Добавил:

Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.

Вуз:

Донецкий национальный университет экономики и торговли им. М. Туган-Барановского

Предмет:

[НЕСОРТИРОВАННОЕ]

Файл:

Диплом второй раздел.doc

Скачиваний:

Добавлен:

01.07.2025

Размер:

3.48 Mб

Скачать

☆

<<< < Предыдущая 12 / 52 3 4 5 > Следующая >>>

Календарний план

№ з/п	Назва етапів дипломного проекту (роботи)	Строк виконання етапів проекту ( роботи )	Примітка

Студент ____________________________________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

____________________________________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

Керівник проекту_______________________________________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

Р Прямоугольник 62 ЕФЕРАТ

Сторінок

205

Рисунків

Таблиць

Додатків

Об’єкт дослідження:	зовнішньоекономічна діяльність міжнародних банків
Ціль:	підвищення ефективності діяльності іноземної банківської установи на території України
Методи:	математичні та статистичні методи аналізу, які дають змогу дослідити систему управління ліквідністю та платоспроможністю та зробити порівняльний аналіз діяльності комерційного банку з іншими банками
Результати:	здійснено порівняльний аналіз діяльності "ОТП Банку", як іноземної банківської установи з іншими банками країни; визначені шляхи підвищення ефективності діяльності банку

Ключові слова: МІЖНАРОДНІ ОПЕРАЦІЇ, БАНКІВСЬКА СИСТЕМА, ЛІКВІДНІСТЬ, АКТИВИ ТА ПАСИВИ БАНКУ, МІЖНАРОДНІ БАНКИ,СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ, КРЕДИТНІ РИЗИКИ, ВАЛЮТНІ РИЗИКИ.

З МІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ
1.1. Передумови виникнення та розвиток міжнародної діяльності банків
1.2. Класифікація та діяльність міжнародних банків
1.3. Банківська система України.
1.4. Види і напрямки діяльності комерційних банків України
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ «ОТП БАНК»
2.1. Загальна характеристика банку. Аналіз основних показників
2.2. Аналіз структури і динаміки активів та пасивів ПАТ «ОТП Банк»
2.3. Аналіз основних операцій банку
Висновки до розділу 2
РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ МІЖНАРОДНИХ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ
3.1. Особливості функціонування ПАТ «ОТП Банк» в різних країнах
3.2. Аналіз стратегій зростання іноземних банків в Україні
3.3. Аналіз та порівняння основних показників ПАТ «ОТП Банк» з ПАТ«Ощадбанк» та ПАТ «ПриватБанк»
Висновки до розділу 3
РОЗДІЛ 4. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ «ОТП БАНК»
4.1. Рекомендації щодо покращення діяльності ПАТ «ОТП Банк»
4.2. Закордонний досвід управління ліквідністю комерційного банку
4.3. Шляхи мінімізації кредитних ризиків в ПАТ «ОТП Банк»
Висновки до розділу 4
РОЗДІЛ 5. ОХОРОНА ПРАЦІ
5.1. Перелік законодавчих та нормативних документів, якими керуються на П АТ «ОТП Банк»
5.2. Техніка безпеки на підприємстві
5.3. Пожежна безпека на ПАТ «ОТП Банк»
Висновки до розділу 5
РОЗДІЛ 6. ГРОМАДЯНСЬКА ОБОРОНА
6.1. Вступ до розділу
6.2. Прогнозування і оцінка хімічної обстановки при аваріях на хімічно небезпечному об'єкті з викидом ХНР і розробка комплексу заходів щодо захисту персоналу та відвідувачів ПАТ «ОТП Банк»
6.2.1. Вихідні данні
6.2.2. Характеристика НХР – водень миш’яковистий
6.2.3. Розрахунок глибини та площі зони зараження, тривалості вражаючої дії НХР та часу підходу зараженого повітря до житлового масиву, на якому знаходиться об’єкт господарської діяльності ПАТ «ОТП Банк»
6.2.4. Розрахунок кількості і структури уражених
6.3. Висновки та рекомендації до розділу Цивільний захист

ВСТУП

Актуальність теми полягає у тому, що банківська система в Україні та світі - це одна з найважливіших і невід’ємних структур ринкової економіки, тому що розвиток банків, товарного виробництва і обороту історично йшов паралельно і тісно переплітався. Банки, проводячи грошові розрахунки і кредитуючи господарство, виступають посередниками у перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність виробництва та сприяють зростанню продуктивності суспільної праці.

Важливим елементом ринкової інфраструктури, яка поступово створюється в Україні, є комерційні банки, яким належить вирішальна роль при залученні за плату тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб (пасивні операції) та надані їх на умовах відповідної процентної ставки тим підприємствам чи громадянам,які мають потребу в цих коштах (активні операції).

Незважаючи на позитивні зрушення в економіці України, що спостерігалися протягом останніх років, існуючий стан речей не можна вважати сприятливим для банківської діяльності. Такі фактори, як відсутність достатньої кількості платоспроможних позичальників, альтернативних кредитуванню напрямків інвестування коштів, недостатній рівень довіри населення до банківської системи, ставлять перед українськими банками надзвичайно складні завдання. Важливість ліквідності, як окремого банку, так і всієї банківської системи, продемонструвала фінансова криза, яка сильно ослабила позиції банків України. При цьому не слід забувати, що втрата банком своєї ліквідності може стати причиною втрати коштів або навіть банкрутства значної кількості його клієнтів. Це робить банківську ліквідність проблемою не тільки економічного, але й суспільного значення.

Метою дипломної роботи є підвищення ефективності діяльності іноземної банківської установи на території України. Предметом дослідження є зовнішньоекономічна діяльність ПАТ «ОТП Банк».

Об’єкт дослідження: зовнішньоекономічна діяльність банківських установ.

Для реалізації поставленої мети в роботі необхідно вирішити наступні задачі:

дослідити передумови виникнення та розвиток міжнародної діяльності банків;
визначити класифікацію міжнародних банків;
класифікувати напрямки діяльності банківських установ України;
проаналізувати основні показники діяльності ПАТ «ОТП Банк»;
дослідити структуру і динаміку активів та пасивів ПАТ «ОТП Банк»;
дослідити основні операції банку;
зробити аналіз стратегій зростання іноземних банків в Україні;
порівняти основні показники діяльності ПАТ «ОТП Банк» з банками України;
розробити рекомендації щодо покращення діяльності ПАТ «ОТП Банк»;

При написанні дипломної роботи використовувались математичні та статистичні методи аналізу, які дають змогу дослідити систему управління ліквідністю та платоспроможністю та зробити порівняльний аналіз діяльності комерційного банку з іншими банками.

Інформаційну базу при виконанні дипломної роботи складають матеріали нормативного та законодавчого характеру, публікації в спеціальних періодичних виданнях, підручники, внутрішні положення банку та інтернет сайти.

Питання управління ліквідністю, ризиками та платоспроможністю комерційних банків розглядаються у працях таких вчених, теоретиків та практиків, як Л. О. Примостка, А. М. Мороз, Г.Т. Карчева, О. Дзюблюк, Г. Загорій, І. Волошин, Т. Іванова, О. Мицак, І. Нужна, Д. Олійник, Лаврушин О. та інших.

Питанням дослідження та впровадження форфейтингу та факторингу у фінансову стратегію підприємста, яке проводить ЗЕД займаються такі вчені як І.Багрова, М.Дідківський, А.Кредісов, А.Румянцев, В.Покровська, Л.Стровський, Д.Пашко. Крім того. у напрямку вивчення особливих видів кредитування банківськими установами, факторинг та форфейтинг вивчався рядом вчених, які вивчають і удосконалюють банківські операції, а саме Л.Абалкін, Г.Гамідов, Л.Колесніков, Л.Руденко та інші.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ

1.1 Передумови виникнення та розвиток міжнародної діяльності банків

Головною тенденцією розвитку світової економіки сьогодення є швидкий розвиток світових фінансових ринків та виникнення новітніх фінансових інструментів, котрі, у свою чергу, впливають на динамічний розвиток банківської справи. Банківська справа нині є високодинамічною діяльністю, яка вбирає в себе всі новітні технології міжнародних фінансових операцій та постійно перебуває в центрі уваги засобів масової інформації як результат функціонування валютного, грошового та фондового ринків. Основною рисою розвитку банківської діяльності є зростання кількості послуг, що їх надають міжнародні банки. Зовнішньоекономічні фірми не могли б розширювати свою діяльність без своєчасного припливу грошей та інших ресурсів, яких надають міжнародні банки. Банки не тільки спрощують рух потоків існуючих корпоративних ресурсів, а й сприяють забезпеченню кредитного фінансування на місцевих та міжнародних ринках.

Міжнародна банківська справа — система методів та підходів до організації й управління банківськими операціями, що здійснюються у міжнародному економічному та правовому середовищі. Це управління міжнародними банківськими операціями. Банки, які здійснюють міжнародні операції, є її суб’єктами.

Початок інтернаціоналізації діяльності окремих банківських установ збігається з періодом золотого стандарту, який забезпечував стабільність та конвертованість валют. Цей період характеризується також відсутністю спеціального оподаткування фінансових операцій, що сприяло міжнародному руху капіталів та пояснює появу перших транснаціональних компаній і перших банків з іноземними філіями. Наприклад, французькі банки розвили першу закордонну мережу протягом п’яти десятиліть на передодні Першої світової війни. Вони сконцентрували свої зусилля на організації фінансування міжнародної торгівлі в країнах Європи та колоніях французької імперії. Цю міжнародну діяльність припинила криза міжвоєнного періоду.

Перша світова війна та подальша криза 30-х років, крах золотого стандарту та нестабільність валютних курсів, упровадження протекціоністської політики стали суттєвими перешкодами для міжнародного руху капіталів і відповідно для розвитку міжнародних банків.

До кінця 50-х років ХХ ст. міжнародний рух капіталів залишався обмеженим як реакція на події Другої світової війни, а також збереження рестрикційних заходів з боку національних економік країн.

На початку 60-х років з переходом світової економіки в новий стан відносної рівноваги, що було обумовлено піднесенням європейської та японської економік і поступовою втратою лідируючих позицій США на світовій арені, а також поверненням до конвертованості валют провідних промислово розвинутих країн, міжнародний банківський бізнес набув нового розвитку. На початку 60-х років в Англії функціонувала вже значна мережа зарубіжних банківських відділень, основними завданнями яких були такі:

1) задоволення потреб зарубіжних філій корпоративних клієнтів своєї країни;

2) взяття участі в операціях на валютному ринку;

3)участь в операціях на стерлінговому ринку.

У 1960 р. тільки вісім американських банків мали відділення в інших країнах, а їхні сумарні активи становили менше 4 млрд дол. Нині понад 100 американських банків мають закордонні відділення, а їхні сумарні активи перевищують 500 млрд дол.

Швидкий розвиток міжнародного банківського бізнесу в 60-х роках був обумовлений виникненням та обслуговуванням євроринків, що розглядаються у темі «Особливості функціонування євроринку».

У післявоєнний період європейська економіка завершила своє відновлення та продовжувала активно розвиватися. Національні заощадження та інвестиції виявлялися недостатніми для покриття потреб у фінансуванні державних видатків та витрат приватного бізнесу. Таким чином, Європа стикнулася з проблемою дефіциту американських доларів. Потрібно було вести пошук нових джерел фінансування, які б замінили кошти за програмою плану Маршалла. Крім того, США з метою захисту національної валюти запровадили низку регулюючих заходів, що погіршило проходження американських зовнішніх платежів. Зокрема, правило Q, яке визначало максимально можливий розмір процентної ставки за депозитами американських банків. Європейські банки на відміну від американських перебували в кращих конкурентних умовах. Перші могли запропонувати вкладникам вищу депозитну ставку, що разом з іншими факторами в підсумку сприяло переливу капіталу з Америки в Європу.

Отже, розвиток зовнішнього економічного середовища підштовхував банківські установи до розвитку таких напрямів діяльності, як конвертація валют, залучення депозитів та надання кредитів в іноземній валюті, проведення міжнародних платежів тощо. Хоча ці напрями діяльності не були принципово новими, однак саме починаючи з 50-х років каталізатором міжнародної активності банків стало зростання міжнародної торгівлі, повернення до конвертованості валют промислово розвинутих країн, істотне зростання валютних ринків.

Кінець 70—80-х років — наступний період розвитку світової економіки та міжнародної банківської діяльності. Він характеризується дерегламентацією американських ринків, спрямованих на підвищення їх конкурентоспроможності порівняно з європейськими ринками. З метою попередження можливих конкурентних переваг Америки європейські фінансові центри розпочали новий етап лібералізації власних фінансових ринків. Запроваджені заходи, з одного боку, сприяли наближенню фінансових послуг банківських установ до потреб клієнтів, а з іншого — загострили конкуренцію та змусили банки шукати нові форми ринкової експансії.

80—90-ті роки минулого століття знаменуються тим, що відповіддю на загострення конкуренції стала поява низки фінансових інновацій, які кардинально змінили світову фінансову систему та вивели її на принципово новий рівень. Такими новаціями стали: поява ринку ф’ючерсів та ринку опціонів, розвиток офшорного бізнесу. Отже, з початку 80-х років фінансові ринки набули світових масштабів. Унаслідок взаємопроникнення та взаємозалежності західних економік національні фінансові ринки вже не могли залишатися відокремленими. Прогрес у техніці, передаванні та обробленні інформації, дерегулювання та лібералізація валютного обміну поступово забезпечили інтернаціоналізацію національних ринків промислово розвинутих країн.

У кінці ХХ ст. — на початку нового тисячоліття відбувається процес глобалізації фінансових ринків, який полягає в посиленні їхньої ролі в процесі руху фінансових ресурсів між країнами, що супроводжується зростанням міжнародної мережі фінансових організацій та виникненням якісних змін в їхній структурі управління та філософії менеджменту. Наприклад, 9 вересня 2002 р. на світовому валютному ринку була введена глобальна система міжбанківських розрахунків. Центральна роль у цій новітній системі приділяється спеціально створеному в Нью-Йорку банку «безперервно пов’язаних розрахунків», співзасновниками якого стали 36 провідних банків світу. Новий центр розрахунків напряму пов’язаний із сімома центральними банками, Федеральною резервною системою США, Європейським центральним банком, Банком Токіо та Банком Англії. Така система до п’яти годин скоротила час за розрахунками за операціями купівлі-продажу валюти. Вона також змінила традиційну схему торгівлі валютою на світовому ринку, за якою на всі розрахункові операції за угодами з валютою іншої країни вимагалося майже два дні за посередництва банку-кореспондента.

Отже, основними чинниками зростання ролі міжнародного банківського менеджменту на світових фінансових ринках є:

1) швидке зростання міжнародної торгівлі і багатонаціональних корпорацій, що почалося з 1960-х років;

2) розвиток євроринку.

Декларація про державний суверенітет та Закон "Про економічну самостійність Української РСР", які законодавче закріпили за Україною право самостійного формування власної банківської системи; заклали фундамент створення нових комерційних банків. За 1989 - 1991 pоки було зареєстровано біля двох десятків українських банків.

У процесі формування сучасної банківської системи України можна виділити п'ять етапів:

1) 1991-1992 pоки - це процеси перереєстрації та реорганізації. Із жовтня 1991 року Національний банк починає перереєстрацію комерційних банків України, що були зареєстровані ще Держбанком СРСР. У цей же період галузевий капітал, тобто, частка капіталу, вкладеного у комерційні банки різними державними установами, поступово витісняється ринковим капіталом спільних та малих підприємств, акціонерних товариств. Державні банки "Промінвестбанк", "Агропромбанк", "Укрсоцбанк" акціонуються, а точніше, приватизуються персоналом банків та великими клієнтами.

2) 1992-І993 роки — виникнення банків "нової хвилі". На цьому етапі з різних бюджетних і позабюджетних фондів та диверсифікації пасивів діючих банків виникає низка комерційних банків таких, як "Аваль", "Інко" (отримує самостійність від Москви), "Відродження", "Трансбанк" та інші. У комерційних банках спостерігається подальше зменшення частки "міністерського" капіталу, що було спричинено постановою Кабінету Міністрів "Про передачу міністерських пакетів акцій на управління до Міністерства фінансів України". Цією постановою передбачалося, що, Міністерство фінансів України буде одержувачем дивідендів за акціями, що належать іншим міністерствам. Зрозуміло, що це не влаштовувало власників акцій і вони поспішили вилучити свої кошти із комерційних банків та інших акціонерних товариств.

У цей же час спостерігалося масове народження дрібних "кишенькових" банків. Протягом року їх було зареєстровано більше сотні, значна частина з них мала приватний капітал, але цей капітал був надто мізерним, щоб забезпечити ліквідність банку. Ці банки непогано заробляли на гіперінфляції 1992 - 1994 pоків.

3)1994-1996 pоки - це етап банкрутства. Активізація роботи Національного банку України з побудови чіткої системи регулювання діяльності комерційних банків співпала з періодом призупинення інфляційних процесів, які були основним джерелом безбідного існування цілої низки комерційних банків. Ці банки не були готові до більш жорсткого контролю з боку НБУ, до зміни кон'юнктури фінансового ринку, до централізованого управління банківською системою, що поставило їх на межу банкрутства, Багато банків у цей період було ліквідовано: в 1994 році стали банкрутами та ліквідовано 11 банків; у 1995 році - 20 банків банкрутів, серед яких були найбільші комерційні банки -"Інко", "Відродження", "Економбанк", "Лісбанк"; у 1996 році прямими банкрутами стали 45 банків, а ще 60 опинилися у стані прихованого банкрутства. Процес масового банкрутства комерційних банків вніс ускладнення у функціонування не тільки банківської системи, а й позначився на всій економічній системі, була підірвана довіра до банківської системи у вкладників.

Для цього періоду характерні й інші процеси, які істотно впливали на структуру банківської системи України. На кредитно-фінансовому ринку України починають працювати іноземні банки та їхні представництва (всього їх було зареєстровано 14). З'являються 5 нових українських комерційних банків.

4)1996-2000 роки - стабілізація та впровадження національної валюти - гривні. Для цього етапу с характерною боротьба Національного банку з інфляційними процесами, створення сприятливих умов для проведення грошової реформи і введення в обіг національної грошової одиниці - гривні. Також у цей період посилився контроль за діяльністю комерційних банків із боку НБУ.

5) 2000-2001 pоки – прийняття нового Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг". Головна стратегічна мета комерційних банків у цей період – проведення комплексу управлінських, кадрових, технологічних та технічних перетворень для забезпечення умов розвитку Банку, як стабільного фінансового інституту, здатного зайняти лідируючі позиції на ринку фінансових послуг.

У роки незалежності України було не тільки реформовано, але й створено нову банківську систему:

1) створені основи дворівневої банківської системи, валютного ринку та ринку цінних паперів;

2) здійснено перший етап реформування грошової системи держави із введенням проміжної валюти - українського карбованця, що склало основу для проведення грошової реформи і введення національної грошової одиниці - гривні;

3) створено національну платіжну систему із запровадженням нових прогресивних технологій перерахування коштів на основі електронних платежів, що дозволило досягти світового рівня обробки інформації у сфері міжбанківських розрахунків, значно підвищити їхню надійність, дало можливість максимально обмежити ризик створення фальшивих грошей в обігу та скоротити до мінімуму термін проходження платежів;

4) введено у дію Банкнотно-монетний двір та фабрику банкнотного паперу, що дало можливість створити потужності з друкування банкнот та карбування монет;

5) реформовано та введено нові стандарти бухгалтерського обліку та звітності у банках;

6) напрацьовано нормативну базу для здійснення монетарної політики та банківського нагляду;

7) діяльність Національного банку України, його монетарна політика позитивно позначилися на подоланні гіперінфляції, керованості інфляційних процесів.

Проте тривала економічна, фінансова та платіжна криза, гальмування процесу ринкових перетворень економіки інвестиційного процесу, серйозні недоліки у діяльності комерційних банків у сфері кредитування, розрахунків, порушення багатьма з них економічних нормативів, невпорядкованість та нестабільність нормативно-правового регулювання, недосконалість податкового та фінансового законодавства визначають необхідність., поглиблення банківської реформи.

Було проведено фінансову реорганізацію банків, більш дієвим став контроль за їх діяльністю і виконанням умов функціонування з боку НБУ. Однак залишається значним системний ризик внаслідок надмірної відкритості банківської системи для слабких підприємств та неякісного менеджменту. Не вдається повністю задовольнити.потреби приватного сектору, який сьогодні активно зростає. Очевидно, що без прискорення банківських реформ суб'єктам господарювання буде важко одержати доступ до необхідних інвестиційних коштів. Крім того, їм бракуватиме інших (крім кредитних) банківських послуг високої якості.

Висока вартість фінансового посередництва, обмеженість кількості послуг, відсутність відповідної для країн із ринковою економікою фінансової структури, стимулів заощаджувати та розміщувати позичкові фонди, низька життєздатність фінансових інститутів (приховані банкрути), повільний прогрес у галузі створення стабільного ефективного банківського нагляду доповнюють те коло проблем, вирішення яких передбачає Державна комплексна програма реформування та розвитку банківської системи України.

Принципи, що покладені в основу програми реформування та розвитку банківської системи в Україні, такі:

1) Макроекономічна політика повинна бути спрямована на забезпечення стабільних умов для підприємницької діяльності;

2) життєздатність (платоспроможність) фінансових інститутів повинна бути більш прозорою і забезпеченою;

3) сприяння розбудові фінансової інфраструктури, яка включає інформаційні системи, правову систему та систему банківського нагляду;

4) необхідно створити умови для зменшення витрат на фінансове посередництво.

Основними сьогодні с такі напрями реформування банківської системи України:

1) Забезпечення розбудови банківської системи, здатної ефективно та адекватно діяти в умовах ринкової економіки;

2) удосконалення системи нагляду та контролю за діяльністю комерційних;

3) встановлення клімату довіри до банківської системи з боку юридичних та фізичних осіб;

4) створення умов для підтримання стабільності національної грошової одиниці гривні;

5) посилення мобілізації заощаджень населення та підприємницьких структур за рахунок створення ефективної системи страхування вкладів;

6) ефективне використання фінансових інструментів ддя поліпшення грошово-кредитного регулювання на основі ринкової конкуренції та пріоритетності розвитку, а не за рахунок директивного розподілу кредитів;

7) розв'язання проблеми неплатежів та запобігання їх, виникненню;

8) подальше вдосконалення та підвищення ефективності платіжної системи;

У період економічних реформ, які розпочались у 1989 -1992 pоках в Україні в основному сформувалася нова банківська система, що базується на основі роздержавлення і розвитку кредитних інститутів різних форм власності. Система кредитно-фінансових інститутів складається сьогодні з двох рівнів - відомств Національного банку України (НБУ) і комерційних банків (КБ).

У 1995-1996 pоках завершився етап екстенсивного розвитку банківської системи, її діяльності, характеру взаємодії з іншими економічними структурами, відомствами і організаціями, включаючи державу. Таким чином, сучасна банківська система України була сформована і створена, в основному, у період з 1989-1994 pоках. На сьогоднішній день вона має дворівневу структуру.

1.2 Класифікація та діяльність міжнародних банків

Міжнародні банки є інституційною основою переливу капіталів, яка зазнала еволюційних змін у процесі збагачення форм і видів міжнародних економічних відносин. Становлення сучасної світової банківської системи є результатом тривалої концентрації й централізації банківського капіталу. Висвітлення змісту міжнародної банківської діяльності грунтується на виокремленні функцій міжнародних комерційних банків та центральних банків країн, що дає можливість визначити специфіку їхньої ролі й місця у світовій валютно-фінансовій системі. Представлено також опис найтиповіших банківських операцій на міжнародних фінансових ринках.

Сучасну світову фінансову систему можна розглядати як багаторівневу. Перший рівень представлений міждержавними фінансовими установами (Всесвітній банк, Європейський центральний банк, Міжнародний валютний фонд), метою яких є формування умов для підвищення ефективності міжнародних розрахунків та стабільності світової фінансової системи. Другий рівень утворюють національні фінансово-кредитні установи, наділені контрольними та наглядовими функціями, до яких передусім можна віднести центральні банки та структури з нагляду за банківською діяльністю. Третій рівень — це транснаціональні й міжнародні комерційні (універсальні й спеціалізовані) банки. Четвертий рівень складають банківські установи, діяльність яких обмежена національними рамками.

На міжнародному ринку капіталів діють винятково першокласні фінансові посередники та позичальники, що володіють якісною і повною інформацією. На міжнародні валютні відділи транснаціональних банків припадає основна частка валютних операцій (близько 95 %).

Класифікуючи міжнародні банки за різними критеріями, варто враховувати, що в нових умовах стратегія банків більше пов'язана з питомою вагою міжнародних операцій і прибутків у загальному обсязі угод та прибутків банку, з клієнтурною базою, ніж із фізичною присутністю за кордоном або універсалізацією діяльності. У даний час можна виділити, хоча і з певним ступенем умовності, такі групи банків, що ведуть міжнародні операції.

До першої групи належать національні банки, що мають лише невелике іноземне відділення, на яке припадає незначна частка активів, прибутків і персоналу. Такі відділення звичайно фінансують торговельні угоди, разові валютні операції, надають послуги із застосуванням акредитивів клієнтам у країні перебування, здійснюють обмежені кореспондентські відносини з іншими банками.

Друга група — банки, міжнародні операції яких дають від 5 до 10% їхніх прибутків. Такі банки розширюють свою участь у міжнародних операціях через створення окремих філій і представництв у основних світових фінансових центрах, проведення оптових валютно-кредитних операцій, зокрема шляхом участі в різних міжнародних кредитних угодах. Іноземна мережа таких банківських установ має підпорядкований характер і в цілому виконує пасивну роль.

