2. Мета засвоєння стереометрії у шкільній підготовці учнів

Повсякденне життя людини, побут, професійна діяльність і вся навколишня природа пов’язані з просторовими геометричними об’єктами: призмами, пірамідами, конусами, циліндрами, кулями та їх комбінаціями. Часто виникає практична необхідність визначити об’єм чи поверхню об’єктів природи та побуту, дослідити їх взаємне розташування та визначити оптимальні розміри. Дослідження геометричних тіл є первинним видом інтелектуальної діяльності людства. Геометрія вивчає просторові форми та їх відношення і тому використовується скрізь, де потрібна найменша точність у визначенні форми і розмірів. Встановлено, що кожний десятий винахід робиться із застосуванням геометрії за рахунок вибору зручної форми, вдалого розташування, тощо. Інженерам, архітекторам, будівельникам, дизайнерам, модельєрам, вченим, дослідникам у найрізноманітніших галузях науки необхідні ґрунтовні знання геометрії, зокрема знання про геометричні тіла.

Геометрія є одним із засобів інтелектуального розвитку людини, має велике розвиваюче значення, стимулює розвиток творчих здібностей. Цей предмет природно пов’язує можливості гармонійного розвитку образного та логічного мислення учнів. А курс стереометрії в рамках дедуктивної структури оперує уявленнями візуального просторового характеру. Просторові геометричні фігури є предметом вивчення стереометрії.

Розробкою змісту, форм і методів вивчення геометрії, зокрема стереометрії, займалися М. І. Антоненко, Г. П. Бевз, Н. В. Гібалова, Я. М. Жовнір та ін. Науково – методичне забезпечення процесу навчання геометрії розробляли Л. С. Атанасян, В. Г. Бевз, М. І. Бурда, Т. В. Гришина та ін. [].

Мета вивчення геометрії в 10 – 11-х класах – систематичне вивчення властивостей просторових геометричних фігур; розвиток просторових уявлень і уяви; засвоєння способів зображення просторових фігур на площині; обчислення площ поверхонь і об’ємів геометричних тіл і подальший розвиток логічного мислення.

У процесі вивчення стереометричного матеріалу систематизуються, узагальнюються і закріплюються геометричні знання, навички і вміння, одержані під час вивчення планіметрії в 7 – 9-х класах. Прикладна спрямованість вивчення матеріалу забезпечується широким використанням наочності, зверненням до життєвого досвіду учнів, розв’язуванням задач практичного змісту [8].

3. Організація самоосвітньої діяльності школярів під час опанування стереометрії

Можна виділити два основні шляхи здійснення самоосвіти:

• самоосвіта в процесі навчання як супутня діяльність (в процесі роботи на уроці, при виконанні домашнього завдання, в науково-дослідній роботі по предмету);

• самоосвіта як власне самостійна робота (заняття в кружках, на факультативах, вивчення внепрограмного матеріалу).

В процесі самоосвіти учень є суб'єктом - активною, самостійною, ініціативною і відповідальною особою. Очевидно, що самостійність і ініціатива являються ведучими особовими якостями в системі формування самоосвітніх умінь.

Організація самоосвіти вимагає наявність навичок самостійної роботи, які починаються з уміння раціонального планування навчальної і позанавчальної діяльності, роботи з книгою (виділяти головне, сопоставляти, аналізувати, конспектувати, реферувати), і оскільки навчення - своєрідний спосіб накопичення практичного досвіду з розвязання завдань різного роду, в процесі навчання необхідно формувати самоосвітні навички і уміння, які часто розглядаються у взаємозв'язку.

Під умінням прийнято розуміти можливість здійснювати яку-небудь дію, операцію. Отже, уміння передує навичкам, які розглядаються як вищий (відпрацьований) рівень оволодіння діями. Оволодіти будь-якою дією - означає оволодіти визначеною системою (ланцюжком) рухів. Навичка – це автоматична, неконтрольована свідомістю дія. Виділяють безліч різних навичок, якими оволодіває людина в процесі всього життя.

