1. Характеристика сутності оборотних активів підприємства та їх класифікація.

За характером участі у діяльності підприємства його активи, тобто вся сукупність використаного для здійснення діяльності майна, ділиться на необоротні та оборотні. Відмінність між необоротними і оборотними активами визначається тривалістю циклу використання активів у виробництві продукції. Для необоротних активів характерне збереження речової форми в ході виробничого процесу протягом тривалого часу, зношуються вони повільно і оборот їх явно не спостерігається. До оборотних активів відноситься та частина майна, яка використовується протягом одного виробничого циклу і повністю переносить свою вартість на вартість продукції, що виробляється, змінюючи свою натурально-речову форму [15, ст. 41].

Серед публікацій останніх років досить мало таких, які б були повністю присвячені дослідженню сутності понять “оборотні активи”, “оборотні кошти” та “оборотний капітал”, а поняття в переважній більшості публікацій розглядаються у контексті управління та контролю.

Проаналізувавши поняття “оборотні активи” в різних літературних джерелах, можна виділити чотири підходи економістів до трактування сутності даного поняття:

1. це сукупність оборотних фондів та фондів обігу;

2. це оборотні засоби підприємств, що відображаються в активі їх бухгалтерського балансу;

3. це активи, що використовують в одному операційному циклі, обороті, або будуть перетворені на гроші протягом одного року;

4. це гроші, запаси, борги третіх осіб, короткострокові фінансові вкладення.

Серед вчених найбільше прихильників першого та другого підходу.

Згідно п.4 П(С) БО «Баланс» оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

У загальному розумінні класифікація є розподілом предметів, явищ та понять за класами, видами, розрядами залежно від їхніх загальних ознак. Класифікація оборотних активів є їх систематизацією та групуванням для потреб управління активами підприємства. Згрупована різними способами інформація про оборотні активи потрібна для ефективного управління підприємством [8, ст. 140].

Необхідність класифікації оборотних активів зумовлена наступними проблемами:

− науковою розробкою питань аналізу оборотних активів;

− подальшим удосконаленням методики аналізу оборотних активів;

− покращенням підготовки та підвищенням кваліфікації аналітичних кадрів.

Усі оборотні активи класифікуються за такими ознаками.

1. За функціональним призначенням оборотні активи поділя­ються на:

а)  оборотні виробничі фонди (активи, що беруть безпосередню участь у процесі виробництва: сировина, матеріали, купівельні напів­фабрикати, допоміжні матеріали, тара, запасні частини, малоцінні та швидкозношувані предмети тощо);

б) фонди обігу (активи, які залучаються до сфери обігу і безпоcередньої участі у виробничому процесі не беруть: готова продукція на складі, готова продукція відвантажена, грошові кошти та їх еквівален­ти у національних та іноземних валютах тощо ).

2.   За принципами організації оборотні активи можуть бути:

а) нормовані - це такі активи, що можуть бути точно визначені і зафіксовані як планові величини: сировина, матеріали, паливо та інші оборотні активи, обсяг яких наперед точно визначений для забезпечення безперервного процесу виробництва;

б) ненормовані - це такі оборотні активи, які не можна або надзвичайно важко точно встановити або зафіксувати у формі нормативу чи планового обсягу: продукція відвантажена, кошти в рахунках тощо.

3.   За джерелом формування оборотні активи поділяються на власні, позикові і залучені:

а) власними вважаються грошові кошти підприємства, якими покриваються мінімальні розміри оборотних активів у формі запасів і витрат, необхідних для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції.

б) позиковими є грошові кошти, які підприємства отримують у формі банківських кредитів для створення сезонних запасів матеріаль­них цінностей та покриття тимчасових виробничих витрат;

в) залученими називаються грошові кошти, які не надаються підприємству у позичку на термін до одного року з оформленням боргового зобов'язання, та грошові кошти, які не належать підприємству, але внаслідок діючої системи розрахунків тимчасово перебувають у його обігу.

4. За ступенем ліквідності та ризику вкладення оборотні активи можуть бути:

-     високоліквідні. Вони включають грошові кошти в касі та на поточних і валютних рахунках, а також вкладені у цінні папери;

-     середньоліквідні. Вважається, що до них належать товари відвантажені та дебіторська заборгованість;

-     низьколіквідні. Вони включають вкладення оборотних коштів у виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, невідвантажена готова продукція. Це зумовлено тим, що ця частина оборотних активів є найбільш віддаленою від моменту реалізації і найбільше залежить від кон'юнктури ринку [4, ст. 72].