Дедалі численнішою стає третя група — транснаціональні банки. Ці міжнародні банківські угруповання є новим типом міжнародного банку і посередника в міжнародній міграції капіталу, їм належать сьогодні провідні позиції на світовому ринку капіталів.

Транснаціональні банки - це найбільші банківські установи, котрі досягли такого рівня міжнародної концентрації й централізації капіталу, який дає їм змогу брати реальну участь у економічному розподілі світового ринку позичкових капіталів і валютно-кредитних ресурсів (кредитно-фінансових послуг).

Сучасні міжнародні банківські інституції характеризує головним чином зовнішньоекономічна спрямованість їхньої діяльності. Так, зовнішні активи банків США становлять 430 млрд дол., Японії — 101 млрд дол., ФРН - 62 млрд дол. Рушійним мотивом їхньої діяльності слугує прибуток від операцій на міжнародних ринках, що досягає 25—35 % загального прибутку банку. Одним із головних у стратегії банку стає показник прибутку на вкладений за кордоном капітал. Відділення, філії та представництва в усіх головних світових фінансових центрах, де є необхідні технічні й комунікаційні можливості, досвідчений штат фахівців, дають змогу банкам цієї категорії не тільки фінансувати торгівлю, проводити масштабні операції з валютою і кредитом, а й виступати в ролі визнаних лідерів при формуванні міжнародних консорціумів банків, організації фінансування великих і престижних проектів, а також створювати обмежені угруповання з надання високоспеціалізованих послуг. Часто об'єктом фінансування таких банків стають найбільш інтернаціоналізовані галузі, такі як енергетична, суднобудування, автомобілебудування і т.ін. Міжнародні підрозділи таких банків являють собою "банк у банку", їм належить значна питома вага в сукупній системі управління всією монополією.

Дедалі більшу роль на ринках капіталів відіграють "глобальні банки ".

Глобальними називають банки, які діють на світовому фінансовому ринку і для яких цільовий ринковий сегмент не обмежений національним фінансовим ринком.

У межах глобального банку міжнародні операції не виокремлюються, вони не мають самостійного значення. На передній план у стратегії розвитку висуваються потенційна прибутковість того або іншого ринку незалежно від географічного розташування, можливість одержати на цьому ринку конкурентні переваги, відносна привабливість угод із конкретним клієнтом. Фінансові органи головного банку, використовуючи нові засоби обчислювальної техніки і зв'язку, здійснюють централізований контроль за ефективністю проведених операцій на національних і міжнародних ринках. Охоплюючи у своїй практиці весь спектр фінансових послуг, банки глобального характеру можуть оперативно змінювати профіль своїх підрозділів. Глобальні банки можуть мати структуру з регіональною або продуктовою орієнтацією.

Найбільші банки відіграють важливу роль у функціонуванні світових фінансових центрів, адже саме через них рухаються міжнародні фінансові потоки(див.табл.1.1). Ці центри є основними акумуляторами грошей, і для них характерна висока концентрація банків та інших фінансово-кредитних інституцій. Нині міжнародні банки сконцентровані у трьох основних регіонах: Північній Америці, Західній Європі та Південно-Східній Азії. У результаті гострої конкурентної боротьби роль міжнародних фінансових центрів закріпилася за Нью-Йорком, Лондоном, Цюріхом, Токіо, Люксембургом, Гонконгом, Франкфуртом-на-Майні та ін. Фактично у 13 фінансових центрах сконцентровано приблизно 1000 філій і відділень іноземних банків, як правило, промислово розвинутих країн. Склався своєрідний міжнародний фінансовий механізм, який, використовуючи спеціалізовані електронні мережі (SWIFT, Global Costadien та ін.), діє цілодобово і регулює рух світових фінансових потоків та світових валютних ринків.

Таблиця 1.1 – Найбільші банки світу 2012 року, впорядковані за tier 1 capital

№	Назва банку	Країна	tier 1 capital, млн..дол.
1	Bank of America	США	159,232
2	JP Morgan Chase &Co	США	150,384
3	Industrial Commercial Bank of China	Китай	140,028
4	HSBC Holdings	Великобританія	139,590
5	Citigroup	США	131,874

Транснаціональні банки здійснюють міжнародні операції через складну мережу тісно пов'язаних закордонних філій, відділень і агентств, що розміщені в основних фінансових центрах світу, а також на національних ринках провідних країн. Закордонна структура транснаціональних банків складається з відділень, філій, представництв, дочірніх та інших підконтрольних підрозділів. Дочірні й підконтрольні іноземні банки можуть контролюватися цілком і частково. Хоча цілком контрольований дочірній банк є в правовому відношенні самостійним, однак у фінансовому відношенні він абсолютно залежний. Представництва, навіть і не виконуючи прямих банківських операцій, посідають вагоме місце в системі транснаціональних банків. Вони збирають різноманітну інформацію про країну перебування, установлюють попередні контакти з потенційною клієнтурою банків, вивчають можливості для інвестування капіталу. Однак основну роль за кордоном відіграють філії, що як представники солідних банків налагоджують вигідні зв'язки з іноземною клієнтурою.

Завдяки розвиткові комп'ютерної техніки в сучасних умовах великі банки можуть здійснювати міжнародні операції з надання кредитів і отримання позик, не створюючи філію за кордоном. Справжня "міжнародність" банків визначається насамперед систематичністю і широкомасштабністю міжнародних операцій, а також тяжінням до світових фінансових центрів.

Нині значно поширилися офшорні банки, без яких не обходяться операції практично жодного транснаціонального банку.

Офшорними називають банки які зареєстровані у так званих офшорних зонах і користуються спеціально наданими податковими та іншими пільгами у проведенні фінансово-кредитних операцій, у тому числі з нерезидентами і в іноземній валюті.

Найвідоміші офшорні банки розташовані в Панамі, на Кіпрі, Віргінських і Багамських островах, островах Гернсі, Джерсі, Мен, Антильських островах, Арубі та ін.

Офшорні банки організуються приблизно з тією самою метою, що й офшорні компанії. Головним завданням є мінімізація оподатковування.

Офшорний банк має такі особливості:

1) необхідний розмір сплаченого статутного капіталу для реєстрації набагато менший, ніж в інших країнах;

2) банк має практично повне звільнення від податків;

3) вимоги щодо резервування та інших банківських нормативів у офшорах, як правило, набагато ліберальніші, ніж у інших країнах, а валютний контроль за операціями поза країною відсутній;

4) банк не має права працювати з резидентами країни реєстрації банку.

Можна сказати, що офшорні банки утворили ще одну важливу ланку транснаціональних банків, і в сучасних умовах їх не оминає практично жодна фінансова схема транснаціонального капіталу у світі.

Порядок надання міжнародних банківських послуг базується на традиційних механізмах, проте асортимент банківських продуктів різноманітний, усі процедури й розрахунки стандартизовані та базуються на використанні сучасних інформаційних технологій. Швидкість і якість передачі інформації — неодмінна умова ефективного функціонування фінансової системи. Банки використовують найсучасніші засоби зв'язку, переміщуючи ресурси між окремими сегментами ринку і країнами. Водночас прогрес науки і техніки постійно вимагає від світової фінансової системи дедалі витонченіших способів мобілізації грошових ресурсів для реалізації проектів великої вартості.

Міжнародні банківські операції є об'єктом державного та міждержавного регулювання і контролю. Так, державні структури можуть обмежувати діяльність банків за кордоном, перелік їхніх операцій, участь національних банків у міжнародних банківських консорціумах тощо.

Рисунок 1.1 – Банківські операції на міжнародних ринках

Останнім часом банки реорганізували систему обслуговування експортно-імпортних операцій і пропонують своїм клієнтам цілий пакет фінансових операцій, основу якого становлять консалтингові послуги. Це є виявом загальної тенденції до індивідуального обслуговування клієнтів, яка спостерігається останнім часом у банківській справі. Пакети фінансових послуг для експортерів та імпортерів охоплюють надання різноманітних кредитів та покриття ризиків за ними, організацію розрахунків продавця і покупця у зручній для них валюті тощо.(Див.рис.1.1)

Міжнародний кредит як форма руху позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, пов'язана з наданням грошових і товарних цінностей на умовах повернення, платності, строковості, забезпеченості та цільового використання, є основою фінансування експортних та імпортних операцій. Глобалізація економіки прискорила розвиток середньострокового та довгострокового міжнародного кредитування на базі використання таких форм, як міжнародний факторинг, міжнародний форфейтинг, міжнародний лізинг, емісія боргових цінних паперів та ін.

Останнім часом поширюється практика укладання експортних угод з умовою, що продавець одержить виторг одразу й у своїй валюті, що забезпечується на основі міжнародного факторингу.

Факторингова угода передбачає переуступку банкові або факторинговій компанії клієнтом-постачальником несплачених платіжних документів (рахунків-фактур) за поставлені товари або надані послуги.

Факторинг — це вид фінансової діяльності, пов'язаний із придбанням прав вимоги щодо оплати фінансових зобов'язань, здебільшого дебіторських рахунків на поставлені товари або надані послуги.

Популярність факторингу пов'язана з можливістю забезпечення постачальникові своєчасної оплати відвантажених товарів, виконаних робіт.

У міжнародних розрахунках використовується міжнародний факторинг, який може бути: двофакторним (взаємним); прямим імпортним; прямим експортним. Двофакторна угода передбачає взаємодію двох факторингових компаній або банків; у країні експортера та у країні імпортера. Прямий імпортний факторинг базується на укладанні експортером угоди про факторингову послугу в країні імпортера. Якщо застосовується прямий експортний факторинг, експортер укладає угоду у своїй країні. Тоді фінансова установа, яка надає цю послугу, бере на себе кредитний ризик, пов'язаний із кредитоспроможністю платника. Тому вона взаємодіє з подібними установами країни імпортера, які надають інформацію щодо кредитоспроможності імпортера та здійснюють інкасацію вимог. На відміну від форфейтингу факторингові угоди можуть укладатися з правом регресу (обороту) документів на попереднього власника або без такого права. Стабільні підприємства-експортери, які мають постійні тривалі контакти з банками з приводу отримання факторингових послуг, як правило, укладають угоду про повне обслуговування, що передбачає переуступку постачальником усіх боргів платників і забезпечення стабільного надходження коштів.

Традиційні форми кредитування зовнішньої торгівлі доповнює форфейтинг.

Форфейтинг — купівля дебіторської заборгованості без права регресу на попереднього власника

При цьому те, що комерційний банк (форфейтор) купує в експортера (форфейтиста) боргові вимоги (найчастіше у формі векселів), означає, що експортна угода з відстрочкою платежу перетворюється на готівкову, що вигідно для експортера, який також передає банку свої ризики. Порівняно з іншими методами кредитування зовнішньоекономічних операцій форфейтинг є одним з найпростіших та найоперативніших методів, який дістав поширення з 60-х років XX ст. Облікова ставка за форфейтинговими операціями орієнтується на ціни середньострокових кредитів ринку євровалют, оскільки саме цей ринок є основним джерелом коштів для здійснення банками таких операцій.

Форфейтинг, як правило, застосовується при поставках обладнання на великі суми в кредит терміном від 6 місяців до 8 років. Оскільки форфейтингова угода є необоротною, її ризики покриваються лише завдяки банківській гарантії. При здійсненні міжнародних розрахунків банки іноді застосовують цей метод для кредитування дебіторської заборгованості інших країн, зокрема країн, що розвиваються. Якщо немає можливості отримати кредит від держави або державні гарантії, форфейтинг дає змогу дрібним та середнім підприємствам укладати угоди і дуже швидко продавати свої довгострокові вимоги за готівку. Зменшення рівня інфляції останнім часом підвищило популярність форфейтингових послуг у міжнародній торгівлі.

Однією з важливих форм міжнародного кредиту є міжнародний лізинг.

Міжнародний лізинг — надання однією стороною (лізингодавцем) матеріальних цінностей іншій стороні (лізингоотримувачу) на різні терміни та на різних умовах. Міжнародний лізинг застосовується як гнучка форма кредитування експорту, залучення іноземних інвестицій.

Лізингова угода передбачає участь трьох сторін: виробника (постачальника) обладнання, установи, яка фінансує угоду (лізинго-давця), та підприємства, яке використовує майно (лізингоотримувача, орендаря). При міжнародному лізингу постачальниками та лізингоотримувачами можуть бути вітчизняні та іноземні фірми, а лізингодавцями найчастіше виступають не банки, а спеціалізовані лізингові компанії, засновані банками та іншими підприємницькими структурами. Відомою є компанія Orion leasing holding, яку заснували американські, європейські та японські банки.

Світовий ринок лізингових послуг пропонує різноманітні форми міжнародного лізингу. Якщо лізингодавець купує обладнання у вітчизняної фірми і передає іноземному лізингоотримувачу, така послуга називається експортним лізингом. Якщо, навпаки, обладнання купується в іноземного виробника і надається в розпорядження національної фірми, йдеться про імпортний лізинг.

Залежно від терміну угоди розрізняють середньостроковий і довгостроковий лізинг. Залежно від механізму надання послуги виокремлюють стандартний, зворотний (постачальник є лізин гоотримувачем), поновлений (передбачає заміну обладнання на новіше), чистий (лізингоотримувач сплачує всі видатки з експлуатації обладнання), "мокрий" (з додатковими послугами), фінансовий (повна передача майна у власність лізингоотримувача по завершенні дії угоди) лізинг.

Міжнародний лізинг дістає дедалі активніше застосування, оскільки держави заінтересовані в його поширенні з метою сприяння зростанню економіки, а експортери та імпортери завдяки лізингові отримують додаткову можливість фінансування своєї діяльності. З метою усунення перешкод правового та економічного характеру 28 травня 1988 року прийнята Конвенція про міжнародний фінансовий лізинг, яку підписали близько 20 країн.

Фінансування імпорту не потребує додаткових організаційних зусиль і, як правило, вважається продовженням внутрішніх операцій, оскільки значна частина платежів за імпорт являє собою внутрішньофірмові розрахунки. Однак перед імпортерами також постають різні проблеми, зокрема нестачі фінансових ресурсів, власних активів. Отже, в рамках пакетів фінансових послуг, які пропонуються банками імпортерам та експортерам, передбачається як пряме кредитування, так і лізингові, факторингові, форфейтинтові та інші послуги.

Одна з найважливіших міжнародних банківських послуг — проектне фінансування, яке по суті є різновидом банківського кредитування великих проектів.

Проектне фінансування являє собою комплекс фінансових послуг, який може охоплювати різноманітні види позик, емісійні послуги, лізингові послуги, страхування, надання гарантій, управління ризиками, консалтингові послуги.

Міжнародні банки і раніше здійснювали обслуговування проектів у розвинутих країнах і країнах, що розвиваються, однак їхні посередницькі функції обмежувалися наданням експортних довгострокових і середньострокових кредитів. Зростання активів провідних банків світу значно розширило їхні можливості щодо фінансування різноманітних проектів, проте вони прагнуть мінімізувати ризики даного виду діяльності, тому дедалі активніше створюються банківські консорціуми для реалізації конкретних проектів.

Основною метою проектного фінансування є залучення й ефективне використання коштів для реалізації значного за масштабами проекту. До джерел фінансування таких проектів можна віднести як власні кошти підприємства, так і залучені кошти, серед яких — банківські кредити (як окремих банків, так і консорціальні), лізинг, позики та інвестиції державних структур, кошти, залучені від розміщення акцій та облігацій. Ці джерела можуть використовуватися як окремо, так і комплексно в будь-якій комбінації. Фахівці вказують на можливість як паралельного фінансування, коли одночасно залучаються кошти з різних джерел, так і послідовного фінансування, коли чітко визначається, на якому етапі реалізації проекту і якою мірою застосовуватиметься певне джерело фінансових ресурсів. Окрім того, за паралельного фінансування або кожен інвестор самостійно співпрацює з підприємством (незалежне фінансування), або дії інвесторів узгоджуються (співфінансування).

Роль великих міжнародних банків у проектному фінансуванні є багатоплановою. Вони не лише мають значні фінансові можливості прямого фінансового забезпечення проектів на основі кредитних та лізингових послуг, але також часто виступають організаторами і координаторами спільного з іншими структурами фінансування, надають послуги з розміщення акцій та облігацій, купівлі акцій та цінних паперів майбутніх об'єктів, стають фінансовими гарантами проектів тощо.

У рамках "фінансової інженерії", широко спираючись на технічні можливості, прогнозну службу і високу операційну взаємодію на ринку, міжнародні банки розробляють найскладніші схеми страхування процентних, валютних ризиків, ризиків, пов'язаних із коливаннями цін сировинних товарів, організують індексаційне фінансування проектів.

Фінансування проектів може здійснюватися не лише на основі надання різноманітних кредитних послуг. Привабливим способом залучення коштів є випуск різноманітних цінних паперів, зокрема акцій, оскільки основна маса підприємств, що діють на міжнародних ринках, є корпораціями, а кошти, залучені таким чином, на відміну від позик, не потрібно повертати. Тому ТНБ проводять також операції, пов'язані з емісійною діяльністю компаній. Така діяльність ТНБ є суттєвим кроком до формування світового ринку цінних паперів.

Сьогодні міжнародні банки не тільки трансформують короткострокові, ліквідні та неризикові ресурси (враховуючи наявність адекватних механізмів захисту вкладів) у довгострокові активи, які не обертаються і тому є більш ризиковими, але диверсифікація та "колективізація" ризику яких надає банківським установам безперечну конкурентну перевагу. В наш час банки стають універсальними мультипослутовими фінансовими фірмами, які завдяки розвиткові ринків у поєднанні з технологічним прогресом дістали змогу широко диверсифікувати діяльність із дедалі більшим наголосом на наданні фінансових послуг та розділити банківські функції і ризики, що були раніше нерозривно пов'язані. Найновіші форми прямого фінансування економічних агентів не зменшують ролі банківських установ, а лише змінюють її — банки діють на певних стадіях процесу залучення капіталу й отримують комісійні винагороди.

Яскравим прикладом поєднання послугової діяльності з диверсифікацією є інструменти з мультивибором (Multi-Option Facilities — MOF). За операцій цього типу банк гарантує позичальникові наявність фондів протягом певного періоду часу та в попередньо встановлених межах. Ці фонди можуть бути отримані шляхом поновлених емісій цінних паперів (наприклад, казначейських векселів) або надання банківського кредиту у валюті (валютах) за вибором протягом визначеного в момент позичання часу. Таким чином, розділяються різні характеристики, притаманні синдикованому євро кредиту, зокрема ризики ліквідності та дефолту розподіляються серед різних учасників залежно від характеру їхньої участі в операції. Практика останніх років свідчить про перерозподіл ролей між різними типами банків: якщо раніше лише депозитні банки керували та брали участь у синдикованих єврокредитах, то сьогодні в разі операцій MOF поруч з ними з'являються інвестиційні банки.

Міжнародні банки обслуговують у менших обсягах товарообмін і більшою мірою — обмін капіталу. Якщо раніше їхня діяльність обмежувалася купівлею-продажем валюти за дорученням клієнтів, то сьогодні вони контролюють усю складну систему міжнародних розрахунків компаній, управляючи їхніми внутрішніми потоками і відносинами з іноземними партнерами. Навіть купівля-продаж валюти нині виникає з потреб обміну капіталу. Тому роль транснаціональних банків у мобілізації капіталу важко переоцінити.

Міжнародні банківські розрахунки — це безготівкові розрахунки за грошовими зобов'язаннями та вимогами, що виникають у зв'язку з економічними та іншими відносинами між юридичними і фізичними особами різних країн.

Найчастіше вони пов'язані з обслуговуванням експортно-імпортних операцій, фінансуванням проектів та інвестиціями, наданням інших послуг населенню, підприємствам і державним структурам.

Міжнародні розрахунки здійснюються через банківські установи на основі кореспондентських відносин. Для їх організації банки використовують закордонні відділення та кореспондентські рахунки в іноземних банках. У міжнародних розрахунках використовуються міжнародні розрахункові одиниці (СПЗ, євро), валюти провідних країн світу. Золото в сучасних умовах втратило свою роль у міжнародних розрахунках і використовується лише в надзвичайних ситуаціях (з попереднім продажем за валюту платежу).

Міжнародні банківські розрахунки врегульовані як національним законодавством, так і міжнародним правом (наприклад, Женевські вексельні та чекові конвенції, Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів та ін.).

Основними формами міжнародних розрахунків є акредитив, інкасо, банківський переказ. У міжнародних розрахунках використовуються також векселі, чеки, кредитні картки. Форма міжнародних розрахунків та умови їх проведення обумовлюються в контракті.

Загальною тенденцією в розвитку обслуговування міжнародної торгівлі с формування комерційними банками пакетів заходів, які можуть охоплювати будь-яку комбінацію фінансових послуг. Пакети з фінансування експорту та імпорту передбачають такі послуги, як кредитування, покриття ризику з наданого покупцеві кредиту, організація розрахунків покупця і продавця в потрібній місцевій валюті, міжнародний лізинг, факторинг, форфейтинг.

Фінансуючи імпорт, міжнародні банки забезпечують прискорення оборот-ності фінансових ресурсів імпортера, одержують фіксований прибуток за послу, ги і проценти за кредит, а покупець дістає можливість маневрувати платежами.

Важливим напрямом діяльності міжнародних банків є проектне фінансування. Банки фінансують проекти шляхом кредитування, лізингу, купівлі акцій та інших цінних паперів майбутніх об'єктів, а також надають цілий комплекс пов'язаних з цим послуг.

Основою банківської діяльності на міжнародних ринках є система міжнарод. них розрахунків. У міжнародних банківських розрахунках використовуються акредитиви, інкасо, банківські перекази, а також векселі, чеки, кредитні картки.

1.3 Банківська система України

У перші роки державної незалежності бюджетна система України, успадкована від бюджетної системи СРСР, базувалася на банківській системі касового поповнення (виконання) бюджету. В межах цієї системи на галузеві спеціалізовані банки було покладено виконання всіх облікових і контрольних функцій тому, що саме Міністерство фінансів, цілком покладаючись на банки, обліком державних витрат не займалося. Спочатку на базі відділень державних банків почали виникати комерційні банки, що продовжували здійснювати функції контролю за виконанням державного бюджету, хоча це суперечило їх завданням і принципам роботи. Аналогічна система банківського контролю за виконанням бюджету діяла у всіх постсоціалістичних державах на території колишнього СРСР.

Безготівкові гроші у фінансовій системі тих років уже перестали бути умовною обліковою одиницею, а схема руху, що діяла (Міністерство фінансів — галузеві міністерства — державний банк — рахунки бюджетних організацій у комерційних банках), не давала змоги контролювати реальне перебування і використання коштів.

У 1992 р. в Україні було створено бюджетне управління Міністерства фінансів, а з червня 1993 р. введено в дію нову систему фінансування витрат бюджету в межах доходів, що надійшли. Практику обліку витрат бюджетних організацій комерційними банками було ліквідовано, ним почали займатися структури Міністерства фінансів, а Національний банк України (НБУ) став єдиним емісійним центром. У жовтні 1993 р. в Україні на рівні обласних фінансових управлінь було створено систему секторів з виконання державного бюджету.

Вивченням банківської системи України займається багато українських економістів. Серед них можна назвати Шелудько НМ., який у своїх статтях описує проблеми кредитування в Україні, Болгарина І., яка займається проблемами Національного банку України, Анісімов В.В., який дослідив розвиток української банківської системи, визначив основні етапи розвитку..

Банківська система є цілісним механізмом, що взаємодіє з іншими системними структурами фінансового ринку, а також як його підсистема утворює більш загальне об’єднання – економічну систему в цілому. Порівнюючи банківську систему з іншими, можна виявити в ній спільні для усіх систем риси, що підтверджує її системний характер, а також суто специфічні риси,які підкреслюють банківську специфіку.

До загальних рис банківської системи можна віднести такі:

1) поєднання багатьох однотипних елементів. Ці елементи підпорядковуються однаковим цілям. У банківській системі такими елементами є окремі банки, основною метою діяльності кожного з них, за винятком Національного банку України, є отримання прибутку;

2) динамічність системи. Банківська система постійно розвивається, адаптуючись до зміни економічної ситуації в країні, вдосконалюється в міру нових вимог ринкової економіки, зокрема змінюються методи та інструменти банківської діяльності, розширюється коло банківських операцій;

3) закритість системи. Банківська система є системою закритого типу, що проявляється концентрацією уваги її суб’єктів переважно на специфічній діяльності, яка пов’язана з грошовою сферою, виконанням банками суто банківських операцій. Значний обсяг банківської інформації згідно з національним законодавством є банківською таємницею і не може розголошуватися чи передаватися в інші системи;

4) саморегуляція системи. Банківська система здатна саморегулюватися, тобто у випадку банкрутства одного з банків інші банки займають його нішу. Якщо змінюється економічна ситуація в країні, в банках негайно адекватно змінюються методи діяльності, наприклад, вони перетворюються зі спеціалізованих в універсальні.

До специфічних рис банківської системи можна віднести такі:

1) Дворівнева структура, яка характерна для сучасної економіки України. У період, коли Україна входила до складу Радянського Союзу, її банківська система була однорівневою. Дворівнева структура – ключовий принцип формування банківських систем у ринкових економіках. Згідно з цим принципом банківська система складається з двох рівнів: на першому перебуває один банк, якому надається статус центрального (в Україні – це Національний банк), на другому – усі інші банки. Центральний банк – емісійний, кредитний, розрахунковий і касовий центр держави. Він володіє монопольним правом випуску в обіг банківських білетів, а також здійснює фінансово-контрольні функції. Головними завданнями центрального банку є забезпечення стійкості національної грошової одиниці, а також регулювання та координація діяльності грошово-кредитної системи.

