§ 3. Формування уявлень про форму предметів

У середній групі продовжується формування знань про форму предметів, ознайомлення їх з геометричними фігурами. Діти вчаться розрізняти і називати квадрат, круг, трикутник, кулю, куб, циліндр; обстежуючи форму їх, виділяти характерні ознаки; знаходити навколо себе предмети, подібні за формою до знайомих геометричних фігур (кулі, куба, циліндра, круга, квадрата, трикутни­ка, прямокутника). У процесі навчання діти усвідомлю­ють, що форма не залежить від розміру, кольору та ін­ших властивостей.

Ці завдання, як правило, розв'язуються на заняттях з математики у поєднанні з іншими завданнями: навчан­ням лічбі, вправами у порівнянні предметів за розміром та ін. Велике значення має встановлення зв'язку цієї ро­боти з навчанням різних видів зображувальної діяльнос­ті (ліплення, малювання, аплікації, конструювання). Саме внаслідок інтеграції завдань діти чітко сприймають форму предмета.

З новими геометричними фігурами дітей ознайомлю­ють, порівнюючи їхні моделі з уже знайомими або одну з одною: трикутник з квадратом, циліндр з кубом або кулею. Спочатку ці фігури порівнюють попарно, а потім по три. Наприклад, квадрат, прямокутник, трикутник.

Ознайомлення з формою предметів починається з того, що діти зорово і на дотик сприймають геометричну фігуру, виділяють її характерні особливості і запам'ято­вують її назву. Водночас вони вчаться добирати до гео­метричних зразків предмети і зображення предметів відповідної форми.

Закріплюючи знання дітей про трикутник, вихователь пропонує кілька різних трикутників і запитує: «Діти, які ви бачите фігури? Скільки їх? Чим вони відрізняють­ся одна від одної? Візьміть трикутник, який лежить у вас на столі, в ліву руку, а вказівним пальцем правої руки обведіть його по контуру. Очима простежте, як ру­хається ваш пальчик. Полічіть, скільки сторін у трикут­ника. А скільки кутів у трикутника?»

Діти у п'ять років добре засвоюють особливості гео­метричних фігур, визначають фігури на дотик і за кон­туром. Від безпосереднього порівняння предметів з гео­метричними зразками діти переходять до словесного описання їхньої форми і узагальнення.

Порівнюють фігури у певному порядку: «Як назива­ються ці фігури? Якого кольору? Якого розміру? З чого виготовлені? Чим відрізняються? Чим схожі?» Така по­слідовність привчає дітей до логіки обстеження, уміння виділяти основні, істотні ознаки і властивості.

Для дітей середньої групи велике значення .мають такі прийоми: практичні дії з моделями (котять, ставлять тощо), накладання і прикладання, обстеження по кон­туру, групування та упорядкування, дидактичні ігри та вправи на засвоєння особливостей геометричних фігур, на співставлення форми предмета з геометричним зраз­ком і на аналіз складної форми.

Так, у сюжетно-дидактичній грі «Крамниця» основ­ним завданням є формування в дітей уміння знаходити предмети певної форми з використанням геометричних фігур-зразків.

На відміну від програмних завдань молодшої групи, діти п'ятого року життя, використовують розгорнуте сло­весне позначення своїх дій: «Я хочу купити трикутне пе­чиво, тому беру трикутний чек».

Матеріалами для заняття можуть бути сумки, в які діти складають «покупки»— булочки, цукерки (кругла, прямокутна, овальна, трикутна за формою); халати для працівників магазину; каса; ваги; чеки тощо.

Основне правило у грі: товар одержує лише той, хто правильно вибрав чек і правильно описав форму свого товару. Наприклад: «Я підібрав чек, на якому намальо­ване коло, тому що у мене цукерки круглої форми»,— говорить дитина.

На п'ятому році життя діти мають вміти описати фор­му предметів, які складаються із двох — п'яти частин.

