

дітей ознайомлюють з природою, та змінами, що відбуваються в ній. На основі набутих знань формуються такі якості, як реалістичне сприйняття явищ природи, допитливість, вміння спостерігати, логічно мислити, естетично ставитися до всього живого. Любов до природи навики бережливого ставлення до неї, сприяють не лише релаксації, але й породжують інтерес до природи. Тому так необхідно мати у дитячому садку живий куточок, де міститимуться кімнатні рослини та якісь тварини. Живий куточок надає можливість зосередити увагу дітей на невеликій кількості мешканців, найбільш типових їх ознаках і тим самим забезпечити глибші й міцніші знання. Різноманіття рослин і тварин, яке діти спостерігають у природі, утруднює виокремлення загального, суттєвого та закономірного у житті рослин та тварин.

Ознайомлення з обмеженою кількістю спеціально підібраних об’єктів у живому куточку дозволяє вирішити це складне й важливе завдання. Має значення й просторова близькість мешканців живого куточка. Діти отримують можливість добре роздивитися рослини і тварин, спостерігати за ними тривалий час.

Мешканців живого куточка діти бачать щодня, і це полегшує роботу вихователя; під його керівництвом діти систематично доглядають за рослинами і тваринами. У цей час діти отримують уявлення про багатоманіття рослинного і тваринного світу на землі, про те, як ростуть і розвиваються рослини і тварини, які умови для них потрібно створити. У куточку природи дошкільнята розглядають росл

н і тварин, спостерігати за ними. У дітей розширюються знання про природу. За ознайомлення з живими об’єктами у дошкільнят розвиваються спостережливість, інтерес до природи. Крім того, жививй куточок сприяє таким пізнавальним процесам як сприйняття, мислення, уява, увага і пам’ять. Діти мислять (встановлюють причинно-наслідкові зв’язки), запам’ятовують назви мешканців живого куточка, придумують ігри. Доглядаючи за мешканцями куточка природи, діти формують трудові навики і такі цінні якості, як працелюбність, відповідальність, екологічна свідомість.

Заняття у живому куточку дозволить побачити: нерозривний і загальний зв’язок живого організму із зовнішнім середовищем, багатофункціональне пристосування до певних елементів середовища; появу нового організму, його ріст, розвиток і умови, що забезпечують ці процеси; специфіку живого організму, його відмінність від предметів; багатоманіття живих організмів і різні способи взаємодії із середовищем тощо.

51. Загальні ознаки представників Царства Тварин. Значення тварин в природі і житті людини. Подібність і відмінність між рослинами і тваринами. Сучасна систематика тварин.

Загальними їх ознаками є: клітинна будова, обмін речовин, розмноження, спадковість і мінливість, зростання та розвиток, подразливість і рух. Головні ознаки, що відрізняють тварин від рослин, — це гетеротрофне живлення і рухливість .Тваринні клітини на відміну від рослинних позбавлені твердих оболонок і пластид. Одним із кінцевих продуктів обміну у тварин-гетеротрофів є сечовина, що не утворюється у рослин. Зростання тварин, як правило, відбувається на певних стадіях розвитку, тоді як рослини ростуть протягом всього життя. Тварини на відміну від рослин характеризуються наявністю нервової системи. Реакція тварин у відповідь на зовнішні дії виявляється у формі таксисів або рефлексів, у рослин — у вигляді тропізмів. Тварини мають велике значення в господарстві та в житті людини. Вони є продуктами харчування (водні безхребетні та хребетні, полювально-промислові та домашні тварини). Основну масу білка тваринного походження людина одержує з м'ясом домашніх ссавців і птахів. Цінні продукти харчування дають бджоли. Види багатьох звірів дають цінне хутро, сировину для виробництва шкіри. Тутового шовкопряда розводять для отримання натурального шовку. Деяких тварин людина використовує для пересування і при фізичних роботах (кінь, буйвіл, олень).

51. Найпростіші.

Для організмів, що відносяться до даної групи, неможливо вказати ніяких загальних характеристик. Якщо організм належить до еукаріотів, але не відповідає характеристикам рослини, тварин або грибів — це — найпростіший. Єдина об'єднуюча для них особливість формулюється як відсутність складної структури^[2], що характерно для багатьох груп, які формуються «за залишковим принципом». Всі найпростіші — одноклітинні або багатоклітинні організми, що не мають спеціалізованих тканин. Найпростіші мешкають практично у всіх середовищах, що містять рідку воду. Багато з них, зокрема водорості, проводять фотосинтез і є важливими продуцентами (первинними виробниками) багатьох екосистем, складаючи частину планктону. Інші найпростіші, такі як кінетопластиди і споровики, відповідають за ряд серйозних хвороб людини та тварин, включаючи малярію і сонну хворобу.

51. Кишковопорожнині

Кишковопорожни́нні - група тварин невизначеного таксономічного рангу,які мають найпростішу тканинну організацію тіла. Кишковопорожнинні — група двошарових багатоклітинних організмів, що мають радіальну (променеву) симетрію. Кишковопорожнинні живуть у морях та океанах, рідше в прісних водоймах; є як прикріплені та малорухомі форми, так і ті, що активно плавають (в багатьох відбувається чергування прикріпленої та рухомої стадій життєвого циклу). Розміри тіла від 1 мм (деякі поліпи) до 30 м (ціанея арктична). Всього нараховується близько 9 тис. видів кишковопорожнинних. Стінка тіла обмежує внутрішню гастральну (кишкову) порожнину і складається з ектодерми (зовнішній покрив, що виконує в основному функцію захисту) і ентодерми (внутрішній шар, що виконує травну функцію), між якими знаходиться драглистий шар — мезоглея (секретується клітинами екто- і ентодерми) Частково порожнинне. Остаточно їжа перетравлюєтся в епітеліальніх і епітеліально-мязових клітинах (внутрішньоклітинне травлення).