§ 4. Розвиток орієнтування в просторі

На шостому році життя програмою передбачено удо­сконалення знань про розміщення і назви приміщень ди­тячого садка, про найближчі об'єкти на сусідніх вули­цях. Діти у цьому віці мають розуміти і вживати слова: ліворуч, праворуч, прямо, далі, вгору, вниз; визначати своє положення відносно навколишніх предметів, зміню­вати напрям під час ходьби, орієнтуватися від будь-яко­го предмета.

Серед різних просторових відношень, які дитина пі­знає в період дошкільного дитинства, слід особливо ви­ділити відношення між предметами — взаємне розміщен­ня їх у просторі.

У старшому дошкільному віці дитина оволодіває сло­весною системою відліку за основними просторовими на­прямами. Формування просторового орієнтування не ті­льки на чуттєвій, а й на словесній основі є складним і тривалим процесом, що потребує спеціального керівни­цтва педагога*. Диференціювання основних напрямів простору на рівні другої сигнальної системи викликає певні труднощі. Дослідження показали, що напрями, які дитина розрізняє, вона в цьому віці співвідносить з ок­ремими частинами власного тіла. Так, зміцнюються зв'яз­ки типу «вгорі — це там, де голова»; «внизу — це там, де ноги»; «спереду — де обличчя»; «ззаду — де спина».

Дитина у цьому віці продовжує орієнтувати на себе, від себе і починає оволодівати орієнтуванням від об'­єктів.

Основним засобом формування вміння орієнтувати­ся, а також уявлень і понять про простір є заняття з ма­тематики, фізкультури, музики і конструювання, а також образотворча діяльність. Саме тут здійснюється напрям­лене педагогічне керівництво процесом пізнання. Педа­гог допомагає дітям засвоїти просторові відношення, зв'я­зки і формує здатність переносити знання із спеціально організованого дидактичного середовища у~ природну життєву обстановку.

Так, на одному із занять вихователь ставить дидак­тичну мету: навчити дітей визначати напрям і розміщен­ня предмета відносно іншого: спереду, ззаду, ліворуч, праворуч, між, посередині.

Дітям пропонують підняти праву, а потім ліву руку, «Миколко, підійди до мене! Стань спиною до дітей і від­веди праву руку вбік. Чи правильно Миколка виконав завдання? Миколко, не опускаючи руки вниз, повернись обличчям до дітей! Яку руку Миколка відвів убік? Яка рука в нього опущена донизу?» Під час таких вправ ді­ти починають пізнавати дзеркальне відображення.

«Діти, ви вже добре вмієте розрізняти праву і ліву руки, знаходити, які предмети стоять спереду, ззаду, лі­воруч, праворуч від вас. Сьогодні вчитимемося визнача­ти, який предмет розміщено спереду, ліворуч, праворуч від іншого предмета».

Педагог показує на ляльку, що сидить посередині столу. «Наталко, покажи, яка рука у ляльки права, а яка ліва. Яку іграшку я поставила зліва, а яку справа від ляльки? Де сидить собачка? А де кішка?»

Потім іграшки міняють місцями і задають запитан­ня: «Де тепер сидить собачка? А де качечка?» (Іграшки розміщують не тільки зліва і справа, а й спереду, ззаду від ляльки). Діти щоразу називають, де що стоїть.

Під час музичних занять або фізкультури часто вико­ристовується прийом активного пересування у просторі. Так, вихователь викликає по черзі п'ять-шість дітей, вка­зуючи, де їм треба стати: «Сергійку, підійди до мене. Ми­колко, стань так, щоб Сергійко був позаду тебе. Віро, стань перед Іринкою!» тощо. Розмістивши так дітей, ви­хователь просить їх назвати, хто стоїть попереду і поза­ду від них. Далі дітям пропонують повернутися ліворуч або праворуч і знову назвати, хто і де (відносно них) стоїть (зліва і справа).

У роботі з дітьми шостого року життя широко вико­ристовуються прогулянки, екскурсії, бесіди за карти­ною, рухливі, музичні та творчі ігри. Спеціальні вправи і дидактичні ігри допомагають уточнити просторові уяв­лення дітей. Особливо важливо в цьому спиратися на досвід дітей, на їхні знання і вміння. Велику роль віді­грають також рухливі ігри і вправи. Майже в кожній рухливій грі можна виділити завдання на визначення напряму, місця перебування і відношень між предмета­ми у просторі. Так, ігри «Слідопити», «Туристи», «На аеродромі» потребують уміння дітей самостійно вибира­ти напрям, рухатися, враховуючи дані умови.

Для удосконалення вмінь орієнтуватися у просторів вводять правила, що потребують збереження маршруту пересування, використання всього простору.

Значну роль при цьому відіграють мова вихователя, доцільно вживане слово, чіткість, інтонаційна виразність, виділення головного, створення у дітей інтересу до гри, встановлення відповідного темпу. Читання віршів, роз­гляд картин, ілюстрацій сприяють закріпленню приймен­ників: на, в, над, під, за тощо.