33

ЗМІСТ

ВСТУП …..3

РОЗДІЛ 1. Здібності як індивідуально-психологічні особливості дитини…… …5

1. Загальна характеристика здібностей дошкільника …..5

2. Структура здібностей дітей у дошкільному віці …..7

3. Характеристика видів здібностей дошкільників ....10

РОЗДІЛ 2. Розвиток здібностей дітей старшого дошкільного віку …13

2.1. Опис категорій дітей старшого дошкільного віку …14

2.2. Провідний вид діяльності дітей старшого дошкільного віку – гра як

шлях до розвитку здібностей …16

2.3. Психологічний вплив сім’ї на дітей старшого дошкільного віку …20

РОЗДІЛ 3. Дослідження особливостей розвитку здібностей дітей старшого дошкільного віку………………………………………………………………...…24

3.1. Опис досліджуваної групи…………………………………………………….24

3.2. Опис використаних методик………………………………………………….24

3.3. Опис та аналіз отриманих результатів…………………………………….....28

ВИСНОВКИ …30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …32

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………..34

ВСТУП

Говорячи про здібності, мають на увазі можливості людини в тій чи іншій діяльності. При інших однакових умовах (підготовленість, знання, навички, вміння) здібна людина отримує кращі результати порівняно з менш здібною. Успіх залежить також і від досвіду: знань, умінь, навичок. Проте здібності полягають не в самих знаннях, вміннях та навичках, а тому, наскільки швидко і легко людина оволодіває ними при наявності позитивної мотивації.

Здібності – це система властивостей особистості, що відповідає вимогам діяльності та забезпечує високі досягнення в ній. Одні з цих властивостей є провідними, а інші – другорядними.

Задатки – це природна основа здібностей, ще нерозвинених, яка виявляється при перших спробах людини зайнятися діяльністю. В утворені здібностей відіграє роль загальних тип нервової системи, чутливість аналізаторів, особливості анатомо-фізіологічної організації людини. Ось як образно пояснив Л.А. Венгер взаємозв’язок між задатками, умовами виховання та розвитком здібностей: «Задатки можуть більшою чи меншою мірою сприяти розвитку здібностей так же, як суглинок чи чорнозем в різній мірі сприятливих для розвитку рослин. Але що саме виросте із насінини – яблуня чи слива – залежить не від грунту, а від того, яке насіння було вкинуте».

Цілеспрямований розвиток здібностей є найбільш складною і суперечливою проблемою формування знань, умінь і навичок як основних складових, що визначають готовність дитини до діяльності й усвідомлення поведінки. Прагнення розв’язати її зумовлене постійно зростаючою потребою суспільства удосконалювати умови підготовки дитини до трудової діяльності та спілкування як провідних форм її взаємодії із соціальним і природним середовищем.

Проблема ранньої психодіагностики та психологічного супроводу розвитку пізнавальних здібностей дітей вже давно привертає увагу психологів та педагогів Д.Б. Богоявленська, Л.О. Венгер, О.М. Воронін, С.І. Волкова, Є.О. Голубева, Д.Б. Ельконін, В.К. Котирло, О.І. Кульчицька, Н.О. Менчинська, В.О. Моляко, О.В. Скрипченко, В.В. Тарасун, О.П. Усова та ін. Суттєвим при цьому є те, що психологічна сутність власне «пізнавальних здібностей» в структурі здібностей лише в останні роки тільки почала визначатися, активно й прицільно вивчатися в українській психології.

Питання творчих здібностей, в психолого-педагогічній літературі не є новим. Різні аспекти проблеми творчих здібностей особистості висвітлені в роботах В.І.Андреєвої, Л.С.Виготського, Д.Б.Богоявленської, В.М.Дружиніна , Л.Л.Момот, В.О. Моляко, Б.М. Теплова та ін. Однак у роботах дослідників немає єдиного підходу щодо визначення творчих здібностей, їх структури та особливостей формування досліджуваного феномену на різних вікових етапах.

Все це підкреслює актуальність і важливість обраної теми для курсової роботи.

Мета – розкрити та практично дослідити психологічну сутність здібностей у дітей старшого дошкільного віку.

Завдання:

1. Дати загальну характеристику здібностей дошкільника.

2. Охарактеризувати різні види, структуру здібностей дошкільнят.

3. Описати категорію дітей старшого дошкільного віку.

4. Показати, як гра є шляхом до розвитку здібностей.

5. Показати психологічний вплив сім’ї на дошкільників.

Об’єкт – здібності як індивідуально-психічні особливості дитини.

Предмет – розвиток здібностей дітей старшого дошкільного віку.

Методологія – під час дослідження були використанні такі методи роботи: бесіда, анкетування, аналізу результатів діяльності дитини.

