2. Структура Балансу та вимоги до нього

Баланс підприємства – це таблиця встановленої форми, в якій розміщуються активи та пасиви підприємства. З метою отримання узагальненої інформації за видами активів і пасивів, вони в Бала­нсі об'єднуються в розділи за їх економічним змістом.

У першому розділі активу Балансу «Необоротні активи» відображається вартість необоротних активів, а саме: нематеріа­льних активів, основних засобів, незавершеного будівництва, до­вгострокових фінансових інвестицій, довгострокових біологічних активів, довгострокової дебіторської заборгованості, відстроче­них податкових активів та інших необоротних активів.

У другому розділі активу Балансу «Оборотні активи» відо­бражається вартість оборотних активів до яких відносяться: запа­си, поточні біологічні активи, включаючи незавершене виробни­цтво; векселі одержані; дебіторська заборгованість як за товари, роботи і послуги так і інша; поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти, інші оборотні активи.

У третьому розділі активу Балансу «Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття» відображається вартість необоротних активів та груп вибуття, утримуваних для продажу, що визначається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність».

У першому розділі пасиву Балансу «Власний капітал» наводиться інформація про власний капітал підприємства – статутний та пайовий капітал, усі види додаткового і резервного капі­талу, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений та вилучений капітал.

У другому розділі пасиву Балансу «Довгострокові зо­бов'язання і забезпечення» наводиться інформація про довгострокові кредити банків, позикові кошти, довгострокові забезпечення, цільове фінансування, відстрочені податкові зобов'язання, тобто про зобов'язання, які не будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або протягом 12-ти місяців з дати Балансу.

У третьому розділі пасиву Балансу «Поточні зобов'я­зання і забезпечення» відображаються поточні зобов'язання до яких відносять­ся: короткострокові кредити банків та позички, короткострокові векселі видані, кредиторська заборгованість перед постачальни­ками, різними кредиторами, працівниками, бюджету тощо. Тобто в цьому розділі відображаємо зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або протягом 12-ти місяців з дати Балансу.

У четвертому розділі пасиву Балансу «Зобов’язання, пов’язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття» відображаються зобов’язання, що визначаються відповідно до Положення (стандарту) 27

Основним елементом Балансу є балансова стаття, яка є непо­дільним показником в Балансі і характеризує окремий вид або групу активів (активна стаття) або вид зобов'язань чи капіталу (пасивна стаття).

Стаття – це елемент фінансового звіту, який відповідає кри­теріям, встановленим НП(С)БО 1, тобто визначенню активів, зобов’язань і власного капіталу. Стаття наводиться у Балансі, якщо відповідає двом критеріям:

• існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх еко­номічних вигод, пов'язаних з цією статтею;

• оцінка статті може бути достовірно визначена.

Балансова стаття може бути одноелементною, наприклад, «Нематеріальні активи», «Векселі одержані», «Статутний капітал», яка заповнюється за даними одного балансового рахунку, або багатоелементною, наприклад, «Інші необоротні активи», «Інша поточна дебіторська заборгованість», «Інші довгострокові фінансові зобов'язання» – для заповнення яких використову­ються дані двох або більше балансових рахунків, субрахунків.

До таких балансових статей, як «Нематеріальні активи», «Ос­новні засоби», «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги», що розташовуються в активі Балансу та «Власний ка­пітал», «Страхові резерви», що розташовують в пасиві балансу наводяться дані за регулюючими рахунками в дужках і при під­рахунку підсумків віднімаються.

Кожній балансовій статті привласнюється код рядка, в межах чотирьох знаків, який є незмінним.

Інформація по кожній балансовій статті наводиться на поча­ток і на кінець звітного періоду.

Балансові статті об'єднуються в розділи, що дає можливість загального огляду Балансу і дуже зручно при проведенні аналі­зу інформації. В основі об'єднання балансових статей в розді­ли покладено принцип їх ліквідності та їх економічна класифі­кація.

У Балансах підприємств України статті активу розташовують зверху вниз, починаючи з найменш ліквідних і закінчуються най­більш ліквідними. Під ліквідністю активів слід розуміти їх спро­можність перетворюватися у грошові кошти (готівку) за якийсь певний час.

Найменш ліквідними є такі балансові статті як «Нематеріальні активи», «Основні засоби», які згруповані в І розділі активу Балансу. Найбільш лік­відними є статті «Грошові кошти та їх еквіваленти», «Дебіторсь­ка заборгованість», «Виробничі запаси».

