Орієнтування на місцевості за Сонцем

Місця сходу і заходу Сонця за порами року різні: взимку Сонце підіймається на південному сході, а опускається на південному заході; влітку Сонце сходить у напрямку північного сходу, а заходить у напрямку  північного заходу, навесні і восени Сонце сходить на сході, а заходить на заході. Опівдні Сонце завжди знаходиться в напрямі півдня. Найкоротша тінь від місцевих предметів буває в 13 годин, і напрям тіні від вертикально розташованих місцевих предметів в цей час буде вказувати на північ.

Орієнтування на місцевості за Полярною Зіркою

Полярна зірка  знаходиться на півночі. Щоб знайти Полярну зірку, треба спочатку відшукати сузір'я Великої Ведмедиці, що нагадує ківш, складений з семи досить яскравих зірок, потім через дві крайні праві зірки Великої Ведмедиці подумки провести лінію, на якій відкласти п'ять разів відстань між цими крайніми зірками, і тоді в кінці цього лінії знайдемо Полярну зірку, яка, в свою чергу, знаходиться в хвості іншого сузір'я, званого Малої Ведмедицею. Ставши обличчям до Полярної зірки, ми отримаємо напрям на північ.

Орієнтування на місцевості по Місяцю

Для приблизного орієнтування потрібно знати, що влітку в першу чверть Місяць в 20 годин знаходиться на півдні, в 2:00 ночі - на заході, в останню чверть в 2:00 ночі - на сході, в 8:00 ранку - на півдні. При повному місяці вночі сторони горизонту визначаються так само, як по Сонцю та годиннику, причому Місяць приймається за Сонце.

Орієнтування на місцевості по місцевих предметах

Відомо, що смола більше виступає на південній половині стовбура хвойного дерева, мурахи влаштовують свої житла з південного боку дерева або куща і роблять південний схил мурашника більш пологим, ніж північний. Кора берези та сосни на північній стороні темніше, ніж на південній, а стовбури дерев, камені, виступи скель гущі покриті мохом і лишайниками.

18. Внутрішня будова Землі

Ядро. Ядро – це центральна, серцевинна частина земної кулі.  Впевнено можна казати лише про його радіус – близько 3500 км.  Температура в ядрі досягає 5 000⁰ С. Мантія. Це – внутрішня оболонка, яка вкриває ядро  Її потужність майже 3 000 км.  Припускають, що, чим ближче до центра Землі, тим тиск у ній більший, а температура вища: від кількох сотень градусів до +2 500 ⁰С. Земна кора. Земна кора – верхній твердий шар нашої планети. Порівняно з ядром і мантією, вона дуже тонка.  Товща (потужність) земної кори найбільша під горами – 70 км, під рівнинами вона становить 35–40 км, а під океанами – лише 5–10 км.

19. Літосфера. Мінерали і гірські породи

Літосфе́ра — верхня тверда оболонка земної кулі. До її складу входятьземна кора та субстрат (верхня частина мантії Землі).

Ядро — наймасивніша внутрішня частина Землі.  Радіус ядра становить близько 3500 км. Температура в ядрі досягає 4000-5000°С Мантія — найбільша за об'ємом частина планети (4/5 об'єму Землі).  Лише на глибині близько 150-200 км від поверхні у верхній частині мантії в'язкий шар — астеносфера.  Температура речовини мантії з наближенням до поверхні Землі знижується від 4000° до 1000 °С. Вище мантії лежить земна кора — верхня тверда оболонка Землі, що складається з гірських порід і мінералів. Порівняно з товщиною мантії та ядра — це тонка плівка. Товщина земної кори коливається від 5-10 км під океанами до 80 км — у найвищих горах на суходолі. Земна кора разом з верхньою частиною мантії до шару астеносфери створює тверду оболонку Землі — літосферу. Отже, середня товщина літосфери становить 150-200 км.

Пісок на річковому пляжі, і камінчики на березі моря, і глина в яру — все це гірські породи та мінерали, з яких складається земна кора. У земній корі налічується близько 3 тис. мінералів і понад 1,5 тис. гірських порід.

Мінерали — це однорідні тіла, які складаються з однієї речовини. Наприклад, вода, золото, кварц, польовий шпат, слюда, кам'яна сіль, алмаз Гірські породи — це сполучення кількох мінералів або скупчення одного у великій кількості в земній корі. Наприклад, до складу гірської породи граніт входять три мінерали: кварц, слюда, польовий шпат. Магматичні гірські породи утворюються при застиганні магми на поверхні чи в глибинах земної кори. Осадові гірські породи утворились під дією температури повітря, води, живих організмів та інших процесів, що відбуваються на поверхні Землі й в глибинах морів і океанів. Метаморфічні гірські породи утворюються внаслідок метаморфізму. Метаморфізм (у перекладі — "перетворення") — зміна гірських порід на великих глибинах під дією високого тиску та температури. Так, вапняк перетворюється в мармур, пісковик — у кварцит, граніт — у гнейс, вугілля — в графіт.