3. Демократичний

Що стосується демократичного стилю, то тут в першу чергу оцінюються факти, а не особистість. При цьому головною особливістю демократичного стилю виявляється те, що група бере активну участь в обговоренні всього ходу майбутньої роботи і її організації. В результаті у учнів розвивається упевненість в собі, стимулюється самоврядування. Паралельно збільшенню ініціативи зростають товариськість і довірчість в особистих взаємостосунках. Якщо при авторитарному стилі між членами групи панувала ворожнеча, особливо помітна на фоні покірності керівнику і навіть підлабузнювання перед ним, то при демократичному управлінні учні не тільки виявляють цікавість до роботи, знаходячи позитивну внутрішню мотивацію, але зближуються між собою в особовому відношенні. При демократичному стилі керівництва вчитель спирається на колектив, стимулює самостійність учнів. В організації діяльності колективу вчитель прагне зайняти позицію «першого серед рівних». Вчитель проявляє певну терпимість до критичних зауважень учнів, вникає в їх особисті справи і проблеми. Учні обговорюють проблеми колективного життя і роблять вибір, але остаточне рішення формулює вчитель.

4. Спілкування на основі захопленості спільною творчою діяльністю.

В основі цього стилю – єдність високого професіоналізму педагога і його етичних установок. Адже захопленість сумісним з учнями творчим пошуком – результат не тільки комунікативної діяльності вчителя, але більшою мірою його відносини до педагогічної діяльності в цілому. Театральний педагог М.О.Кнебель помітила, що педагогічне відчуття “жене тебе до молоді, примушує знаходити шляхи до неї...” Такий стиль спілкування відрізняв діяльність В.А.Сухомлинського. На цій основі формують свою систему взаємовідношенні з дітьми В.Ф.Шаталов. Цей стиль спілкування можна розглядати як передумову успішної спільної учбово-виховної діяльності. Захопленість загальною справою – джерело дружності і одночасно дружність, що множить на зацікавленість роботою, народжує сумісний зосереджений пошук. Кажучи про систему взаємостосунків педагога з вихованцями, А.С.Макаренко затверджував, що педагог, з одного боку, повинен бути старшим товаришем і наставником, а з іншою – співучасником спільної діяльності. Необхідно формувати дружність як певний тон у відносинах педагога з колективом. Роздумуючи про варіанти взаємостосунків вихователя з дітьми, А.С.Макаренко відзначав: “в усякому разі ніколи педагоги і керівництво не повинні допускати з свого боку тону фривольного: зубоскальства, розповіді анекдотів, ніяких вільностей в мові, передражнювання, кривляння і т.п. З другого боку, абсолютно неприпустимо, щоб педагоги і керівництво у присутності вихованців були похмурими, роздратованими, крикливими”.

5. Спілкування-Дистанція

Цей стиль спілкування використовують як досвідчені педагоги, так і початківці. Суть його полягає в тому, що в системі взаємостосунків педагога і учнів як обмежувач виступає дистанція. Але і тут потрібно дотримувати міру. Гіпертрофія дистанції веде до формалізації всієї системи соціально – психологічної взаємодії вчителя і учнів і не сприяє створенню істинно творчої атмосфери. Дистанція повинна існувати в системі взаємостосунків вчителя і дітей, вона необхідна. Але вона повинна витікати із загальної логіки відносин учня і педагога, а не диктуватися вчителем як основа взаємостосунків. Дистанція виступає як показник ведучої ролі педагога, будується на його авторитеті.

Перетворення “дистанційного показника” в домінанту педагогічного спілкування різко знижує загальний творчий рівень спільної роботи педагога і учнів. Це веде до затвердження авторитарного принципу в системі взаємостосунків педагога з дітьми, який, кінець кінцем, негативно позначається на результатах діяльності. А.В.Петровській і В.В.Шпалінській відзначають, що “в класах, де викладають вчителя з переважанням авторитарних методів керівництва, звичайно буває непогана дисципліна і успішність, проте за зовнішнім благополуччям можуть ховатися значні вади роботи вчителя по етичному формуванню особистості школяра” В чому популярність цього стилю спілкування? Річ у тому, що початківці вчителя нерідко вважають, що спілкування-дистанція допомагає їм зразу ж затвердити себе як педагога, і тому використовують цей стиль певною мірою як засіб самоутвердження в учнівській, та і в педагогічному середовищі. Але в більшості випадків використання цього стилю спілкування в чистому вигляді веде до педагогічних невдач.

Авторитет повинен завойовуватися не через механічне встановлення дистанції, а через взаєморозуміння, в процесі спільної творчої діяльності. І тут надзвичайно важливо знайти як загальний стиль спілкування, так і ситуативний підхід до людини.

Спілкування-дистанція до певної міри є перехідним етапом до такої негативної форми спілкування, як спілкування-страх.