1.2.4 Умови ефективності лізингової угоди

Лізинг з економічної точки зору є системним явищем, яке водночас поєднує в собі орендні, кредитні та майнові відносини.

Фахівцям-практикам, які вперше стикаються з цією формою фінансування, дуже складно розібратися в таких методах оцінки, адже ефективність лізин­гової операції залежить від багатьох чинників, — починаючи від можливості ви­бору способів фінансування, складу учасників угоди і закінчуючи черговістю погашення окремих елементів лізингових платежів. Віднайти ту єдину універсальну методику обчислення економічної ефективності цього явища — надто складне завдання

Реальнішим є створення системи оцінки ефективності конкретної лізингової угоди.

Для цього необхідно:

— по-перше, визначитися з кількісним складом учасників угоди,

— по-друге, з'ясувати вихідні кількісні критерії ефективності лізингу;

— по-третє, обумовити види методів, які можуть бути застосовані при роз­рахунку економічної ефективності лізингу;

— по-четверте, окреслити множину елементів механізму економічних від­носин, які безпосередньо та опосередковано впливають на цей інструмент, і встановити взаємозв'язок між цими елементами;

— по-п'яте, на базі прийнятих методів визначитися із критеріями ефективності, тобто головними ознаками оцінки ефективності, для кожного учасника угоди. [11, c. 141]

Існує безліч схем, які можна умовно згрупувати на угоди за участю двох, трьох та більше сторін.

Структура загальноприйнятої лізингової операції передбачає участь сторін, які наведено на рис. 1.

Очевидно, що кількість видів схем проведення лізингу безпосередньо зале­жить від кількісного складу учасників угоди.

Рис. 1.1 Склад потенційно можливих учасників лізингової угоди

За всіх можливих схем постійними і незмінними учасниками угоди є лізингоотримувач (№6) та лізингодавець, у ролі якого на альтернативних засадах мо­жуть виступати комерційний банк (№1) — коли маємо банківський лізинг, лі­зингова компанія (№2) — в разі наявності необхідного устаткування у власності компанії; обидва разом (№1 + №2) — якщо лізингова компанія купує необхід­не устаткування за рахунок банківського кредиту; або підприємство-виробник устаткування (№3). Інші учасники ( №4, №5) приєднуються до лізингової опе­рації залежно від виду лізингу та умов домовленості між лізингоотримувачем та лізингодавцем. При цьому вони мають можливість укладати угоду як із лізингодавцем, так і безпосередньо з лізингоотримувачем. [11, c. 142]

Розділ 2 Економіко - математичні моделі лізингової діяльності

2.1 Види лізингових платежів.

Визначення розмірів лізингових платежів має важливе значення для успіху лізингових компаній. Під лізинговими платежами розуміють виплати лізингодавцеві, які здійснює лізингоодержувач за надане йому право користуватися лізинговим майном. Лізингові платежі є тим механізмом, за допомогою якого лізингодавець повинен відшкодувати свої фінан­сові витрати на придбання майна і отримати при­буток. Виходячи з цього, загальна сума лізинго­вих платежів за весь період лізингу повинна вклю­чати:

— суму, що відшкодовує витрати на виробниц­тво чи придбання лізингового майна;

— накладні витрати, що пов'язані з рухом май­на (транспортування, оформлення документів, збе­рігання);

— вартість кредитних ресурсів, що використовуються для придбання майна за лізинговою угодою;

— прибуток лізингодавця;

— експлуатаційні витрати (пуск, налагодження, ремонт, монтаж);

— сукупні послуги (навчання персоналу, передача ноу-хау, інжинірингові послуги);

— витрати на страхування майна, якщо воно було застра­ховане лізингодавцем;

— витрати на пошуки лізингоодержувача, рекламу, по­слуги посередникам;

— втрати від знецінення майна в результаті інфляції. Крім того, в лізингових платежах слід враховувати суму податків, які буде сплачувати лізингодавець: податок з влас­ників транспортних засобів і податок на майно (в разі його введення). [11, c. 145]

Таким чином, загальна сума лізингових платежів не є постійною величиною, а залежить від перелічених па­раметрів та швидкості відшкодування вартості лізингового майна. Чим швидше буде погашена вартість лізингового майна, наприклад, шляхом виплати авансу, тим менші про­центи будуть нараховуватися на залишкову вартість лізин­гового майна. І навпаки, якщо лізингоодержувач перено­сить виплату перших платежів на пізніший строк, то пер­винна вартість майна зростає за рахунок нарахованих відсотків на вартість лізингованого майна і кредиту.

Розміри, спосіб, форма і періодичність виплат, а також метод визначення загальної суми лізингових платежів вста­новлюються в лізинговому контракті за взаємною згодою сторін. Порядок здійснення лізингових платежів гнучкіший, ніж за кредитними угодами (лізингоодержувач може роз­рахувати надходження своїх доходів і разом з лізингодавцем розробити гнучку схему платежів).

У залежності від форм платежів розрізняють:

— грошові платежі, коли платіж здійснюється за раху­нок грошових коштів;

— компенсаційні платежі, коли розрахунки здійснюються

або товарами, або наданням зустрічних послуг лізингодавцеві;

— змішані платежі, коли поряд з грошовими виплатами здійснюються платежі товарами чи послугами. [11, c. 146]

У залежності від періодичності лізингові платежі бува­ють: щомісячні, квартальні, піврічні, щорічні.

Враховуючи фінансовий стан і платіжні можливості лізингоодержувача, розрізняють такі способи виплат лізин­гових платежів: рівними частинами, збільшуваними розм­ірами, зменшуваними розмірами.

В залежності від методу нарахування лізингових пла­тежів розрізняють:

— платежі з фіксованою загальною сумою. Лізингова плата в цьому випадку включає амортизаційні відрахуван­ня, плату за використання кредитів; суму прибутку лізингодавця і плату за надані лізингоодержувачеві додаткові послуги за угодою. Загальна сума платежів нараховується рівними частинами протягом усього терміну угоди у відпо­відності з погодженою сторонами періодичністю;

— платежі з авансом (депозитом), коли лізингоодержувач майна спочатку сплачує лізингодавцеві аванс у момент підписання угоди в установленому розмірі, а потім спла­чує загальну суму лізингового платежу (за мінусом авансу) періодичними внесками;

— платежі з відстрочкою;

— платежі на певній основі або невизначні платежі, розрахунок яких базується на деякому, встановленому в угоді, відсотку, що визначається з певної основи. За основу за взаємною згодою може братися обсяг реалізації продукції, що вироблена на орендованому устаткуванні, сума отрима­ного від реалізації прибутку або інші параметри. [11, c. 148]