2.3 Методика оцінки лізингових операцій (метод Касимова а. В.)

А. В. Касимов пише про те, що фінансова оцінка операцій по лізингу включає розрахунок орендних платежів і зіставлення отриманого результату з можливостями покупки матеріальних активів за рахунок власних інвестиційних фондів або позикових кредитних джерел. Автор пропонує кілька варіантів розрахунку лізингових платежів залежно від умов лізингової угоди:

Якщо лізингова компанія бере на себе видатки по технічному обслуговуванню й ремонту переданого в оренду майна, то пропонується визначати розмір щомісячної комісійної винагороди лізингової компанії по наступній формулі:

(2.3.1)

де: К - розмір комісійних виплат;

Ам - розмір амортизаційних відрахувань на повне відновлення за весь період лізингу;

Зр - витрати на техобслуговування й ремонт орендованого майна;

Са - строк лізингового угоди, років;

И - банківський відсоток на рівні сформованої ставки по кредиту або депозиту (у лізингової компанії є альтернатива розміщення коштів на депозитний рахунок);

Нр - операційні накладні витрати лізингової компанії. [9, c. 22]

У всіх інших випадках краща інша формула:

(2.3.2)

де: Р - розмір орендних платежів по лізингу;

Аn - початкова вартість переданого в оренду майна;

И - відсоток виплат по лізингу, банківський відсоток, що включає, і процентне вираження інших витрат лізингової компанії;

П - строк лізингової угоди, років;

Т - періодичність сплати орендних платежів. [9, c. 23]

Надалі пропонується можливість виконати два коректування: на величину залишкової вартості матеріальних активів і на величину авансового платежу. В остаточному вигляді, формула для розрахунку виплачуваних орендних платежів виглядає в такий спосіб:

(2.3.3)

Ро - остаточна сума виплачуваних орендних платежів;

Р - сума орендних платежів без обліку залишкової вартості матеріальних активів;

Мg - поправочний коефіцієнт на залишкову вартість;

Ма - поправочний коефіцієнт на авансовий платіж. [9, c. 24]

На закінчення аналізу А. В. Касимов формулює важливе положення: “Розмір лізингових платежів повинен забезпечити лізинговій компанії одержання прибутку не нижче середньої норми на вкладений капітал, а для орендаря вартість оренди не повинна бути вище вартості банківського кредиту на придбання відповідного майна. [9, c. 25]”. У ринковій економіці такий підхід є основою ціноутворення в лізингу. Однак із цієї точки зору, розрахунок величини й графік виплати орендних платежів визначаються виходячи з порівняння лізингу з альтернативними варіантами фінансування проекту. Представлений А. В. Касимовим аналіз припускає лише визначення величини лізингових платежів з урахуванням витрат лізингової компанії й не припускає порівняння вартості лізингу з альтернативними варіантами фінансування проекту.