Банки другого рівня юридично й економічно відокремлені. Вони здійснюють свою діяльність на комерційних засадах з метою одержання прибутку в умовах вільної конкуренції. Ці банки обслуговують економічних суб’єктів – учасників грошового обороту, зокрема юридичних та фізичних осіб, державні структури. Через банки, які належать до другого рівня, банківська система обслуговує народне господарство відповідно до завдань, які випливають з грошово-кредитної політики центрального банку.

Однорівнева банківська система, на відміну від дворівневої, передбачає горизонтальні зв’язки між банками. При здійсненні уніфікованих операцій всі банки перебувають на одній ієрархічній лінії, тобто достатньо створити один державний банк, який може здійснювати і емісійно-касову функцію, і кредитно-розрахункове обслуговування господарської клієнтури, як це було в СРСР до 1987 року. Однорівнева структура можлива при умові, що в країні немає центрального банку, або ж усі банківські операції виконує лише один банк.

Центрального банку може не бути в умовах перехідних економік, коли ще не сформувалася повноцінна банківська система або вона має нетривалий характер, тобто є тимчасовою. Існування лише центрального банку в країні та виконання ним усіх банківських операцій можливе лише в умовах адміністративно-командної економіки.

2) Централізоване регулювання діяльності кожного банку окремо і банківської діяльності в цілому.

3) Гнучке поєднання високого рівня централізованої керованості банківської системи із збереженням повної економічної незалежності та відповідальності за результати своєї діяльності в кожному банку, який входить у систему.

4) Наявність загальносистемної інфраструктури, що забезпечує ефективне функціонування окремого банку, а також взаємодію банків.

Банківська система України у загальному вигляді представлена на рис. 1.2.

Рисунок 1.2 – Структура банківської системи України

Національний банк України (НБУ) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління. Юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації його визначаються Конституцією України, Законом України “Про банки і банківську діяльність”, Законом України “Про Національний банк України”, Статутом Національного банку України, який затверджений постановою Президії Верховної Ради України 7 жовтня 1991 р. Взаємовідносини між Національним банком України і Урядом будуються на принципах підзвітності першого.

Національний банк України не відповідає за зобов’язаннями органів державної влади, банків другого рівня, а останні не відповідають за зобов’язаннями Національного банку України.

Національний банк України має статутний капітал, який є державною власністю і становить 10 млн. грн. Розмір його може змінюватися за рішенням Ради Національного банку. Джерелами формування статутного капіталу Національного банку є доходи його кошторису і в деяких випадках – кошти Державного бюджету України.

Національний банк України як економічно самостійна державна установа здійснює видатки, як правило, за рахунок власних доходів, хоча одержання прибутків не є метою його діяльності. Для виконання своїх функцій НБУ має право придбавати та розпоряджатися рухомим і нерухомим майном.

Кошторис видатків Національного банку на кожний рік затверджується Радою НБУ. Цей же орган затверджує основні напрямки грошово-кредитної політики Національного банку України. Організаційна структура Національного банку формується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням і являє собою сукупність підрозділів і схем розподілу між ними функцій та повноважень, які покладені на центральний банк, а також систему взаємовідносин між його підрозділами.

Організаційна структура Національного банку України має функціонально-територіальний характер. Вона складається із центрального апарату, який функціонує у м. Києві, територіальних управлінь в Автономній Республіці Крим, м. Києві і Київській області та 23 обласних центрах України. У центральному апараті організовано функціональні департаменти, у складі яких створені управління та відділи. Департаменти організовують роботу з питань грошово-кредитної політики, готівково-грошового обігу, банківського регулювання і нагляду, валютних операцій, розрахунків, бухгалтерського обліку, звітності, персоналу, фінансів тощо.

Національному банку України підпорядковані структурні одиниці –Операційне управління, Центральна розрахункова палата, Державна скарбниця України, Центральне сховище, Група управління проектами міжнародних кредитних ліній, Господарсько-експлуатаційне управління, Банкнотно-монетний двір і Фабрика банкнотного паперу; структурні підрозділи – Центр наукових досліджень, Навчальний центр та ін.; банківські навчальні заклади – ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”, Університет банківської справи.

Завдання, які стоять перед Національним банком України, визначають його роль та місце в економічній системі України. Виконуючи відповідні функції та операції, Національний банк впливає на всі сфери економічного життя країни і передусім забезпечує стабільність національної грошової одиниці.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк виконує такі функції:

1) відповідно до розроблених Радою Національного банку “Основних засад грошово-кредитної політики” визначає та проводить грошово-кредитну політику;

2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організовує її обіг;

3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування;

4) встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

5) організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної, банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

6) визначає систему, поряд порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, систем автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

8) здійснює банківське регулювання та нагляд;

9) веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

10) складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

11) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

12) здійснює валютне регулювання відповідно до визначених спеціальним законом повноважень, визначає порядок здійснення платежів в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за комерційними банками та іншими кредитними установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями;

13) забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

14) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

15) організовує інкасацію і перевезення банкнот, монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет, інших цінностей;

16) реалізовує державну політику щодо питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

17) бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

18) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, яка визначена законом.

Як центральний банк держави Національний банк України відповідно до розроблених Радою Національного банку основних засад грошово-кредитної політики здійснює грошово-кредитну політику, використовуючи відповідні інструменти. Національний банк веде Державний реєстр банків, організовує діяльність Державної скарбниці України.

Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, у формі постанов Правління Національного банку України, а також інструкцій, положень, правил. Ці акти є обов’язковими для органів державної влади, банків, суб’єктів господарювання та фізичних осіб незалежно від форм власності. Вони підлягають обов’язковій державній реєстрації у Міністерстві юстиції України.

Для забезпечення стабільності національної грошової одиниці НБУ як центральний банк держави здійснює регулювання обсягу грошової маси, застосовуючи відповідні інструменти.

Однією з важливих функцій Національного банку є представлення інтересів України у взаємовідносинах із центральними банками інших держав та міжнародними фінансовими організаціями. НБУ тісно співпрацює з Міжнародним валютним фондом, Світовим банком та Європейським банком реконструкції і розвитку, Європейським центральним банком, національними центральними банками держав – членів Європейського Союзу, Банком міжнародних розрахунків у м. Базелі, центральними банками багатьох держав, а також провідними комерційними банками Західної Європи та Сполучених Штатів Америки з питань монетарної політики, організації банківського нагляду, грошово-кредитної і банківської статистики, складання платіжного балансу, впровадження прийнятих у міжнародній практиці систем розрахунків та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, має кореспондентські відносини з банками інших держав.

Національному банку України належить монопольне право на емісію грошей в обіг, а також випуск національних грошових знаків.

Оскільки основним економічним завданням Національного банку України є захист та забезпечення стабільності національної грошової одиниці, він як центральний банк країни розробляє і проводить державну політику в сфері грошового обігу, кредиту, використовуючи відповідні інструменти.

Згідно із ст. 24 Закону України “Про Національний банк України” засади грошово-кредитної політики ґрунтуються на основних критеріях та макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та основних параметрах економічного і соціального розвитку України на відповідний період, які містять прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту державного бюджету та джерел його покриття, платіжного та торгового балансів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Законом визначено, що “Основні засади грошово-кредитної політики” являють собою комплекс змінних індикаторів фінансової сфери, які дають можливість Національному банку України за допомогою інструментів (засобів і методів) грошово-кредитної політики здійснювати регулювання грошового обігу та кредитування економіки з метою забезпечення стабільності грошової одиниці України як монетарної передумови для економічного зростання і підтримки високого рівня зайнятості населення.

“Основні засади грошово-кредитної політики” ґрунтуються на основних критеріях та макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та основних параметрах економічного та соціального розвитку України на відповідний період, що включають прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту державного бюджету та джерел його покриття, платіжного та торговельного балансів, затверджених Кабінетом Міністрів України. Правові, економічні та організаційні засади формування прогнозних і програмних документів економічного та соціального розвитку України визначаються Законом України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України”.

Рада Національного банку у разі зміни основних параметрів економічного та соціального розвитку України має право вносити уточнення до “Основних засад грошово-кредитної політики”.

Національний банк України є головним органом, який визначає валютну політику.

У сфері валютного регулювання Національний банк:

1) здійснює валютну політику на основі принципів загальної економічної політики України;

2) складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

3) контролює дотримання ліміту зовнішнього державного боргу України, затвердженого Верховною Радою України;

4) визначає ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків-нерезидентів;

5) нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

6) видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;

7) визначає способи встановлення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях.

У сфері валютного контролю Національний банк:

1) здійснює контроль за виконанням правил валютних операцій на території України;

2) забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю.

Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду за діяльністю банків в межах та порядку, передбачених законодавством України. Він здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими об’єднаннями, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами дотримання банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку та економічних нормативів.

Останнім часом Національний банк України активно удосконалює нормативну базу, впроваджує міжнародні підходи та стандарти з нагляду та регулювання комерційних банків, але основа щодо організації нагляду залишається незмінною. Сучасна організаційна структура банківського нагляду подана на рис. 1.3.

Рисункок 1.3 – Організаційна структура банківського нагляду

У банківській системі вступний контроль запроваджується на етапі реєстрації та ліцензування банківської діяльності. Він починається з чіткого і вичерпного визначення вимог, необхідних для отримання установами банків ліцензій на проведення банківських операцій, а також порядку та терміну цієї процедури.

Вимоги вступного контролю стосуються:

1) вступних умов щодо обсягу капіталу, джерел внесків до статутних фондів банків та складу їх учасників;

2) кваліфікаційних та професійних якостей працівників вищої і середньої ланок управління банками;

3) питань щодо іноземних акціонерів (учасників);

4) відповідних технічних питань;

5) умов, за яких Національний банк України відмовляє у наданні ліцензії на проведення банківських операцій;

6) умов виконання окремих банківських операцій.

Попередній контроль запроваджується з метою захисту інтересів вкладників та кредиторів і забезпечення фінансової надійності банків, відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” та Закону України “Про Національний банк України”.

У рамках цього контролю Національний банк встановлює для всіх комерційних банків такі обов’язкові економічні нормативи.

Поточний контроль здійснюється з метою визначення ризиків, притаманних банку, рівня безпеки і стабільності його операцій, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України.

Національний банк України здійснює державну реєстрацію банків і кредитних установ у Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ, а також ліцензування банківських операцій.

Національний банк встановлює для банківської системи та кредитних установ єдині правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації та коштів. З метою підтримки стабільності банківської системи та розширення її кредитних можливостей Національний банк надає комерційним банкам кредити, які використовуються для задоволення тимчасових потреб банків і для кредитування цільових програм, пов’язаних з реорганізацією і модернізацією виробництва, розвитком окремих галузей народного господарства та структурною перебудовою економіки України.

Надання комерційним банкам короткотермінових кредитів здійснюється Національним банком через аукціон, що забезпечує створення рівноправних умов доступу комерційних банків до централізованих кредитних ресурсів. Запроваджено також ломбардний кредит.

На Національний банк України покладено виконання операцій із державними цінними паперами, для обліку яких створено депозитарій. Згідно із законом “Про банки і банківську діяльність” Національному банку забороняється фінансування дефіциту державного бюджету.

Національний банк України відповідно до покладених на нього функцій визначає систему, порядок і форми розрахунків, в тому числі між банками та кредитними установами.

Важливим складовим чинником успішного функціонування платіжної системи є нормативно-правова база, зорієнтована на створення сприятливих умов для її ефективної діяльності, забезпечення своєчасного завершення розрахунків між суб’єктами господарювання.

Із січня 1994 р. в Україні впроваджено автоматизовану систему міжбанківських розрахунків з використанням прогресивних технологій у банківській справі. Для функціонування цієї системи в Республіці Крим та кожній області створено регіональні розрахункові палати, що об’єднані у загальнодержавну мережу розрахункових палат України, на верхньому рівні якої знаходиться Центральна розрахункова палата у м. Києві.

Національний банк України тісно співпрацює з МВФ, Європейським банком реконструкції та розвитку, Банком міжнародних розрахунків у Базелі (Швейцарія), центральними банками Німеччини, Нідерландів, Австрії, Великобританії, Франції, Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини, Фінляндії, США, а також провідними комерційними банками Західної Європи та США з питань монетарної політики, організації банківського нагляду, банківської статистики, складання платіжного балансу, впровадження прийнятих у світовій практиці системи розрахунків і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

1.4 Види і напрямки діяльності комерційних банків України

Комерційні банки, як правило, розглядаються у двох аспектах - широкому та вузькому:

1) у широкому розумінні комерційний банк - це будь-який банк, що функціонує на другому після центрального банку рівні банківської системи;

2) у вузькому розумінні комерційний банк - це банк, який виконує певний набір базових банківських операцій та єдиною метою якого є одержання максимального прибутку.

Законом України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що комерційний банк - це установа, функцією якої є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове і розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.

Залежно від економічного змісту всі види діяльності комерційних банків прийнято поділяти на три групи:

1) пасивні операції;

2) активні операції;

3) послуги (рис.1.4.).

Рисунок 1.4 – Види діяльності комерційних банків

Світова практика виробила два принципи побудови комерційних банків:

1) принцип сегментування, коли банківська діяльність обмежена певним видом операцій чи сектором грошового ринку;

2) принцип універсальності, коли будь-які обмеження щодо діяльності банків на грошовому ринку знімаються.

У ринковій економіці функціонують різні види банків, які класифікуються за певними ознаками:

1) За формою власності:

1.1) державні;

1.2) приватні;

1.3) кооперативні.

В Україні функціонують два державні банки: експортно-імпортний та ощадний. Решта банків є приватними і мають статус акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю.

2) За масштабами операцій:

2.1) роздрібні (акумулюють кошти численних клієнтів, невеликі за обсягом. При цьому потрібна розвинута інфраструктура);

2.2) оптові. Обслуговують незначну кількість великих клієнтів, а необхідні ресурси залучають на фінансовому ринку.

3) За територіальним охопленням:

3.1) міжнародні;

3.2) регіональні;

3.3) банки, що ведуть діяльність у національному масштабі (колишні спеціалізовані банки).

4) За колом виконуваних операцій:

4.1) спеціалізовані;

4.2) універсальні.

Спеціалізовані банки обмежують свою діяльність невеликим колом операцій або функціонують у вузькому секторі ринку, або обслуговують окремі галузі економіки (ощадні, іпотечні, банки споживчого кредиту, банки підтримки, гарантійні, розрахункові (клірингові) банки або палати). Універсальні банки виконують широкий спектр банківських операцій, охоплюють багато секторів грошового ринку та галузей економіки. В Україні більшість банків універсальні, їм заборонено здійснювати діяльність лише в сфері торгівлі, матеріального виробництва і страхування.

Крім функціональної, виділяють галузеву і регіональну спеціалізації банків.

5) За порядком формування статутного фонду комерційні банки поділяються на акціонерні товариства відкритого і закритого типу та пайові банки. Характерні ознаки цих господарських товариств регламентуються Законом України "Про господарські товариства" від 16.12.93.

6) За наявністю мережі філій або безфілійні.

Однак при тому, що банки в основній своїй масі надають величезну кількість послуг компаніям, фірмам, населенню, вони можуть робити і акценти в своїй діяльності на окремі види операцій, орієнтуючись на потреби різних груп клієнтів у відповідності з обраною для себе стратегією застосування капіталу. Тому універсальність комерційних банків як загальна притаманна їм риса не виключає і їх спеціалізації.

Банки відіграють ключову роль в кредитно-фінансовій системі країни, концентруючи основну частину її ресурсів. У сучасних умовах важко дати точне і однозначне визначення такого універсального поняття як банк. Банк, який безумовно є найважливішою фінансовою установою з економіці, може розглядатися як джерело кредиту для бізнесу і домашніх господарств, як установа для зберігання коштів і розміщення ресурсів з метою отримання доходу, як консультант з фінансових операцій і посередник при грошових розрахунках.

Однак визначення поняття “банк” має не лише теоретичне, але й практичне значення, зокрема при державному регулюванні діяльності банківських установ. Суперечливість між функціональними можливостями банків як фінансових структур та обмеженістю і зарегламентованістю їх діяльності робить надзвичайно актуальним правильне визначення поняття “банк”, особливо у законодавчо-нормативних актах. Будь-яка двозначність в тлумаченнях створює можливості для використання функціональних переваг банківської діяльності або для уникнення законодавчих та нормативних обмежень у діяльності установ.

У першому Законі України “Про банки та банківську діяльність” був застосований надто широкий підхід до визначення поняття “банк”. У Законі України від 1991 р. банком названо будь-яку установу, що виконує функції кредитування, касового і розрахункового обслуговування народного господарства та здійснює інші банківські операції, передбачені цим законом (ст. 3). При цьому в Законі названо 16 банківських операцій і не вказано, чи всі ці операції банк повинен виконувати, чи тільки одну з них для того, щоб одержати відповідний статус.

У Законі України “Про банки і банківську діяльність”, який прийнятий Верховною Радою України 7 грудня 2000 р., зазначено, що банк – це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Розширити поняття сутності комерційного банку можна через визначення принципів діяльності банку та його цілей. Для досягнення основної мети діяльності банку необхідно:

1) здійснювати надання якісних банківських послуг;

2) сприяти економічному розвитку корпоративних клієнтів і поліпшенню добробуту індивідуальних клієнтів на основі взаємовигідного партнерства;

3) отримувати максимальний прибуток для власного розвитку;

4) завойовувати і утримувати передові позиції на фінансовому ринку країни.

Стратегічна ціль комерційного банку – бути найбільш надійним універсальним (чи спеціалізованим) банком країни, зорієнтованим на інтереси клієнтів, лідером у наданні повного спектра якісних послуг на всіх сегментах фінансового ринку, сприяти інтеграції у міжнародні ринки грошових коштів і капіталів.

Якщо комерційні банки хочуть досягти своїх формальних цілей, вони повинні мати довгострокову націленість на прибуток, але поряд з цим вони прагнуть досягти цілого ряду вторинних цілей, хоча і з різною ефективністю. Частково ці цілі доповнюють та пом’якшують одна одну (додаткові цілі), частково вони заважають одна одній (конкуруючі цілі).

Банки виконують в ринковій економіці такі функції:

1) посередництво при кредитуванні;

2) посередництво при платежах;

3) мобілізація грошових доходів та заощаджень і перетворення їх в капітал;

4) створення кредитних знарядь обігу (банкнот, чеків, векселів), що замінюють металеві гроші.

Банки, виступаючи посередниками, усувають всі перепони на шляху до прямого кредитування. Вони мобілізують вклади різних розмірів та різних строків, тому можуть надавати підприємствам, які функціонують, кредити в необхідній їм сумі і на необхідні терміни (строки). Водночас, спеціалізуючись на проведенні кредитних операцій, банки мають можливість достовірно визначити кредитоспроможність своїх клієнтів-позичальників.

З посередництвом при кредитуванні тісно пов’язана функція посередництва при платежах. Під час здійснення операцій підприємцям необхідно займатися веденням каси – прийомом грошей від клієнтів, їх виплатою, зберіганням готівки, записом всіх грошових надходжень і видач на відповідних рахунках. Виступаючи посередником при платежах, банки беруть на себе виконання цих операцій для своїх клієнтів.

Особлива функція банку – мобілізація грошових доходів і заощаджень та перетворення їх у капітал. Громадяни отримують грошові доходи, частину з яких на короткий чи тривалий час акумулюють для майбутніх витрат. Ці грошові доходи і заощадження самі по собі не є капіталом і за відсутності банків та інших кредитних установ перетворювалися б у “мертві” гроші (скарби). Банк мобілізує ці грошові доходи і заощадження у вигляді вкладів, у результаті чого вони перетворюються в позиковий капітал, який використовується суб’єктами господарчої діяльності для розвитку своїх підприємств. Таким чином окремі грошові доходи і заощадження за допомогою банків у кінцевому підсумку перетворюються в капітал.

За останні одинадцять років питома вага активів державних банків майже не змінилася, а питома вага капіталу державних банків зросла більше ніж у два рази. Перш за все це відбулося за рахунок суттєвого збільшення капіталу Ощадбанку у 2008 р. Проте хоча обидва державні банки належать до групи найбільших банків України, їх роль у банківській системі країни не є вирішальною.

Окрім зазначених базових функцій, комерційні банки можуть виконувати ряд інших операцій, конкретне коло яких визначається особливостями різних секторів ринку і потребами тих груп клієнтів банку, на які він орієнтує свою діяльність. У цьому полягає відмінність комерційних банків від спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, що надають обмежене коло послуг. Так, комерційні банки можуть здійснювати операції з купівлі та продажу іноземної валюти, організовуючи фінансування зовнішньої торгівлі, виконувати довірчі операції, пов’язані з управлінням майном, грошовими коштами та іншими матеріальними цінностями фізичних та юридичних осіб за їх дорученням, надавати консультаційні послуги своїм клієнтам з питань організації господарсько-фінансової діяльності, проводити лізингові та факторингові операції, організовувати зберігання фінансових і матеріальних цінностей у спеціально обладнаних сховищах, видавати гарантії за третіх осіб, надавати економічну й фінансову інформацію, здійснювати операції з цінними паперами, а також ряд інших операцій, пов’язаних з обслуговуванням різних клієнтів.

Важливою особливістю комерційних банків є те, що окрім своїх традиційних функцій, вони, як правило, можуть виконувати практично всі функції інших інститутів кредитної системи ( крім центрального банку), а тому є по суті фінансово-кредитними установами універсального типу. Сучасні комерційні банки здатні виконувати до 200 різних видів операцій залежно від своїх розмірів, сфери діяльності потреб клієнтів та інших ознак.

За структурною будовою виділяють системоутворюючі та інші банки. За законодавством України системоутворюючий банк – це банк, зобов’язання якого становлять не менше 10 відсотків від загальних зобов’язань банківської системи. Виходячи з такого визначення можна констатувати, що в Україні немає системо утворюючих банків.

Найбільшу частку у зобов’язаннях банківської системи займають зобов’язання Приватбанку. Однак вони становлять лише 8,9 %, чого недостатньо для класифікації банку як системоутворюючого.

В Україні банки можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. Банківські установи в країнах з ринковою економікою мають тенденцію до створення широко розгалуженої структури бізнесу. Універсальні банки здійснюють майже всі види банківських операцій, які не заборонені чинним законодавством, і обслуговують широке коло клієнтів. Однак їх діяльність має як переваги, так і недоліки. цінних паперах мати негативні наслідки для клієнтів та загального стану економіки.

Перевагами універсальних банків вважаються такі:

1) всебічний сервіс для клієнтів (“все з одних рук”);

2) надання послуг, які нерентабельні для банку;

3) більша надійність вкладів за рахунок диверсифікації;

4) більш висока продуктивність банківської системи;

5) більша конкурентоспроможність банківських та небанківських установ.

Недоліки універсальної банківської системи – це перш за все:

1) можливість конфліктних ситуацій між інтересами клієнтів і банком;

2) можливість концентрації влади.

Спеціалізовані банки здійснюють обмежене коло операцій або обслуговують обмежену кількість клієнтів. Згідно з діючим законодавством України банк набуває статусу спеціалізованого у разі, якщо більше 50 % його активів є активами одного типу, а статусу спеціалізованого ощадного банку – у разі, якщо більше 50 % його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Спеціалізований банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення операцій цих банків (рис.1.5).

Рисунок 1.5 – Спеціалізовані банки

На початок 2012 року в країні функціонувало 176 банків зі 198 зареєстрованих), у тому числі 53 банки з іноземним капіталом (22% - зі 100% іноземним капіталом). Згідно з даними НБУ, частка іноземного капіталу в акціонерному капіталі банківської системи за рік несуттєво збільшилася і становить 41,9%.

Найбільш вираженою є функціональна спеціалізація банків, тому що вона принципово впливає на характер діяльності банків, визначає особливості формування активів і пасивів, побудову банківського балансу, а також специфіку організації роботи з клієнтурою. Закон України визначає, що за спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

Інвестиційні банки спеціалізуються на акумулюванні значних сум грошових коштів на тривалі строки, зокрема шляхом випуску облігаційних позик та надання довготермінових кредитів. Крім того, інвестиційні банки беруть участь в емісійно-засновницькій діяльності промислових компаній (випускають і розміщують для них акції). Вони виступають як організатори первинного і вторинного обігу цінних паперів третіх осіб, посередниками і кредиторами при здійсненні фондових операцій.

Іпотечні банки здійснюють довгострокове кредитування житлового будівництва під заставу земельних ділянок (іпотеки), інші довгострокові позики – під заставу нерухомості. Необхідні для іпотечного кредитування кошти ці банки мобілізують шляхом випуску та реалізації довгострокових зобов’язань (іпотечних облігацій) чи продажу частки участі в іпотечних позиках тощо.

Інноваційні банки – це спеціалізовані банки, основними операціями яких є операції з кредитування венчурного капіталу, новітніх розробок, технічного і технологічного прогресу. Основні ресурси банки отримують за рахунок власних коштів, внесків держави, інвестиційних фондів, вкладів клієнтів. Кредити такого банку мають, як правило, довгостроковий характер.

Ощадні банки – це спеціалізовані банки, основною діяльністю яких є здійснення операцій з приймання на зберігання і видачі вкладів та з кредитування фізичних осіб. Крім того, вони можуть виконувати розрахунково-касове обслуговування організацій.

Слід зазначити, що Україна тримає курс на євроінтеграцію, тому для неї також характерні процеси концентрації та консолідації капіталу на основі процесів злиття, поглинання, а також створення банківських об’єднань. Згідно зі ст. 9 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банки мають право створювати такі банківські об’єднання: банківська корпорація; банківська холдингова група; фінансова холдингова група. Вони також можуть бути учасниками промислово-фінансових груп при умові дотримання вимог українського антимонопольного законодавства.

