2.2. Провідний вид діяльності дітей старшого дошкільного віку - гра як шлях до розвитку здібностей

Гра є провідним видом діяльності дошкільників, а не просто їх улюбленим заняттям. В ігровій діяльності найінтенсивніше формуються психічні якості й особистісні риси дитини, тобто основні новоутворення, які готують перехід дошкільника до наступного вікового етапу — молодшого шкільного.

Ігрова діяльність впливає на формування довільних психічних процесів: у грі починають розвиватися довільні увага і пам'ять. В умовах гри діти краще зосереджуються, більше запам'ятовують, ніж під час лабораторних дослідів. Свідома мета (зосередити увагу, запам'ятати і пригадати) вирізняється дитиною найлегше у грі. її умови вимагають від дитини зосередженості на предметах, включених в ігрову ситуацію, на змісті дій і сюжету. Дитина, яка не буде уважною до того, що вимагає попередня ігрова ситуація, не запам'ятає умов гри, буде відсторонена однолітками. Потреба у спілкуванні, емоційному заохоченні вимагає від дитини цілеспрямованої зосередженості і запам’ятовування [20, с. 3-6].

Ігрова ситуація і дії в ній постійно впливають на розвиток розумової діяльності дошкільника. У грі він вчиться діяти із замінником предмета — дає заміннику нову (ігрову) назву, діє з ним відповідно до назви. Предмети-замінники стають опорою для мислення. На основі дій з ними дитина вчиться міркувати про реальний предмет. Поступово ігрові дії з предметами скорочуються, дитина навчається міркувати про предмети, уявно діяти з ними.

Рольова гра має неабияке значення для розвитку уяви, яка розвивається, коли дитина вчиться заміщати предмети іншими предметами, бере на себе різні ролі. Діти старшого дошкільного віку у своїх іграх рідше використовують предмети-замінники, ігрові дії, вони поступово ототожнюють предмети і дії з ними, створюють у своїй уяві нові ситуації. У такому разі гра розгортається у внутрішньому плані.

На розвиток особистості дитини гра впливає позитивно, оскільки через неї вона пізнає поведінку і взаємини дорослих людей, які стають зразком для її поведінки. У грі дитина набуває основних навичок спілкування, якостей необхідних для встановлення контактів з однолітками. Гра є і першою школою волі дитини. Саме у грі спочатку вона виявляє здатність добровільно, з власної ініціативи, підкорятися різноманітним вимогам. Та й сама роль втілює у собі певні правила, є завданням, яке розв'язує дитина.

Ігрова діяльність наділена найбільшими можливостями для формування дитячої спільності, у ній найповніше активізується суспільне життя дітей.

У процесі ігрової діяльності зароджуються і диференціюються нові види діяльності дитини: формується зображувальна діяльність, вперше з'являються елементи праці і навчання. Використання ігрових прийомів, дидактичних ігор забезпечує відповідність природі дитини дошкільного віку.

Вплив гри на розвиток особистості дитини полягає в тому, що через неї він знайомиться з поведінкою та взаємовідносинами дорослих людей, які стають зразком для його власної поведінки, і в ній набуває основні навички спілкування, якості, необхідні для встановлення контакту з однолітками. Захоплюючи дитину і примушуючи її підкорятися правилам, що містяться у взятій на себе ролі, гра сприяє розвитку почуттів і вольової регуляції поведінки.

Продуктивні види діяльності дитини - малювання, конструювання - на різних етапах дошкільного дитинства тісно злиті з грою. Так, малюючи, дитина часто розігрує той чи інший сюжет. Намальовані нею звірі б'ються між собою, наздоганяють одне одного, люди йдуть у гості і повертаються додому, вітер здуває яблука і т. д.

Інтерес до малювання, конструювання спочатку виникає саме як ігровий інтерес, спрямований на процес створення малюнка, конструкції у відповідності з ігровим задумом. І тільки в середньому і старшому дошкільному віці інтерес переноситься на результат діяльності (наприклад, малюнок).