4. Орієнтування в просторі

У групі, де перебувають п'ятирічні.діти, продовжують навчати розпізнаванню просторових напрямів від себе: вперед, назад, наліво, направо; в кінці року діти мають уміти визначати положення того чи іншого предмета від­носно себе (попереду — шафа, позаду — стілець, право­руч — двері, ліворуч — вікно, вгорі — стеля, внизу — підлога, стіна — далеко, стілець — близько). Різноманіт­ні вправи, що допомагають набувати знання про простір і формування вміння орієнтуватись у просторі залежать від того, як вихователь організовує роботу на заняттях з математики, фізичної культури, зображувальної діяльності, конструювання і в повсякденному житті. Взаємооберненні позначення просторових співвідношень, напрямків, відстаней завжди даються одночасно, по­парно. Наприклад, праворуч — ліворуч, далеко — бли­зько.

Програмні завдання з формування в дітей просторо­вих орієнтувань і уявлень про простір можна виконува­ти одночасно з іншими завданнями: розмістити на верх­ній смузі аркуша паперу кружечки, на нижній — квад­ратики; в ліву руку взяти прапорець, у праву — стрічку. Крім того, їх можна виконувати самостійно у процесі дидактичних, сюжетно-дидактичних, жвавих ігор та вправ. Найчастіше ці завдання виконуються у кінці за­няття.

Наприклад, вихователь пропонує дітям встати, опустити руки вниз, правою рукою показати вгору, лі­вою— донизу, двома руками — вперед, повернутися і показати правою рукою назад, потім лівою рукою назад, правою рукою направо, лівою наліво.

Формування уявлень про відстань «далеко — близько» тісно пов'язане з уявленням про відношення типу: «дов­ше — коротше». Робота починається з того, що вихова­тель викликає до столу чотирьох дітей, пропонує двом з них стати один проти одного на відстані довжини ска­калки (скакалку діти тримають за кінці), а іншим двом — скакалку скласти удвоє і також взяти її за кінці. Тоді вихователь з'ясовує, які діти стали ближче один до* одного, а які далі один від одного, чому. «Правильно,— говорить вихователь,— скакалки різної ж довжини. У Миколи та Мишка коротка скакалка, ї вони стоять близько один до одного, а у Оленки і Наталоч­ки довга скакалка, і вони відійшли далі одна від одної».

Далі вихователь може запропонувати такі вправи: «Складіть долоні разом, ось так (руки перед грудьми). Зустрілися наші долоньки, привіталися. Розійшлись до­лоньки в різні боки, далі й далі одна від одної. (Діти, наслідуючи педагога, розводять руки в сторони.) Ось як далеко! Пішли долоньки назустріч одна одній, дедалі ближче і ближче! Ось як близько! Зустрілись!» Такі вправи можна повторити кілька разів.

На наступному занятті ці уявлення закріплюються. При цьому широко застосовуються наочний матеріал та: ігрові прийоми. Наприклад, на столі у вихователя ліво­руч стоїть будиночок, а праворуч — дві іграшки: лисиця та заєць на різних відстанях від будиночка. З'ясовують, хто ближче, хто далі від будиночка. Потім діти заплю­щують очі, а педагог переставляє іграшки. Відкривши очі, діти говорять, хто тепер далі від будиночка, а хто ближче до нього. Завдання повторюється двічі або тричі.

Вправи у визначенні напряму від себе: попереду, по­заду, ліворуч, праворуч можуть плануватися вихователем в останній (другій — третій) частині заняття. Діти ста­ють один за одним і вихователь запитує, хто попереду, а хто позаду від них. Потім діти стають у шеренгу і го­ворять, хто праворуч, хто ліворуч від них: «Праворуч — Оленка, а ліворуч — Сергійко».

Вихователеві середньої групи дитячого садка особли­ву увагу слід приділити розвитку мови дітей, активізації словника, який відображує позначення відношень, нап­рямів. Цьому сприяють різноманітні дидактичні ігри та вправи: «Що змінилося?», «Схованки», «Мишо­ловка».