Банківське об’єднання створюється за попередньої згоди Національного банку України та підлягає державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків згідно з встановленим порядком. Слід зазначити, що банки можуть бути учасниками лише одного банківського об’єднання.

Банківська діяльність характеризується метою, наявністю суб’єктів, об’єктів. Суб’єктами банківської діяльності є банки, а їх контрагентами можуть бути фізичні та юридичні особи, які не обмежені законодавством щодо дії (правоздатності). Реалізація банківської діяльності значною мірою залежить від волевиявлення контрагентів банків, однак їх дії є середовищем, в якому основним суб’єктом завжди виступає банк як спеціалізована установа.

Водночас слід зазначити, що банківські операції повинні відповідати таким умовам:

1) регулювання банківських операцій здійснюється на законодавчому рівні;

2) банківські операції виконуються тільки спеціальним інститутом – банком;

3) надання фінансовому посереднику статусу банку не обмежується кількістю операцій, які він виконує.

Банківським операціям характерні такі ознаки:

1) об’єктом банківських операцій є грошові кошти;

2) банківські операції здійснюються банками, а у випадках, передбачених законодавством, – іншими економічними суб’єктами ;

3) банківські операції здійснюються за правилами та нормами, встановленими Національним банком України;

4) облік банківських операцій здійснюється згідно з національним законодавством шляхом відображення у бухгалтерському обліку відповідних записів на банківських рахунках;

5) банківська операція, виступаючи елементом підприємницької діяльності, у більшості випадків націлена на отримання прибутку.

Отже, можна стверджувати, що основою банківських послуг, продуктів, а також операцій банку є банківські операції, які можна класифікувати за основними ознаками.

1) За економічною сутністю:

1.1) базові (виходячи з визначення банку):

1.1.1) депозитні (приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб);

1.1.2) розрахункові (відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них);

1.1.3) кредитні та інвестиційні (розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик);

1.2) інші операції та дії, спрямовані на задоволення потреб клієнтів та отримання прибутку:

1.2.1) операції з валютними цінностями;

1.2.2) емісійні операції;

1.2.3) операції з цінними паперами (купівля-продаж за дорученням клієнтів, операції на ринку цінних паперів, включаючи андеррайтинг);

1.2.4) надання гарантій, поручительств та інших зобов’язань від третіх осіб;

1.2.5) факторинг;

1.2.6) лізинг;

1.2.7) послуги із зберігання цінностей і документів, надання в оренду сейфів для зберігання;

1.2.8) випуск платіжних інструментів (чеків, векселів та ін.);

1.2.9) надання консультаційних та інформаційних послуг;

1.2.10) засновницькі операції;

1.2.11) інкасація;

1.2.12) депозитарна діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

2) За функціональним призначенням:

2.1) операції, які пов’язані з формуванням ресурсної бази, – це операції, за допомогою яких банки формують свої ресурси для проведення кредитних та інших активних операції (залучення коштів на рахунки юридичних та фізичних осіб; емісія власних цінних паперів, кредити, отримані від інших банків);

2.2) операції з розміщення коштів – це операції, за допомогою яких банки розміщують наявні ресурси з метою отримання доходів, які у свою чергу поділяються на:

2.2.1) кредитні (короткострокове та довгострокове кредитування виробничої, соціальної, інвестиційної та наукової діяльності підприємств та організацій, надання споживчих кредитів населенню, лізинг, факторинг);

2.2.2) інвестиційні (формування портфеля цінних паперів);

2.2.3) засновницькі (участь коштами банку в господарській діяльності підприємств);

2.2.4) міжбанківські (щодо наданих кредитів іншим банкам).

2.3) комісійно-посередницькі операції – це операції банків за дорученням клієнтів за певну плату – комісію або процент, які у свою чергу поділяються на:

2.3.1) комісійно-розрахункові операції, пов’язані зі здійсненням внутрішніх та міжнародних розрахунків;

2.3.2) торгівельно-комісійні – купівля (продаж) за дорученням клієнтів цінних паперів, валюти, дорогоцінних металів, посередництво в розміщенні акцій та облігацій, бухгалтерське та консультаційне обслуговування;

2.3.3) інші традиційні фінансові та біржові послуги (управління пакетами акцій, бюджетне та податкове планування, допомога при злитті тощо), гарантійні послуги (ф’ючерси, опціони, свопи).

3) Залежно від відображення у бухгалтерській звітності:

3.1) активні;

3.2) пасивні;

3.3) позабалансові.

Варто зазначити, що існують певні обмеження щодо діяльності банків. Серед основних з них є те, що банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам’ятних, ювілейних та інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника. Спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) не дозволяється залучати вклади (депозити) від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5 % капіталу банку.

Слід зазначити, що пасивні операції банків відіграють первинну і вирішальну роль щодо активних операцій, тому що для здійснення активних операцій необхідною умовою є достатність ресурсів.

Висновки до розділу 1

Державне регулювання банківської діяльності здійснюється в межах банківської системи та виражається, перш за все, у впливі центрального банку на комерційні банки. Через регулювання банківської діяльності відбувається реалізація правового статусу Національного банку України як особливого центрального органу держаного управління, завданням якого є забезпечення стабільності банків, захист інтересів їх вкладників та кредиторів.

Необхідність банківського регулювання та нагляду з боку держави зумовлюється тим, що банки виконують суспільно корисні та необхідні функції (розрахунково-касове обслуговування юридичних і фізичних осіб, збереження грошових заощаджень тощо). В умовах ринку між банками іде жорстка конкурентна боротьба, що змушує їх підвищувати ризиковість своїх операцій, що, своєю чергою, може призвести до банкрутства. А крах банківської установи наносить шкоду не лише його власникам, але й суспільству загалом. Усе це і робить регулювання їх діяльності та нагляду необхідним завданням держави.

В Україні існує дворівнева банківська система, яка складається з Національного банку та комерційних банків. Кожен рівень має свої власні функції, які закріплені в законі України «Про банки и банківську діяльність». Слід зазначити, що з початку свого становлення українська банківська система значно еволюціонувала, але найінтенсивніший період еволюції припадає на час з моменту отримання незалежності. За роки незалежності банківська система України добре розвивалася і за такий незначний термін досягла високих результатів: збільшилася кількість комерційних банків, чого не можна було досягти при радянському союзі; збільшилися позики юридичних і фізичних осіб, зменшився відсоток від використання кредитів. Однак поряд з позитивними тенденціями розвитку є і проблеми. Проблеми в структурі банківської системи, непривабливість вітчизняного фінансового ринку для іноземних інвесторів, корупція, шахрайство, нерозвиненість вітчизняного ринку цінних паперів, повільне впровадження нових технологій у банках та багато інших. Рішення подібних проблем можна знайти в світовій практиці, так як багато країн переживали кризові явища в банківській системі. Хоча ці рішення і були ефективні в якихось конкретних країнах, для України вони можуть виявитися малоефективними.

Існує також ряд способів усунення проблем банківського сектора, запропонований українськими аналітиками.

Впровадження в життя цих інновацій дало б можливість підвищити фінансову стабільність і стійкість банківської системи України, що в свою чергу, сприяло б забезпеченню економічної стабільності держави, формуванню передумов для реальної інтеграції України в Євросоюз, активного розвитку міжнародних операцій українських банків, та вихід їх на новий міжнародний рівень.

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ «ОТП БАНК»

2.1 Загальна характеристика АТ «Сбербанк Росії».

22 березня 1991 р. до державного реєстру банків здійснено запис про реєстрацію нової редакції статуту Акціонерного комерційного Ощадного юанку Російської Федерації зі зміною назви банку з Відкритого Акціонерного товариства «Сбербанк Росії» на Акціонерне товариство «Сбербанк Росії».

З 30 червня 2009 року повне найменування банку виглядає наступним чином:

1) українською мовою – Акціонерне товариство «Сбербанк Росії»,

2) англійською мовою –Joint-Stock Company Sberbank of Russia,

3) російською мовою –Акционерное общество «Сбербанк Росии»,

Скорочене найменування:

1) українською мовою – АТ «Сбербанк Росії»,

2) англійською мовою – Sberbank of Russia JSC,

3) російською мовою – АО «Сбербанк Росии».

АТ «Сбербанк Росії» є 100% дочірнім банком ВАТ «Сбербанк Росії» - найбільшого банку в Російській Федерації та СНД. Засновником і основним акціонером Сбербанку Росії є Центральний банк Російської Федерації, що володіє 50% статутного капіталу плюс одна голосуюча акція. Іншими акціонерами банку є понад 245 тисяч фізичних і юридичних осіб.

Сьогодні Акціонерне товариство «Сбербанк Росії» – сучасний універсальний банк, що задовольняє потреби різних груп клієнтів у широкому спектрі банківських послуг. Сбербанк Росії займає найбільшу частку на ринку внесків і є основним кредитором російської економіки. На українському ринку він має стійку репутацію соціально відповідальної, надійної і стабільної структури, що пропонує споживачам сервіси європейської якості.

Сбербанк Росії є найбільшим банком Російської Федерації та СНД. Банк входить до десятки найбільших фінустанов країни за розміром активів згідно з даними Національного Банку України. Його активи складають більше чверті банківської системи країни (27%), а частка в банківському капіталі знаходиться на рівні 29%.

Сбербанк Росії займає найбільшу частку на ринку внесків і є основним кредитором російської економіки. Станом на 1 червня 2013 р., частка Сбербанку Росії на ринку приватних вкладів становила 54%, а його кредитний портфель включав в себе близько третини всіх виданих в країні кредитів (36% роздрібних і 35% корпоративних кредитів).

Залучення коштів приватних клієнтів та забезпечення їх збереження є основою бізнесу Сбербанку Росії, а розвиток взаємовигідних відносин з вкладниками - запорукою його успішної роботи. Більше 45 % зберігаються в російських банках заощаджень громадян довірені Сбербанку Росії. Активи Банку на 1 грудня 2013 р. становить більше чверті банківської системи країни (більше 30%).

ВАТ « Сбербанк Росії » має найобширнішій філіальною мережею в Росії: більше 18 тисяч відділень і внутрішніх структурних підрозділів. Зарубіжна мережа банку складається з дочірніх банків, філій і представництв в 20 країнах, у тому числі в країнах СНД, Центральної та Східної Європи і в Туреччині.

Станом на 1.01.2014 р. активи банку досягли 35,1 млрд. грн. АТ «Сбербанк Росії» показує високі темпи нарощування клієнтської бази. Так , на кінець четвертого кварталу 2013 кількість приватних клієнтів перевищила 777 тис., клієнтів малого та середнього бізнесу - близько 17,5 тис. а корпоративних - більше 3,6 тис. Мережа регіональних відділень АТ «Сбербанк Росії» на 1.01. 2014 р. налічує 210 відділень.

Для забезпечення ефективної роботи усіх підрозділів та отримання максимального кінцевого результату в банку запроваджено нову організаційну модель управління, яка передбачає:

1) забезпечення ефективної взаємодії між Головним офісом і регіонами;

2) збільшення обсягів продажу банківських продуктів шляхом покращення співпраці між різними бізнес-напрямками;

3) чіткий розподіл функцій продажу та функцій підтримки.

Таким чином, станом на кінець 2013 р. організаційна структура банку має наступний вигляд (див.рис.2.1):

Полотно 5

Рисунок 2.1 – Організаційна структура ПАТ «ОТП Банк»

Також протягом 2013 р. з метою оптимізації власної мережі АТ «Сбербанк Росії» відкрив шість відділень у містах Київ, Запоріжжя, Севастополь, Дніпропетровськ. В цілому, в 2013 р. було відкрилто 50 нових відділень у всіх регіонах України і таким чином регіональна мережа в цілому досягла близько 130 відділень.

У своїй діяльності банк керується Законом України „Про банки та банківську діяльність”, Законом України „Про господарські товариства”, Законом України „Про цінні папери та фондову біржу”, Законом України „Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, іншим чинним законодавством України. Банк виконує вимоги нормативно-правових актів Національного банку України, користується єдиними правилами бухгалтерського обліку в банках на базі комплексної автоматизації і комп`ютеризації, подає Національному банку України звітність та інформацію в установлених останнім формах і обсягах.

На підставі ліцензії Національного банку України «Сбербанк Росії» здійснює наступні банківські операції:

1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

За наявності банківської ліцензії банк має право без отримання письмового дозволу здійснювати такі операції та угоди:

4) надання гарантій і поручительств та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

5) придбання права вимоги на виконання зобов’язань в грошовій формі за поставленні товари чи надані послуги, беручи на себе ризик виконання таких вимог та приймання платежів (факторинг);

6) лізинг;

7) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

8) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

9) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

10) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

Також за наявності банківської ліцензії та отриманого письмового дозволу Національного банку України „ОТП Банк” здійснює такі операції:

11) операції з валютними цінностями:

а) неторговельні операції з валютними цінностями;

б) ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

в) ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;

г) ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;

ґ) відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

д) відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

е) залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

є) залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

ж) торгівля іноземною валютою на валютному ринку України (за винятком валюто-обмінних операцій);

з) торгівля іноземною валютою на міжнародних ринках;

и) операції з готівковою іноземною валютою та чеками (купівля, продаж, обмін, прийняття на інкасо), що здійснюються в касах і пунктах обміну іноземної валюти банків;

к) інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках;

11) емісію власних цінних паперів;

12) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

13) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андерайтинг);

14) здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

15) операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

а) з інструментами грошового ринку;

б) з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

в) фінансовими ф’ючерсами та опціонами;

16) довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

17) депозитарну діяльність зберігача цінних паперів.

Крім операцій, зазначених вище, АТ «Сбербанк Росії», відповідно до чинного законодавства і на підставі відповідних ліцензій Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку, може здійснювати депозитарну діяльність зберігача цінних паперів та професійну діяльність на фондовому ринку з торгівлі цінними паперами: брокерську діяльність, дилерську діяльність та андерайтинг. Банк не здійснює діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі, страхування, крім виконання функцій страхового посередника.

Динаміку показників достатності капіталу АТ «Сбербанк Росії» можна проаналізувати за допомогою таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 – Обов'язкові нормативи діяльності АТ Сбербанку Росії за 2010-2013 рр.

Показник	Коефіцієнт	Норматив	2011 р.	2012 р.	2013 р.
Норматив достатності капіталу банку	Н1	min 10%	23,22	17,72	15,2
Норматив миттєвої ліквідності банку	Н2	min 15%	83,18	80,56	50,93
Норматив поточної ліквідності банку	Н3	min 50%	115,1	103,01	73,01
Норматив довгострокової ліквідності банку	Н4	max120%	73,54	78,04	87,11
Максимальний розмір ризику на одного позичальника	Н6	max 25%	16,05	17,9	17,2
Максимальний розмір крупних кредитних ризиків	Н7	max 800%	47	79,98	124,36
Максимальний розмір кредитів, банківських гарантій та порук, наданих банком своїм участникам	Н9,1	max 50%	0	0	0
Сукупна величина ризику щодо інсайдерів банку	Н10,1	max 3%	0,86	0,9	0,93
Норматив використання капіталу банку для придбання акцій інших юридичних осіб	Н12	max25%	0,01	0,14	0,65

Аналіз стану капіталу розглядається у взаємозв'язку з аналізом показника, що характеризує достатність капіталу (Н1).

Коефіцієнт достатності капіталу (Н1) зростає при зростанні обсягу власного капіталу і знижується при збільшенні ризику активів. Мінімальне значення коефіцієнта становить 10% у 2011 р. – 23,22 %, у 2012 р. – 17,72%, на у 2012 р – 15,2%.

Аналіз коефіцієнтів ліквідності починається з показника Н2. Його рівень залежить від обсягу загальної суми ліквідних активів (грошові кошти та активи до 30 днів) і суми зобов'язань по рахунках до запитання і термін до 30 днів. Критерійний рівень - 15 % на 01.2011 р. – 83,18% , 01.2012 – 80,56% , 01.2013 – 50,93%.

Поряд з показником поточної ліквідності (Н2) відповідно до Інструкції ЦБ РФ № 1 вводиться показник миттєвої ліквідності банку (Н3), який визначається у вигляді відношення високоліквідних (кошти у готівковій та безготівковій формі) активів до швидкого обертання депозитами до запитання. Мінімально допустиме значення 50% на 01.2011 р. – 115,1 %, 01.2012 р. – 103,01%, 01.2012 р. – 73,01%.

Довгострокову ліквідність банку характеризує показник Н4. Він розраховується як відносини довгострокових кредитів (терміном понад один рік) до власного капіталу і зобов'язань банку строком погашення понад одного року. Максимальне значення встановлено в межах 120%. Станом на 01.2010 р. – 73,54% , 01.2011 – 78,04% , 01.2012 р. – 87,11%.

У цьому зв'язку в Інструкції ЦБ РФ №1 передбачено ряд показників (Н6, Н7, Н9.1, Н10.1), за допомогою яких регулюються максимальні розміри здійснення кредитними організаціями окремих активних, пасивних, позабалансових операцій.

Коефіцієнт Н6 характеризує максимальний розмір ризику на одного позичальника, а також групу економічно чи юридично пов'язаних між собою позичальників. Він розраховується як відносини сукупної суми кредитів, виданих кредитної організацією одному позичальнику або групі пов'язаних позичальників, а також гарантій, наданих одному позичальнику (групі пов'язаних позичальників ) до обсягу власних коштів кредитної організації .

Банк також може збільшити максимальний розмір кредиту, що видається одному клієнту або групі взаємопов'язаних клієнтів. Максимально допустиме значення 25 %, на 01.2011 р. – 16,05 % , 01.2012 – 17,9 % , 01.2013 – 17,2 %.

Коефіцієнт Н7 обмежує максимальний ризик всіх великих кредитів. При цьому великим вважається сукупна позичкова заборгованість одного позичальника або групи взаємозалежних позичальників з урахуванням 50% сум позабалансових зобов'язань, що перевищує 5% власного капіталу кредитної організації.

Цей показник визначається у вигляді відношення суми всіх великих кредитів, що у портфелі банку, до обсягу його власного капіталу. Критерійний рівень становить 800 %. Показники Сбербанку Росії склали на 01.2011 р. - 47 %, 01.2012 р. – 79,98 % , 01.2013 – 124,36%.

Коефіцієнти Н9.1 і Н 10.1 обмежують максимальний розмір кредитів, гарантій, наданих банком своїм учасникам (акціонерам). Показник Н9.1 відображає максимальний ризик на одного акціонера (пайовика) банку показник М 10.1 - максимальний ризик на своїх інсайдерів, тобто фізичних осіб, які є або акціонерами (мають більше 5% акцій), або директорами та членами ради, членами кредитного комітету і т.д. і мають або мали раніше відношення до питань видачі кредитів.

Показник Н9.1 розраховується як відношення сукупної суми вимог банку в рублях і іноземній валюті (у тому числі і позабалансових) відносно одного акціонера (пайовика) до власного капіталу банку. Даний показник не повинен перевищувати 50%. Показники Сбербанку за весь аналізований період складають 00.00%.

Показник Н10.1 визначається як відношення сукупної суми вимог (в тому числі і позабалансових) кредитної організації в рублях і в іноземній валюті щодо одного інсайдера кредитної організації та пов'язаних з ним осіб до власного капіталу банку . Значення не може перевищити: 3%. Станом на 01.2011 р. - 0.86 % , 01.2012 р. – 0,9 % , 01.2013 р. – 0,93%.

Показник, що обмежує частку використання власного капіталу банку для придбання часток (акцій) інших юридичних осіб (Н12), який розраховується як співвідношення розміру інвестованих і власних коштів кредитної організації. Максимально допустиме значення Н12 встановлено в розмірі 25%. Показники Сбербанку станом на звітні період склали, на 01.2011 р. – 0,01% , 01.2012 р. – 0,14%, 01.2013 – 0,65%.

Таким чином, на основі наведених даних, можна зробити висновок, що жоден показник не перевищує максимально / мінімально допустимого значення. І, отже , є підстава вважати, що на сьогоднішній день Сбербанк Росії, є фінансово - стійким, і процвітаючим банком.

Для більш повного аналізу здійснено розрахунок та оцінку фінансових коефіцієнтів платоспроможності.

Так, коефіцієнт миттєвої ліквідності (К1) дозволяє оцінити частку зобов'язань банку, яка може бути погашена на першу вимогу за рахунок ліквідних активів " першої черги " і визначається за формулою:

_(2.1)

де: - грошові кошти, рахунки в Центральному банку;

- кошти клієнтів, включаючи вклади населення, кредитних організацій.

Рівень дохідних активів (К2) показує, яку частку в активах займають дохідні активи. Оскільки практично всі дохідні активи є ризиковими, їх надзвичайно висока частка збільшує нестійкість банку і ризик неплатежів, як за поточними операціями, так і за своїми зобов'язаннями. Разом з тим , розмір дохідних активів повинен бути достатній для беззбиткової роботи банку. Нормальним вважається, якщо частка прибуткових активів становить 65-75 %, або нижче, але за умови, що доходи банку перевищують його витрати.

(2.2)

Коефіцієнт загальної стабільності () дозволяє зіставити різноспрямовані потоки отриманих та сплачених банком відсотків, а також доходи і витрати за всіма видами діяльності банку. Щоб банк залишався життєздатним, витрати від операцій та інвестицій мають покриватися за рахунок отриманих доходів, а якщо вони не достатні, то банк можна охарактеризувати як неефективний. Значення коефіцієнта загальної стабільності не повинно перевищувати 1.

/Доходи банку (2.3)

Коефіцієнт рентабельності активів () дозволяє визначити рівень рентабельності всіх активів. Низька норма прибутку може бути результатом консервативної позичкової та інвестиційної політики, а також наслідком надмірних операційних витрат. Висока відношення прибутку до активів може бути результатом ефективної діяльності банку, високих ставок доходу від активів. В останньому випадку банк, можливо, піддає себе значному ризику . Це необов'язково погано, тому що, імовірно, банк вдало розпоряджається своїми активами, хоча при цьому не виключені потенційно великі втрати.

активів (2.4)

Коефіцієнт достатності капіталу () показує яку частку в структурі пасивів займає власний капітал банку. Чим вище його частка, тим надійніше і стійкіше працює банк. Рівень капіталу вважається достатнім, якщо зобов'язання банку складають 80-90% від валюти балансу банку.

пасивів (2.5)

Коефіцієнт повної ліквідності () характеризує збалансованість активної і пасивної політики банку для досягнення оптимальної ліквідності. Причому ліквідні активи повинні перевищувати величину поточних зобов'язань банку. Це, з одного боку, характеризує здатність банку розплачуватися за своїми зобов'язаннями в довгостроковій перспективі або в разі ліквідації банку. А також говорить про те, витрачає чи банк залучені кошти (клієнтів) на власні потреби.

(2.6)

де: Ліквідні активи - рядки 1-4 активу;

Зобов'язання банку - рядки 1 - 5 пасиву.

Крім того, існує низка коефіцієнтів характеризують прибутковість і рентабельність банку.

Норма прибутку на капітал:

(2.7)

Цей коефіцієнт показує, на скільки ефективно використовувалися кошти власників. Оптимальне значення 0,1-0,2. Для нашого прикладу значення не потрапляють в даний інтервал, це говорить про те, що кошти власників використовуються не ефективно.

Коефіцієнт прибутковості активів:

(2.8)

Цей коефіцієнт відображає ефективність управління банком і показує, скільки прибутку принесла одна грошова одиниця коштів банку, вкладена в активи, тобто ефективність розміщення банком власних та залучених коштів. Якщо співвіднести прибуток з вартістю активів банку, ми можемо судити про ефективність інвестиційної політики, що проводиться керівництвом банку.

У свою чергу прибуток активів знаходиться в прямій залежності від прибутковості активів () і частки прибутку в доходах банку ().

Коефіцієнт прибутковості активів банку:

(2.9)

Прибутковість активів характеризується діяльністю банку з точки зору розміщення активів, тобто можливості створювати дохід.

Коефіцієнт частки прибутку в доходах банку:

(2.10.)

Динаміка значень наведених коефіцієнтів для АТ Сбербанк Росії представлена в табл. 2.6.

Таблиця 2.2 - Коефіцієнти, що характеризують фінансовий стан АТ «Сбербанк Росії» за 2009-2010 рр.

Показник	Позначення	Нормативне значення	2011 р.	2012 р.	2013 р.
Коефіцієнт миттєвості	К1	більш 0,15	1,7	1,4	2,6
Рівень доходних активів	К2	0,65-0,75	0,88	0,89	0,89
Коефіцієнт загальної стабільності	К4	прагне до 1	0,38	0,37	0,31
Коефіцієнт рентабельності активів	К5	0,005-0,065	0,003	0,02	0,029
Коефіцієнт повної ліквідності	К6	Чим більше, тим краще	0,13	0,14	0,14
Норма прибутку на капітал	К7	Більше або рівен 1,05	0,15	1,15	1,15
Коефіцієнт прибутковості активів	Р1	0,1-0,2	0,02	0,16	0,2
Коефіцієнт доходності активів	Р2	-	0,003	0,02	0,029
Коефіцієнт частки прибутку в доходах банку	Р3	-	0,11	0,09	0,08
Коефіцієнт частки прибутку в доходах банку	Р4	-	0,03	0,22	0,37

З таблиці 2.6 можна зробити висновок про платоспроможність банку. Так коефіцієнт миттєвої ліквідності (К1) становив на 01.2011 р. - 1,7; на 01.2012 р. - 1,4; на 01.2013 р. - 2,6, норматив по даному показнику повинен перевищувати 0,15.

Отже, на підставі наведених даних можна зробити висновок, про те, що банк може погасити частку необхідних зобов'язань за першою вимогою за рахунок наявних ліквідних коштів.

