ПВНЗ «Міжнародний економіко-гуманітарний університет»

імені академіка Степана Дем’янчука

Інститут педагогічної освіти Кафедра психології Лекція №2

з курсу

“Психологія спілкування” Тема: Психологічна характеристика процесу спілкування

План

1. Цілі і цінності процесу спілкування.

2. Стилі спілкування та його види.

Література

1. Зязюн И.А. Основы педагогического мастерства / Учебное пособие для педагогических институтов.  К., 2007.  209 с.

2. Курганов С.Ю. Психологические проблемы учебного диалога // Вопросы психологии. -2008. -№2. -С.87-96.

3. Кучинский Г.М. Диалог и мышление. – Минск: Изд-во БГУ, 2003. – 190с.

4. Михальчук Н.О., Носков В.І.,Носкова О.В. Основи педагогічного спілкування. – Донецьк., 2004. – 141с.

5. Савчин М.В. Педагогічна психологія. – Дрогобич. – 2008. – 142с.

6. Семиченко В.А. Психологія педагогічної діяльності: Навч. посіб. – К.: Вища шк.., 2004. – 335с.

Розробила: доцент Колодич о.Б.

1. Проблема спілкування є центральною проблемою педагогіки. Якщо раніше вважалося, що ця проблема окреслює коло питань, що відносяться до пояснювального процесу, передачі знань і досвіду старшого (учителя, викладача) молодшому (учню, студенту), то останнім часом педагогічну теорію і практику усе більш цікавлять особистісні аспекти педагогічного спілкування. При цьому особистість розглядається не тільки як носій знання, етичної норми, традиції, але і як носій своєрідності і динамізму індивідуальних властивостей, що самі змінюються в педагогічному процесі.

Процес спілкування визначається в психології як взаємодія суб'єктів педагогічного процесу, здійснювана знаковими засобами і спрямоване на значимі зміни властивостей, станів, поводження й індивідуально-значеннєвих утворень партнерів.

Педагогічне спілкування є основною формою здійснення педагогічного процесу. Його продуктивність визначається насамперед цілями і цінностями спілкування, що повинні бути прийняті всіма суб'єктами педагогічного процесу як імператив їхнього індивідуального поводження.

Ціль педагогічного спілкування складається як у передачі суспільного і професійного досвіду (знань, умінь, навичок) від педагога учнем, так і в обміні особистісними змістами, зв'язаними з досліджуваними об'єктами і життям у цілому. У спілкуванні відбувається становлення (тобто виникнення нових властивостей і якостей) індивідуальності як учнів, так і педагогів. Під особистісним змістом, чи “значенням для мене”, у психології розуміється індивідуалізоване відношення людини до тих об'єктів, заради яких розгортається його діяльність. Особистісний зміст являє собою єдність афективних і інтелектуальних процесів. Він розглядається А. Н. Леонтьев як одиницю індивідуальної свідомості. Особистісний зміст у свідомості людини знаходять поняття, дії, норми, ролі, цінності й ідеали. Формування і динаміка особистісних значеннєвих систем є, по А. Г. Асмолову, центральною проблемою при вивченні шляхів становлення людини як індивідуальності.

Педагогічне спілкування створює умови для реалізації потенційних сутнісних сил суб'єктів педагогічного процесу. Щоб осмислити процеси педагогічного спілкування, необхідно визначити їхні ціннісні орієнтири.

Вища цінність педагогічного спілкування — індивідуальність педагога й учня. Власне достоїнство і честь педагога, достоїнство і честь учнів — найважливіша цінність педагогічного спілкування. У зв'язку з цим ведучим принципом педагогічного спілкування може бути прийнятий імператив И. Канта: завжди відноситися до себе й учнем як мети спілкування, у результаті якого відбувається сходження до індивідуальності. Імператив — безумовна вимога. Саме це сходження до індивідуальності в процесі спілкування і є вираженням честі і достоїнства суб'єктів спілкування. У цьому відношенні може бути корисної одна практична рекомендація педагогам: завжди надходьте так, щоб у Вас і в студентів створювалося відчуття своєї значимості і щоб Ви могли спостерігати не тільки сходження до індивідуальності Ваших учнів, але і власний особистісний ріст.

2. Стилі спілкування та його види. Для продуктивної комунікативної діяльності педагог повинен знати, що спілкування пронизує всю систему педагогічної дії, кожний його мікроелемент.

Специфіка педагогічного спілкування обумовлена різними соціально-рольовими і функціональними позиціями його суб'єктів. В процесі педагогічного спілкування вчитель прямо або побічно здійснює свої соціально-рольові і функціональні обов'язки по керівництву процесом навчання і виховання. Стиль спілкування і керівництва в істотній мірі визначає ефективність навчання і виховання, а також особливості розвитку особистості і формування міжособистісних відносин в учбовій групі.

На уроці педагогу необхідно оволодіти комунікативною структурою всього педагогічного процесу, бути максимально чуйним до щонайменших змін, постійно співвідносити вибрані методи педагогічної дії з особливостями спілкування на даному етапі. Все це вимагає від вчителя уміння одночасно вирішувати дві проблеми:

1. конструювати особливості своєї поведінки (свою педагогічну індивідуальність), своїх відносин з учнями, тобто стиль спілкування;

2. конструювати виразні засоби комунікативної дії. Другий компонент постійно міняється під впливом виникаючих педагогічних і відповідно комунікативних задач. У виборі системи виразних засобів комунікації важливу роль грає тип взаємостосунків педагога з учнями, що склався.

Можна виділити наступні характеристики спілкування в процесі педагогічної діяльності:

• загальна система спілкування педагога, що склалася, і що вчаться (певний стиль спілкування);

• система спілкування, характерна для конкретного етапу педагогічної діяльності;

• ситуативна система спілкування, що виникає при рішенні конкретної педагогічної і комунікативної задачі.

Під стилем спілкування ми розуміємо індивідуально-типологічні особливості соціально-психологічної взаємодії педагога і учнів. В стилі спілкування знаходять вираження:

• особливості комунікативних можливостей вчителя;

• характер взаємостосунків педагога і вихованців, що склався;

• творча індивідуальність педагога;

• особливості учнівського колективу. Причому необхідно підкреслити, що стиль спілкування педагога з дітьми – категорія соціально і етично насичена. Вона утілює в собі соціально-етичні установки суспільства і вихователя як його представника.

Перше експериментальне дослідження стилів спілкування було проведено в 1938 році німецьким психологом Куртом Льовіном.

В наші дні виділяють багато стилів педагогічного спілкування, але зупинимося на основних.