Усередині ігрової діяльності починає складатися і навчальна діяльність, яка пізніше стає провідною діяльністю. Вчення вводить дорослий, воно не виникає безпосередньо з гри. Але дошкільник починає вчитися, граючи - він до навчання ставиться як до своєрідної рольової гри з певними правилами. Однак, виконуючи ці правила, дитина непомітно для себе оволодіває елементарними навчальними діями. Принципово інше, ніж до гри, ставлення дорослих до навчання поступово, поступово розбудовує і ставлення до нього з боку дитини.

Дуже великий вплив гра надає на розвиток мови. Ігрова ситуація вимагає від кожної включеної в неї дитини певного рівня розвитку мовного спілкування. Якщо дитина не в змозі чітко висловлювати свої побажання щодо ходу гри, якщо вона не здатна розуміти товаришів по грі, вона буде заважати їм. Необхідність порозумітися з однолітками стимулює розвиток зв'язного мовлення [15, с.14-21].

Гра як провідна діяльність має особливе значення для розвитку знакової функції мови дитини. Знакова функція пронизує всі сторони і прояви людської психіки. Засвоєння знакової функції мови веде до корінної перебудови всіх психічних функцій дитини. У грі розвиток знакової функції здійснюється через заміщення одних предметів іншими. Предмети-заступники виступають як знаки відсутніх предметів. Знаком може бути будь-який елемент дійсності (предмет людської культури, що має фіксоване функціональне призначення; іграшка, яка виступає в якості умовної копії реального предмета; поліфункціональний предмет з природних матеріалів або створений людською культурою та ін), який виступає в якості заступника іншого елемента дійсності. Називання одним і тим же словом відсутнього предмета та його заступника концентрує увагу дитини на деякі властивості предмета, по-новому осмислюється через заміщення. Тим самим відкривається ще один шлях пізнання. Крім того, предмет-заступник (знак відсутнього) опосередковує зв'язок відсутнього предмета і слова і по-новому трансформує словесне зміст [16, 390-392].

У грі дитина осягає специфічні знаки двоякого типу: індивідуальні умовні знаки, що мають мало спільного зі своєї чуттєвої природі з позначається предметом, і іконічні знаки, чуттєві властивості яких візуально наближені до заміщають предмети.

Індивідуальні умовні знаки і іконічні знаки у грі беруть на себе функцію відсутнього предмета, який вони заміняють. Різна ступінь наближеності предмета-знака, що заміщає відсутній предмет, і заміщає предмета сприяє відпрацювання знакової функції мови: опосередковує взаємозв'язок «предмет - його знак - його назву» збагачує смислову сторону слова як знака.

Дії заміщення, крім того, сприяють розвитку в дитини вільного поводження з предметами і використання їх не тільки в тій якості, яке було засвоєно в перші роки дитинства, але і по-іншому (чиста носова хустка, наприклад, може замінити бинт).

Гра як провідна діяльність має особливе значення для розвитку рефлексивного мислення. Рефлексія - це здатність людини аналізувати свої власні дії, вчинки, мотиви і співвідносити їх із загальнолюдськими цінностями, а також з діями, вчинками, мотивами інших людей. Рефлексія сприяє розвитку адекватної поведінки людини в світі людей.

Гра веде до розвитку рефлексії, оскільки в грі виникає реальна можливість контролювати те, як виконується дія, що входить у процес спілкування. Так, граючи в лікарню, дитина плаче і страждає, як пацієнт, і задоволена собою, якщо добре виконує роль. Подвійна позиція граючого - виконавець і контролер - розвиває здатність співвідносити свою поведінку з поведінкою якогось зразка. У рольовій грі виникають передумови до рефлексії як суто людської здатності осмислювати свої власні дії, передбачаючи реакцію інших людей.