6. Спілкування – страх

Цей стиль спілкування, до якого також іноді звертаються початківці вчителя, пов'язаний в основному з невмінням організувати продуктивне спілкування на основі захопленості спільною діяльністю. Адже таке спілкування сформувати важко, і молодий вчитель нерідко йде по лінії якнайменшого опору, обираючи спілкування-страх або дистанцію в крайньому її прояві.

В творчому відношенні спілкування-страх взагалі безперспективне. В по суті своєму воно не тільки не створює комунікативної атмосфери, що забезпечує творчу діяльність, але, навпаки, регламентує її, оскільки орієнтує дітей не на те, що треба робити, а на те, чого робити не можна, позбавляє педагогічне спілкування дружності, на якій зійдеться взаєморозуміння, таке необхідне для спільної творчої діяльності.

7. Загравання

Знову-таки характерне, в основному, для молодих вчителів і пов'язане з невмінням організувати продуктивне педагогічне спілкування. По суті, цей тип спілкування відповідає прагненню завоювати помилковий, дешевий авторитет у дітей, що суперечить вимогам педагогічної етики. Поява цього стилю спілкування викликана, з одного боку, прагненням молодого вчителя швидко встановити контакт з дітьми, бажанням сподобатися класу, а з другого боку – відсутністю необхідної загально-педагогічної і комунікативної культури, умінь і навиків педагогічного спілкування, досвіду професійної комунікативної діяльності.

А.С.Макаренко різко засуджував таку “гонитву за любов'ю”. Він говорив: “я поважав своїх помічників, а у мене були просто генії у виховній роботі, але я їх переконував, що менше всього потрібно бути улюбленим вихователем. Я особисто ніколи не добивався дитячої любові і вважаю, що ця любов, організована педагогом для власного задоволення, є злочином... Хай любов прийде непомітно, без ваших зусиль. Але якщо людина бачить мету в любові, то це тільки шкода...”

Спілкування-загравання, як показують спостереження, виникає в результаті: а) нерозуміння педагогом відповідальних педагогічних задач, що стоять перед ним; би) відсутність навиків спілкування; в) боязнь спілкування з класом і одночасно бажання налагодити контакт з учнями.

В чистому вигляді стилі не існують. Та і перераховані варіанти не вичерпують все багатство мимовільно вироблених в тривалій практиці стилів спілкування. В його спектрі можливі самі різні нюанси, що дають несподівані ефекти, що встановлюють або руйнують взаємодію партнерів. Як правило, вони знаходяться емпіричним шляхом. При цьому знайдений і прийнятний стиль спілкування одного педагога виявляється абсолютно непридатним для іншого. В стилі спілкування яскраво виявляється індивідуальність особистості.