Рівень дохідних активів () за аналізований період відповідав значенню 0,88, норматив ж за цим показником становить 0,65 - 0,75. Порівнявши отримані величини з контрольним значенням, бачимо, що частка прибуткових активів у банку дуже висока, і збільшується. Хоча така величина дохідних активів сприяє отриманню високих доходів, однак, це дуже високий ризик безповоротності виданих позичок.

Коефіцієнт загальної стабільності () за аналізований період знизився, тобто на 01.2011 р. - 0,38, на 01.2012 р. - 0,37, на 01.2013 р. - 0,31. Це є позитивною тенденцією для даного показника, так як цей коефіцієнт дозволяє зіставити різноспрямовані потоки отриманих та сплачених коштів, які повинні покриватися за рахунок отриманих доходів, і якщо їх кількість буде не достатнім, банк характеризується, як неефективний. Отже, ми спостерігаємо, ефективність роботи Сбербанку, так як даний коефіцієнт не перевищує позначки 1.

Показник рентабельності активів () склав на 01.2011 р. - 0,003, на 01.2012 р. - 0,02, 01.2013 р. - 0,029. Норматив по даному коефіцієнту становить 0,005-0.065. З наведених даних можна зробити висновок, що банк піддає себе значному ризику. Це не є негативним фактором, швидше за все Банк вдало розпоряджається своїми активами, але при цьому не виключені потенційно великі втрати.

Коефіцієнт достатності капіталу () за аналізований період становив 0,14, так як норматив по даному показнику не обмежений, чим вище коефіцієнт, тим краще, достатньо щоб зобов'язання не перевищували 90% валюти балансу. У нашому випадку даний коефіцієнт є прийнятним.

Коефіцієнт повної ліквідності () характеризує збалансованість активної і пасивної політики банку для досягнення оптимальної ліквідності. Показники повністю відповідають зазначеному норматив, отже робимо висновок про правильне використання банком грошових коштів.

Розглядаючи норму прибутку на капітал () ми бачимо наскільки ефективно використовуються власні кошти. Даний показник вважається нормальним , якщо укладається в значення 0,1-0,2. На 01.2011 р. - 0,02, 01.2012 р. - 0,16, 01.2013 р. - 0,2. Як ми бачимо, спочатку була негативна тенденція для цього коефіцієнта, але як лише прибуток банку збільшилася, цей показник помітно змінив свій курс, і зараз з упевненістю можна сказати, що банк став ефективно використовувати свої кошти.

Коефіцієнт прибутковості активів () відображає ефективність управління банком і показує, скільки прибутку принесла одна грошова одиниця коштів банку, вкладена в активи. За аналізований період даний показник мав позитивну тенденцію. Це говорить про ефективне вкладення коштів в активи.

Коефіцієнт прибутковості активів банку () характеризує прибутковість активів з точки зору розміщення активів, тобто можливості створювати дохід. Даний показник склав на 01.2011 р. - 0,11, 01.2012 р. - 0,0, 01.2013 р. - 0,08. Норматив по даному коефіцієнту не встановлений, тому можна зробити висновок, що він є прийнятним.

Коефіцієнт частки прибутку в доходах банку () також не обмежений нормативами, але відомо, що частка зобов'язань не повинна перевищувати 90%. Отже з показників на 01.2011 р. - 0,03, 01.2012 р. - 0,22, 01.2013 р. - 0,37, можна зробити висновок, що Сбербанк наростив частку прибутку в доходах банку. Це чітко стає видно за минулі два роки.

2.2 Аналіз структури і динаміки активів та пасивів АТ Сбербанк Росії»

Щоб зробити аналіз динаміки активів та пасивів АТ «Сбербанк Росії» необхідно ознайомитись з їх структурою. Структура активів приведена в Додатку А.

Кредити та аванси клієнтам за 2008 – 2013 рр. графічно зобразимо на рис. 2.1. Основними складовими елементами активів АТ «Сбербанк Росії» є кредити та аванси клієнтам, на які припадає майже 90 % від загальної суми активів. Якщо розглядати в динаміці питому вагу основних показників активу банку, необхідно зазначити, що вона несуттєво змінилася. Так, єдиним суттєвим показником, який зазнав значних змін став показник кредитної заборгованості фізичних осіб, питома вага якого зросла. В той же час зміна інших показників мала різнонаправлений напрям зміни, що можна пов’язати відсутністю збалансованості в структурі активів банку та впливом фінансової кризи.

Рисунок 2.3 – Кредити та аванси клієнтам за 2008 - 2013 рр.

Динаміка за аналізований період свідчить, що протягом 2008 – 2013 рр. питома вага кредитів та аванів клієнтам значно збільшилась. У 2008 – 2010 рр. спостерігалося незначне зростання показника, коли у 2010 р. вартість кредитів та авансів клієнтам склала близько 6,5 млрд. руб. Упродовж 2010 – 2013 рр. показник значно зростав і досяг у 2013 р. близько 11,7 млрд. руб., збільшившись у порівнянні з 2008 р. на 116,4%.

Таблиця 2.5 – Динаміка активів АТ «Сбербанк Росії» за період з 2011 по 2013 рр., млрд. руб.

Показник	2011 р.	2012 р.	2013 р.	Абсолютний приріст 2011 р до 2013 р.	Темп приросту 2013 р. до 2012 р., %	Темп приросту 2013 р. до 2011 р., %
1	2	3	4	5	6	7
Грошові кошти та їх еквіваленти	625,6	1 290,8	1 768,9	1 143,3	137	282,7
Обов’язкові резерви на рахунках в центральних банках	101,2	211,2	250,7	149,5	118,7	247,7
Торговельні цінні папери	102,0	90,4	79,3	-22,7	87,7	77,7
Цінні папери, зміна справедливої вартості яких відображається через прибуток та збиток	52,0	19,2	15,4	-36,6	80,2	29,6
Кошти в банках	35,1	114,8	147,2	112,1	128,2	419,3
Кредити та аванси клієнтам	7 719,7	10 499,3	12 783,1	5063,4	121,7	165,5
Цінні папери за договорами репо	300,8	949,7	1087,9	787,1	114,5	361,6
Інвестиційні цінні папери для продажу	884,5	804,5	750,9	-133,6	93,3	84,8
Інвестиційні цінні папери для погашення	286,5	105,9	134,7	-151,8	127,1	47,0
Відкладений податковий актив	7,8	7,5	6,9	-0,9	92,0	88,4
Основні засоби	359,9	436,0	510,84	150,94	117,1	141,9
Інші фінансові активи	163,1	227,6	268,5	105,4	117,9	164,6
Інші не фінансові активи	196,9	340,5	371,2	174,3	109,0	188,5
Всього активів	10 835,1	15 097,4	18 175,54	7 340,44	120,3	167,7

Що стосується активів, то економічна ситуація в Україні значно сприяє їх нарощуванню - активи АТ «Сбербанк Росії» за підсумками 2013 р. склали 18175, 54 млрд. руб., що на 7,3 млрд. руб. менше, ніж за результатами 2011 р. У той же час важливо відзначити, що кошти в банках у 2013 р. у порівнянні з 2010 р. зросли: 35,1 млрд. руб. проти 147,8 млрд. руб наприкінці 2013 р.

Обсяг же цінних паперів, зміна справедливої вартості яких відображається через прибуток та збиток зменшився з 52,0 млрд руб. у 2010 р. до 15,4 млрд. руб. за підсумками 2013 р. Однією з центральних тенденцій 2012 р. залишалося збільшення грошових коштів та їх еквівалентів. Даний показник зріс у 2013 р. у порівнянні з 2012 р. майже на 182,7% і склав у 2013 р. 1768,9 млрд. руб.

У той же час обов’язкові резерви на рахунках в центральних банках активно зростали: обов’язкові резерви в АТ «Сбербанк Росії» у 2012 р. зросли до 211,2 млрд. руб. з 101,2 млрд. руб. за результатами 2011 р. Кредити та аванси клієнтам також зросли – 7,7 млрд. руб. за підсумками 2011 р. проти 12,7 млрд. грн. за 2013 р., збільшившись майже на 65,5%.

Торговельні цінні папери зменшившись у 2013 р. у порівнянні з показником 2011 р. майже на 23,3% склали у 2013 р. - 79,8 млрд. руб

Грошові кошти та їх еквіваленти за 2011, 2012, 2013 рр. графічно зобразимо на рис. 2.4.

Рисунок 2.1- Грошові кошти та їх еквіваленти АТ «Сбербанк Росії» у 2008 – 2013 рр.

З рис. 2.1 видно, що динаміка горошових коштів та їх еквівалентів в Ат «Сбербанк Росії» є позитивною. Протягом 2008 – 2013 рр. показники стрімко зростають, однак у 2009 р. спостерігалося зменшення, коли даний показник скоротився в порівнянні з 2008 р. майже на 62 млн. руб. і склав у 2009 р. близько 420 млрд. руб. У 2009 – 2012 – знову збільшення показника. Найбільший обсяг грошових коштів банку спостерігалось у 2013 р. – 1768,9 млрд. руб.

Таким чином можна сказати, що сума активів АТ «Сбербанк Росії» збільшилася у 2013 р. за рахунок зростання суми грошових коштів та їх еквівалентів та наданих банком кредитів і авансів.

Використовуючи дані звітності АТ «Сбербанк Росії» проаналізуємо структуру та динаміку основних складових елементів пасивів банку використовуючи модифіковану таблицю наведену у фінансовому річному звіті банку за останні три роки (2011-2013 рр.). Дані для аналізу наведено у табл. 2.2 і у табл. 2.

Таблиця 2.6 – Структура пасивів АТ "Сбербанк Росії" у 2011 – 2013 рр., млрд. руб.

Показник	2011 р.	2012 р.	2013 р.	Абсолютний приріст 2011 р до 2013 р.	Темп приросту 2013 р. до 2012 р., %	Темп приросту 2013 р. до 2011 р., %
1	2	3	4	5	6	7
Кошти НБУ	583,4	3 509	-	-	-	-
Кошти інших банків	5 190,1	7 614,8	10 368,9	5178,8	136,1	199,7
Кошти фізичних осіб	4 332,7	8 984,9	13 907,0	9574,3	154,7	320,9
Кошти корпоративних клієнтів	3 238,9	4 234,3	4 955,7	1716,8	117,0	153,0
Випущені боргові цінні папери	772,7	692,3	-	-	-	-
Інші позикові кошти	-	650,2	562 579	-	86,5	-
Відстрочене податкове зобов'язання	31 600	32 958	34 492	2892	104,6	109,1
Інші зобов'язання	65 500	35 232	48 301	-17199	137,0	73,7
Субординовані позики	471 200	415 428	894 954	423754	215,4	189,9
Всього пасивів	14 686,5	22 816,3	30 939,8	16253,3	135,6	210,6

Структура та динаміка пасивів банку є важливим фактором в розумінні функціонування банку. За аналізований період показали значне зростання такі показники як кошти інших банків до 99,7 %, кошти фізичних осіб (приріст + 220,9 %). Збільшення коштів корпоративних клієнтів викликано в першу чергу бажанням банку підвищити власну надійність та стійкість і безумовно, відповідати вимогам НБУ.

За період значно зросли субординовані позики, які продемонстрували вражаюче підвищення яке склало 89,9 %.

Серед ключових елементів зобов’язань банку зниження продемонстрували випущені боргові цінні папери банку, в той час коли активне зростання показали кошти корпоративних клієнтів (приріст +53 %). Необхідно також зазначити, що показник субординованого боргу банку значно зріс, збільшившись у 2013 р. у порівнянні з 2011 р. майже на 90% і склав у 2013 р. – 894,9 млрд. руб., що свідчить про збільшення його надійності.

Таким чином, можна зробити висновок, що протягом аналізованого періоду активи та пасиви АТ «Сбербанк Росіїї значно зростали (збільшення активів банку на 67,7%, пасивів – майже на 110%.

2.3 Аналіз основних операцій АТ «Сбербанк Росії»

Під час первісного визнання усі надані (отримані) кредити, розміщені (залучені) вклади (депозити) оцінюються за справедливою вартістю, уключаючи витрати на операцію, та відображаються в бухгалтерському обліку відповідно як активи та зобов'язання, які не підлягають взаємозаліку.

Дисконт (премія) амортизується протягом строку дії фінансового інструменту із застосуванням ефективної ставки відсотка. Сума дисконту (премії) має бути повністю амортизована на дату погашення (повернення) кредиту (депозиту).

Амортизація дисконту (премії) здійснюється у тій валюті, в якій обліковується пов’язаний з ними фінансовий інструмент. Для цього при віднесенні на рахунки неамортизованого дисконту або премії наперед отриманих (сплачених) комісій в іншій валюті проводиться їх конвертація в валюту кредиту за поточним офіційним курсом на дату первісного визнання такого кредиту.

Банк визнає в бухгалтерському обліку прибуток або збиток на суму різниці між справедливою вартістю фінансового активу або фінансового зобов’язання та вартістю договору в кореспонденції з рахунками премії (дисконту), якщо під час первісного визнання він визначає вартість фінансового активу або фінансового зобов’язання за процентною ставкою, вищою або нижчою, ніж ринкова.

У такому разі банк визначає справедливу вартість фінансового активу або фінансового зобов'язання шляхом дисконтування всіх очікуваних майбутніх грошових потоків із застосуванням ринкової процентної ставки щодо подібного фінансового інструменту.

На дату балансу усі кредити та депозити за винятком овердрафтів і вкладів на вимогу оцінюються за амортизованою собівартістю з використанням ефективної ставки відсотка під час здійснення амортизації дисконту (премії) та нарахування процентів.

Якщо балансова вартість активів (наданих кредитів та розміщених депозитів) перевищує оцінену суму очікуваного відшкодування, то визнається зменшення їх корисності. Зменшення корисності в бухгалтерському обліку відображається шляхом формування спеціальних резервів за рахунок витрат банку.

Банк коригує балансову вартість кредиту (депозиту) на будь-які витрати та винагороди за ним і здійснює їх амортизацію за первісною ефективною ставкою протягом строку дії зміненого фінансового інструменту з урахуванням змінених грошових потоків, якщо обмін борговими фінансовими інструментами або зміна умов за ними не відображається в бухгалтерському обліку як погашення та не пов’язаний із зменшенням корисності такого фінансового інструменту.

В условиях усиления конкуренции АТ «Сбербанк России» сохранил доминирующее положение на розничных рынках за счет оптимизации продуктового ряда, проведения гибкой процентной политики.

Для обеспечения развития кредитных операций с населением в банке создано Управление кредитования частных клиентов, внедрены новые продукты с более гибкими условиями кредитования.

Обеспечивая основу для развития долгосрочного кредитования, банк сконцентрировал усилия на создании целевой структуры ресурсной базы и сформировал рынок долгосрочных вкладов.

В целях совершенствования обслуживания юридических лиц в Сбербанке России сформировано Управление корпоративных клиентов, заложены основы системы персональных менеджеров, создана системная база для работы с VIP-клиентами, внедрены современные технологии дистанционного обслуживания, для многофилиальных организаций - услуги по управлению счетами филиалов, расположенных в различных регионах Российской Федерации. Средства юридических лиц остаются одним из важнейших источников ресурсной базы банка, их доля составляет порядка 25% привлеченных средств.

В табл. 2.4 показаны суммарные показатели кредитов выданных банками физическим лицам без учета ипотеки.

Таблица 2.4 - Банки по объемам выданных кредитов физ.лицам в 2010г. (без учёта ипотеки)

Розглянемо структуру кредитного портфеля банку за групами ризику, яка склалася за три роки на АТ «Сбербанк Росії» у табл. 2.3.

Таблиця 2.3 – Структура кредитного портфеля АТ «Сбербанк Росії» у розрізі клієнтських сегментів у 2012 – 2013 рр.,млрд. руб., %

Сегмент	1.01.2013 р.	Частка, %	1.01.2012 р.	Частка, %
Крупна корпоративна клієнтура	4 399	59,3	3 715	58,2
Середній бізнес	2 063	27,8	1 945	30,4
Малий бізнес	606	8,1	462	7,2
Виконавчі органи влади	354	4,8	267	4,2
Всього	7 422	100	6 389	100

Згідно з даними табл. 2.3, видно, що найбільшу частку кредитів виданих АТ «Сбербанк Росії» займає крупна корпоративна клієнтура (майже 59%). Портфель кредитів крупним корпоративним клієнтам у 2013 р. зріс вырос с 3715 млрд. руб. до 4399 млрд. руб. Частка середнього бізнесу у портфелі кредитів АТ «Сбербанка Росії» становить близько 28% у 2013 р., коли даний показник склав 2063 млрд. руб. та зменшившись у 2012 р. майже на 118 млн. руб. склав 1945 млрд. руб. Найменшу частку займають виконавчі органи влади, на яких припадає лише 4,8%.

Структуру кредитного портфеля ПАТ «ОТП Банк» за групами ризику з 2009 по 2011 року графічно зобразимо на рис. 2.10

Рисунок 2.10 – Структура кредитного портфеля ПАТ «ОТП Банк» за групами ризику з 2009 по 2011 року

За аналізований період структура кредитного портфеля ПАТ «ОТП Банк» дещо погіршилася. Так, питома вага ризикованих та високо ризикованих кредитів збільшилась. При цьому частка сумнівних кредитів залишилась незмінною 4,2% протягом усіх трьох років. Частка безнадійних кредитів у 2009 році зросла на 2,6% та ще на 0,4% протягом 2010 року. Це свідчить про те, що в банку проводиться досить високо ризикована кредитна політика, яка зображена на рис 2.10.

Структурний аналіз проводиться для визначення надмірної концентрації кредитних операцій в одному сегменті, що підвищує ступінь кредитного ризику. Проте надмірна диверсифікація кредитного портфеля створює певні труднощі в управлінні позиковими операціями та може стати причиною банкрутства банку, тому зарубіжні комерційні банки визначають для себе межі вкладення ресурсів у певний сегмент, тобто застосовують метод лімітування. Ці межі враховують у своїй діяльності кредитний комітет та керівники вищого рівня.

При аналізі кредитного портфеля ПАТ «ОТП Банк» в розрізі строків використання необхідно особливу увагу звернути на питому вагу прострочених та пролонгованих позик. Розглянемо структуру кредитів, що склалася за строками використання (див.табл. 2.9).

Таблиця 2.9 – Аналіз структури кредитного портфеля ПАТ «ОТП Банк» за строками використання з 2009 по 2011 роки

№ з/п	Групи кредитів	Одиниці виміру	Станом на
№ з/п	Групи кредитів	Одиниці виміру	2009рік	2010 рік	2011рік
1	2	3	4	5	6
1	Короткострокові	грн.	8325355	5868581	6481620
2	Довгострокові	грн.	1287900	1245892	1175333
3	Безстрокові	грн.	0,00	0,00	0,00
4	Пролонговані	грн.	1253402	927974	397539
5	Прострочені	грн.	632451	549911	587666
6	Загальна вартість кредитного портфеля	грн.	11499110	8592360	8642160
7	Питома вага короткострокових кредитів у загальній вартості кредитного портфеля	%	72,40	68,30	75,00
8	Питома вага довгострокових кредитів у загальній вартості кредитного портфеля	%	11,20	14,50	13,60
9	Питома вага безстрокових кредитів у загальній вартості кредитного портфеля	%	0,00	0,00	0,00

Структуру кредитного портфеля ПАТ «ОТП Банк» за строками використання з 2009 по 2010 року графічно зобразимо на рис.2.11.

Рисунок 2.11 – Структура кредитного портфеля ПАТ «ОТП Банк» за строками використання з 2009 по 2011 роки

Наведені дані свідчать, що за аналізований період в структурі кредитів ПАТ «ОТП Банк» за строками використання відбулися незначні зміни. Питома вага короткострокових позик станом на 2009 року становила 72,40%, станом на 2010 року – 68,30% та збільшилася на 6,7%, що становить – 75,00% станом на 2011 року. Довгострокові кредити були надані на переозброєння виробництва та на споживчі цілі фізичним особам. Причому порушення строків погашення спостерігалося не за довгостроковими кредитами, а за короткостроковими. Частка пролонгованих кредитів ПАТ «ОТП Банк» зменшилась, що несе за собою позитивний характер тобто менший кредитний ризик, проте прострочені кредити змінили свою питому вагу за три роки на 1,3%.

Така структура кредитного портфеля ПАТ «ОТП Банк» (див. рис. 2.11.) з огляду на строк використання цілком закономірна. Оскільки, банк здебільшого видає кредити, спрямовані на торговельно-посередницькі цілі, які не потребують ресурсів на великий термін. Більш обережна політика банку стосовно довгострокових кредитів як найбільш ризикованих цілком виправдана. Хоча в даному разі проблеми повернення кредитів мали місце не з довгостроковими кредитами, а, навпаки, з короткостроковими, що пояснюється недостатньою роботою банку щодо оцінювання кредитоспроможності позичальників.

Аналізуючи кредитний портфель ПАТ «ОТП Банк» за видами позичальників, особливу увагу приділяють питомій вазі міжбанківських кредитів у загальному обсязі. При цьому зростання даного коефіцієнта вважається позитивним явищем, оскільки означає зменшення ризику, але, як правило, міжбанківські кредити є менш прибутковими. Далі розглянемо динаміку кредитного портфеля ПАТ «ОТП Банк» за видами позичальників за допомогою таблиці 2.10.

Міжбанківські кредити в аналізованому періоді не надавалися. Найбільшою є частка кредитів виданих недержавним юридичним особам – 7 807 900,00 грн. станом на 2009 рік, проте показник значно зменшується за 2009 рік і станом на 2010 рік становить 5 937 320,00 грн., а уже станом на 2011 рік темп приросту збільшується на 2,91%. Зменшилася частка кредитів, виданих юридичним особам державної форми власності на 29,26% за 2009 рік, а протягом 2010 року темп приросту зменшився на 6,50%.

Таблиця 2.10 – Динаміка кредитного портфеля ПАТ «ОТП Банк» за видами позичальників з 2009 по 2011 року

№ з/п	Групи кредитів	Одиниці виміру		Станом на
				2009 рік	2010 рік		2011 рік
1	2	3		4	5		6
1	Юридичні особи державної форми власності	грн.		1724860	1220120		1140760
	– абсолютне відхилення	грн.		-	-504740		-79360
	– темпи росту	%		-	70,74		93,50
	– темпи приросту	%		-	-29,26		-6,50
2	Юридичні особи змішаної форми власності (з державною часткою)	грн.		1931850	1357590		1209900
	– абсолютне відхилення	грн.		-	-574260		-147690
	– темпи росту	%		-	70,27		89,12
	– темпи приросту	%		-	-29,73		-10,88
3	Юридичні особи недержавної форми власності	грн.		7807900	5937320		6110010
	– абсолютне відхилення	грн.	-			-1870580		172690
	– темпи росту	%	-			76,04		102,91
	– темпи приросту	%	-			-23,96		2,91
4	Фізичні особи	грн.	34500			77330		181490

Продовження табл.2.10

1	2	3	4	5	6
	– абсолютне відхилення	грн.	-	42830	104160
	– темпи росту	%	-	224,14	234,70
	– темпи приросту	%	-	124,14	134,70
5	Загальна вартість кредитного портфеля	грн.	11499110,00	8592360,00	8642160,00
	– абсолютне відхилення	грн.	-	-2906750,00	49800,00
	– темпи росту	%	-	74,72	100,58
	– темпи приросту	%	-	-25,28	0,58

Структуру кредитного портфеля ПАТ «ОТП Банк» за видами позичальників з 2009 по 2011 року графічно зобразимо на рис. 2.12.

Рисунок 2.12 – Структура кредитного портфеля ПАТ «ОТП Банк» за видами позичальників з 2009 по 2011 роки

Цінні папери банку з метою їх оцінки та відображення в бухгалтерському обліку класифікуються таким чином:

1) цінні папери, які обліковуються в торговому портфелі;

2) цінні папери в портфелі банку на продаж;

3) цінні папери в портфелі банку до погашення;

4) інвестиції в асоційовані та дочірні компанії.

Цінні папери, які придбані та/або зберігаються за дорученням та за кошти клієнтів, а також цінні папери, які придбані згідно з договорами про довірче управління, обліковуються за позабалансовими рахунками.

Придбані цінні папери (крім цінних паперів у торговому портфелі, інвестицій в асоційовані та дочірні компанії) первісно оцінюються та відображаються в бухгалтерському обліку за справедливою вартістю, до якої додаються витрати на операції з придбання таких цінних паперів.

Цінні папери в торговому портфелі первісно оцінюються за справедливою вартістю. Витрати на операції з придбання визнаються за рахунками витрат під час первісного визнання таких цінних паперів.

Витрати на операції з придбання боргових цінних паперів у портфель на продаж або в портфель до погашення відображаються за рахунками з обліку дисконту (премії) на дату їх придбання.

На кожну наступну після визнання дату балансу всі цінні папери, що придбані банком, оцінюються за їх справедливою вартістю, крім:

1) цінних паперів, що утримуються до погашення;

2) акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком у портфелі на продаж, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити;

3) інвестицій в асоційовані та дочірні компанії.

Справедлива вартість цінних паперів, що перебувають в обігу на організаційно оформлених ринках, визначається за їх ринковою вартістю.

Якщо котирування ринкових цін на цінні папери є недоступним, то для визначення справедливої вартості використовуються такі методи:

1) посилання на ринкову ціну іншого подібного інструменту;

2) аналіз дисконтованих грошових потоків. Застосовуючи аналіз дисконтованих грошових потоків, використовується ставка дисконту, яка дорівнює діючій нормі прибутковості подібної фінансової інвестиції, що має в основному такі самі умови та характеристики (строк погашення, що залишився; структура потоків грошових коштів; валюта; кредитний рейтинг емітента, процентна ставка);

3) інші методи, що забезпечують достовірне визначення справедливої вартості цінних паперів.

Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі на продаж, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, відображаються на дату балансу за їх собівартістю з урахуванням зменшення їх корисності.(див. табл.2.11.) Цінні папери, що утримуються банком до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю з використанням ефективної ставки відсотка.

Таблиця 2.11 – Цінні папери у портфелі банку на продаж у 2010- 2011 роках, тис.грн.

Рядок

Найменування статті

2010 рік

2011 рік

Приріст, %

Боргові цінні папери:

2588331

3134573

1.2

Державні облігації (ОВДП)

2440035

2979176

1.3

Облігації державної іпотечної установи

101567

1.4

Облігації місцевих позик

1.5

Облігації банків

113398

12692

-88

1.6

Облігації підприємств

34898

41138

Векселя

2.1

Акції підприємств та інші цінні папери з нефіксованим прибутком:

127747

38699

-70

2.2

Справедлива вартість яких визначена за даними оприлюднених котирувань цінних паперів на фондових біржах

2.3

Справедлива вартість яких визначена за розрахунковим методом

124379

35331

-71

За собівартістю (справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо)

3368

3.1

Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж

(30243)

(42615)

-40

3.2

Резерв під знецінення боргових цінних паперів

(30243)

(26382)

3.3

Резерв під знецінення акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком

(16233)

Усього цінних паперів на продаж за мінусом резервів

2685835

3130657

Інвестиції в асоційовані компанії відображаються на дату балансу за методом участі в капіталі.

Банк складає консолідовану фінансову звітність, інвестиції в дочірні компанії в індивідуальній фінансовій звітності відображаються на дату балансу за їх собівартістю.

Усі цінні папери, крім цінних паперів, які обліковуються в торговому портфелі, переглядаються на зменшення корисності.

Зменшення корисності визнається на кожну дату балансу, якщо є об'єктивні докази однієї або кількох подій, які мають вплив на очікувані майбутні грошові потоки за цінними паперами.

Зменшення балансової вартості цінних паперів унаслідок визнання зменшення їх корисності відображається в бухгалтерському обліку лише на суму, що не призводить до від'ємного значення їх вартості. Якщо балансова вартість таких цінних паперів досягає нуля, то в бухгалтерському обліку вони відображаються за нульовою вартістю до прийняття банком рішення про їх списання.

За борговими цінними паперами окремо обліковуються дисконт або премія в разі їх наявності.

Дисконт або премія за борговими цінними паперами в портфелях на продаж та до погашення амортизується протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. Сума амортизації дисконту збільшує процентний дохід, а сума амортизації премії зменшує процентний дохід за цінними паперами.

За купонними цінними паперами окремо обліковуються накопичені проценти. Нарахування процентів здійснюється залежно від умов випуску цінних паперів, але не рідше одного разу на місяць протягом періоду від дати придбання цінного папера до дати його продажу або погашення.

Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням процентів.

Аналіз депозитних ресурсів базується на даних фінансової, статистичної та управлінської звітності ПАТ «ОТП Банк». Варто відзначити, що депозитні ресурси займають найбільшу частину в структурі ресурсів ПАТ «ОТП Банк».

Завданнями аналізу депозитних ресурсів банку є перш за все: оцінювання ділової активності банку щодо залучення зовнішніх джерел фінансування своєї діяльності; визначення середньої вартості депозитних ресурсів банку та окремих їх складових.

ПАТ "ОТП Банк" в 2010 році займав друге місце в рейтингу надійності банку, серед 35 банків, оскільки зумів поєднати позитивну динаміку депозитів, високі показники достатності власного капіталу і рентабельності, а також прийнятний рівень боргів.

ПАТ «ОТП Банк» пропонує строкові депозити, поточні та депозити до запитання. Дані види вкладу пропонуються в національній валюті та іноземній таблиці 2.12.

Таблиця 2.12 – Середній залишок вкладень фізичних осіб в ПАТ «ОТП Банк» за період з 01.01.2010 по 2011 роки, млн. грн.

Валюта	Депозити до запитання			Строкові депозити
Валюта	2010	2011	Темп росту, %	2010	2011	Темп росту, %
Гривня	5237	9783	1,86	8001	7635	0,95
Долар США	4709	2117	0,44	3191	4671	1,46
Євро	3700	823	0,22	2830	3313	1,17

Графічно зобразимо динаміку депозитного портфелю до запитання на рис. 2.13.

Рисунок 2.13 – Динаміка депозитного портфелю до запитання за 2010, 2011 роки

Також графічно зобразимо динаміку депозитного строкового портфелю на рис. 2.14.

Рисунок 2.14 – Динаміка депозитного строкового портфелю за 2010, 2011 роки.

Зазначимо, що загальне скорочення обсягів коштів на строкових депозитних рахунках, відбувається у здебільшого за рахунок коштів у іноземній валюті. Протягом періоду аналізу станом на 2011 рік кошти в іноземній валюті становили 38,64 % у структурі поточних рахунків, що майже в 2 рази є меншим за аналогічний показник станом на 2010 рік.

Все це свідчить про переведення у 2010 році значної частки коштів населенням не тільки на менш тривалі за терміном депозити, але і з рахунків у іноземній валюті на рахунки в більш стабільній національній валюті.

Депозитні ресурси банку на 2011 рік становлять 28341726 тис. грн. Порівняно з обсягом депозитних ресурсів на 2010 рік вони зросли 2,44 %. Безумовно, такий приріст ресурсної бази банку можна розцінювати як те, що банк не потребує додаткових коштів у вигляді депозитів.

Загалом за період з 2009 по 2011роки відбулось зниження коштів фізичних осіб – на 10,56 %. У структурі залучених ресурсів їх частка зменшилася з 67,30 % до 55,12 %. Таке значне зниження частки коштів фізичних осіб відбулось за рахунок відтоку «строкових» коштів у зв’язку з зниженням довіри з боку населення до банківської системи України.

Отже, бачимо, що події в економічному середовищі останнього року вплинули на формування депозитної ресурсної бази банку з погляду зниження частки коштів фізичних осіб та переведення їх на поточні, зокрема карткові рахунки, та зростання питомої ваги коштів суб’єктів господарювання, зокрема – коштів на поточних рахунках.

У 2010 році світові фінансові ринки почали демонструвати перші ознаки відновлення після рецесії. Пожвавлення експортно-імпортних операцій в Україні сприяло зростанню обсягів операцій на міжбанківському валютному ринку. OTP Bank виступав активним учасником ринку, пропонуючи повний спектр фінансових продуктів у межах ліцензії НБУ на проведення банківських операцій.

Динаміка зростання обсягів валютних операцій OTP Bank демонструє, що він зміцнив позиції маркет-мейкера та збільшив свою частку ринку. За звітний період обсяг операцій банку з купівлі/продажу валюти, а також конверсійних операцій сягнув еквівалента 15 млрд. дол., перевищивши показник попереднього року майже втричі.(Див.рис.2.15)

Рисунок 2.15 – Динаміка обсягу операцій на валютному ринку, млрд дол.

У рамках проекту «OTP Gold Standard» АТ «ОТП Банк» від 15.02.2010 р. було розширено письмовий Дозвіл НБУ на здійснення операцій на валютному ринку України в частині проведення операцій з банківськими металами. А вже наприкінці року Правлінням Банку було прийнято рішення в 2011 році розширити письмовий Дозвіл НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями на міжнародних ринках в частині проведення операцій з банківськими металами на міжнародних ринках.

Грошовий ринок у 2010 році відновлювався від «кризи довіри», що призвело до зростання загальних обсягів операцій внаслідок розширення банками лімітів на проведення активних операцій. Зважаючи на це, обсяг операцій ОТП Банк із надання міжбанківських кредитів та залучення депозитів як на українському, так і на міжнародному ринках залишився істотним і склав у 2011 році близько 6,50 млрд дол.

Висновки до розділу 2

Прибуток ПАТ "ОТП Банк" за підсумками 2011 року склав 321 млн. грн за Національними стандартами бухгалтерського обліку. Таких результатів вдалося досягти завдяки покращенню якості кредитного портфеля, зменшенню операційних та адміністративних витрат, однак першочергову роль у втриманні рівня прибутку зіграло те, що банк зберіг існуючу клієнтську базу, а також продовжив відновлення активних операцій, в першу чергу - кредитування.

Загальний кредитний портфель банку, порівняно з результатом 2010 року, залишився практично без змін і становив 20,1 млрд. грн (з урахуванням резервів). Обсяг кредитів, наданих юридичним особам, зріс на 11%, в результаті чого корпоративний кредитний портфель за підсумками 2011 року досяг 12,9 млрд. грн (з урахуванням резервів). В той же час загальна сума кредитів, наданих фізичним особам, зменшилась на 27%, і кредитний портфель фізичних осіб за результатами 2011 року склав 7,2 млрд. грн (з урахуванням резервів).

Залишки на рахунках юридичних осіб демонстрували зростання на протязі всього року, досягнувши 4,2 млрд. грн на кінець дня 31.12.2011, а обсяг коштів фізичних осіб, залучених банком на звітну дату, також збільшився і склав 4,5 млрд грн проти 3,9 млрд грн в минулому році.

На кінець 2011 року загальні зобов'язання ПАТ «ОТП Банк» склали 19,4 млрд. грн проти 21,3 млрд. грн в минулому році. Скорочення пасивів банку пов'язано з погашенням частини міжбанківських запозичень і субординованого боргу. Всього за звітний рік зобов'язання банку за коштами, залученими на зовнішніх ринках, скоротилися на 1,9 млрд. грн, а субординований борг - на 0,1 млрд. грн.

Регулятивний капітал ПАТ "ОТП Банк" на кінець 2011 року склав 4,2 млрд. грн, адекватність регулятивного капіталу - 19,33%.

РОЗДІЛ 3 ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ

3.1 Особливості функціонування ПАТ «ОТП Банк» в різних країнах

Основними характеристиками фінансової діяльності OTP Group за підсумками 1 півріччя 2012 року стали: більш високий, ніж очікувалося, показник прибутку, рівень достатності власного капіталу, що перевищує нормативні вимоги, і сильна позиція ліквідності.

Прибуток OTP Group до вирахування податків в 1 півріччі 2012 року склала 53,9 млрд. форинтів (у 1 півріччі 2011 – 74,5 млрд. форинтів), і був скорегований з урахуванням відрахувань на банківський податок і втрат внаслідок дострокового погашення іпотечних кредитів, а також ефекту "податкового щита" на амортизацію та знецінення інвестиційних активів. Консолідований прибуток Групи без урахування зазначених коригувань склав 80,8 млрд. форинтів. Прибуток до оподаткування OTP Group за 2-й квартал склав 41,1 млрд. форинтів, значно перевищивши аналогічний показник за 1 квартал поточного року (37,2 млрд. форинтів).

Вклад закордонних дочірніх компаній у загальний прибуток Групи залишався на солідному рівні: їх частка в 2-му кварталі і в 1-му півріччі зафіксувалася на позначці 42%. За підсумками 1 півріччя 2012 іноземні банки заробили 34 млрд. форинтів прибутку, продемонструвавши 27% підвищення прибутковості в річному численні. Основна частина прибутку припала на долю російського ВАТ «ОТП Банк» (22,4 млрд. форинтів) та дочірнього банку в Болгарії (15,6 млрд. форинтів). У той же час, результати діяльності банків в Україні та Румунії виявилися гірше, ніж очікувалося.

Показники достатності капіталу банків Групи значно перевищують нормативні вимоги, прийняті в країнах присутності компаній, що свідчить про стабільне становище OTP Group. Консолідований коефіцієнт достатності капіталу OTP Group за МСФЗ збільшився до 17,9% у другому кварталі (+0,8 п.п.). Коефіцієнт достатності основного капіталу першого рівня Tier1 досяг 14,4%.

Показник CAR OTP Bank Plc. по Угорському стандарту фінансової звітності зафіксувався на рівні 18,6% станом на кінець червня 2012 року (+0,6 п.п. з початку року).

За підсумками трьох кварталів 2011 року, прибуток OTP Group після сплати податків становив 109,6 млрд. форинтів. Прибуток OTP Group за 3-й квартал 2011 року після оподаткування становить 42,5 млрд форинтів (що на 5% нижче результатів за минулий квартал, що пов'язано зі збільшенням податкового навантаження). У той же час, прибуток до сплати податків за 3-ій квартал виросла на 9% порівняно з попереднім кварталом, а результат за 9 місяців продемонстрував 10% зростання у річному обчисленні.

Вклад дочірніх компаній у загальний прибуток групи в 3-му кварталі залишився на тому ж рівні, склавши 15 млрд форинтів. Таким чином, частка іноземних дочірніх компаній у консолідованого прибутку групи за 9 місяців 2011 року досягла 42 млрд форинтів (тобто 38% прибутку групи до оподатковування).

Кредитний портфель групи, скоригований з урахуванням коливань валютних курсів, за третій квартал виріс на 1%, в той час як по депозитному портфелю було зафіксовано 1% скорочення. В результаті, відношення кредитів до депозитів (+ облігації) зросла на 1% в квартальному численні і склало 105%.

Найбільш значне зростання кредитного портфеля за останні 12 місяців продемонстрував російський ВАТ «ОТП Банк»: його кредитний портфель, скоригований з урахуванням коливань валютних курсів, збільшився на 31% порівняно з аналогічним періодом попереднього року. При цьому обсяг роздрібних і споживчих кредитів виріс на 68%. Румунська банк забезпечив зростання кредитного портфеля на 6% в річному численні, а банк у Болгарії - на 2%. На інших ринках відзначено незначне скорочення кредитного портфеля. Найбільше кредитні портфелі «просіли» у банків групи в Сербії і Чорногорії.

Найбільше зростання депозитного портфеля в річному численні продемонстрували банки в Румунії (+15%), Україні (+14%) і Сербії (+12%). У той же час дочірні структури в Росії і Болгарії також домоглися задовільних показників зростання (+ 9% і +5%, відповідно). При цьому загальний обсяг депозитів угорського банку знизився на 3% за аналогічний період (портфель корпоративних депозитів скоротився на 11%).

Станом на вересень 2011 року, показник достатності капіталу (CAR) OTP Group за МСФЗ склав 17,5%. Коефіцієнт достатності основного капіталу першого рівня Tier1 знизився на 1,1% до 14,1%.

У 2011 році дохід від іноземних філій склав 51 млрд. форинтів. Ключовим спонсором була Росія з її 41 млрд. форинтів кінцевих результатів.

Чистий прибуток банку «OTP Росія» склав 41 млрд. форинтів. Цей результат був досягнутий завдяки таким показникам: чистий процентний дохід збільшився на 39%, чистий прибуток від зборів і комісій зросли на 83% відповідно. Рівень чистої процентної маржі збільшився на 16% з 4Q 2011 року.

Роздрібне споживче кредитування залишилося на достатньо високому рівні. Обсяги FX-adjusted зросли на 61%. Такі високі показники легко відшкодували 43% зниження в корпоративних обсягах і 18% зниження іпотек. Повна загальна сума дебіторської заборгованості зросла на 30%.

У той час як збільшення роздрібних депозитів (+13%), служило основним джерелом фінансування для операцій із кредитування в 2011 році. Якість портфеля поліпшилася, коефіцієнт DPD90 + спав до 11.1%.

ДСК Груп, що є дочірнім підприємством ОТП Банку в Болгарії, відобразила чистий річний результат в розмірі 12,7 млрд.форінтов, де прибуток склав 5,4 млрд. форинтів. Зниження даних результатів на 30% відбулося під впливом збільшення ризику витрат, а операційний прибуток 2011 року зросла на 7% порівняно з 2010 р., під впливом чистого процентного доходу та вартісної ефективності. Щорічно чиста процентна маржа незначно покращилася (5,8%) і економічна ефективність банку також незначно зросла, а співвідношення витрат до доходів покращилося в рамках групи і в 2011 році склало 35,7% .

Кредитний портфель Болгарії в 2011 році збільшився на 2% порівняно з 2010 роком, іпотечні кредити зросли на 2%, а загальний обсяг депозитів збільшився до 105%. Коефіцієнт покриття витрат доходами у 2011 році склав 79,2%

ПАТ «ОТП Банк» Україна отримав 5.1 млрд. форинтів чистого прибутку у 2011 році, який не досяг рівня прибутку у 2010 році на 43%. Головна причина зниження прибутку - податки, викликані законодавчими змінами. Прибуток до оподаткування був подвоєний. Надання POS-кредитів виросло, стійко підвищуючи чистий процентний дохід банку (+35% qoq) і дохід зі збору (+13%).Одночасно експлуатаційні витрати зросли (+7%) і щорічне відношення витрат до доходу збільшилася на 8,9 ppts.

ОТП Банк Румунії отримав на 0,8 млрд.форинтів більше чистого прибутку в 2011 році в порівнянні з минулим роком. Підвищення доходів є у великій мірі результатом істотного зниження ризику витрат (на 46%). Операційний прибуток залишалася незмінною з 2010 року, а кредитний портфель виріс на 6%, більшою мірою за рахунок збільшення обсягів іпотечного кредитування (на 8%) у порівнянні з 2010 роком.

OTP banka Hrvatska (Хорватія) отримав чистий прибуток у розмірі 112 млн. форинтів. Операційний дохід покращився на 19% і DPD90+ зменшився (2010: 12.8%, 2011: 10.1%).

Повні результати року Словацької філії склали 409 млн. форинтів. Якість кредитного портфеля погіршилася і досягла 11,5%. В результаті менших витрат за ризиками (-20%), покриття DPD90 + (54.8%), зменшилося до 1,3 ppts.

Сербська філія не досягла рівня 2010 року і зазнала збитків на 6,3 млрд. форинтів у 2011 році. Якість кредитного портфелю залишилася найгіршою в межах Групи.

CKB Чорногорія отримала чистий збиток у розмірі 4,5 млрд. форинтів у 2011 році, що майже в чотири рази менше ніж у 2010 році.До кінця грудня 2011 року OTP Group мала 1424 відділення, що на 62 відділення менше ніж у 2010 році. Найбільший ріст був пов'язаний з розширенням російської та української мережі агентів споживчого кредитування.(Див.табл.3.1)

Таблиця 3.1 – Об’єднаний чистий прибуток за головними філіями, млн.форинтів

Показник	2010 рік	2011 рік	Приріст, %
Об’єднаний чистий прибуток	118,126	83,800	71
Корректировки (загальні)	(43,984)	(77,605)	176
Дивіденти та грошові трансфери (поза Групою)	488	663	136
Скоригований чистий консолідований прибуток без урахування ефекту від коригування	162,110	161,405	0
Загальний прибуток без урахувань одноразових статей витрат	162,110	161,405	98
Ядро ОТР (Угорщина)	146,920	114,056	78
Корпоративний центр (після оподаткування)	(6,709)	(6,727)	0
ОТП Банк Росія	20,545	41,042	100
ПАТ «ОТП Банк» Україна	8,928	5,091	57
«ДСК Банк» Болгарія	18,190	12,744	70
OBR adj. Румунія	(6,406)	763	112
OTP Banka Srbija (Сербія)	(7,312)	(6,283)	85
OBH Хорватія	2,721	3,552	131
OBS Словакія	(952)	(409)	43
CKВ Чорногорія	(16,844)	(4,525)	27

У 2011 році OTP Group оримала 161,4 млрд.форинтів скоригованого чистого прибутку (виключаючи спеціальні банківські збори, втрати від валютних іпотечних позичок і гудвіла), що майже не відрізняється від отриманого прибутку у 2010 році. 83,8 млрд. форинтів бухгалтерського чистого прибутку, в тому числі спеціального банківського податку, збиток від дострокового погашення валютних іпотечних кредитів у 2011 році став на 29% нижче, ніж в базовий період.

З 2011 року податкове навантаження зросло (ефективна ставка податку в 2010 році: 17%, в 2011 році: 27%). Частково це сталося через більш високу ефективну ставку податку ОТП Core (з 16% до 26%). Податковий щит на своп-операції, пов'язані з облігаціями, що конвертуються (ICES), призвело до економії 4,2 млрд. форинтів на податках в 2010 році, в той час як у 2011 році ця економія склала лише 0,7 млрд. форинтів. Крім того, податкове навантаження зросло також і в ПАТ «ОТП Банк» Україна - більш ніж на 9 млрд. форинтів, через зміни в податковому регулюванні.

В Угорщині передоплата за іпотечним кредитом призвела до втрати 33,6 млрд. форинтів, з яких 31,6 млрд. форинтів був заброньований на 2011 рік відповідно до стандартів бухгалтерського обліку.

Загальні передоплати, пов'язані з втратою 33,6 мільярда форинтів складаються з чотирьох елементів: кредитні втрати у розмірі 65,4 млрд. форинтів, що випливають з різниці між балансовою вартістю і фіксованим валютним курсом, вплинули на вартість передоплачених кредитів; корпоративний податковий ефект цієї втрати заключається в економії на податках у розмірі 12,4 млрд. форинтів; крім того, відбулася переоцінка прибутку у розмірі 3,2 млрд. форинтів (після оподаткування) на іпотечне кредитування від Національного банку Угорщини для цілей хеджування; банк здійснив передоплату, пов'язану з поверненнм банківського податку у розмірі 16,1 млрд. форинтів (після оподаткування).

Основна мета OTP Group в плані управління активами і пасивами була переконатися, що резерви ліквідності Групи підтримувалися на безпечному рівні. Рефінансування джерел Європейського Центрального Банку було постійно доступне для банку, що знижує ризик відновлення подовження терміну виплат іпотечних облігації. Завдяки високому рівню ліквідності резервів банку, немає суттєвої необхідності фінансування на ринку капіталу. Загальна сума виданих кредитів на рівні Групи склала близько 600 млн. євро в 2011 році. З одного боку споживача кредитна активність Російського філіалу була частково фінансована випуском облігацій деномінованих у рублях (в 2011 році були випущені 3 транши облігацій номінальною вартістю майже 280 млн. євро). З іншого боку- синдикований кредит у розмірі 300 млн. євро, з 2-річним строком погашення, був предоставлений для ОТП Банк Угорщини 19 Травня 2011 року для зміцнення своїх позицій на ринку капіталу.

Процентний ризик Групи визначається в першу чергу позиціями OTP Bank Plc. і ОТП Mortgage Bank Ltd. Через зобов'язання ОТП Банк у форинтах, які реагують на зміни лише до певної міри, банк має процентний ризик в результаті своєї господарської діяльності. Банк розглядає скорочення цього впливу як стратегічне питання та зменшення процентного ризику шляхом придбання довгострокових державних цінних паперів з фіксованою ставкою з метою пом'якшення негативного впливу зниження прибутковості на чистий процентний дохід.

У 2011 році в Росії та Чорногорії певна частина корпоративних депозитів - 56 млрд. і 20 млрд. форинтів відповідно, була перекласифіковано у МСП депозити, крім того, в Росії 17 млрд. форинтів можливого виникнення корпоративного дефіциту було перекласифіковано ссуди муніципалитету. Ці зміни мали істотний вплив на динаміку цих категорій продукції, як на загальному, так і на автономному рівні. Загальний кредитний портфель з поправкою на курс валют зменшився на 2%. В швидкий розвиток в Росії і стабільний розвиток українського споживчого кредитування не могли повністю компенсувати негативний валютний вплив на погашення іпотек в Угорщині. Єдиним сегментом з високим темпом зростання стало споживче кредитування.

Чистий дохід OTP Банку Росії за 2011 рік дорівнює 41 млрд. форинтів, що майже удвічі вище ніж в базисному періоді.

Загальний прибуток в 2011 році відображає динамічне збільшення, чистий прибуток збільшився на 39%, чистий дохід від грошових зборів і комісій збільшився на 83% у порівнянні з базовим періодом, що є результатом продажів кредитних карток.

Високі фінансові показники були забезпечені переважно споживчими кредитами. Портфель споживчих кредитів в 2011 році удвічі більше, ніж в базовому періоді (+61%). Цей приріст є результатом високих продажів POS кредитів, кредитних карток і кредитів готівкою.

Група DSK (Болгарія) досягла 12,7 млрд. форинтів прибутку в 2011 році, що на 30 % менше в порівнянні з рівнем попереднього року. Операційний прибуток збільшився на 7 % в 2011році. Загальний дохід збільшився на 6 %, в основному через збільшення на 7 % доходу мережі продажів. Прибуток від плат і комісій збільшився на 11 %, інші доходи були зумовлені стійкістю іноземної валюти.

У 2011 році чистий збиток у OTP Bank Сербія досяг 6,3 млрд. форинитів, на 14% менше, ніж рік тому. Цей результат був зумовлений нестабільним доходом і ризиками витрат. У зв'язку з розвитком якості портфеля, несприятливі тенденції тривали: DPD90+ сягнув 60,6%. З другої половини року можна було спостерігати стабілізацію DPD90 +. Коефіцієнт покриття досяг 47,6% на кінець грудня 2011року. Загальна вартість ризику знизилася на 33%. У 2011 році загальні доходи зменшилися на 18%, ніж у базовому періоді. Чистий процентний дохід скоротився на 43%. У 2011 році чистий прибуток від зборів і комісій показав хороший результат - на 11% більше, ніж у 2010 році .