Статті пасиву Балансу групуються і розміщуються зверху вниз за ознакою зменшення часу, необхідного для повернення боргів. Тобто спочатку розташовуються статті, які потребують найбіль­шого часу для їх погашення, наприклад «Статутний капітал», а в IІІ роз­ділі пасиву Балансу «Поточні зобов'язання».

На оцінку статей Балансу впливають ринкові відносини, які приводять до постійних змін оцінки. Загалом, для відображення активів в Балансі використовуються такі види оцінок:

• історична (фактична) собівартість, за якою актив відо­бражається за сумою сплачених грошових коштів чи їх еквівале­нтів або за справедливою вартістю компенсації, виданої, щоб придбати їх, на момент придбання. Тут доречно зазначити, що еквіваленти грошових коштів – це короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються не значним ризиком зміни вартості;

• поточна собівартість, за якою активи відображаються за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яка б була сплачена у разі придбання такого ж або еквівалентного активу на поточний момент;

• теперішня вартість, за якою актив відображається за те­перішньою дисконтованою вартістю майбутніх чистих надхо­джень грошових коштів, які, як очікується, має генерувати стат­тя активу під час звичайної діяльності підприємства. Для розу­міння цього виду оцінки необхідно пам'ятати визначення видів діяльності.

Звичайна діяльність – це будь-яка основна діяльність під­приємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення.

Основна діяльність – це операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частину його доходу.

• чиста реалізаційна вартість, за якою актив відображається за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яку можна б було отримати на поточний момент шляхом продажу активу в ході звичайної реалізації;

• справедлива вартість, за якою актив може бути обміняний чи отриманий в господарській операції між незалежними, обізна­ними та зацікавленими сторонами.

Для відображення зобов'язань в Балансі використовуються такі види оцінок:

1. історична собівартість – це сума надходжень, отриманих в обмін на зобов'язання або, за іншими обставинами, сума грошових коштів чи їх еквівалентів, що, як очікується, будуть сплачеш з метою погашення зобов'язань під час звичайної діяльності підприємства;

2. поточна собівартість – це недисконтована сума грошових коштів чи їх еквівалентів, яка б була необхідна для погашення зобов'язання на поточний момент;

3. вартість погашення – це недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, що, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язань під час звичайної діяльності;

4. теперішня вартість – це дисконтована вартість майбутніх чистих відпливів, які як очікується, будуть необхідні для пога­шення зобов'язань під час звичайної діяльності.

При складанні Балансу найбільш поширеною є оцінка за істо­ричною (первісною) вартістю, але вона комбінується з іншими видами оцінок активів, які передбачені П(С)БО.

Так, оцінка запасів на дату Балансу за П(С)БО 9 «Запаси» ві­дображається за найменшою з двох оцінок (п. 24–28): первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Дебіторська заборгованість оцінюється на дату Балансу за П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» за: первісною вартістю або чистою реалізаційною вартістю.

Зобов'язання оцінюються на дату Балансу за П(С)БО 11 «Зо­бов'язання» (п. 10, п. 12) за: теперішньою вартістю або за сумою погашення.

Нематеріальні активи (П(С)БО 8 п. 10–18) та Основні засоби (П(С)БО 7 п. 7–14) відображаються за: первісною або справедливою вартістю.

Власний капітал окремо не підлягає оцінці, а його величина відображається в Балансі одночасно з відображенням активів або зобов'язань, які призводять до його зміни.

Інформація, яка міститься в Балансі повинна бути суттєвою, повністю розкритою.

Суттєва інформація – це інформація, відсутність якої мо­же вплинути на рішення, яке приймають користувачі фінансової звітності. Суттєвість інформації визначається П(С)БО та керів­никами підприємства.

Розкриття – це надання інформації, яка є суттєвою для ко­ристувачів фінансової звітності.

Баланс, як і інші форми фінансової звітності, повинен задо­вольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

В активі Балансу ресурси згруповані у три розділи, а паси­ви – у чотири розділи, що відповідає їх визначенню і економі­чному змісту. Але для того, щоб оборотні активи та поточні зобов'язання віднести відповідно до II розділу активу та IІІ розділу пасиву необхідно врахувати операційний цикл і дату Балансу.

Операційний цикл – це проміжок часу між придбанням за­пасів для здійснення діяльності та отримання грошових коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг. Тобто, операційний цикл – це середній проміжок часу, необхід­ний для перетворення грошових коштів в продукт підприємства і навпаки. Він включає:

• середній термін зберігання запасів на складах;

• виробничий період (цикл);

• середній термін зберігання готової продукції на складах;

• період продажу продукції та період отримання грошових коштів від покупців і замовників.

Розглянемо основні категорії, властиві Балансу.