При формуванні самоосвітніх умінь і навичок у учнів на уроці математики та на факультативних заняттях ми спираємося на інтелектуальну сферу, тобто навички здійснення розумової діяльності, вирішення розумових завдань різного ступеня трудності. Цілеспрямоване навчання призводить до того, що навички школяра включаються в структуру його свідомої діяльності і стають керованими.

Самоосвітні уміння розглядаються як здатність самостійно здійснювати освітню діяльність, використовуючи при цьому все різноманіття видів навчальної і позанавчальної діяльності. Одним з таких видів є навчально-пошукова робота, включена в систему методів стимулювання навчально-пізнавальної діяльності.

Створення на уроці та в позакласній роботі ситуацій включенняучнів в творчу діяльність можливо лише при проблемному характері навчального матеріалу. Проблемність та суперечливість змісту уроку або заняття гуртка стимулює учнів до творчої пошукової роботи. Треба, проте, помітити, що спонукати дітей до навчально-пошукової діяльності можливо в тому випадку, якщо поставлена проблема для них актуальна і наповнена особовим змістом. Структура навчально-пошукової діяльності представлена в єдності взаємозв'язаних між собою компонентів і відображає цілісність навчально-виховного процесу [].

У навчально-дослідницькій роботі школярів були виділені наступні компоненти:

• діагностичний (визначається початковий рівень сформованості самоосвітніх умінь і навичок);

• цільовий (визначення джерел цілеполагання; педагогічний запит суспільства, сім'ї; сам вихованець, його індивідуальність, особові схильності; вчитель, що реалізовує через мету свою педагогічну концепцію);

- змістовний (відбір змісту навчального матеріалу спрямований на формування когнітивного досвіду особистості; досвіду здійснення способів діяльності; досвіду стосунків особистості, представленої в системі мотиваційно-ціннісних і емоційно-вольових стосунків; досвіду творчої діяльності, спрямованого на забезпечення готовності учня до пошуку вирішення нових проблем і до творчого перетворення дійсності);

• процесуальний (відбір оптимальних методів і засобів, направлених на формування умінь і навичок самоосвіти);

• контрольно-оцінний (спрямований на осмислення особистістю особистої навчально-пошукової діяльності (рефлексія), критерії оцінки змінюються під час переходу учня з одного рівня сформованості самоосвітніх умінь на іншій).

Процес формування самоосвітніх умінь у учнів в процесі навчально-пошукової діяльності разом з традиційними включає нові принципи, що забезпечують оновлення сучасної освіти: принцип проблемності; принцип мотивації; принцип модульності.

У досвіді роботи вчителів математики було виявлено, що навчально-пошукова діяльність школярів на уроках математики та у позакласній роботі буде найбільш ефективна, якщо:

• вона організована як система формування самоосвітніх умінь [];

• система формування самоосвітніх умінь носить цільовий характер і проходить в своєму становленні три етапи (пропедевтичний, теоретико-практичний, прогностико-корекційний) [];

• процес формування самоосвітніх умінь здійснюється в рамках нових педагогічних підходів і освітніх технологій [];

• школяр бере участь в організації навчально-пошукової діяльності і розглядає її як спосіб реалізації пошуку особового змісту [].

Роботу з учнями рекомендуємо спрямовувати на формування у них навичок навчальної праці, розумових навичок, пізнавальних умінь, наочних умінь і навичок, позапредметних умінь.

Формування самоосвітніх умінь на уроках математики та у позакласній роботі проходить декілька етапів []:

1. Пропедевтичний (спрямований на формування у школярів необхідних самоосвітніх умінь; залучення учнів до спільної діяльності на основі розділених з викладачем дій; здійснюється під безпосереднім контролем і управлінням вчителя).

2. Теоретико-практичний (характеризується розширенням, поглибленням формованих умінь, діалоговими взаємодіями вчителя і учнів, залученням до пізнання один одного, формуванням відношення рефлексії до власної діяльності і самоосвітнім умінням).

3. Прогностико-коррекційний (передбачає в результаті практико-орієнтованної взаємодії підготовку учнів до творчої самостійної роботи за вибраною темою, що передбачає реалізацію комплекса повністю сформованих самоосвітніх умінь).

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА УПРАВЛІННЯ САМООСВІТНЬОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ УЧНІВ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ЗНО ЗІ СТЕРЕОМЕТРІЇ