В 2011 році ПАТ «ОТП Банк» Україна отримав 5,1 млрд. форинтів чистого прибутку, прибуток до оподаткування склав 11,2 млрд. форинтів, що майже вдвічі більше, ніж роком раніше. Такий результат був зумовлений збільшенням податку в останньому кварталі, через зміни податкового законодавства податкове навантаження вище. З метою пом'якшення наслідків фінансово-економічної кризи, український парламент прийняв так званий антикризовий Закон, відповідно, нараховані, але ще не виплачені відсотки доходу стали відрахуватися з податкової бази в 2009 і 2010 роках. Операційний прибуток банку скоротився на 26%; знизився сумарний дохід (-12%), у той час як операційні витрати на 7% вище. Щодо доходів, процентні доходи знизилися на 18%, оскільки проценти кредитного портфеля зменшилися і, як наслідок, це призввело до погіршення портфеля, а також зменшення сукупного кредитного портфеля. Крім того, більш високі процентні ставки були накладені на строкові депозити. В цілому, розширення депозитної бази призвело до зниження чистої процентної маржі (2011 рік: 5,59%,-151 базисних пунктів у порівнянні з 2010 роком). Чистий прибуток від комісійних зборів в 2011 році динамічно зростав (+17% в гривневому еквіваленті). Протягом 2011 року операційні витрати зросли на 7% y-o-y; інші адміністративні витрати збільшилися. Відповідно, набір торгових агентів увійшов в фокус, кількість агентів збільшилась до 1 410 людей. Як наслідок відбулася раціоналізація мережі, деякі філії були закриті (-37 філій) і кількість співробітників банку скоротилося. Періодичні витрати, пов'язані з вищевказаними процесами також чинили тиск на генерування прибутку. Іпотечний портфель продовжував знижуватися (-20%), однак POS-кредитування показало динамічне зростання. Сприятливий розвиток може бути обґрунтований тим, що великий акцент був зроблений на розширення споживчого кредитування.

3.2 Аналіз стратегій зростання іноземних банків в Україні

Сучасний стан фінансового ринку в Україні характеризується такими особливостями, як нарощування потенціалу, зростання рівня капіталізації та частки іноземного капіталу. Вітчизняна банківська система як кредитний сегмент фінансового ринку представлена не лише вітчизняними банками, а й іноземними, яким притаманні високий рівень менеджменту, професіоналізм в управлінні, а також значний досвід роботи на закордонних фінансових ринках.

Присутність іноземного банківського капіталу характеризується не лише позитивними аспектами, а й містить очевидні проблеми й потенційні загрози, що зумовлює необхідність вивчення процесу трансформації стратегій діяльності банків в умовах глобалізації. Водночас дослідження сутності та особливостей зростання іноземних банків на вітчизняному фінансовому ринку дасть змогу врахувати досвід функціонування з метою забезпечення рентабельності банківського бізнесу в умовах посилення конкуренції.

У найбільш загальному вигляді можна зазначити, що основна мета стратегії росту – це забезпечення високих темпів розвитку та посилення конкурентної позиції банку. У тому випадку, коли тенденції розвитку ринку банківських послуг та фінансового ринку не збігатимуться, може виникнути ситуація, коли цілі загальної стратегії розвитку банку не зможуть бути реалізованими через фінансові обмеження.

Стратегією банків з іноземним капіталом є рітейл-банкінг – експансія споживчого та іпотечного кредитування (див.рис.3.1), оскільки кредитні ресурси за період 2009-2011 років були спрямовані переважно на споживчий ринок (кредитування споживчого імпорту) та спекулятивний ринок (придбання нерухомості та землі). Із рис. 3.1 видно, що у 2005 році лідерами у сфері кредитування населення були українські банки. Ця ж тенденція збереглась і у 2006 році різке зростання банківського капіталу для кредитування потреб населення за рахунок входження західних банківських установ в український банківський бізнес розпочалося з 2007 року.

Рисунок 3.1 – Динаміка обсягу наданих кредитів населенню, млрд грн.

З 2008 по 2011 роки частка західного капіталу в кредитуванні споживчих потреб населення залишалася істотною, при чому в 2009 році досягла свого максимуму, а кредитна діяльність банків з українським капіталом у сегменті обслуговування населення скоротились. Проте варто відзначити й те, що російські інвестори теж впливають на стратегію розвитку українського банківського бізнесу і задоволення кредитних потреб громадян, оскільки з 2008 року їх діяльність у сегменті кредитування потреб населення є стабільною і не скорочується.

Рисунок 3.2 – Динаміка обсягу наданих валютних кредитів, млрд. грн.

Із рис. 3.2 видно, що кредити в іноземній валюті, надані банками з українським капіталом, з 2005 по 2009 роки постійно зростали та досягли свого максимуму в 2009 році, аналогічну ситуацію простежуємо з банками з іноземним капіталом, проте їх частка у 2009 році значно вища. У 2010 та 2011 роках структура кредитів в іноземній валюті така: банки з українським капіталом здійснювали кредитування банківської системи на приблизно одному стабільному рівні, банки з західним капіталом дещо втратили свої позиції, проте все ж залишились лідерами. Щодо банків з російським капіталом, їх роль у валютному кредитуванні помітно набуває повільного, проте стабільного росту, різке зростання відбувалося у 2009 році та у 2010-2011 роках.

Оскільки розвиток банківської системи України тісно пов'язаний з інтеграційними процесами, що відбуваються у світовій економіці, тому актуальним є акцентування уваги на динаміці експансії іноземного капіталу в банківську систему України. Станом на 1 січня 2011 року 55 банків з іноземним капіталом провадили свою діяльність на вітчизняному банківському ринку, а станом на 1 січня 2012 року кількість таких банків скоротилася до 53. Водночас кількість банків з 100 % іноземним капіталом за аналізований період збільшилась від 20 до 22, а частка іноземного капіталу у статутному капіталі банків зросла від 40,6 % до 41,9 %.

Інвестиційна привабливість банківського бізнесу в країні у 2010 році суттєво зросла, враховуючи, що сумарний обсяг M&A-угод в Україні за рік становив 7,7 млрд.дол. У 2011 році нерезиденти поповнили статутний капітал чергових 18 банків з різних груп за обсягом активів.

Збереження інтересу материнських холдингів до банківської системи України головним чином пояснюється низькою часткою українських активів в загальному портфелі транснаціональних груп. В іншому випадку фінансові негативні показники дочірніх банків в Україні серйозно похитнули б стабільність пов’язаних європейських фінансових інститутів.

На відміну від низки вітчизняних банків, які були вимушені оголошувати технічні дефолти перед іноземними кредиторами і вести переговори про реструктуризацію боргу, або ж погоджуватись на введення тимчасової адміністрації, націоналізацію чи ліквідацію, іноземні банки покривали фінансовий дефіцит не лише за рахунок суттєвих вливань з боку акціонерів та міжнародних фінансових організацій, але й впроваджуючи низку антикризових заходів.

Серед іноземних банків, які здійснюють свою діяльність в Україні, варто виділити:

1) ПАТ «ОТП Банк» як дочірній банк OTP Bank Plc. – найбільшого банку Угорщини, що має частку ринку майже 25 %. ОТР Bank має за мету продовження традицій та подальше впровадження європейських стандартів якості бізнесу на ринку банківських послуг України;

2) ПАТ "Сведбанк" є одним з великих українських банків. Дотримуючись нової стратегії в Україні, з 20 вересня 2011 року Банк зосереджує увагу винятково на обслуговуванні корпоративного сегмента;

3) ING Bank Ukraine – корпоративний банк, який пропонує клієнтам широкий спектр корпоративних банківських послуг. Відомо, що у грудні 1997 року було зареєстровано як банк із 100 % іноземним капіталом;

4) ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" – універсальний банк, власником якого є одна з найбільших фінансових груп світу – Credit Agricole Group (Франція). Банк працює на фінансовому ринку України з 1993 р. та надає весь спектр сучасних банківських послуг приватним і корпоративним клієнтам. Згідно з класифікацією Національного банку України, CREDIT AGRICOLE входить до групи великих банків України;

5) ПАТ "Укрсоцбанк" є учасником авторитетної міжнародної UniCredit Group – однієї з найбільших фінансових організацій, що охоплює 49 країн світу. Як одна з найнадійніших фінансових установ України, банк пропонує повний комплекс сучасних фінансових та платіжних інструментів, що допомагают. організаціям досягнути комерційного успіху, а людям – підвищити рівень добробуту.

6) ПАТ "БАНК ФОРУМ" працює на українському ринку з 1994 року. Найбільшим акціонером ПАТ "БАНК ФОРУМ" у 2008 році став один із провідних європейських банків – німецький Commerzbank;

7) Universal Bank, який з 2006 року був частиною міжнародної банківської групи Eurobank EFG Group. Місією Universal Bank є інвестування в розвиток економіки країни, забезпечуючи високим рівнем сервісу та якісною банківською експертизою всі сегменти українського ринку. Мета Universal Bank полягає в тому, щоб стати банком першого вибору як для представників бізнесу, так і для індивідуальних клієнтів, та посилити власні позиції як надійного та професійного партнера в межах України та на міжнародному рівні.

Дані про активи та зобов'язання іноземних банків, перелічених вище, наведено у табл. 3.1. Станом на 1 грудня 2011 року балансовий капітал збільшився, за винятком ОТП Банку, Сведбанку, а також Універсалбанку. Отож, балансовий капітал цих банків зменшився на 2,45 %, 0,31 % та 41,1 % відповідно. Стратегія росту іноземних банків в Україні характеризується неоднозначністю ситуації із зобов'язаннями. Оскільки що ІНГ Банк Україна збільшив власні зобов'язання на 11,54 % або на 923,15 млн. грн.., то в решти банків спостерігаємо тенденцію до скорочення зобов'язань, що спричинене переглядом стратегій їхнього розвитку в бік меншої агресивності.

Таблиця 3.1 – Активи і зобов'язання іноземних банків в Україні

Дочірній банк	Материнський банк	Активи, млн. грн.		Балансовий капітал, млн.грн.		Зобов’язання , млн.грн.
Дочірній банк	Материнський банк	01.12.2010	01.12.2011	01.12.2010	01.12.2011	01.12.2010	01.12.2011
Унікредит банк (Укрсоцбанк)	UniCredit (Італія)	41 602,04	39 110,42	6 052,17	6 569,87	35549,8	32540,55
ОТП Банк	OTP Bank Plc. (Угор- щина)	25 524,60	22 843,95	3 403,19	3 319,76	22121,4	19524,20
Форум	COMMEZBANK AG (Ні- меччина)	14 246,37	11 321,76	1 707,33	1 841,84	12539,0	9 479,92
ІНГ Банк Україна	ING Bank N.V. (Нідерланди)	9 563,01	10 741,99	1 562,99	1 818,82	8 000,02	8 923,17
Сведбанк	Swedbank AB (Швеція)	12 101,18	7 157,66	1 456,18	1 451,73	10645,0	5 705,93
Універ- салбанк	EFG Eurobank Ergasias (Греція)	8 950,43	6 770,00	972,52	572,78	7 977,91	6 197,22
КІБ Креді Агріколь	Credit Agricole (Франція)	4 721,71	4 453,50	495,01	575,93	4 226,70	3 877,56

Структуру кредитно-інвестиційного портфеля іноземних банків в Україні наведено в табл.3.2.

Станом на 1 грудня 2011 року кредитно-інвестиційний портфель нарощували ІНГ Банк Україна (за рахунок скорочення портфеля цінних паперів, а також нарощування портфеля міжбанківських та комерційних кредитів) і КІБ Креді Агріколь, кредитно-інвестиційний портфель якого збільшився за аналізований період на 3,61 % завдяки зростанню портфеля комерційних кредитів та цінних паперів.

Таблиця 3.2 – Структура кредитно-інвестиційного портфеля іноземних банків в Україні

Банк	кредитно-інвестиційний портфель, млн.грн.		Зокрема
	кредитно-інвестиційний портфель, млн.грн.		міжбанківські кредити, млн.грн.		комерційні кредити, млн.грн.		цінні папери, млн.грн.
	01.12.2010	01.12.2011	01.12.2010	01.12.2011	01.12.2010	01.12.2011	01.12.2010	01.12.2011
Унікредит банк Укрсоцбанк	31 357,48	26 384,88	186,75	95,98	34 099,39	32 986,86	3 567,01	1 688,87
ОТП Банк	22 684,54	19 098,54	327,04	116,33	21 917,40	19 643,43	3 106,82	2 565,52
Форум	10 390,19	7 222,36	218,69	307,82	13 020,51	10 436,59	939,96	751,65
ІНГ Банк Україна	7 645,76	8 781,05	117,92	187,33	6 502,30	7 918,91	1 144,35	856,96
Сведбанк	7 185,94	4 532,34	210,14	56,36	14 259,32	7 696,86	451,36	27,69
Універ- салбанк	6 199,09	4 413,80	661,66	190,31	5 934,54	5 008,99	930,26	734,51
КІБ Креді Агріколь	3 071,30	3 182,31	70,00	70,00	3 252,84	3 399,21	1,24	3,81

Отже, на прикладі досліджуваних іноземних банківських структур спостерігаємо тенденцію до скорочення портфеля міжбанківських кредитів, зниження інвестиційної активності, а також скорочення комерційного кредитування в Україні, що зумовлене не лише досить жорсткою монетарною політикою Національного банку України, а й міжнародними чинниками. Так закономірним наслідком боргової кризи у Європі експерти вважають згортання активності банків. Стратегію росту іноземних банків на вітчизняних фінансових ринках також характеризують дані про капітал і фінансові результати іноземних банків в Україні, що наведено в табл. 3.3.

Згідно з даними табл. 3.3, в досліджуваних іноземних банках відбувалась капіталізація, за винятком Універсалбанку, капітал якого за аналізований період зменшився на 41,3 % або на 726,29 млн.грн. та ОТП Банку, капіталякого зменшився на 6,55 % або на 323,72 млн.грн. Станом на 1 грудня 2011 року відбулось погіршення фінансових результатів в Унікредитбанку, ОТП Банку,а також ІНГ Банку Україна, проте вони залишались відносно рентабельними.

За аналізований період КІБ Креді Агріколь збільшив власні прибутки на 88,88 % або на 72,24 млн.грн. За аналізований період збитки Банку Форум зменшились на 1930,85 млн.грн., тоді як збитки Універсалбанку збільшились на 80,19 %.

Таблиця 3.3 – Капітал і фінансові результати іноземних банків в Україні

Банк	Капітал, млн.грн.		Капітал, млн.євро		Статутний капітал, млн.грн.		Фінансовий результат, млн.грн.
Банк	01.12.2010	01.12.2011	01.12.2010	01.12.2011	01.12.2010	01.12.2011	01.12.2010	01.12.2011
Унікредит банк Укрсоцбанк	844,40	8 014,17	760,28	752,15	1 270,00	1 270,00	28,89	7,70
ОТП Банк	4 938,57	4 614,85	478,65	433,11	2 868,19	2 868,19	574,81	527,08
Форум	2 710,40	2 826,77	262,69	265,30	4 432,32	5 934,62	-2 349,59	-418,74
ІНГ Банк Україна	1 563,52	1 820,74	151,54	170,88	731,30	731,30	299,16	287,19
Сведбанк	2 647,04	2 668,18	256,55	250,41	5 440,93	5 440,93	63,64	-20,65
Універ- салбанк	1 759,49	1 033,20	170,53	96,97	1 141,71	1 152,67	-167,05	-301,01
КІБ Креді Агріколь	512,55	593,64	49,68	55,71	172,93	172,93	81,28	153,52

Очевидно, є всі підстави вважати, що визначальною внутрішньою передумовою для перегляду стратегій розвитку іноземних банків в Україні є їхня висока збитковість, що зумовлена потребою формувати резерви під проблемні кредити згідно з міжнародними стандартами, які, як відомо, значно жорсткіші, ніж вимоги Національного банку України. За даними табл. 3.3, у 2010-2011 роках значній частині установ з іноземним капіталом вдалося скоротити свій негативний фінансовий результат, проте вони продовжують зазнавати величезних збитків або ж балансують на межі збитковості, демонструючи мінімальний прибуток.

Інформація про депозити фізичних та юридичних осіб, розміщені в банках з іноземним капіталом (див.табл. 3.4.), характеризує орієнтацію діяльності конкретного банку на індивідуального чи корпоративного клієнта, а також чи є цей банк універсальним.

Як видно з табл. 3.4, найактивніше залучали кошти фізичних осіб на депозити такі банки, як Унікредитбанк (приріст за аналізований період становив 3,64 %), ОТП Банк (приріст за аналізований період – 14,4 %).

Кошти суб'єктів господарювання активно залучали, згідно з даними табл.3.5, Унікредитбанк та КІБ Креді Агріколь. Портфель депозитів юридичних осіб, що були розміщені у перелічених вище банках збільшився на 37,62 % та 5,56 % відповідно. Аналогічно до структури депозитного портфе ля фізичних осіб, серед вкладів підприємств питома вага вкладів до запитання за аналізований період дедалі збільшується.

Таблиця 3.4 – Депозити фізичних осіб, розміщені в іноземних банках

Банк	Депозити, млн.грн.		Зокрема
	Депозити, млн.грн.		Вклади до запитання, млн. грн.		Строкові депозити, млн. грн.
	01.12.2010	01.12.2011	01.12.2010	01.12.2011	01.12.2010	01.12.2011
Унікредитбанк (Укрсоцбанк)	9 568,28	9 916,31	2 710,73	3 160,56	6 857,55	6 755,75
ОТП Банк	3 792,35	4 338,76	2 183,58	2 457,21	1 608,76	1 881,56
Форум	5 529,87	5 101,25	1 008,13	829,03	4 521,74	4 272,21
ІНГ Банк Україна	22,40	19,22	22,40	19,22	0,00	0,00
Сведбанк	1 713,03	119,71	349,52	61,53	1 363,51	58,17
Універ- салбанк	2 731,29	2 379,98	917,42	748,46	1 813,87	1 631,52
КІБ Креді Агріколь	21,72	18,79	21,72	18,79	0,00	0,00

Як бачимо з даних табл. 3.4 і 3.5, ІНГ Банк Україна та Сведбанк у власних стратегіях росту позиціонують себе корпоративними банками. Відомо, що ще в 2009 році з вітчизняного банківського роздрібного ринку створився голландський ING, тоді як у вересні 2011 року шведська група Swedbank заявила, що залишає роздрібний сегмент бізнесу та фокусуватиметься на роботі з корпоративними клієнтами. Водночас, КІБ Креді Агріколь, Унікредитбанк (Укрсоцбанк), а також Універсалбанк вважають універсальними банками, діяльність яких спрямована на обслуговування домогосподарств та бізнесу.

Таблиця 3.5 – Депозити юридичних осіб, розміщені в іноземних банках

Банк	Депозити, млн.грн.		Зокрема
	Депозити, млн.грн.		Вклади до запитання, млн. грн.		Строкові депозити, млн. грн.
	01.12.2010	01.12.2011	01.12.2010	01.12.2011	01.12.2010	01.12.2011
Унікредитбанк (Укрсоцбанк)	4 907,31	6 753,42	3 599,66	3 800,84	1 307,66	2 952,58
ОТП Банк	14 856,18	3 664,21	2 863,64	2 883,82	11 992,54	780,39
Форум	2 577,25	1 959,96	1 869,84	572,71	707,41	1 387,25
ІНГ Банк Україна	2 238,77	1 565,06	1 590,97	1 264,42	647,80	300,64
Сведбанк	1 249,66	547,50	452,10	296,74	797,56	250,76
Універ- салбанк	820,19	650,02	698,49	573,05	121,69	76,97
КІБ Креді Агріколь	3 042,13	3 211,13	1 595,83	1 496,57	1 446,31	1 714,56

У найбільш загальному вигляді можна зазначити, що стратегія зростання іноземних банків на вітчизняному фінансовому ринку передбачає зміни таких банків відповідно до зміни потреб та умов зовнішнього середовища. Незважаючи на збільшення присутності іноземного банківського капіталу в Україні, входження на вітчизняні фінансові ринки не виправдало очікування більшості іноземних структур. Факторами, що зумовили перегляд стратегій функціонування, є жорстка монетарна політика Національного банку України, наслідки боргової кризи в Європі, які спричинили дефіцит ліквідності материнських банків, вимоги банківського законодавства щодо формування резервів під проблемні кредити тощо. Вважаємо, що результати дослідження сутності та особливостей реалізації стратегій зростання іноземних банків на вітчизняних фінансових ринках можна використати для вивчення фінансових стратегій розвитку банківських структур у посткризовий період у розвитку міжнародної економіки.

3.3 Аналіз та порівняння основних показників ПАТ «ОТП Банк» з ПАТ«Ощадбанк» та ПАТ КБ «Приватбанк»

За результатами чотирьох кварталів 2012 року прибуток банку після сплати податків становив 76,6 млн. грн.

За січень-грудень 2012 року загальний дохід банку досяг 2,4 млрд. грн., що в 2,5 рази вище, ніж за попередній рік. Прибуток від операційної діяльності зріс більш ніж у 3 рази і становив 1,6 млрд. грн. При цьому обсяг сформованих резервів на покриття кредитних ризиків збільшився у 8 разів і перевищив 1,4 млрд. грн. Податок на прибуток, сплачений банком, становив 117,7 млн. грн.

Загальні активи банку у звітному періоді досягли 33,7 млрд. грн. Кредитний портфель зріс вдвічі - до 31,2 млрд. грн., зокрема, обсяг кредитів, наданих юридичним особам, збільшився на 80% - до 14,9 млрд. грн., фізичним особам - на 121% (до 16,8 млрд. грн.).(Див. рис.3.3)

Кошти, залучені від юридичних осіб і міжнародних організацій, становили 25,6 млрд. грн. Депозити фізичних осіб збільшилися на 10% - до 2,8 млрд. грн.

Власний капітал банку з початку 2012 року зріс на 89% і досяг 2,5 млрд. грн. Статутний капітал у звітному періоді було збільшено більш ніж втричі - до 2,1 млрд. грн.

Рисунок 3.3 – Динаміка зростання обсягу активів ПАТ «ОТП Банк»

Чисті активи ПАТ «Ощадбанк» за 2012 рік збільшились в 3 рази, або на 38 791 063 тис. грн. і їх обсяг на 31.12.2012 становив 58 081 969 тис. грн. Таке значне нарощення активів у 2012 році відбулось за рахунок збільшення наприкінці року обсягу державних цінних паперів на 11 770 000 тис. грн., якими акціонером банку було поповнено статутний капітал банку, та кредитування підприємства НАК „Нафтогаз” в обсязі 17 925 560 тис. грн.(Див.рис.3.4)

Рисунок 3.4 – Динаміка активів ПАТ «Ощадбанк», тис.грн.

Структура пасивів банку змінилась у бік зростання частки балансового капіталу з 11,4% до 27%, та зменшення частки зобов’язань банку з 88,6% до 73%.

Балансовий капітал за 2012 рік збільшився на 13 492 344 тис. грн., або в 7,1 разу, і становив 15 690 764 тис. грн. Структура власного капіталу змінилась у бік зростання частки статутного капіталу з 48,6%, на початок року, до 90,6% на кінець року. Його збільшення відбулось в основному за рахунок поповнення у 2012 році статутного капіталу банку на 12 970 000 тис.грн. акціонером банку – державою. Таке поповнення капіталу банку значно покращило стан капіталізації банку і позитивно вплинуло на його платоспроможність та стабільність.(Див.рис.3.5)

Процентні зобов’язання склали 39 667 260 тис. грн., або 68,3 % пасивів банку, з яких кошти фізичних осіб – 12 360 530 тис. грн., кошти юридичних осіб – 3 654 592 тис. грн., зобов’язання перед іншими банками та НБУ – 23 157 471 тис. грн., емітовані боргові цінні папери – 494 667 тис. грн. та кошти залучені на умовах субординованого боргу в сумі 761 706 тис. грн.

Рисунок 3.5 – Динаміка капіталу ПАТ «Ощадбанк», тис.грн.

Випереджаючими темпами порівняно із загальними депозитами зростали строкові депозити клієнтів, зокрема: юридичних осіб – в 1,9 разу, фізичних осіб – в 1,6 разу. Всього за 2012 рік обсяг строкових депозитів збільшився на 2 642 441 тис. грн., або на 63,7%, проте їх частка в пасивах зменшилась на 9,8 в.п. та становила 11,7%. Частка депозитів на вимогу в пасивах зменшилась на 33,8 в.п. і становила 15,9 %. Їх обсяг з початку року зменшився на 363 894 тис. грн., або на 3,8 %, і становив 9 221 452 тис.грн.

Залишок депозитів фізичних осіб зріс на 13,6 %, або на 1 480 791 тис.грн., та склав 31,2 % процентних зобов’язань банку, проте їх частка в пасивах зменшилась на 35,1 в.п. і становила 21,3 %.

Залишок депозитів юридичних осіб зріс на 27,9%, або на 797 756 тис.грн., проте його частка в пасивах зменшилась на 8,5 в.п. і становила 6,3 %.

Регулятивний капітал банку за рік збільшився в 7,3 разу, або на 13 747 193 тис. грн., і становив 15 916 118 тис. грн. Адекватність регулятивного капіталу на кінець дня 31.12.2012 склала 35,71%.

Для структури чистих активів банку на 31.12.2012 характерне зростання частки більш дохідних активів - кредитів, наданих клієнтам (зменшених на суму сформованих резервів), на 14,9 в.п., обсяг яких на кінець звітного року досягнув 34 178 719 тис.грн. Частка цих кредитів склала 58,8 % від обсягу чистих активів. При цьому частка коштів в інших банках скоротилась в 4,5 разу - з 23,8% до 5,3%.

Дохідні активи банку з початку року зросли в 3,4 разу, та становили 53 095 538 тис.грн., або 91,4% чистих активів.

Найбільшу суму чистих активів склала заборгованість за кредитами, наданими юридичним особам, яка збільшилась на 24 019 074 тис.грн. і досягла 27 387 141 тис. грн. Її частка в активах порівняно з початком року зросла на 29,7 в.п., і становила 47,2%.