Розділ 1 здібності як індивідуально-психологічні особливості дитини

1.1. Загальна характеристика здібностей дошкільника

Серед істотних властивостей людини є її здібності. Здібності та діяльність, особливо праця, органічно взаємопов'язані. Людські, здібності виникли й розвинулись у процесі праці. І в діяльності, у праці вони й виявляються. Здібності як рушійна сила відіграли провідну роль у розвитку науки і техніки, створенні матеріальних і духовних багатств, суспільному прогресі.

Із розвитком праці та суспільного життя людські здібності розвивалися, змінювалися за змістом і структурою, виникли й розвинулися загальні та спеціальні здібності.

Здібності — це своєрідні властивості людини, її інтелекту, що виявляються в навчальній, трудовій, особливо науковій та іншій діяльності і є необхідною умовою її успіху [ 12, с. 205-208].

Характеризуючи здібності людини, ми робимо висновки про них з погляду вимог, які висуває до людини навчальна, виробнича, наукова та будь-яка інша діяльність, оцінюємо її як активного діяча, творця матеріальних і духовних цінностей. Ця характеристика містить і оцінку дитини, яка готується до майбутньої трудової, творчої діяльності, засвоюючи людські надбання в певній галузі знання.

Кожна здібність людини — це її складна властивість, внутрішня можливість відповідати вимогам, які ставить перед нею діяльність, і спирається на низку інших властивостей, до яких насамперед належать життєвий досвід людини, здобуті нею знання, вміння та навички. Відомо, що чим багатший життєвий досвід, тим легше людині досягати успіху в діяльності. Досвідчена людина, озброєна науковими знаннями, ширше і глибше усвідомлює завдання, які суспільство ставить перед нею, і успішніше їх розв'язує, ніж людина, яка не володіє такими знаннями.

Істотну роль при цьому відіграє не тільки наявність самих знань, а й уміння користуватися ними, застосовувати їх для розв'язання нових навчальних, практичних, наукових та інших завдань. Тому не можна розглядати здібності людини як властивості, що існують незалежно від її знань, умінь і навичок.

Здібності людини спираються на наявні у неї знання, вміння та навички, на системи тимчасових нервових зв'язків, що є засадовими стосовно них, вони формуються й розвиваються у процесі набування людиною нових знань, умінь і навичок.

Проте це не означає, що здібності людини зводяться до її вмінь, знань і навичок. Якби це було так, то за відповіддю біля дошки чи за вдало виконаною роботою ми робили б остаточний висновок про здібності людини. А насправді, як свідчать дані спеціальних психологічних досліджень, можна помітити, що окремі люди, які спочатку не можуть виконувати якусь роботу, у результаті спеціального навчання починають оволодівати певними вміннями та навичками й навіть досягають високого рівня майстерності [6, с.183-185].

Отже, здібності та знання, вміння та навички не тотожні. Здібності — це такі психологічні особливості людини, від яких залежить оволодіння знаннями, вміннями та навичками, але які самі по собі до знань, умінь і навичок не зводяться.

Щодо знань, умінь і навичок здібності постають як певна можливість. Подібно до того, як вкинуте в землю зерно ще не є колоском, а тільки має змогу для його розвитку залежно від структури, складу, вологи грунту, погоди тощо, так і здібності людини є лише можливістю для оволодіння знаннями, вміннями, навичками. А те, чи перетворяться ці можливості на дійсність, залежатиме від багатьох чинників: форм і методів навчання та виховання, сімейних умов тощо. Психологія, заперечуючи тотожність здібностей та важливих компонентів діяльності — знань, умінь і навичок, підкреслює їх єдність. Тільки у процесі спеціального навчання можна встановити, чи має людина здібності До певного виду діяльності. Помилкою педагога є оцінювання як нездібних тих учнів, які не мають достатніх знань [5, с.11-15].

Ігнорування відмінності між здібностями та знаннями в певний момент часто призводило до помилок в оцінюванні можливостей. Так, М. Гоголь — геніальний письменник — був оцінений свого часу як людина з посередніми здібностями. Молодий В. Суріков не був зарахований до Академії мистецтв, бо був оцінений як людина з посередніми художніми здібностями. Його ще недосконалі малюнки були приводом до цього. За три місяці В. Суріков оволодів технікою малюнка, необхідними вміннями й був зарахований до Академії мистецтв.

Таким чином, між здібностями та знаннями існує складний зв'язок. Здібності залежать від знань, але здібності визначають швидкість та якість оволодіння цими знаннями. Щодо знань, умінь і навичок здібності швидше виявляються не в їх наявності, а в динаміці оволодіння ними, тобто в тому, наскільки за однакових умов людина швидко, глибоко, легко і міцно опановує знання та вміння. Тому можна зробити більш точне визначення здібностей.

Здібності — це індивідуально-психологічні особливості особистості, які є умовою успішного здійснення певної діяльності й визначають відмінності в оволодінні необхідними для неї знаннями, вміннями та навичками.