Метод пк (потоку коштів)
Відповідно до більшості методів лізингові компанії обов'язково повинні здійснювати додаткові розрахунки, щоб визначити, чи досить грошових надходжень від лізингових платежів для покриття витрат лізингової компанії. Пропонується споконвічно ґрунтуватися на потоці коштів лізингової компанії. При цьому приймаються в розрахунок тільки витрати, які лізингова компанія буде нести в певний період лізингової угоди й комісійна винагорода, що додається лізинговою компанією. Доходи й витрати лізингової компанії від іншої, не лізингової діяльності, як і раніше не приймаються в розрахунок.
До уваги береться те, що відсотки по кредиту нараховуються на залишок позичкової заборгованості, а не на середню її частину за період кредитування. Автор методики ПК основної складової лізингового платежу бере виплати по лізинговим платежам (як відсотків, так й основної суми боргу) - передбачається, що сума кредитного фінансування дорівнює вартості переданого в лізинг майна. Це відомий графік виплати лізингових платежів (рівні виплати, що включають погашення частини основного боргу й відсотки на непогашену частину). Представлю формулу для розрахунку такого графіка.
(3.2.1)
де: PVA1 - величина рівних платежів по кредиту в 1, що включає погашення частини основного боргу й нарахованих відсотків на непогашену частину вартістю в 1;
r – процентна ставка в частках одиниці на період часу (однакова для всіх періодів часу);
n - кількість виплат.
Необхідно помножити на отриманий коефіцієнт початкову суму лізингового майна, щоб одержати величину кожного з майбутніх рівних платежів (включаючи погашення частини основного боргу й відсотки на непогашену частину), за весь період оренди. Нараховується % на не погашену частину лізингу й віднімається їхнє грошове вираження від величини повного платежу кожного періоду, одержуючи, таким чином, суми погашення основного боргу в кожному періоді часу. [31]
Графік виплати лізингових платежів за даною моделлю було побудовано в Microsoft Excel (рис. 3.2.1).
Рис. 3.2.1 Графік виплати лізингових платежів при майбутніх рівних виплатах
Дані взято з прикладу з параграфу 3.1 Методика розрахунку лізингових платежів.
Завдяки цьому графіку, змінюючи різні параметри вхідних величин (кількість виплат на рік, ставка відсотків тощо), можна простежити зміни лізингових платежів і обрати варіант, що буде задовольняти як лізингодавця так і лізингоотримувача.
Висновки
У сфері інвестиційної діяльності лізингові операції займають друге місце після банківського кредитування. Отже, лізинг як прогресивний метод матеріально-технічного забезпечення спроможний підштовхнути процеси спаду виробництва та оновлення технологічної бази підприємств. Доказом цього є не лише багаторічна практика використання лізингу провідними високорозвиненими західними країнами, але й його вдале впровадження протягом останнього десятиріччя в Східній Європі.
Якщо для України явище лізингу відносно нове, то в високорозвинених країнах такі операції вже досить давно вже набули широкого поширення і є однією із форм інвестування. Отже, для їх ефективного впровадження необхідно скористатися їхнім досвідом.
Структури, що прямо зацікавлені в поширенні лізингової діяльності. намагаються звернути увагу державних органів на проблеми його впровадження. Так, в 1997 році лізинг набув законодавчого оформлення у вигляді прийняття закону "Про лізинг". Але, на жаль це не зняло багатьох проблем. Потребують термінового вирішення такі питання як:
відсутність Державної програми розвитку лізингу;
недосконалість українського законодавства;
відсутність належної кількості висококваліфікованих спеціалістів, що обслуговували б цей ринок;
подолання психологічного аспекту лізингу, пов'язаного з тим, що багато господарників неадекватно сприймають суть лізингових операцій.
Проведене дослідження дозволяє виявити умови і намітити перспективи подальшого розвитку лізингу в Україні. В даний час ринок лізингових послуг характеризується такими особливостями:
1) український ринок лізингових послуг усе ще перебуває в стадії становлення і потребує уваги і підтримки держави. Все ще визначаються шляхи і форми його розвитку в багатоукладній економіці;
2) в умовах нестабільной фінансової системи українські лізингові схеми орієнтовані насамперед на податкове планування з метою полегшення підприємствам податкового тягаря і пошуку додаткового фінансування. Проте, механізм встановлення пільг для інвестування у різноманітні сфери економіки ще недостатньо розроблений і спрямований насамперед для негайного поповнення державного бюджету. Держава не повинна перешкоджати підприємствам обновляти основні засоби для випуску конкурентної продукції. Бажання збільшення надходження засобів у бюджет за рахунок зборів податків призводить до бажаного результату тільки в короткостроковому періоді, на довгостроковому ж етапі це призводить до згортання виробництва, а, отже, і до зменшення зборів податків;
3) відсутність чітко проробленої нормативної бази. Існуючий Закон України «Про лізинг», який було прийнято в лютому 1998 року, має ряд недоробок, а саме: протиріччя з законом “Про оподаткування прибутку підприємств”, про які згадувалось вище;
4) відсутність елементу стабільності в законодавстві, що вносить визначений ризик, тому що підприємець із меншої долею можливості може визначити події майбутнього періоду при прийнятті інвестиційного рішення;
5) необхідною умовою, що забезпечує становлення лізингу і прояв його позитивної макроекономічної ролі, є режим прискореної амортизації. Лізинг має економічний зміст тільки тоді, коли він економічно вигідний і для лізинодавача, і для лізингоотримувача. Якщо лізингоотримувач завжди одержує податковий виграш від застосування лізингу, тому що він дозволяє віднести всю суму лізингових платежів на собівартість продукції, то можливості лізингодавця віднести витрати від проведення лізингових операцій на виробничі витрати обмежені чинними нормами законодавства. Регулюючи ці норми, а також шляхом введення в дію режиму прискореної амортизації, держава може дуже ефективно регулювати інвестиції і лізинг.
Лізингова діяльність є перспективним видом бізнесу, що пов'язано з:
1) світовим досвідом, який показує, що на частку лізингу в нових інвестиціях на устаткування припадає 15-20%;
2) лізинг є одним з основних джерел активізації інвестиційної діяльності, що так важливо для нашої економіки;
3) переорієнтуванням банків із ринку цінних паперів на інвестиції у виробництво. При цьому лізинг є більш привабливим фінансовим механізмом, чим кредит, тому що використовується винятково для купівлі устаткування, що до того ж виступає забезпеченням угоди;
4) зниженням ставок на ринку позикового капіталу і як слідство -здешевлення лізингової угоди;
5) великим потенційним попитом на лізингові послуги, пов'язаним із потребою підприємств у відновленні основних фондів і можливістю їх здійснити без суттєвих початкових витрат.