Залишок заборгованості за кредитами, наданими фізичним особам з початку року зріс на 1 694 243 тис.грн., або на 33,2%, і його обсяг на 31.12.2008 р. становив 6 791 578 тис. грн. Їх питома вага в чистих активах з початку року зменшилась на 14,7 в.п., та становила 11,7%.

Для забезпечення надійності та стабільності, а також диверсифікації активів з метою зниження ризиків, значна частина залучених коштів розміщена в боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком України або емітовані Національним банком України. Залишок за такими цінними паперами становив 15 401 912 тис.грн., або 26,5% чистих активів.

Незважаючи на кризові явища на фінансовому ринку, банк постійно підтримував ліквідність на достатньому рівні для забезпечення своєчасних розрахунків за дорученням клієнтів. За 2012 рік кошти на кореспондентському рахунку в Національному банку України зросли в 2,4 рази і на 31.12.2012 становили 1 357 055 тис. грн. Готівкові кошти та банківські метали в касах банку за 2012 рік збільшились на 160 855 тис. грн. і на кінець звітного року становили 1 255 909 тис. грн. Частка коштів на кореспондентському рахунку та в касах банку в чистих активах склала 4,5%.

Обсяг чистого процентного доходу банку зріс на 72,6 % і становив 1 509 768 тис.грн. Комісійний дохід досягнув 778 654 тис. грн., що на 211 059 тис. грн. більше, ніж за 2007 рік. Результат від торгівлі іноземною валютою та переоцінки іноземної валюти склав 146 094 тис. грн., що в 2,1 р. перевищує показник попереднього року. Інші операційні доходи становили 152 778 тис. грн.

Адміністративні та інші операційні витрати банку склали 1 637 850 тис.грн. Резерви на відшкодування можливих втрат за активними операціями сформовано банком у повному обсязі, який становив 863 167 тис.грн. Їх частка у чистих активах зменшилась на 1,3 в. п. і становила 1,5 %.

Обсяг чистого прибутку становив 305 238 тис. грн., що в 1,5 р. більше, ніж за 2011 рік.

За показниками ефективності діяльності за 2012 рік банк досягнув кращих результатів, ніж в середньому по банках України, а саме: рівень рентабельності балансового капіталу становив 10,21 %, рентабельності статутного капіталу – 20 %, рентабельності активів - 1,26 %. Це вище, ніж в середньому по банках України, відповідно на 1,70 в.п., на 6,83 в.п. та на 0,23 в.п. Прибутковість однієї акції зросла та склала понад 292 тис.грн.

Економічна діяльність банку в 2011 році, згідно загальній оцінці експертів, мала позитивний тренд завдяки ретельно розробленої на основі високоякісного аналізу та прогнозування Стратегії банку.

За минулий рік активи ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зросли на 31681251 тис. грн і станом на 31 грудня 2011 року становлять 145 118 473 тис. грн через наступну динаміку:

Рисунок 3.6 – динаміка росту активів ПАТ КБ «Приватбанк»

«Кредити та заборгованість клієнтів», порівняно з даними станом на 31.12.2010 року збільшилися на 15406903 грн., тобто на 18%, і складають 100792210 грн. «Торгові цінні папери» збільшилися на 46%, що дорівнює 38440 тис. грн.

Значно зросли «Кошти в інших банках» і на кінець року вони становлять 3616684 тис. грн. Також, за результатами минулого року зросли і «Інші фінансові активи », на дату звітності вони дорівнюють 18475601 тис. грн.

Зобов'язання ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на кінець дня 31.12.2011 року зросли на 26% і становлять 128 371 494 тис. грн за рахунок таких змін:

«Кошти банків» торік зменшилися на 31% і становлять 10104288 тис. грн. Спостерігалося збільшення «Коштів клієнтів» на 22% і на кінець року вони становлять 91841753 тис. грн. У 2011 році відзначається значне зростання «Інших фінансових зобов'язань» і на звітну дату вони складають 18464389 тис. грн.

Власний капітал ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на кінець року зріс на 4867011 тис. грн. і становить 16746979 тис. грн за рахунок збільшення «Статутного капіталу» банку на 4704679 тис. грн (53%) у порівнянні з попереднім роком.

Проаналізувавши Звіт про фінансові результати за 2011 рік, маємо наступні висновки щодо основних змін статей звіту:

За минулий рік «Чистий процентний дохід» збільшився на 37% і на дату звітності сума за цією статтею становить 7940632 тис. грн. «Комісійні доходи» виросли на 34% і становлять 4513887 тис. грн, в той же час «Комісійні расходи» збільшилися на 22% і дорівнюють 672 479 тис. грн.

Крім того, «Резерв під заборгованість за кредитами» за 2011 рік виріс на 49% і дорівнює 6226470 тис. грн, а «Резерви за зобов'язаннями» збільшилися на 78% і становлять 40 623 тис. грн. «Інші операційні доходи» збільшилися на 20% у порівнянні з 2010 роком і дорівнюють 584 855 тис. грн.

Таким чином, «Чистий прибуток» ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» станом на 31.12.2011 року становить 1425816 тис. грн, що на 55 636 тис. грн більше, ніж за аналогічнийний період минулого 2010 року.

За минулий 2011 рік обсяг регулятивного капіталу банку збільшився на 4056653 тис. грн (35,09%) і склав 15618778 тис. грн.

Основний капітал збільшився на 4774243 тис. грн за рахунок:

1) збільшення статутного фонду в обсязі 3384936 тис. грн за рахунок додаткової емісії та розміщення акцій;

2) збільшення статутного фонду за рахунок капіталізації прибутку в сумі

1300033 тис. грн;

3) збільшення резервного фонду на 72020 тис. грн;

4) виникнення в результаті додаткової емісії акцій емісійних різниць між номінальною вартістю акцій та ціною їх розміщення в сумі 19709 тис. грн.

Додатковий капітал зменшився на 763 041 тис. грн за рахунок:

1) збільшення обсягу нарахованих доходів, які зменшують результат поточного року на 520 646 тис. грн;

2) зменшення обсягу резервів під стандартну заборгованість на 297 985 тис. грн;

3) зменшення результатів переоцінки основних засобів в результаті їх вибуття на 18 003 тис. грн;

4) отримання прибутку поточного року в обсязі 1427050 тис. грн, що на 52 731 тис. грн більше, ніж у 2010 році;

5) збільшення прибутку минулих років на 16 647 тис. грн;

6) збільшення обсягу субординованого капіталу на 4 215 тис. грн в результаті збільшення курсу долара США.

Загальний обсяг активів, зважених на відповідні коефіцієнти ризику, на кінець року був на рівні 133 260 452 тис. грн. Зростання ризикових активів за рік склав 29859039 тис.грн., або 28,88%. Даний зростання обумовлене в основному збільшенням обсягів кредитування юридичних і фізичних осіб.

Норматив платоспроможності станом на 30.12.2011 р. був на рівні 11,72% (при нормі не нижче 10%), у порівнянні з 31.12.2010 р. його рівень збільшився на 0,54%.

Показник співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (НЗ) банку за 2011 р. коливався в межах 9,00-11,17%, що задовольняє нормативним вимогам НБУ (не менше 9%).

Крім того, всі інші нормативні показники банку торік задовольняли нормам, встановленим Національним банком України. Протягом року, завдяки існуючому обсягом капіталу, банк виконував усі нормативні вимоги НБУ щодо ризиків і достатності капіталу. Вищенаведений ріс активів супроводжувався одночасним хеджуванням ризиків - зростання страхових резервів за рік склав 5648863 тис. грн.

Висновки до розділу 3

Прибуток OTP Group до вирахування податків у 1 півріччі 2012 року склала 53,9 млрд. форинтів (в 1 півріччі 2011 - 74,5 млрд. форинтів), і була скорегована з урахуванням відрахувань на банківський податок і втрат внаслідок дострокового погашення іпотечних кредитів, а також ефекту «податкового щита» на амортизацію і знецінення інвестиційних активів. Консолідований прибуток Групи без урахування зазначених коригувань склала 80,8 млрд. форинтів. Прибуток до оподаткування OTP Group за 2-й квартал склала 41,1 млрд. форинтів, значно перевищивши аналогічний показник за 1 квартал поточного року (37,2 млрд. форинтів).

Внесок зарубіжних дочірніх компаній в загальний прибуток Групи залишався на солідному рівні: їх частка у 2-му кварталі і в 1-му півріччі зафіксувалася на позначці 42%. За підсумками 1 півріччя 2012 іноземні банки заробили 34 млрд форинтів прибутку, продемонструвавши 27% підвищення прибутковості в річному обчисленні. Основна частина прибутку припала на частку російського ВАТ «ОТП Банк» (22,4 млрд. форинтів) та дочірнього банку в Болгарії (15,6 млрд. форинтів). У той же час, результати діяльності банків в Україні і Румунії виявилися гіршими, ніж очікувалося.

Показники достатності капіталу банків Групи значно перевищують нормативні вимоги, прийняті в країнах присутності компаній, що свідчить про стабільному положенні OTP Group. Консолідований коефіцієнт достатності капіталу OTP Group за МСФЗ збільшився до 17,9% у другому кварталі (+0,8 п.п.). Коефіцієнт достатності основного капіталу першого рівня Tier1 досяг 14,4%.

Показник CAR OTP Bank Plc. за Угорському стандарту фінансової звітності зафіксувався на рівні 18,6% станом на кінець червня 2012 року (+0,6 п.п. з початку року).

РОЗДІЛ 4 РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ «ОТП БАНК»

4.1 Рекомендації щодо підвищення ефективності діяльності ПАТ «ОТП Банк»

Трансформація АТ «ОТП Банк» в один з найбільших банків світового класу припускає наявність міжнародної стратегії та досягнення значущих результатів при розвитку операцій на світових ринках. Постановка завдання розвитку Банком міжнародних операцій також обумовлена необхідністю диверсифікації джерел зростання бізнесу, розширенням географії інтересів корпоративних і приватних клієнтів Банку, зміцненням позицій українського бізнесу за межами країни. Створюючи і набуваючи дочірні банківські структури за кордоном, Банк знайде можливість отримання доступу до нових навичок і технологій, істотно розширить потужності по обслуговуванню попиту клієнтів на фінансові послуги вищої якості.

Стратегія розвитку міжнародного бізнесу передбачає диференційований підхід до його побудови в різних регіонах, тобто як придбання, так і створення банків та небанківських фінансових компаній за межами України, Росії, Венгрії.

Основними напрямками розширення зарубіжної присутності Банку в середньостроковій перспективі стануть країни СНД. Розвиток бізнесу в країнах СНД буде спиратися головним чином на органічне зростання на базі вже існуючих дочірніх банків, не виключаючи, однак, можності додаткових придбань при сприятливих умовах.

Високий потенціал зростання ринків фінансових послуг Китаю та Індії, а також зростаючий інтерес корпоративних клієнтів Банку до розвитку ділових відносин з компаніями і підприємствами цих країн створюють сприятливі передумови для виходу Банку на дані ринки. Разом з тим наявність істотних бар'єрів на шляху виходу банків на ринок Китаю й Індії зумовлює постановку в якості першочергового завдання створення «плацдарму» (відкриття представництва / відділення) Банку на місцевому ринку з одночасним пошуком контрагентів для можливого придбання або партнерства.

Діяльність дочірніх структур Банку в цих країнах в середньостроковому періоді буде орієнтована на ведення операцій, що не вимагають отримання ліцензії (розвиток системи кореспондентських відносин, транскордонне кредитування), а також на вивчення перспектив створення небанківських фінансових компаній (наприклад, трастової або лізингової). При формуванні всіх необхідних юридичних та економічних умов буде відбуватися перехід до формування повноцінних універсальних кредитних організацій, що обслуговують усі категорії клієнтів і надають повний спектр банківських послуг.

Банк може розглядати й інші можливості великих придбань на розвинених ринках, в першу чергу в Східній та Центральній Європі, орієнтуючись на краще поєднання масштабів бізнесу, сильних сторін і потенціалу зростання можливих об'єктів для поглинання.

В якості важливого елемента міжнародної стратегії АТ «ОТП Банк» розглядається формування в центральному апараті Банку чітких управлінських механізмів, що визначають порядок взаємодії з дочірніми організаціями та виконання угод по придбанню зарубіжних активів.

Контрольні показники реалізації міжнародної стратегії в першу чергу пов'язані з реалізацією конкретних планів і завдань в розрізі окремих ринків країни, а також включають ряд інтегральних параметрів, зокрема цільову частку на пріоритетних ринках СНД і частку чистого прибутку Банку, що забезпечується міжнародним бізнесом.

На ринку роботи з юридичними особами Банк планує суттєво зміцнити свої конкурентні позиції. В основі передбачуваного зміцнення ринкових позицій Банку лежить як збільшення охоплення клієнтської бази (зараз не перевищує 60% від кількості потенційних клієнтів), так і підвищення інтенсивності клієнтських взаємовідносин з вже існуючими клієнтами. Принциповими джерелами конкурентної переваги Банку стануть поєднання його ресурсної бази та можливостей з можливістю охоплення клієнтської бази та побудови на базі існуючого персоналу та інфраструктури Банку першокласної організації продажів і обслуговування корпоративних клієнтів. Для досягнення цих цілей в рамках програми розвитку Банку робота в частині корпоративного бізнесу буде зосереджена на чотирьох основних напрямках:

1) Побудова кращої в країні системи організації продажів і обслуговування корпоративних клієнтів. Основою системи буде концепція комплексної відповідальності виділених співробітників і підрозділів за результат всіх взаємовідносин Банку з конкретним клієнтом, реалізованою через механізм менеджерів, які стануть «Точкою» спілкування клієнта з Банком і будуть наділені достатніми правами для забезпечення своєчасного вирішення всіх необхідних клієнтові питань і завдань. Це принципово відрізняє перспективну систему клієнтської роботи від існуючого на сьогоднішній день в Банку підходу, побудованого на просуванні окремих банківських продуктів. За рахунок максимально чіткого фокусування на потребах клієнта і знанні специфіки його роботи клієнтський менеджер забезпечить надання комплексного обслуговування і високу якість послуг, що доставляються, підвищить ефективність роботи з клієнтом за рахунок активізації перехресних продажів, підвищення якості планування операцій з клієнтом, їх економічної результативності.

Іншим важливим аспектом перспективної системи клієнтської роботи стане її проактивний і формалізований характер. Для підтримки і забезпечення роботи клієнтських менеджерів будуть внесені необхідні зміни в інформаційні системи Банку, що дозволить бачити весь обсяг взаємин з конкретним клієнтом і їх фінансовий результат. Також будуть внесені зміни в систему мотивації, що пов'язують оплату праці з результатами клієнтської роботи, а клієнтські підрозділи Банку будуть поетапно звільнені від операційних функцій, які будуть передані в виділені підрозділу бек-і мідл-офісу.

2) Диференціація моделі роботи Банку і продуктових пропозицій за трьома ключовими сегментами: великим, середнім і малим підприємствам. Необхідність диференціації підходів до обслуговування цих клієнтських груп обумовлена істотними відмінностями в потребах клієнтів в залежності від розміру їхнього бізнесу, різноманітного ступеня охоплення і проникнення Банку на різних ринках.

У сегменті великого і найбільшого бізнесу головним стане надання повного комплексного обслуговування, при якому клієнтські менеджери будуть забезпечувати продаж всіх продуктів Банку з урахуванням індивідуальних потреб кожного клієнта. Для цього модель обслуговування передбачає виділення спеціального клієнтського менеджера з командою підтримки (аналітики, продуктові фахівці), в рамках якої головний акцент буде робитися на перехресних продажах і підвищенні рентабельності бізнесу Банку з даними клієнтами за рахунок запропонованих їм більш маржинальних продуктів, зокрема, в рамках розвитку інвестиційно-банківських послуг. Враховуючи специфіку роботи цієї групи клієнтів, їх більша частина буде обслуговуватися в підрозділах центрального апарату.

У сегменті середнього бізнесу особливий акцент буде зроблений на наданні повного спектру основних фінансових продуктів і послуг. Важливим завданням є збільшення частки витрат даної категорії клієнтів на фінансові послуги, яка припадає на АТ «ОТП Банк». Для цього будуть виділені клієнтські менеджери широкого профілю з глибоким знанням регіональної специфіки, які в разі потреби будуть залучати профільних продуктових фахівців.

Для малого бізнесу та мікропідприємств ключовим буде надання якісного набору простих стандартизованих продуктів і послуг, здатних повністю задовольнити фінансові потреби цього сегмента. Роботою з клієнтами малого бізнесу будуть займатися клієнтські менеджери в складі підрозділів, зона відповідальності яких буде визначена за територіальним принципом, а також операційно-касові співробітники.

Важливо відзначити, що всі три сегменти клієнтів мають рівний пріоритет для Банку: їх прогнозна частка в економічному результаті корпоративного блоку Банку до 2014 року буде приблизно однакова. При цьому найбільший приріст очікується в сегменті середньої клієнтури.

3) Розвиток продуктового ряду буде націлено на забезпечення можливості продажу клієнтам всієї лінійки банківських продуктів, адаптованих під потреби відповідних сегментів.

Існуючі продукти будуть модифіковані з метою поліпшення якості обслуговування клієнтів, впровадження ціноутворення по кредитним продуктам з урахуванням ризику конкретного кредиту та адаптації характеристик продуктів під потреби конкретних сегментів. Нові продукти будуть запускатися виходячи з їх ринкового потенціалу і технологічних можливостей Банку. Для більш ефективної роботи з великими і середніми клієнтами необхідно суттєво посилити позиції Банку як інституту, що пропонує посередницькі послуги на фондовому ринку, в галузі управління активами і капіталом. Розвиток інвестиційно-банківського обслуговування та корпоративного фінансування дозволить надавати клієнтам повний спектр послуг, включаючи операції на ринках капіталу і структурне фінансування. Для більш ефективної роботи з середніми і малими клієнтами необхідно посилити продуктову лінійку у сфері надання клієнтам короткострокових та середньострокових засобів (наприклад, факторинг, лізинг, експрес-кредити і т.д.). Також припускається вдосконалення продуктів розрахунково-касового обслуговування і управління ліквідністю для всіх категорій клієнтів.

4) Оптимізація внутрішніх технологій і процесів надання банківських послуг буде спрямована на їх спрощення, стандартизацію та автоматизацію. Це дозволить, зокрема, підвищити ефективність процесу прийняття кредитних рішень, полегшити документообіг, формалізувати та зробити більш масштабну систему аналітичної оцінки по ряду кредитних продуктів для малого і середнього бізнесу, підвищити якість аналізу кредитного ризику і т.д.

Ці зміни торкнуться також різних видів розрахунково-касових послуг Банку та систем електронного документообігу. Дані процеси будуть підтримані впровадженням ПСС, яка буде використана для оптимізації процесів, раціоналізації використання часу клієнтських менеджерів та вдосконалення роботи мережі, перш всього в частині обслуговування малого бізнесу.

Успішна реалізація комерційних завдань Банку неможлива без серйозної модернізації системи управління ризиками. Найбільш суттєві зміни треб зробити в галузі управління кредитними ризиками юридичних і фізичних осіб. При цьому розвиток систем управління процентними ризиками та ризиком ліквідності, операційними та ринковими ризиками також є важливим завданням.

Удосконалення систем управління ризиками націлене на суттєве підвищення привабливості кредитних продуктів для всіх категорій клієнтів за рахунок спрощення процедур, скорочення часу прийняття рішень і підвищення їх передбачуваності, зниження вимог по заставах та іншого забезпечення, більшої диференціації ставок і умов в залежності від рівня ризику клієнта (в першу чергу в корпоративному бізнесі).

При цьому найважливішим завданням стратегії Банку в області управління ризиками є створення умов для більш агресивної комерційної політики за рахунок підвищення прозорості схвалюваних рішень в області кредитних ризиків і підвищення ролі та повноважень функції управління ризиками як партнера і «конструктивної противаги» бізнес-підрозділам Банку. Перед Банком також гостро стоїть завдання запобігання внутрішнього і зовнішнього шахрайства і корупції при отриманні кредитів.

Вирішення цих завдань в свою чергу потребує впровадження шести суттєвих змін в системах та процесах, пов'язаних з кредитним ризиком:

1) Побудова систем формалізованої оцінки кредитного ризику. Для кожного клієнта (як фізичної, так і юридичної особи) Банк повинен мати можливість коректно і в явному вигляді оцінити рівень кредитного ризику, що очікується (тобто очікувані втрати), який в свою чергу складається з оцінки ризику клієнта (імовірність дефолту) і ризику транзакції (втрати у випадку дефолту). використовувані при цьому методики і інструменти будуть відрізнятися для різних продуктів і категорій клієнтів і розвиватися з часом, у міру того як Банк буде успішно накопичувати інформацію про своїх клієнтів і вдосконалювати інструменти її аналізу. Багато елементів даного підходу, наприклад методика рейтингування клієнтів - юридичних осіб, вже існують в Банку і здатні послужити хорошою основою для подальшої роботи.

2) Ув'язка ціноутворення і комерційних пріоритетів в області кредитування з оцінкою рівня кредитного ризику клієнта і транзакції. Чисельна оцінка очікуваних втрат повинна стати мінімальної «ціною ризику», що включається у вартість кредитних ресурсів для клієнта. Вона також дозволить пов'язати розуміння ризику з комерційними пріоритетами Банку, наприклад в частині цільових характеристик кредитного ризику для окремих елементів портфеля або визначення розмірів лімітів та частки загальної заборгованості клієнта, яку Банк готовий приймати на свій баланс.

3) Посилення ролі функції управління ризиками в процесі підготовки та прийняття кредитного рішення. Найбільш принциповими змінами є поділ незалежної оцінки кредитного ризику і клієнтської роботи (принцип «чотирьох очей») і «право вето» підрозділу, що відповідає за ризики, на прийняття кредитного ризику, подолання якої вимагає виходу на наступний рівень прийняття рішення. У ряді випадків наслідком такого поділу може стати географічна консолідація функції ризиків, що підвищує її незалежність і в ряді випадків поліпшує керованість і якість аналізу (за рахунок концентрації інформації про велику кількість кредитних заявок).

4) Оптимізація кредитної процедури та побудова електронного документообігу для всіх кредитних заявок. Ці фактори є необхідними не тільки для ефективного функціонування кредитного процесу всередині Банку, але і для забезпечення прозорості кредитних рішень та ефективної взаємодії між функцією управління ризиками та клієнтськими підрозділами Банку. Одним з елементів зміни кредитного процесу є розподіл функцій клієнтської роботи, кредитного аналізу та оформлення та супроводу кредитних договорів.

5) Побудова виділеної та консолідованої служби моніторингу якості кредитного портфеля та роботи з простроченою заборгованістю. Основним завданням в даній області є максимально раннє виявлення потенційно проблемної заборгованості та професійна робота з нею на тих стадіях, коли заходи по її реструктуризації та стягнення можуть бути найбільш ефективними.

6) Формалізація кредитної стратегії Банку та створення ефективних механізмів моніторингу та управління параметрами кредитного ризику Банку на рівні портфеля.

Конкретна реалізація цих напрямків буде враховувати особливості роботи з різними клієнтськими сегментами. Так, зокрема, в кредитуванні фізичних осіб передбачається побудова централізованої «Кредитної фабрики» на основі 1 - 3 кредитних центрів, що обслуговують всі підрозділи Банку, які кредитують. Також передбачений високий ступінь автоматизації аналітичної обробки клієнтської інформації як на етапі прийняття кредитного рішення(скоринг), так і на більш ранніх етапах, покликаних запобігти шахрайству.

Вдосконалення системи управління операційними ризиками, ризиками ліквідності та процентними ризиками, а також ринковими ризиками є важливим завданням, необхідної для забезпечення реалізації стратегії в області розвитку бізнесу.

Зміни в системі управління процентним ризиком та ризиком ліквідності будуть відбуватися в комплексі із загальним розвитком систем управління активами та пасивами Банку. основними напрямами розвитку в цій області є вибудовування консолідованої на рівні Банку в цілому системи управління пасивами та активами, в основі якої лежать економічно обґрунтоване трансфертне ціноутворення, облік і розподіл економічного капіталу і активне моделювання та управління відповідними категоріями ризику.

Основним завданням в області операційних ризиків стане ліквідація прогалин з одночасним усуненням надлишкових механізмів контролю. В основі цієї роботи буде лежати більш повна інвентаризація можливих операційних ризиків, оцінка їх можливих економічних наслідків, аналіз економічної ефективності систем запобігання та контролю, а також підвищення відповідальності всіх «лінійних» підрозділів за управління операційними ризиками в своїй області за методичної підтримки, координації і контролі з боку відповідного підрозділу в функції управління ризиками.

Нарешті, в області ринкових ризиків Банку належить якісно модернізувати існуючі системи і процеси, для того щоб різко підвищити оперативність і глибину контролю за ринковою позицією Банку. Ця діяльність є особливо актуальною з урахуванням зрослою волатильності фінансових ринків.

<<< < Предыдущая 12 / 52 3 4 5 > Следующая >>>

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]

#
21.02.2016462.85 Кб10дик самост работа.doc
#
01.07.202513.32 Mб2ДиК.rtf
#
01.05.202567.6 Кб2ДИПЛОМ Раздел 1 , 1.1.docx
#
01.03.20251.18 Mб1Диплом . - копия.doc
#
21.02.20162.11 Mб61диплом Васильева.doc
#
01.07.20253.48 Mб1Диплом второй раздел.doc
#
21.02.2016708.1 Кб12диплом исправлен.doc
#
01.05.2025246.84 Кб1диплом на печать Word.docx
#
01.03.20251.67 Mб2Диплом.doc
#
01.03.20251.83 Mб1Диплом.doc
#
10.09.2019147.61 Кб11диплом_Oxana (5).docx