Отже, з метою забезпечення ефективного, цілеспрямованого управління оборотними активами вони потребують певної класифікації.

Економічно обґрунтована класифікація оборотних активів є важливою передумовою успішної організації бухгалтерського і управлінського обліку, оскільки від цього залежить здатність своєчасно і чітко управляти оборотними активами, можливість оперативного аналізу і прогнозування, що в кінцевому підсумку впливає на обґрунтованість управлінських рішень.

Склад оборотних активів підприємства згідно з П(С)БО 2 «Баланс» подано на рисунку 1.1.

Рисунок 1.1 - Склад оборотних активів підприємства

Отже, виробничі запаси – це комплексна група, що включає сировину, основні матеріали, куповані напівфабрикати, паливо, тару, запасні частини, малоцінні і швидкозношувані предмети.

Векселі одержані – це заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), інші активи, виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями.

Дебіторська заборгованість – це заборгованість покупців або замовників за продані товари чи надані послуги, заборгованість фінансових і податкових органів перед підприємством, сума нарахованих дивідендів, процентів чи роялті, що підлягають надходженню, тощо.

Поточні фінансові інвестиції – це фінансові інвестиції на строк, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент (окрім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

Грошові кошти та їх еквіваленти – це кошти у касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів.

Інші оборотні активи – це оборотні активи, які не можуть бути включені до наведених вище оборотних активів.

Оборотні активи підприємства у вартісній оцінці отримали на практиці назву оборотних засобів.

Оборотні засоби підприємства – це сукупність грошових коштів підприємства, вкладених в оборотні виробничі фонди і фонди обігу з метою забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції [2].

Як вже зазначалось, оборотні кошти авансуються в оборотні фонди та фонди обігу, поєднання яких є економічною сутністю оборотних коштів, покликаних забезпечити безперервність усього процесу відтворення, в ході якого фонди обов’язково проходять усі стадії від виробництва до споживання.

Оборотні виробничі фонди обслуговують сферу виробництва. Вони матеріалізуються в предметах праці (сировині, матеріалах, паливі та ін.) та частково в засобах праці у вигляді малоцінних швидкозношуваних предметах та втілюються у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виробництва, також вони представлені витратами майбутніх періодів, які необхідні для встановлення нового обладнання, пов’язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості, з освоєнням нових виробництв та агрегатів та ін.

Інший елемент оборотних коштів – фонди обігу. Вони не приймають безпосередньої участі в процесі виробництва, їх призначення полягає в забезпеченні ресурсами процесу обігу, в обслуговуванні кругообігу засобів підприємства та досягненні єдності виробництва та обігу. Фонди обігу знаходять своє відображення в готовій продукції та грошових коштах.

Але під фондом в обліковому значенні необхідно розуміти такі категорії пасиву, яким в активі протиставляються засоби найрізноманітнішого призначення, закріплені за підприємством. До оборотних виробничих фондів належать виробничі запаси, незавершене виробництво, МШП, брак у виробництві, напівфабрикати, тварини на вирощуванні та відгодівлі, витрати майбутніх періодів, а до фондів обігу – готова продукція на складі, товари, грошові кошти, дебіторська заборгованість [3]. Тобто оборотні кошти є фінансовою категорією, опосередковуючою ланкою між оборотним капіталом та оборотними фондами, фондами обігу, а в обліку – оборотними активами.

Практичне значення мають виявлення та оцінювання структури оборотних засобів підприємства. Функціонально-технологічна структура оборотних засобів характеризує відсоткове співвідношення часток оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Елементна структура оборотних засобів – це частка вартості окремих елементів оборотних засобів із їх загальної вартості на певну дату, виражена у відсотках. Знання і аналіз структури оборотних засобів на підприємстві мають дуже велике значення, тому що вона певною мірою характеризує фінансовий стан на той або інший момент роботи підприємства.

Підсумовуючи різні підходи можна зазначити, що оборотні активи, являють собою сукупність грошових коштів, вкладених у оборотні фонди та фонди обігу. Оборотні активи постійно обертаються у підприємницькій діяльності, використовуються протягом одного операційного циклу і повністю переносить свою вартість на вартість новостворюваної продукції.