Міністерство освіти і науки України

Державний навчальний заклад

«Канівське вище професійне училище»

РЕФЕРАТ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

НА ТЕМУ: «Християнізація Русі та її наслідки»

Виконав:

Учень групи 4р

Ярмош Б.В.

Перевірив викладач:

Щербина Т.В.

Канів 2014 р.

Зміст

1. Хрещення Русі

2. Причини прийняття християнства

3. Роль церкви

4. Християнський світогляд

5. Двовір'я

6. Значення прийняття християнства на Русі

Висновки

Список використаної літератури

1. Прийняття Руссю християнства

Прийняття Руссю християнства - визначна подія в її історії, яка багато в чому зумовила подальший розвиток політичного, громадського і культурного життя. Хрещенню Русі приділено велике місце в «Повісті временних літ». У ній докладно розповідається про прийняття християнської віри князем Володимиром Святославовичем, хрещення киян, новгородців. Конкретним актом прийняття православ'я є знамените хрещення на Дніпрі населення міста Києва князем Володимиром у 988 року. Але прийняття православ'я не обмежується цим актом. Воно має тривалу історію.

Поширення християнства на Русі почалося задовго до хрещення на Дніпрі і тривало ще протягом півтора століть. Православні джерела пов'язують проникнення християнства на територію Київської Русі з місіонерською діяльністю апостола Андрія Первозванного в І ст. н. е., який попрямував проповідувати вчення Ісуса Христа в Візантію, а потім «і пройшов Чорним морем до Дніпра і Дніпром вгору до Києва, а від Києва далі до Великого Новгорода ». Історичних джерел, що підтверджують версію місіонерської діяльності апостола Андрія не існує. Однак існують джерела, які вказують, що бабця Володимира, княгиня Ольга, була християнкою. Християнами були і деякі видні дружинники князя Володимира.

Православна версія прийняття християнства стверджує, що цій події передувала процедура «вибору вір». Київська Русь за своїм геополітичним положенням перебувала в тісному контакті з Хозарським каганатом, в якому панував іудаїзм, арабо-мусульманським світом, в якому сповідували іслам, православною Візантією і католицькими державами Західної Європи. У всі ці регіони Володимир нібито послав своїх послів для визначення найкращої віри. Виконавши завдання Великого князя, посли повернулися і однозначно віддали перевагу православ'ю через красу його храмів і того душевного підйому, який вони в них відчули.

2. Причини прийняття християнства

Перед істориками завжди стояли питання: у чому причина християнізації Русі і чому князь Володимир вибрав саме православ'я? Відповідь на ці питання потрібно шукати як в особистості князя Володимира, так і аналізі соціально-політичних і духовних процесів, які відбувалися в той час в Київській Русі.

Язичництво не було релігією у сучасному розумінні. Це була досить хаотична сукупність різних вірувань, культів, але не вчення. Це сполуки релігійних обрядів і цілого оберемка об'єктів релігійного шанування. За цього об'єднання людей різних племен, у чому мали потребу східні слов'яни в 10-12 століттях, не могло бути здійснено язичництвом. Між тим прагнення вирватися з-під пригнічуваного впливу самотності серед рідконаселених лісів, боліт і степів, боязнь грізних явищ природи, змушувала людей шукати об'єднання.

Час і події вимагали пізнання світу та історії в широких масштабах.

Згідно особливої уваги, що ця тяга до більш широкого розуміння світу, ніжте, що давалося язичництвом, позначалося передусім по торгових і військових дорогах Русі, там, де виростали перші державні утворення.

Прагнення до державності не було, зрозуміло, принесено ззовні, інакше воно не мало б на Русі такого феноменального успіху, яким ознаменувався 10 століття.

Князь Володимир був великим державним діячем свого часу. Він вже давно усвідомлював, що язичницький політеїзм не відповідає політичним і духовним потребам держави.

В 980 році Володимир зробив першу релігійну реформу, суть якої полягала в спробі злиття різнорідних богів всіх племен Київської Русі в єдиний пантеон на чолі з князівським богом Перуном. Але спроба поширення культу Перуна спіймала невдачу: язичницькому богу протистояли інші язичницькі боги, яким поклонялися слов'янські й неслов'янські племена Київської Русі. Язичництво не забезпечувало етнокультурної єдності всіх племен і земель Київської Русі. Історична практика показала, що ця єдність краще за інших забезпечують так звані світові релігії: християнство та іслам.

Вирішальним чинником звернення до релігійно-ідеологічного досвіду Візантії з'явилися традиційні політичні, економічні, культурні зв'язки Київської Русі з Візантією. У системі візантійської державності духовна влада займала підлегле становище від імператора. Це відповідало політичним прагненням князя Володимира. Не останню роль зіграли і династійне міркування. Прийняття православ'я відкривало дорогу для шлюбу Володимира з сестрою візантійського імператора принцесою Анною і, таким чином, ще в більшій мірі закріпило дружні відносини з такою впливовою державою, як Візантія. Дружба з Візантією не тільки відкривала дорогу до розширенню торговельно-економічних і культурних зв'язків, але і в якійсь мірі захищала Русь від набігів численних кочових племен, що населяли Великий степ на північ від Чорного моря, який Візантія постійно використовувала в боротьбі зі своїм північним сусідом.

І ще один момент зіграв своє значення при виборі православ'я. У католицизмі богослужіння відбувалося латинською мовою, тексти Біблії та інших богослужбових книг - на цій же мові. Православ`я не пов'язувало себе мовними канонами. До того ж у цей період православ'я стверджувалося в слов`янській Болгарії. Таким чином, богослужбові книги і весь обряд у мовному відношенні були споріднені населенню Київської Русі. Через болгарські богослужбові книги і болгарських священнослужителів православ'я започаткувалось в духовному житті російського суспільства.

Завдяки болгарській писемності християнство відразу виступило на Русі у вигляді високоорганізованої релігії з високою культурою. Та церковна письменність, яка була передана нам Болгарією, - це найважливіше, що дало

Русі хрещення. Християнство в цілому сприяло виникненню свідомості єдності людства.

Прийняття християнства з Візантії відірвало Русь від і язичницької Азії, зблизивши її з християнською Європою. Болгарська писемність відразу дозволила Русі починати створювати літературу, продовжити її та створення творів в перше вже століття християнства, якими ми маємо право пишатися.

Сама по собі культура не знає початкової дати. Але якщо говорити про умовну дату початку російської культури, то можна вважати самою обґрунтованою 988 рік.

А. С. Пушкін так сказав про християнство: "Історія новітня, є історія християнства." Враховуючи те, що живопис, музика, значною мірою архітектура і майже вся література в Стародавній Русі перебувала в орбіті християнської думки, то ясно, що О. С. Пушкін був правим, якщо широко розуміти його думку.